...
Виховний захід: Ніхто не забутий, ніщо не забуто PDF Печать E-mail

Виховний захід: Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Мета. Виховувати у дітей високе почуття патріотизму, дати відчути їм, що герої живуть поряд, що мирним днем вони зобов'язані тим, хто захищав Батьківщину від фашистів, що найбільш священна пам'ять — це пам'ять серця.

Вчитель. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український на¬род за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941—1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашо¬го народу — його битва, його перемога над фашиста¬ми. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчиз¬няної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни — це лише маленька час¬точка великої данини пошани полеглим. Сьогодні у нас на уроці мужності присутні ветерани.

(Лунає  пісня   (тло)   «Степом,   степом...»   (муз. А.Пашкевича, сл. М.Негоди).

1-й учень.
Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам 'ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

2-й учень.
їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.

1-й учень.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.

Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може засту¬пити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Пе¬ремоги. Цей день залишиться для нас назавжди зать¬мареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемо¬ги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьо¬годні. У довічному боргу наше покоління і перед ти¬ми ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях — сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеть¬ся про них згадувати. Неможливо позбутися нав'яз¬ливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж ли¬шиться пісня них? А залишиться Пам'ять. Тож давай¬те сьогодні, поки є така можливість, послухаємо роз¬повідь ветеранів і запам'ятаємо їх на все життя.

Слово надається ветеранам Великої Вітчизняної війни.




Вчитель. Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чор¬ною тінню фашистської навали, димом пожеж, смер¬тю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обер¬нувся довгими роками страждань.

2-й учень.
Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп 'яте
Сини на пару піднялись.

1-й учень.
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.

2-й учень.
Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля. Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля. Рвали снаряди їй груди, Всюди гриміла війна, Падали скошені люди, їх не щадила війна.

(Лунає пісня «Дороги» і на муз. О.Новикова, сл. Л.Ошаніна).

Вчитель. 26 серпня 1941 року німецько-фа¬шистські війська вступили на територію Сумської області. Жителі області піднялися на боротьбу з во¬рогом. Ця боротьба йшла не тільки на фронтах, а й у тилу ворога. Один за одним розпочинають діяти пар¬тизанські загони під командуванням СА.Ковпака та С.В.Руднєва, В.П.Кочемазова, В.Г.Карпова. За участь і подвиги у Великій Вітчизняній війні нагороджено орденами і жителів області, 181 людина стала Героєм Радянського Союзу. Вдячні сумчани пам'ятають і вшановують своїх визволителів — героїв тієї страш¬ної війни, завдяки яким живемо у такому прекрасно¬му місті.

1-й учень. Пам'ять — категорія жива і постійна. І як не маємо ми права забувати ті дні, так само не по¬винні втрачати повагу і шану до ветеранів війни.

(Лунає пісня «Пам'ять», муз. Тарівердієва).

2-й учень. Мільйони людей забрала Велика Вітчиз¬няна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї лю¬дини — це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів,   які   втратили   своїх   друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронка¬ми, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. (Лунає Сьома симфонія Д.Шостаковича).

Вчитель. Війна нагадує про себе на Сумщині тися¬чами обелісків і братських могил. Вони — святиня нашої пам'яті.








1-й учень.
До обеліска я в задумі стану, До сивини своєї на путі. Скажу «спасибі» тихо ветерану, Що вдруге народив мене в житті. На картах не знайти мої дороги — Мій бойовий, мій босоногий шлях. За вбитим батьком йшов до перемоги Траншеями по спалених полях.

Вчитель. У війни не жіноче обличчя... Адже скіль¬ки жінок, зовсім юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

2-й учень.
Дівчина в сірій шинелі, В куцих, простих чобітках Йшла, де зривались шрапнелі, Йшла з автоматом в руках.

1-й учень.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
Г танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.

2-й учень. А скільки їх було в партизанських заго¬нах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, за¬безпечували зв'язок з Великою землею і часто гину¬ли, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

Вчитель. А скільки матерів, сестер, коханих че¬кали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролу¬нало страшне слово «війна», вони ніколи не при  несуть спокою матерям, діти яких віддали найдорож¬че — життя у боротьбі з фашистськими загарбни¬ками.

(Звучить пісня «Майский вальс» на муз. І.Лученка). (Звучить пісня «Солов'ї»).

1-й учень.
До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.

2-й учень.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.

(Хвилина мовчання. Звучить пісня «Журавлі»),

Вчитель.
У тиші урочистій до Пам яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

1-й учень. Хочеться зібрати всі квіти землі і пок¬ласти їх до ніг ветеранів.
Шановні ветерани! Прийміть від нас ці квіти в да¬рунок, як символ радості життя, як символ його безкінечності.

(Діти вручають квіти ветеранам Великої Вітчиз¬няної війни. Лунає пісня «День Победьі» на муз. Д.Тухманова, сл. В.Харитонова).

 

Яндекс.Метрика >