...
Виховний захід: ВІТАЛЬНЯ «БАБУСИНА СКРИНЯ» PDF Печать E-mail

Виховний захід: ВІТАЛЬНЯ «БАБУСИНА СКРИНЯ»
Мета: Розвивати в учнів вміння бачити та цінувати красу, зміцнювати  почуття національної гордості, повагу до звичаїв і традицій рідного краю, любов до матері, бабусі, пошану до жінки.
Оформлення класу: діти в українській формі, виготовлений макет скрині, в ній зберігаються: рушник, вишита сорочка, український вінок, калина, барвінок, верба, Біблія.
Вчитель: Дорогі діти, сьогодні на наше свято завітали гості: бабусі, батьки, вчителі.
Учні:
1.    Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
2.    Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
3.    Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі
(Вручають хліб-сіль).
Вчитель: Тема нашого сьогоднішнього уроку - "Скарби бабусиної скрині".
Учні:
1.    Добрий день, бабусю, дорога моя!
Це для тебе сонечко лагідно сія...
І ласкою повняться рученьки твої,
Я люблю твій голос - теплий, дорогий
2.    В нім землі моєї срібні голоси
Дружби і любові, добра і краси.
Назбираю в лісі квітів сон-трави,
Дорога бабусю, літ за сто живи.
У моєму серці - слід твоїх пісень
і кажу:
Усі: Добридень! Добрий тобі день!
Вчитель: Готуючись до цього уроку, кожен учень написав невеличку кни¬жечку про свою бабусю, в якій найтеплішими, ніжними словами розповів про цю дорогу людину - бабусю.
(Вчитель демонструє книжки, кілька учнів зачитують свою книжку).
І справді - ви тільки вслухайтеся: "Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!" Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?
Учні:
1.    А тому, що бабуся - це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше, як наші мама чи тато.
2.    Бачила у житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми - дитина її дитини.
3.    Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп'ятко.
4.    Бо я її пташенятко, ластів'ятко чи козенятко.
Вчитель: Так, діти, все це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви - її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти - це діти, а справжні діти - це онуки".
І ось сьогодні на свято до своїх онучат білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. А не всі ж вони живуть у нашому місті. Так, Богданова бабуся приїхала з Хуста, Сашка Білоконського - з далекого Ізмаїлу, який знаходиться на півдні України, біля самого Чорного моря і т. д.-
І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться, як змінився наш клас, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки на¬ших бабусь. А ще бабусі принесли ось таку невеличку скриньку.
А чи знаєте ви, що це таке - скриня? Колись, діти, у кожній хаті була скриня. І в цих скринях мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме, ми зараз подивимось.
(Відкривається скриня):
Усі: Рушник!
Так діти, це рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! А що ви знаєте про рушник?
(Відповіді дітей):
Учні:
1.    Віє сивої давнини і до наших днів, у радості і горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.
2.    Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей... Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.
3.    Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
4.    В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.
5.    Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха.
(Виконується "Пісня про рушник").
Вчитель: Молодці! Ви багато знаєте про рушник. А ось подивіться. (Вий¬має зі скрині вишиту сорочку). Це сорочка. А знаєте, що цю сорочку вишива¬ла бабуся Богдана своій доньці Вікторії, коли та була ще ученицею. Придивіться уважно, ця сорочка вишита жовтими і блакитними нитками.
А де ви бачили збіг таких кольорів? (На прапорі України). Так, діти, такі кольори на нашому Прапорі.
А що ви знаєте про сорочку?
Учні:
1. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.
2- Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого й недоброго.
3. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне - то радість, а чорне - печаль.
Вчитель: / на багатьох із вас теж вишиті сорочки. Хто ж вам їх вишив?
(Відповіді учнів. Учень виконує пісню "Про сорочку").
Вчитель: (Виймає з скрині віночок). Дівчатка, погляньте, що у мене в скринці? (Віночок). А що таке віночок і які бувають вінки?
Учні:
1.    Вінок - це символ добра і надії.
2.    Віночок - це сплетене коло з квітів, листя, гілок.
3.    Є вінок лавровий, його одягали на голови переможців. (Демонструє).
4.    Є терновий вінок. (Показує). Терновий вінок завжди був символом страждання.
5.    А є ще вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю.
6.    Дівочий вінок носять юнки кожної весни і літа.
7.    Весільний вінок одягають тільки раз - на весілля.
8.    А мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов'язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.
Вчитель: Український віночок. Оспіваний у пісних, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова. Він був і одвічним символом добра і надії.
