загрузка...
-->
Виховний захід: Цінуймо хліб! PDF Печать E-mail

 

МЕТА. Ознайомити учнів з обрядами та звичаями нашого народу, де окрасою є хліб, виховувати пошану до хліборобської праці, до найдоржчого, що є в людини – хліб.

ОБЛАДНАННЯ. Колосся пшениці, хлібні вироби (виставка). Ілюстраційний матеріал на тему: «Хліб – наше багатство».

Святково прикрашена зала. На вишитому рушникові — хліб, вироби з борошна, у вазі стоять колоски. Господиня з господарем хлібом-сіллю вітають гостей.

Господар. Добрий день, дорогі наші гості!

Господиня. Шановні батьки, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Господар:

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

Господиня:

Ми — хліба творці, вороги пітьми,

І доки сонце живить наші мрії,

На рідній ниві будемо людьми.

Ми — хліборобський рід — Івана і Марії.

Господар. Кожен з вас знає, що головний злак на землі — пшениця. Мабуть, звідси і пішло: хліб — усьому голова. Ніхто сьогодні не може назвати імені тієї великої людини, яка винайшла хлібопечення, того, хто змолов зерно, виготовивши борошно, а потім спік із тіста в гарячій печі запашний, духмяний коровай чи паляницю.

Господиня. Недарма у народі кажуть: «Серпень — жнивень», «Серпень чудові булки дарує». Адже серпень наділяє усіх дарами: сипле зерно і плоди добрим людям за труди. Щедро возить у комори пшениці і жита гори.

Господар. Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. Ще з давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Рі­зали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Недаремно кажуть: «Найсмачніший хліб од свого мозоля». Про бережне ставлення до хліба є багато оповідань, віршів, пісень.

Господиня. Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті або під час знаменних подій люди клали на почесне місце коровай. У давніх обрядових піснях хліб звеличували як основу добробуту селянина, виконавці обряду зичили господареві хлібних достатків.

На щастя, на здоров'я, на новий рік,

Щоб краще родило, як торік.

Сійся, родися жито, пшениця,

І всяка пашниця.

Вчитель.   Бесіда на виявлення знань учнів.

Як виготовляють хліб?

Які процеси проходить хлібина, щоб потрапити на наш стіл?

Які прислів'я, приказки про хліб ви знаєте?

—Чи шануєте ви працю тих людей, що вирощують, випікають запашний хліб?

—Чи бережно ви ставитесь до хліба? Чому?

Розповідь про побут українців.

—Хліб належить до особливо шанованих символів українського наро­ду. Недаремно в народі складено про хліб чимало прислів'їв: «Хліб — усьому голова», «Хліб житній — батько рідний, гречана каша — мати наша», «Без хліба немає обіда» та приказок: «Аби хліб, а зуби знайдуться», «Хліб-сіль вам» та ін.

—Що ж означає слово «хліб»?

Хліб — це зерно, яке перемелюють на борошно.

Хліб — це випечений виріб із борошна, продукт харчування.

Хліб — це рослини в полі (ярові, озимі).

Хліб — це поле.

Хліб — це заробіток, як засіб існування (відібрали останній хліб, або жити на чужих хлібах, тобто на утриманні в когось).

Хліб насущний — щоденні, звичайні харчі. От що значить хліб для людини.

В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику — то найвища ознака гостинності народу. Існує в народі повір'я, що хліб потрібно випікати у жіночі дні — середу чи п'ятницю, хоча в окремих родинах житній хліб — паляниці, пекли щодня. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домішували товчену картоплю, висівки, гарбузи.

З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій — берегти хліб. Паляниця мала неодмінно лежати на столі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався по­класти її догори. Немовля разом із материним молоком уживало хліб: йому давали обгорнуту в полотняну тканину «м'якушку-смоктунця».

Та не тільки хліб випікали у сім'ях.

Скільки різних смачних хлібних виробів пекли! У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, карто­плею, капустою, ягодами, також пекли коржі, млинці.

—Що нині випікають з борошна, крім хліба?

Їжею і окрасою був хліб на різних святах і в обрядах. Та й тепер жодне весілля не обходиться без короваю, а до нього випікають шишки, калачі, дивні, лежні тощо.

На Великдень обов'язково випікали круглі калачі — паски. Прикрашали їх різ­ними фігурками, виробленими з тіста, — пташками, колосками, ріжками, косичками.

З хлібом на вишитому рушнику йшли навесні оглядати поле, сіяти, жати. Най­кращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали вінок на хліб, з яким господині вітали женців.

У день повернення птахів з теплих країв випікали «сорок», «жайворонків», давали їх дітям, а вони виходили у двір, підкидали «пташок» угору і закликали весну, вітали її прихід.

Ведучий:

Як на ниви завернула весна —

Залунала там веснянка голосна.

На сцену вибігають хлопчики і дівчатка, стають у коло і виконують пісню «Веснянка»:

Ой ти, весно славна,

Господине красна!

Ниви урожайні виорано вчасно.

Аж до виднокраю сіяли пшеницю

Золотом врожаю хай заколоситься.

(Поки лине пісня, дівчинка-Весна виводить хлоп'ят-хліборобів. Спочатку хлоп'ята йдуть за Весною самі, а потім виводять дівчаток у жовтих шапочках. Це — зернятка).

Ведучий. Бризнув дощик на поля

'явився хлопчик-Дощик).

Дощик:

Наче пух, м'яка земля,

Всюди краплі золоті.

Дівчинка—Зернятко:

То не краплі, то зерно —

Зійде зелено воно.

Не лінуйся, поливай —

Буде гарний урожай!

(Дощик пробігає між дівчатками, змінює їх шапки на зелені).

Ведучий. Вимчав вітер на лани.

Вітер:

Не стрічав я дивини!

Що за трави тут рясні

Заступили шлях мені?!

Дівчинка—Зернятко:

Не лінуйся, пригрівай,

Дозрівать допомагай.

Ведучий:

Вже пшениця на порі,

Вийшли в поле жниварі.

Хлопчики:

Рясен дощику, не лий,

Не змочи врожай новий,

Буйний вітре, не гуляй,

Колосочків не ламай!

Лан ми пройдем з краю в край,

Зберемо рясний врожай.

Діти з колосочками в руках читають вірш Л.Забашти «Колосок»:

Він виріс із зерниночки, з тоненької билиночки.

Пустила вона вусики і стала воловіть.

Ішли дощі все літечко крізь небо, синє ситечко.

Зерно до зерна тулиться і соком наливається,

І під вітрами буйними шумить, шумить воно.

Ой буде втіха кожному, невтішному, тривожному,

Хто виростив і виходив це золоте зерно.

Господиня:

Ходіть усі до хати

Страви наші куштувати

З жита та пшениці,

Гарні паляниці.

Всіх ми почастуєм!

 

 

Яндекс.Метрика >