...
Виховний захід (9 клас) Молодь проти насильства PDF Печать E-mail

Виховний захід (9 клас) Молодь проти насильства
Мета: допомагати учням засвоїти критичне ставлення до поведінки людей; ознайомити учнів з основними правовими документами, що захищають дітей від насильства та дати поняття про фізичне і психологічне насильство.

І в жилі, як на полі мінному,                  Я просила у цьому сторіччі                   Хоч би той магазинний мінімум: «Люди, будьте взаємно ввічливі».              І якби на те моя воля,           Написала б я скрізь курсивами: —Так багато на світі горя,                Люди! Будьте взаємно красивими.
(Ліна Костенко)
«Згасло сонце, згасло світло, забракло повітря, і тільки кров облила його обличчя, і зупинилося маленьке серденько, яке зігрівало тіло і душу дитини та приносило радість батькам та близьким людям, котрі його так любили» — читав священик. Його слова тонули в риданнях людей. Деякі з них тільки на похороні дізналися про причину смерті дитини. Для тихого села Скородинці Чортківського району Тернопільської області смерть 14-річного Андрійка стала сенсацією.
Бабусі Раїси, яка задушила рідного онука, що асоціювався у її уяві з ненависним зятем, біля труни не було. Коли слідчий запитав, чи відпускати її із камери на похорон, рідні відповіли: «Ні в якому разі, її люди каменями заб'ють». Цей реальний факт із життя не вимагає коментарів. А ось іще низка таких фактів:
—Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: «Мама мене просто уб'є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала».
—Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають — вона боїться матері.
—Мати била дитину спицями (залишились сліди на ногах).
—Дівчинка (їй ще немає і п'яти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляв з нею місяць. Дівчинка була цим вражена. Батько вважає, що це нормальна міра виховання.
—Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов'язково б'є по голові — хоче, щоб їм було так же погано, як йому, коли його б'ють батьки.
—Батько б'є сина за оцінки: хлопчик в школі поводить себе нахабно і в той же час він стає блідим від будь-якого зауваження.
— Дівчинку батько бив по голові і не раз; однокласники вважають її за дурненьку, несповна розуму, якій ввижаються всілякі НЛО! В тих видіннях, які бачить ця дівчинка та інші діти, що зазнали насильства — їх вимріяний світ без образ і насильства, їх НЛО -— це той самий корабель з червоними вітрилами, про який мріяла Ассоль...
Нормальні «не п'яні, не обкурені люди, які не б'ються», для таких дітей можуть бути тільки десь в іншому світі, інопланетному. Ці люди красиві, світлі, добрі...
Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають ЇЇ під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади — над ними знущаються, їх б'ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими... У дітей зникає відчуття захищеності, вони губляться в цьому світі. Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. То що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Ось яке визначення дає  Міжнародне  товариство   із   запобігання  насильству   над  дітьми:   «Дії дорослого вважаються насильством над дитиною, якщо:
•    дорослий б'є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не дитини) виникали проблеми;
•    дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або сказала  щось недоречне, а дорослий її образив, принизив;
•    дорослий не вислухав дитину;
•    дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обслуговуванні);
•    дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах, спілкуванні та розумінні);
•    з дитини знущаються, ображають чи принижують її;
•    дитиною маніпулюють для вирішення власних проблем, отримання вигоди;
•    дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сторонами життя (алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія).
Основним  правовим документом, що захищає дитину від жорстокої  поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:
•    ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;
•    ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;
•    ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;
•    ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
•    ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;
•    ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;
•    ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.
Соціальним працівникам, психологам варто враховувати при роботі з дітьми —жертвами домашнього насильства таке:
Якщо до вас звертається дитина, яка потерпає в сім'ї від насильства, завжди:
•    уважно вислухайте її;
•    сприйміть те, що говорить дитина;
•    допоможіть їй розібратися в своїх почуттях;
•    в жодному випадку не виражайте почуття осуду — щодо поведінки самої дитини чи членів її сім'ї, пам'ятайте -, що в дитини є почуття провини (віктимна поведінка: це все через мене, це тому, що я не так себе поводжу), почуття сорому (в моєму домі таке робиться) і одночасної любові, безсумнівного зв'язку з членами своєї родини (вони погані але вони мої батьки);
•    чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі: ніхто не заслуговує на насильницьке ставлення, насилля — гріховність у стосунках людей;
•    дайте зрозуміти, що ви завжди будете тією людиною, яка готова вислухати дитину і підтримати її;
•    дайте позитивну підтримку дитині,  вказавши на її сильні сторони — засліплена насильством, приниженням, дитина дуже поганої думки про себе. В неї низька самооцінка, вона в усьому сумнівається і не може належним чином оцінити свої сильні сторони;
•    разом з дитиною спробуйте визначити, кого вона ще може віднести до своїх помічників в цій ситуації (вчителі, родичі, психолог, міліція);