Діти, ви дуже гарно розповий про віночок. У скринях, які є у ваших любих бабусь, ви, мабуть, бачили багато всього цікавого, а ще більше вам розповіли ваші бабусі.
Учні:
1.    Я пам'ятаю, коли приїжджала до бабусів село, у неї під вікном цвіли мальви, а далі, понад берегом, калина, верба і тополя - одвічні українські символи.
2.    А ще моя бабуся розповідала, що калина цілюща, лікує від різних хвороб.
(Діти доповнюють відповідь).
Вчитель: Так, діти, все це вірно. І у нашій скрині теж є гілочка калини - символ дівчини-українки. Про калину ходить багато легенд, її порівнюють з красою дівчини.
(Учні розповідають легенду про калину).
Учні:
1.    А ще в нашій скрині є барвінок. Барвінок - це символ хлопця, символ краси. Барвінок- рослина добра. Він - захисник. Пучечки барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали у дім.
2.    Барвінок - ще й цілюща рослина. Напій із барвінкового листя знижує кров'яний тиск і тамує головний біль. Про барвінок теж ходить багато легенд.
(Учень розповідає легенду про барвінок).
3.    У нашій скрині є пучечки іншого зілля. Ось подивіться. Це м'ята і полин. Ними перекладали у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго.
4.    А це - вербові прутики. їх освячують у церкві у Вербну Неділю і зберігають у хаті, як оберіг від грому.
5.    А цей пучок колосків називають дідух. На Святий вечір його виймали зі скрині і ставили на стіл, за яким вечеряють.
6.    А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу. (Біблія).
Вчитель: Біблія - священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років. Діти, все не тільки зберігалося у скрині, а передавалося з покоління в покоління: від прабабусь - бабусям і т. д Можливо ще хтось із вас дізнався про щось цікаве від своїх бабусь?
Учениця: А моя бабуся знає багато прикмет. Декотрі я записала до сво¬го блокнота. (Читає).
Вчитель: Мудрість народна - то теж великий наш скарб. І ми вдячні на¬шим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас. Учні:
1. Я своїй бабусі пісню заспіваю,                  2. Моя бабуся, гарна й мила,
Вона для мене - сонечко й краса, -                 Вона найкраща від усіх людей.
Подібної до неї я не знаю,                    І хоч вона вже трохи посивіла,
Коли б зшукав всю землю й небеса.             Але так щиро любить нас - дітей.
(Пісня "Промінці для бабусі").
3. Свою бабусю знаю                4. І я бабусі руки
Я з давніх-давніх пір,            Цілую залюбки,
ЇЇ обличчя любе,            Вони немов співають,
її ласкавий зір.            Розказують казки.
Замислиться бабуся,                5. Я слухаю бабусю,
Зажуриться на мить            Я вся, мов уві сні.
І знов, дивись, сміється,            Розумні ніжні руки
Ласкаво гомонить.            Умілі та міцні.
6. Коли я була маленькою, бабуся, колихаючи мене, співала пісні. Ще й за¬раз ми часто з бабусею співаємо. (Пісня "Котику сіренький").
Вчитель: Сивина. Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слу¬хали їхні діти і ми - онучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волосинки сивіли.
Учень:    Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Вчитель: Бабуся. Чи є у світі людина краща? Ні. Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат! Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі!
У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, доб¬ра й любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися її очі, коли приїжджали до неї онучата. Це невтомна бджілка, яка заради онуків віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. І онучата віддячують їм тим самим. Чим можуть і як можуть допомагають бабусям.
Учень: Багато в бабусі турбот - не злічить! Одній всю роботу нелегко зробить.
І хочеться нам, друзі, таке усім сказать: Ми будемо бабусі завжди допомагать. Вчитель: А чи допомагаєте ви своїм бабусям? (Діти розповідають, як допомагають бабусям).
Вчитель: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. І ось учнівська громада нашого класу вирішила встановити нагороду для кожної бабусі. Прийміть від онуків низький уклін, велике спасибі і оці ніжні квіти. (Діти вручають квіти, читають "Моли тну до Богородиці").
1. Богородице-мати!                2. Я молюся до тебе
О, Пречиста Діво!            За матусю і неньку -
Тобі дяку складати            Зачинательку роду,
Я беруся несміло.            За бабусю рідненьку.
3. Даруй, Матінко Божа,                4. Хай ніколи бабуся
їй життя довге й миле,            Наша горя не знає.
Кожна днина пригожа            Поможи їй, молюся,
Додає хай їй сили!            Преподобна, благаю.
5. Любов наша до неї                6. Побажаєм Вам сто років жити
Завжди світла і чиста.            Без горя, сліз і без журби!
Молю серцем, душею:            Хай з вами буде щастя і здоров'я
Будь же з нею, Пречиста!            На многі літа, назавжди!
(Пісня "Многая літа" для бабусь).
Вчитель: Ось і закінчилось наше свято, але не закриється ніколи бабу¬сина скринька, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.
Всіх гостей запрошуємо до нашої невеличкоі Світлиці.
(Екскурсію проводять діти).

 

Яндекс.Метрика >