загрузка...
-->
Виховний захід на тему «Життя – найдорожчий скарб» PDF Печать E-mail

Виховний захід на тему «Життя – найдорожчий скарб»

Виховна мета: виховувати самостійність, наполегливість, культуру, взаємоповагу;
Розвивальна мета: розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки;
Пізнавальна мета: покращити знання учнів про здоровий образ життя.
Форма проведення: бесіда.
Місце проведення заходу і його тривалість: захід проводиться в приміщенні школи і триває 1 годину.
Обладнання: чисто прибраний клас, тема на дошці.
Використана література: сценарії виховних заходів, медична література.
Дійові особи: класний керівник, студенти-практиканти, учні класу.
Здоров’я людини грунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища.
Здоров’я людини – стан повного соціально-біологічного і психологічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму врівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Критерії здоров’я визначаються комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров’я індивідуума можна визначити як природній стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Слід пам’ятати, що здоров’я залежить від багатьох факторів, які об’єднуються в одне інтегральне поняття – здоровий спосіб життя. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров’я, фізичної та психологічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок.
До основних складових здорового способу життя належать:
1. Спосіб життя має велике значення для здоров’я людини і складається з 4 категорій:
• економічної (рівень життя);
• соціологічної (якість життя);
• соціально-психологічної (стиль життя);
• соціально-економічної (устрій життя).
2. Рівень культури. Слід пам’ятати, що людина – суб’єкт і одночасно – головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору – це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров’ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоров’я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.
3. Здоров’я в ієрархії потреб. Не завжди в житті людини здоров’я займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. В результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров’ю, а й здоров’ю майбутніх поколінь. Одже, здоров’я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.
4. Мотивування. На превеликий жаль, ціну здоров’я більшість людей усвідомлюють лише тоді, коли воно значно втрачене. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим.
5. Зворотні зв’язки – нерозумне і довге випробування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв’язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто пізно.
6. Настанова но довге здорове життя. У повсякденному житті треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю.
7. Навчання здоровому способу життя. Джерелом навичок з цього питання є передусім приклад батьків, допомагає також і санітарна освіта. Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію. Є її психофізичні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно відреагувати на неї, залежать від її індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан.
Психічний стан. Сучасна людина зустрічається з багатьма факторами ризику, що негативно впливають на стан нервової та серцево-судинної системи, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Так, наприклад, психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. У перекладі “стрес” означає “напруження”, тобто відповідь організму на поставлену перед ним проблему.
Стрес – це сукупність загальних неспецефічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій органів.
Повне звільнення від стресу означає смерть, тому слабкий стрес є нормальним явищем в житті і потрібним для реалізації людської повноцінності. Однак якщо він інтенсивнмй і довготривалий, то може стати основою розвитку захворювань або зумовити смерть.
Медичні та соціологічні дослідження серед різних категорій населення показують, що люди по-різному реагують на надзвичайні ситуації. Є люди, стресостійкі до побутових нагараздів, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші – втрату соціального статусу.
Відомо, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, а відтак стресові стани у них переважають. Велике значення для розвитку стресового стану має поведінка в екстремальних умовах (аварія, кримінальна ситуація, стихійне лихо). Неправильна поведінка в таких ситуаціях найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу. Вона зумовлює результат стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища. У цих випадках стрес може виявитись у вигляді паніки, суєти, істерики.
Стійкість організму до різноманітних стресових станів є дуже індивідуальною. Деякі люди без усіляких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не непритомлюють, втрачають сили волі, психологічної рівноваги. Інші вже при незначних екстремальних ситуаціях втрачають витримку і віри в себе. Від чого це залежить?
По-перше, індивідуальна чутливість до екстремальних ситуацій зумовлена типом вищої нервової діяльності.
Існує чотири типи темпераментів: холерик, снагвінік, меланхолик та флегматик.
Холерик – характеризується швидкістю дій, силтними почуттями і пристрастями, що швидко виникають. Це яскраво виражається в мові, жестах, міміці. Холерик завжди вважає себе правим, важко визначає свої помилки.
Сангвінік – характеризується жвавістю, швидкою збуджуваністю та легкою зміною емоцій. Сангвінік товариський, але не є постійний, на нього не можна покладатись в скрутну хвилину.
Флегматик – характеризується поміркованістю, не поспішає у вирішенні проблем. Надійний, не дратівливий, не скаржиться, проте байдужий до інших.
Меланхолік – характеризується схильністю до депресій, настроїв суму, пригніченності. Впадає у відчай у надзвичайних екстремальних ситуаціях, стає нездатним подолати труднощі. Належність до того чи іншого типу залежить від уміння володіти собою, своєю волею, почуттями та пристрастями в екстремальних умовах.
Для загартованості психічного стану людині треба використовувати фізичну працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та інші природні фактори.
По-друге, уміння володіти собою, керувати емоціями, психоемоційним напруженням. Це значить постійно контролювати свої дії, вчинки, залишатися врівноваженим навіть у найбільш напружених обставинах.
Слід зазначити, що існують різноманіні психологічні засоби зняття нервового напруження для відновлення працездатності, до яких належать: психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.
Психотерапія – це терапевтичне використання гіпнозу, коли він є лікувальним, не піддаючи хворого ніякому ризику. Психотерапію можна використовувати при невротичних розладах, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій, для послаблення страху і тривоги.
Психопрофілактика – аутогенне психом’язове тренування, яке має на меті навчити людину свідомо керугувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шквдливих дій і “настроіти” її на переборення труднощів та стресових станів. Його можна застосовувати для відновлення сил перед робочим днем, у перервах, а також після робочого дня.
Для зняття почуття тривоги, страху є певні тести, формули. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіюваний сон,, тобто навчитися вводити себе на певний час у сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 20-40 хвилин.
Психогігієна – включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію людини та природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку.
Найважливішим для людини є її фізичний стан здоров’я, який залежить як від біологічних факторів (спадковості), так і від складного комплексу соціальних, гігієнічних, кліматогеографічних та інших умов навколишнього середовища.
Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного стану здоров’я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню.
Виходячи із концепції фізичного здоров’я, основним його критерієм слід вважати енергопотенцал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму заклежить від акумуляції і мобілізації енергії для забезпечення фізичних функцій. Виходячи з цього стан фізичного розвитку людини, характеризується його антропометричними даними: – ріст – це процес збільшення кількості та розмірів клітин та тканин в організмі. Ріст людини в основному завершується до 23 років. У дівчат – до 18, у юнаків – до 20; – маса тіла: маса (кг) дорівнює зросту (см). найпростіший метод визначення оптимально і маси тіла полягає в тому, що ідеальна маса в кілограмах дорівнює зросту в сантиметрах мінус 100; – інші дані: форма грудної клітки, мускулатура.
Здоров’я людини, опорність її організму до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій.
Важливим фактором фізичного здоров’я є загартування організму.
Загартування – це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад нтзької і високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм.
В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування – виникає адаптація.
Загартування холодом є практично найважливішим, оскільки переохолодження організму сприяє виникненню респіраторних вірусних захворювань. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє ліпшому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захворювапнь та обмороження.
Інші засоби зміцнення здоров’я – ранкова гігієнічна гімнастика, перебування на природі – у лісі, парку, біля моря, у горах та ін.



 

Яндекс.Метрика >