дайте необхідну інформацію стосовно законодавчої бази можливих шляхів допомоги; залучіть   необхідну   допомогу  —   працівників   міліції,   органи   опіки,   пам'ятайте: насильство — це не виключно сімейна проблема і не проблема виключно самої дитини;
•    визначте,  наскільки ситуація є небезпечною для життя дитини:  ознайомте її з необхідними правилами безпеки: зокрема, не варто одразу кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він з небезпечним предметом в руках; завдання дитини — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу треба кликати дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин. Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім'ї, воно існує в суспільстві, яке є байдужим до людей.
Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в  нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як вберегти себе та інших від цієї сили?
Жорстоке ставлення до дитини проявляється в таких формах:
•    поводження з дітьми, як зі слугами;
•    покарання, поводження, як з підлеглими;
•    відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.
•    Погрози:
а)кинути дитину;                                                                                                                               б) завдання фізичної шкоди, заточення;                                                                                      в) самогубства.
•    Емоційне насильство:
а)приниження, використання скарг;                                                                                    б) використання дітей в якості довірених осіб;                                                 в)непослідовність, несправедливість.
•    Ізоляція   контролювання   взаємостосунків   з   однолітками   (дорослими,   братами, сестрами, другого з батьків, бабці чи дідуся).
•    Використання  громадських  установ,  загроза  покарання  Богом,  судом,  міліцією, школою,   спецшколою   для   підлітків,   притулком,   родичами   та   психіатричною лікарнею.
•    Економічне насильство:
а)    не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей;
б)    витрачати сімейні гроші;                                                                                                                в)   не підтримувати дитину;                                                                                                            г) використовувати дітей як засіб економічного торгу при розлученні.
Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дитину передчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.
Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводить ся уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов'язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.
Тому бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.
Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім'ї, з ніжної колискової казки, бо сім'я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів:  кохання, вірності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».
«Без сім'ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім'я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов'язані з дітьми?
Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості.
Щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину і даруємо пам'ятку батькам:
Пам'ятка батькам
1.    Пам'ятайте,  що першим університетом життя для дитини є та сім'я  в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2.    Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить  світові. Сприймайте  дитину  як  особистість  єдину,  унікальну  і неповторну.
3.    Не  виражайте  часто  свого  незадоволення,  критики — це тільки  породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4.    Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
5.    Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
6.    Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7.    Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8.    Показуйте   приклад   позитивних  дій  та   вчинків   дітям   не   на  словах,   а   в конкретних справах.
9.    Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10.    Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
11.Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Хай ваша сім'я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати,   а  обов'язки   батьків   по   стану  утримання   і   виховання   дітей   будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.
Поважати право дітей жити в психологічно комфортному середовищі допоможе «Пам'ятка дітям».
Пам'ятка дітям
1.    Пам'ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими   батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.
2.    У сім'ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3.    Пам'ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він — з небезпечними предметами в руках; ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
4.     Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
5.     Поділіться  своїми  проблемами  з  учителем,  класним  керівником,  соціальним педагогом; зверніться до міліції.
6.    Не вірте у погрози з боку кривдників.
7.     Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8.     Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.
9.      Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.  150, ч. 7) написано: «Забороняються  фізичні  покарання дітей  батьками  та  інші  види  покарань  які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
10.  Навчіться розрізняти поняття «Добро» і «Зло». Все, що принижує людську гідність — є зло, все, що звеличує гідність людини — Добро. Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.


 

Яндекс.Метрика >