...
Виховний захід: ПОЕТИЧНА РІЗДВЯНА СКРИНЯ PDF Печать E-mail

Виховний захід: ПОЕТИЧНА РІЗДВЯНА СКРИНЯ
(композиція для учнів 7—8 класів)
Мета: за допомогою поетичних творів, присвячених різдвяним святам, донести до учнів особливості традицій і обрядів українців; давати уявлення про духовність та моральність; розширювати світогляд та прищеплювати любов до поезії.
Дійові особи:
Ведучий
Ведуча
1-    й    Читець
2-    й    Читець
3-    й    Читець
ХІД ЗАХОДУ
Приміщення святково прикрашене різдвяною атрибутикою: в окремому кутку на столі — Дідух, над ним — ікони в рушниках, поряд — свічка.
Ведучий. Різдво Христове — свято примирення й любові, адже Христос прийшов у світ, щоб відкрити світу Божу любов. Розпочинається воно Святвечором (6 січня), що символізує мир і спокій у кожній родині, і, за народною традицією, цього вечора всі члени сім'ї повинні бути вдома.
1-    й    Читець
РІЗДВО
Свіжеє сіно, ясла кленові, Ясна Дитина... Діва Марія коси шовкові Стеле для сина.
Біле ягнятко дише на Бога, Сивеє дише,—
Дишуть на Бога, щоби для нього Було тепліше.
В небі черкають крила об крила: Янголів — сила. В небі ніколи так не дзвонила Пісня зраділа.
Дзвонить ялинка десь у діброві, В лузі — калина... Свіжеє сіно, ясла кленові, Ясна Дитина.
(Олекса Стефанович)
В е д у ч а. Зі Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, яку господиня варила від ранку до вечора. 6 січня, на Святвечір, усі діти бігали колядувати.
2-    й    Читець
Гордо, мов княгиня, Ходить нічка синя В золотій короні з місяцем в долоні... З місяцем в долоні, У косі з зірками, В дзвоні-передзвоні Із колядниками.
(Марія Хоросницька)
Ведучий. Як згадує козацький полковник із Краснопілля, що на Сумщині: «Колядки обов'язково мали жартівливий зміст. У 60-ті роки було багато снігу і доводилося до осель земляків добиратися по коліна в снігу. Краснопільчани вважали за честь пустити колядників, щедрівників, посівальників. Бувало таке, що завчасно домовлялися: "Ви ж до мене приходьте..."»
Серед святкових різдвяних страв обов'язково є кутя, яку раніше варили в печі у новому горщику і так, із горщиком, ставили на покутті, але коли не було нового — то викладали кутю на велику череп'яну миску і прикрашали калиною. Прикрашали також покуття гілочками ялини, калини. На столі обов'язково були солоності: квашені огірки, кавуни, капуста, але найголовніше — яблука і пізні грушки. Кутю готували із пшениці й рису.
3-й Читець
Може, тому, що з медом, з маком... може, тому, що на порі,— в народі всім кутя до смаку, найбільше, звісно,— дітворі!
Борщі ми сьорбаєм частенько, нерідко кашу і куліш... Кутю натомість їмо
два рази в році лиш! На вечір,
що Святим зоветься, й на Щедрий вечір — ось і все!
Хоч як опісля заманеться — матуся більш не принесе! Такий звичай — поважна справа. Додати хочеться лишень: кутя —
це надзвичайна страва, кутю ми їли б кожен день!
(Марія Хоросницька)
В е д у ч а. А ще на столі обов'язково були пироги й калачі, на одному із калачів горіла свічка. Пам'ятаю, що на Різдво дехто випікав жайворонків, яких теж клали на покутті. А ще виставляли вино і обов'язково була калина.
Перед святами різали кабана, птицю, тому на свято на столі були ковбаси, сало, м'ясо, а також риба. Уважалось, що на ці свята слід виставляти все, що було в домі, щоб увесь рік це водилося.
Кутю називають Багатою, оскільки, крім неї, готують ще 11 пісних страв: узвар, борщ із грибами та рибою, кашу гречану (пшоняну), рибу смажену, товчений горох, квашені кавуни, яблука, капусту різану й головками, голубці.
1-й Читець
От небесного Едема Світла зірка Віфлеєма Над землею поплила, Серед ночі, серед пітьми, Над блукаючими дітьми Путь небесну провела...
Мов небесная поема Світла зірка Віфлеєма Над землею поплила, Серед ночі, серед пітьми, Над блукаючими дітьми Дивне сяйво лила На пустині, на дороги І на царственні чертоги - На вертепи зла.
(Григорій Чупринка «Тайна Різдва»)
Ведуча. Вечоріє... Діти з радісним криком сповіщають про появу на небі зірки, мама засвічує свічку, і всі сідають до столу, вечерю починають із молитви «Отче наш». До куті першим береться господар, який підкидає ложку куті до стелі, щоб водилося господарство.
Свята вечеря має відбуватися тільки вдома. Після неї співають коляди, діти носять «вечерю» своїм хрещеним, а також дідові й бабі, якщо ті живуть окремо. Бабуся приймає вечерю, дає свою та обдаровує внуків горішками й іншими гостинцями.
