загрузка...
-->
Як себе поводити у громадських місцях PDF Печать E-mail

Як себе поводити у громадських місцях
В кіно, на лекції, в театрі
В   кіно  і   на  лекцію  звичайно  ходять  у  вуличному  одязі   (денному).
Чоловіки знімають, як у всіх приміщеннях, головний убір. Але й жінка повинна це зробити, якщо в неї великий або високий капелюх і якщо вона заважає тим, хто сидить ззаду. В театр чи на концерт приходять
заздалегідь, знаючи, що буде потрібний час, щоб здати  верхній одяг у гардероб, привести себе в порядок і знайти місця. У гардеробі чоловік допомагає жінці зняти пальто і здає його в гардероб, лишаючи в себе номер.

Чоловік входить у театральний, концертний і кінозал перший, а першою виходить жінка. Якщо заходять дві пари, то першим іде чоловік, потім дві дами, а за ними другий чоловік. У такому ж порядку і сідають; жінки посередині, чоловіки - скраю.
Якщо ви знаєте, що ваші місця посередині ряду, треба сісти заздалегідь, не чекаючи на останній сигнал, щоб не турбувати інших глядачів. Коли доводиться турбувати тих, які сидять, у них просять вибачення. Той, кого потурбували, не виявляє на обличчі свого незадоволення і не чекає, поки в нього попросять дозволу пройти, а встав сам, помітивши тих, хто йде вузьким проходом. Ввічливим людям, які встали, щоб вас пропустити, треба подякувати.
Проходити треба обличчям до тих, які сидять. Чоловік іде перший. Він допомагає   сісти   своїй   супутниці,   опускаючи; сидіння крісла, і лише після того сідає. Чоловік, | як правило, сидить ліворуч від жінки, та коли його місце  буде  зручнішим,  наприклад якщо звідти краще видно сцену, то уважний чоловік  поступиться місцем дамі. Встаючи й сідаючи, уникають шуму. Сидіння крісла

опускають тихо. Встаючи, його притримують рукою, щоб воно не вдарилося об спинку крісла. Негарно повністю займати поруччя, бо й сусід хоче обпертися. Не можна обпиратися на спинку переднього крісла чи упиратися в неї ногами.
Програму й бінокль кожен відвідувач бере сам, а не позичає в сусіда. Театральний бінокль передбачено для того, щоб стежити за сценою, а не роз¬дивлятися тих, хто в залі. Сидячи на балконі, не «декорують» бар'єр балкона біноклями, сумочками, програмами та іншими речами, їх тримають на колінах.
На чуже місце не сідають, бо це може завдати багато неприємностей, особливо коли власники цих місць запізнюються.
Якщо ви з якоїсь причини загаялися, то заходьте до валу тихо, станьте біля дверей чи сядьте стиха на найближче вільне крісло. (В театрі звичайно тих, хто запізнився, відсилають на балкон).
Коли почнеться програма, треба припинити розмови. Перервану розмову продовжують під час перерви. Протягом вистави чи кіносеансу не роз¬мовляють і нічого не коментують, а слухають і дивляться. Навіть у тому випадку, якщо програма нецікава, ввічливість примушує людину сидіти мовчки. Залишити зал можна в зручний момент, особливо під час перерви. Протягом виступів намагаються не займатися нічим, що може турбувати сусідів: не шелестять обгорткою від цукерки або програмою, не клацають замком сумочки, не хитають головок. Не доводиться говорити про добрий тон. ви почнете стукати пальцями, відбивати такт ногою або навіть підспівувати, хоч би ви співали й правильно.
Людина, у якої сильний кашель або нежить, повинна подумати про здоров'я і спокій інших і відмовитися від концерту чи вистави.
Нетактовно реагувати вголос на помилки актора. Непристойно супроводжувати аплодисменти вигуками і тупотом. Щирі аплодисменти -найкраща подяка. Але аплодисментами не переривають музичні твори, що виконуються. Тому під час концерту треба бути особливо уважним, щоб не

