...
Виховний захід: РУШНИК В ОБРЯДАХ ТА ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ PDF Печать E-mail

Виховний захід: РУШНИК В ОБРЯДАХ ТА ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
(Вишиті рушники, ікона Божої Матері; хліб-сіль на рушнику. На дошці - вислови про рушник).
Учитель: Український рушник прийшов до нас з давніх давен. Як багато промовляють вишиті рушники до нас! Колись без вишитого рушника не обходилось жодне свято.
Шановні учні! У вас були пошукові завдання дізнатися від рідних своїх: мам, бабусь, прабабусь про призначення рушника в українському побуті, обрядах. Отже, що ми знаємо про рушник?
Учні:
1.    Моя бабуся рушником накриває хліб на столі.
2.    Моя мама на Великодень йде святити пасху, яку накриває вишитим рушником.
3.    Я була на весіллі і бачила, що на вишитому рушнику молоді давали клятву одне одному.
4.    У моєї тітки будували хату. І коли верх хати був готовий, його прикрашали букетом квітів, перев'язаних рушником.
5.    Портрет Шевченка в класі завжди прикрашений рушником.
Учитель: У кожній сільській хаті висів рушник простий, скромно оздоблений. Що ми ще знаємо про рушник, який висить на стіні?
Учень: Рушник на стіні - це давній наш звичай. Не було в Україні хати, яку не прикрашали б рушниками. Хоч би як убого судилося сім'ї жити, але хата палахкотіла багатством кольорів рушників. У народі казали: "Хата без рушників, що родина без дітей". У минулому рушник - обличчя оселі, господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про матір і її дочок. Чистий рушник на похваті був ознакою охайності, працьовитості кож¬ної жінки.
Учитель:     Не випадково в народній пісні мати навчає доньку:
Тримай хаточку, як у віночку, І рушник на кілочку.
Тримай відерця всі чистенькі І води повнесенькі.
Прийдуть зовиці пити водиці,
Будуть тебе хвалити.
З вишитим рушником приходили до жінки, що народила дитину, вшано¬вувати немовля. Коли син вирушав у далеку дорогу, коли чоловіка жінка ви¬ряджала на війну, то дарувала їм вишитий рушник як застереження від лиха. Це відображено і в піснях.
(Всі співають "Пісню про рушник" А. Малишка).
Сьогодні на нашому столі лежить хліб на рушникові. Чому?
Учень: Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Прийняти руш¬ник, поцілувати хліб - символізувало єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час.
Учитель: Рушники за своїм практичним та естетичним призначенням використовуються і в побуті. Від цього утворилися їхні назви: Утирач (для рук та обличчя). Стирок (для посуду, стола, лави). Покутник (ним обвішували стіни, портрети). Плечовий (ним пов'язували сватів). Подарунковий'(обрядовий, весільний).А як використовувалися рушники на весіллі?
Учень: У весільному церемоніалі збереглося найбільше обрядових сю¬жетів, пов'язаних з рушником. За давнім звичаєм, як тільки в родині підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалася про рушники. До їх ви¬готовлення привчали ще з юного віку. Довгими зимовими вечорами дівчата мережили узори. Від того, якими виходили візерунки, скільки встигала дівчина вишити рушників, складалася думка про її працьовитість, вдачу. У кожній родині, коли підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками, їх дбайливо оберігали, ними хизувалися перед гостями, сусідами.
Учитель: Кожній матері хотілося, щоб про її доньку пішла добра слава. Дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку обрядовою піснею:
Та спасибі тобі, моя ненько,
Що будила мене раненько,
А я слухала, вставала
Та рушнички пряла,
По тихому Дунаю білила,
По сухому бережечку сушила...
Найпершою ознакою згоди на одруження, коли приходили свати, було "да¬вати рушники".
Якщо дівчина і її батьки того хотіли, вони пов'язували сватів і молодого рушниками.
Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Порадь мене, що людям сказати?
А чи мені рушники давати,
А чи мені іншого чекати?
Вважалось за велику образу, якщо дівчина, пов'язавши сватів, опісля відмовлялась від шлюбу чи навпаки - "взявши рушника" хлопець пускав по¬гану славу про дівчину, тобто розривав заручини. Дати рушники - означало готуватись до весілля.
Учень: Вважалось, що рушник з'єднує родинні стосунки сімей молодого і молодої.
Учитель: Рушники використовувались і в інших випадках життя. На¬приклад, при зведенні житла ними застеляли підвалини, а ті рушники, яки¬ми піднімали сволоки, потім дарувались майстрам.
Навесні, коли зеленіли жита, люди виходили у поле і родиною тричі об¬ходили лан, несучи на рушниках хліб-сіль.
Рушниками скріплювали купівлю-продаж домашніх тварин. Хоч загалом для українських вишиваних рушників характерні спільні оз¬наки, проте кожен регіон мав свої відмінності:
-    кольорові гами регіонів;
-    спосіб виготовлення, сюжетне оздоблення;
-    окремі області - червоний і чорний кольори.
(Учні співають пісню на вірші Д, Павличка "Два кольори").
Учитель: Мистецтво виготовляти рушники досить давнє в Україні. Ця традиція постійно розвивалась, удосконалювалась, набираючи регіональних ознак.
II.    Ознайомлення з виставкою рушників.
III.    Виконання малюнків (на спеціальних заготовках).
IV.    Виставка малюнків.
V.    Висновки вчителя у кінці уроку.
-    Що постає у вашій уяві після наших розповідей про рушник?
-    З чим можна порівняти рушник?
VI.    Усні твори-розповіді.
VII.    Заключне слово вчителя про рушник.
Рушник... Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей ще довго живе у наших хатах як ознака великої любові і незрадливості. Я би хотіла закінчити урок словами закарпатського поета Василя Густі:
Поки живе чоловік,
Поки сходить і вруниться зілля -
Буде разом довіку рушник
Із началом весни і дороги,
Бо народ у цьому бачити звик
Віру в честь, у життя, в перемогу.

 

Яндекс.Метрика >