...
Виховний захід (9 клас) ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ PDF Печать E-mail

Виховний захід (9 клас) ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ
Мета. Сприяти поверненню історичної пам'яті про голодомор 1932—1933 років; формувати в учнів повагу до подій тих часів, виховувати почуття співпереживання, поваги до минулого України.
Обладнання. Тематична газета «Трагедія України»; плакат «Голодомор-33», платівка; рушник, вишитий червоно-чорними кольорами; свічки, кусок черствого хліба, розписані плоди горобини, як уособлення крапель крові.

1.    Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки    здригаєшся    від   жаху.    Особливо    вражають сторінки, де викарбовано слова про голод.  «Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна.
2.    Моторошний парадокс: вмирали на всеплодючих чорноземах, на безмежних полях і ланах, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини.
3.    Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений  голодомор   1932—1933 років.  Сталін,   говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: «Ми, безперечно,   досягли   того,   що   матеріальне   становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги радянської влади». А після такої заяви ніхто не міг висловити іншу точку зору.
4.    А насправді — все забрала влада в селян, всі фонди:  продовольчий,   фуражний,   насіннєвий,   Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося ще у грудні   1931   року,  тривало до  вересня 1933 року. 22 місяця народ страждав, мучився, вмирав. Число жертв — 8 млн. чоловік. Це 1/5 всього населення України.
5. Не нагодує Мат и-Україна,
Не приголубить діточок своїх...
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
6. Чи той, що в нас поруйнували храми? —
Прийшли в наш край перевертні і хами
Чинить страшну наругу над людьми.
7. За жінок, чоловіків, дітей;
За малих, дорослих І старих,
Не співала півча похоронна,
Не лунали дзвони за впокій...
Ні труни, ні хрестів, і ні тризни.
Прямо в яму, навіки віків.
Чорна сповідь моєї Вітчизни,
І її затамований гнів.
8.    Пам'ять, ніколи не забудуть нічого ті, хто пере
жив страшні дні голоду.
9.    Купрієнко  Микола  Васильович,  с.  Верескуни, Чернігівської області: «Зайшов у наше село хлопець 14—15   років,   дуже   слабкий.   Ноги   попухли,   під шкурою одні кістки стирчать. А вошей у нього на тілі, що аж сорочка хвилями по ньому ходить. Впав він біля управи, кинули хлопця на віз та й повезли на цвинтар. А в хлопця очі відкриті і плачуть. Його мерщій в яму перекинули й давай закопувати, У хлопця вистачило сили руками землю з лиця відкинути тричі, а далі... Отак живцем дитину закопали!!!»
10.    Було це на Сумщині: «До хати зайшло двоє. Винесли маму, дівчаток, повернулися і за Катериною. Вона хотіла голосно крикнути: «Я ще жива!», але лише ворухнула губами. Дядьки помітили це:
—    Дивись, ще жива...
—    Все одно помре, давай заберемо, щоб знову не їздити на цей куток. Тут уже нема нікого. Так і поховали усю сім'ю».
11.    Село Рудне, Київська область. «Померли у Миколайчукових дід з бабою. Від голоду вони опухли і здавалися величезними. Синок вже не ходив, не говорив. А дівчинка від голоду пальчики свої почала обгризати.   Побачила   мати.   Збожеволіла.   Напоїла дітей зіллям й сама випила. До ранку повмирали всі».
12.    На Вінниччині: «Восени. Померли мати з батьком, бо все дітям віддавали. Залишилось дві сестрички. Старша Надійка, побачила, що менша вже й ходити від голоду не може. Взяла її на руки. Понесла до поля. Ходила довго. Знайшла 3 колоска. Побачив це голова сільради. Довго бив Надійку ногами. Кров пішла з горла. Вбили дитину за 3 колоски. А менша так і померла на полі».
13.   На   десятиліття   можна   засекретити   архіви. Можна  приховати  в  глибинах  спецсховищ  викривальні  документи.   Можна   замести   сліди   злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події.
Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її. 15. Відкривайтесь, небеса! Зійдіть на землю Всі українські села, хутори, Повстаньте над планетою, невинні душі, Збудуйте пам 'яті негаснучий собор!

 

Яндекс.Метрика >