почати аплодувати дуже рано.
Якщо ви принесли виконавцеві квіти, треба віддати їх разом із вашим привітанням працівникові театру, який віднесе їх на сцену. Публіка може вітати виступаючого загальним вставанням. Ритмічні аплодисменти не заведено на концертах класичної музика.
Вихована людина виражає своє незадоволення мовчанням або непомітним виходом із залу.
Проходячи під час антракту повз відвідувачів, які прогулюються, не роздивляються їх. Якщо чоловік прийшов у театр із супутницею, то він не лишає її надовго саму. Не робить цього і жінка. Якщо ви зголодніли, від час антракту можна піти в буфет. Не треба їсти у фойє, так само як і в залі. Коли чоловік із пані, він турбується про супутницю і в буфеті, принісши їй те, що вона хоче.
Завіса опускається. В театрі або концерті дочекайтеся, поки опуститься завіса, а не біжіть у гардероб за пальтом. Якщо хтось поспішає на поїзд або ос¬танній автобус, таку квапливість можна вибачити, але при умові, що робиться все непомітно і тихо.
На виставці, в музеї і в бібліотеці
Відвідувач виставки і музею залишає в гардеробі разом із верхнім одягом парасолю, портфель, сумку, пакети та інші речі.
При відвідуванні музеїв і виставок треба зважати на те, що людина здатна зберегти свою увагу лише протягом двох-трьох годин, тому у великих музеях доцільно складати за допомогою каталога план огляду. Безглуздо й марно швидко перебігати по залах музею. Треба вибрати для огляду або окремі твори, або творчість одного художника, або якийсь відділ.
У виставковий зал заходять тихо, не турбуючи інших. Для огляду творів не стають перед іншим відвідувачем або надто близько до нього. Поводитися треба так, щоб своєю присутністю нікого не турбувати; не говорити голосно, не сміятися, не кашляти, не сякатися тощо.
Забороняється торкатися експонатів. Якщо ви ходите по музею  в

супроводі екскурсовода, то його пояснення треба слухати мовчки навіть тоді, коли вони вам нецікаві. Нечемно розмовляти з сусідом чи робити свої зауваження. Коли у вас є питання, з ними треба звертатися під час паузи.
Критикуючи мистецтво, треба бути обережним. Освічена людина звичайно скромна у висловленні своїх вражень. Тому, якщо ви зіткнетеся з художнім твором, задум і краса якого вам незрозумілі, не поспішайте судити за першим враженням, насамперед утримайтеся від зневажливого ставлення до художника і твору.
Справжній цінитель мистецтва не висловлює бурхливо свої захоплення на адресу славнозвісних творів і не хизується своєю ерудицією в галузі мистецтва. Враженнями обмінюються з супутником тихо й скромно. У музей і на виставку ходять в денному одязі.
У бібліотеці, як і на виставці або на лекції, намагаються не заважати іншим відвідувачам.
Користуючись книжкою, не забувайте, що з нею треба поводитися як із своїм кращим другом. Книжку беруть чисто вимитими руками, бо навіть зовні чисті руки лишають на ній сліди поту. Читаючи книжку, її треба тримати в обкладинці. Для цього можна використати обкладинку з пластмаси, шкіри, тонкого картону або навіть із паперу. Гортаючи книжку, не слинять пальців і не загинають ріжки сторінок. Сторінку книжки беруть обережно за середину або верх і перегортають. Обкладинку книжки, а також брошури не загинають назад, бо це псує оправу. Щоб відмітити місце, де ви кінчили читати, використовують закладку. Не можна бруднити сторінки книжки різними написами і малюнками. Якщо ви хочете щось важливе записати, це треба зробити в блокноті, помітивши назву книжки, автора й сторінку. (Читаючи власну книжку, можна помітити те, що потрібне, на окремому аркуші і вкласти в книжку, в крайньому разі, можна зробити відмітку прямо в книжці). Своє ім'я чи присвяту пишуть на першому аркуші книжки або на внутрішньому боці обкладинки, куди вклеюють і екслібрис.
Здавалося б, зайве говорити про варварські звички виривати аркуші й

ілюстрації з книжок. Але, на жаль, доводиться. Бібліотечні працівники все ще скаржаться на подібні речі. Книжку, що належить знайомому або бібліотеці, оберігають навіть більше, ніж свою. Є люди, які «зачитують» чужі книжки, вважаючи, що це не гріх. Але ж якщо вдуматися, то привласнити чужу книжку — це гірше, ніж не віддати грошовий борг, бо книжка - це ті самі гроші, помножені на щось набагато більше, особливо для книголюба.

 

Яндекс.Метрика >