2-    й    Читець
Надії Свято...Біла казка Та ніч свята... та ніч Різдва!.. Сіяє зірка золота... «Новая Радість!» Знов і знов
В душі і віра, і любов - В душі до всіх — до всього ласка...
(Уляна Кравченко)
Ведучий. Українські колядки — один із чинників, що визначають ставлення до різдвяної радості в українській культурі, зорієнтованій на християнські ціннісні орієнтири, традиційні народні звичаї, загальноєвропейські тенденції.
3-    й    Читець
Грає небо в блисках свіч. Сад в убранні білосніжнім. Сном дитячим віє ніч, Золотим, далеким, ніжним.
Десь далеко вдарив дзвін; Серце стислось і стріпнулось; Як багато в серці змін, Як там хутко все проснулось!
Все минає, все іде, Юна ж віра зостається... Близько, близько, близько дзвін гуде; Серце плаче і сміється!
Сяє образ дорогий — Ясна зірка Віфлеєма; Цілий Всесвіт навкруги — Ніби юності поема.
(Григорій Чупринка)
Ведуча. Чи не найкращим утіленням різдвяної радості є слова: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!» («Добрий вечір тобі, пане господарю!»). Радість набуває тут особливого національного колориту.
Усі присутні на святі співають. Усі (разом)
Небо і земля нині торжествують, Ангели, люди весело празнують, Христос родився, Бог воплотився, Ангели співають, Царіє вітають, Поклін віддають, пастирі грають, «Чудо, чудо! — повідають,— Во Вифліємі весела новина: Пречиста Діва породила Сина!»
(«Небо і земля нині торжествують»)
В е д у ч а. А також виявляють високий естетизм переживання: А ясна зоря світу голосить: Месія радість, щастя приносить! Во Вифліємі спішіть всі нині, Бога звитайте в бідній Дитині!
(«Во Вифліємі нині новина»)
Ведучий. Першим, кому Господь через ангелів відкрив «велику радість, що буде радістю всього народу», були пастухи.
Пастирі з ягнятком
Перед тим Дитятком на коліна припадають, Царя-Бога прославляють.
(«Нова радість стала»)
1-й Читець
В заворожену даль відлітають окрилені тіні. Клуби хмар голубих протинають проміння зорі. У віфлеємськім хліву, на пахучім розстеленім сіні Народився Христос.
Каганець вже давно догорів,
Але чесність сліпуча змикала потомлені вії —
І негайно побачили смертно-білі пастирі,
Наче б з ясел оцих, наче б з теплих обіймів Марії
Тихо сходило сонце.
Високо-високо в горі
Розпливалася стеля, відкрили лунку височінь
І з розкритого неба прибули стрункі херувими,
Щоб зложити Йому свій доземний, свій низький поклін.
Відчиняються двері — вкриваються вітер і простір, Відчиняються двері — пурпура, пурпура горить! Із далеких країн троє царі — три вітані гості Приклякають у порох, складають коштовні дари.
Присягають на вірність...
І блідо всміхається Мати,
Пестить Сина свого і леліє замріяні сни,
А під схилом Гол готи регочуть, готують Розп'яття,
І горлають: «Розпни»!
(Андрій Гарасевич)
Ведуча. Український вертеп — різдвяна драма, колядки — витвори народної культури, що поєднали в собі унікальність світобачення українців і ментальні ознаки творчості народу.
2-й Читець
У вечір цей людська душа тривожна, Хоч би й збайдужіло, хоч би цілком пуста, Стрічає, як колись, зворушливо-побожна, Великий день Народження Христа.
Ввесь гамір навкруги принишкує, зникає, І янгол згоди облітає світ... А думка стомлена замріяно блукає Між сяйних спогадів далеких юних літ.
В святочно-прибранім веселому покої Свічки ялинки тихо мерехтять... На все лягла ясна печать спокою, Панує всюди мир і благодать.
У цю прерадісну, в цю урочисту мить Серця людські пошукують обнови, І пориваються живим огнем горіть, І хочуть пити з келиха любови.
(Борис Лисянський)
Ведучий. Відома слобожанська дослідниця народної творчості, кандидат мистецтвознавства Лариса Новикова, вивчаючи фольклорну ситуацію на Харківщині в 70-80 роках XX ст. зафіксувала колядку, у якій різдвяна радість набула особливого виявлення.
1-й Читець
А в нашого хазяїна та й ворота нові. Рай розвивайся! Рай розвивайся, Христос народився, Сам Господь звеселився!
В е д у ч а. В іншій слобожанській колядці «Ой дивноє нарожде- ньє» йдеться про те, що вселенську радість народження Христа відчуває навіть природа.
3-й Читець
Ой дивноє нарожденьє Божого Сина. Породила Діва Марія Ісуса Христа. Породивши і сповивши, Лягла спочивать. Зіслав Господь три ангели Христа доглядать, А ангели Божим духом Ріки розлили, Що і к Різдву Христовому Сади зацвіли.
1-й Читець
Розірвались чорні хмари, Зникли тіні степові, Десь прокинулись отари І спокійні вартові.
Мов корона-діадема Світової красоти, Ясна зірка Віфлеєма Промінь кинула святий.
Діти праці, діти степу, Що з отарами зросли, До таємного вертепу Дивну радість понесли.
Радість змученого стану, Дивну зіроньку із зір — Щастя, волю довгождану І душевний тихий мир!
(Григорій Чупринка)
Ведучий. Тому, як писав відомий слобожанський історик Микола Сумцов: «Колядки й щедрівки оточені доброзичливістю і через те вони були вельми улюблені народом і мали на нього гарний моральний вплив».
Ведуча. Наступного ранку — Різдво. Одне з найбільших релігійних свят, з яким пов'язане народження Ісуса Христа. Як стверджує християнське вчення, саме в цей день Діва Марія, прийшовши до Віфлеєма, сховалась у печері, куди пастухи заганяли худобу, й там народила Сина. Вона сама сповила його та поклала в ясла. Була ніч. Пастухи стерегли стадо в полі. І раптом перед ними з'явився ангел, і все навколо осяяло божественне світло. Але ангел сказав їм: «Не лякайтесь, бо я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Сьогодні у Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту знайдете, що в яслах лежатиме».
Ведучий. Відтоді червоний кут, у якому тримають кубельце з узваром, у народі називають «ясла». З початком Різдва вже можна вживати скоромну їжу. У цей день до столу подають печене порося, ковбасу (кров'янку), борщ із м'ясом і, звісно ж, кутю та узвар.
Ведуча. Після полудня у гурти збираються діти, молодь і старші люди і починають колядувати. Колядування — найпоетичніше різдвяне дійство. У різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубків. Вони заздалегідь обирали міхоношу, «кіз», «пастуха» тощо. Парубки були одягнені у вишивані свитки. На грудях було зображене сонце, а на спині — триєдине «дерево життя». Шапки колядників прикрашали зірками, кожен тримав у руках палицю з дзвіночками, які видзвонювали чарівні мелодії. Над усією ватагою сяяла восьмипроменева зірка, яку тримав колядницький ватажок. Міх, який носив міхоноша, також був прикрашений зірками. У нього не лише складали дари. Міх мав сповіщати долю господареві та його рідні. Усі колядники були підперезані червоними пасками. Йшли вони поважно та урочисто.
Ведучий. Зайшовши до двору, гурт колядників починав забавне дійство з колядками та жартами. Дійство вів Коляда. Він величав і пресвітле свято, і гарного господаря, а також «провіщав» долю не лише на нове літо, а й на все життя.
Для того щоб нікого не образити, колядники заходили в кожен двір, і чим більшим був їх гурт, тим більше радів господар, бо вважалося, що більшим буде у нього достаток.
Послухавши колядку, господар обдаровував колядників: дітей — солодощами, а молодь і старших — смачними ковбасами, салом, хлібом, а інколи й напоями. Набравши побільше харчів, колядники збиралися у чиїйсь хаті за святковим столом, а на стіл уже було що покласти.
Традиційним символом свята був Дідух. Його виготовляли з першого зажинкового снопа. Пучки соломи обплітали соломинами та зв'язували у пишний вінок із розгалуженням внизу, щоб Дідух міг стояти. Верхівка нагадувала сніп із колоссям. Розгалужені солом'яні гілки Дідуха прикрашали кольоровими стрічками, паперовими квітами, а також червоними кетягами калини. Це був справжній витвір мистецтва із соломи.
Дідуха ставили у світлиці напередодні Багатої куті, де він стояв протягом усіх різдвяних свят. Це був символ діда, пращура — спільного предка, якого годилося шанувати всім нащадкам.
До свята виготовляли хатні прикраси. Серед найбільш відомих були так звані «голубці», що нагадували птаха чи павука. Для цього брали шкаралупу з яйця, проколювали її з обох боків і просовували крізь отвори наскрізь кольоровий папірець, який нагадував крильця. Такими іграшками прикрашали сволок.
Різноманітними солом'яними прикрасами (кубиками, ромбами, хрестиками) усвятковували також вікна.
2-    й    Читець
КОЛЯДА
Тешуть теслі з срібла сани, Стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани, Сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, Очі, наче у сарни.
Ходить сонце у крисані, Спить слов'янськеє Дитя, їдуть сани, плаче Пані, Снігом стелиться життя.
(Богдан-Ігор Антонич)
Ведуча. На Різдво Христове в церквах відбувається урочиста літургія (Служба Божа).
3-    й    Читець
РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ
Незмінний свідку Пращурів моїх, Золотооке небо! Ясний світе! Тобі мої замислені привіти, Акорди перші співів різдвяних!
Казки ієрогліфів золотих, Незримих рук усім видимі квіти! Як бачить вас і серцю не радіти, Як не забуть усіх турбот земних.
Під дальній звук урочистого дзвону Ви воскресили вбогий Віфлеєм І схилену над яслами Мадонну.
Ви світите перед великим днем Над бідною кривавою землею Нового світу новою зорею.
(Максим Рильський)

 

Яндекс.Метрика >