Виховний захід (5 клас) ЛЮБОВЕ МОЯ – ВКРАЇНО! Мета: виховувати у дітей любов до Батьківщини, до державної мови, художнього слова та народної пісні. Форма проведення: конкурс юних декламаторів Завдання: 1. Виховувати почуття національної гідності. 2. Показати красу й місце української мови серед інших святинь, показати її влучність, милозвучність. 3. Розвивати естетичний і культурний рівень дітей. Оформлення: плакати з віршами й висловлюваннями про українську мову; національні символи; вишиті рушники. Моя вишнева Україна, Мій рідний, найсвятіший краю… Куди б не їхав, де б не був ти, А кращої землі – немає! 1-й ведучий. Усіх гостей ми запрошуємо радо На поетичне і радісне свято. На ньому повести ми мову рішили Поезія й пісня – великі дві сили. 2-й ведучий. Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, який запалює душу людини, який схожий на полум’я свічки.(запалюється свічка) 1-й ведучий. Хай палає свічка…Хай палає. Поєднає нас вона в цей час. Друзів голоси нехай лунають, Пісня й слово хай єднає нас. (пісня «Червона калина») 2-й ведучий. Народ, Батьківщина і національна мова — речі нероздільні. Де б ми не були — скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Розчулюємося аж до сліз, зачувши на чужині рідне слово... 1-й ведучий. Моє слово, неначе жар-птиця, Заіскриться воно на весь світ Моє слово - джерельна криниця, Що розтоплює кригу і сніг. (На тлі української ліричної народної пісні.) Учень 1. Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова. І в голосі яснім ім'я твоє Просяє, наче зірка світанкова. Учень 2. З усіх скарбів, що є в моїй землі, Ти скарб наш вічний, українська мово. Тебе кували в кузнях ковалі, І гартували в горнах кожне слово. Учень 3. Для мене рідна ти з дитячих літ, Коли співала мати колискову. І гріх забути Шевченків заповіт — Святе й безсмертне українське слово. Учень 4. Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була, — Ти втратив корінь і основу, Ти обчухрав себе сповна. Учень 5. Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова У морозних димах полину. Учень 6. Рідна мово, росту я крізь тебе, Крізь родовища дум і краси, Я курганом стою серед степу, На кордоні сльози і роси. Учень 7. Я прошитий травою густою, Я промитий Дніпром до кісток. Рідна мово, без тебе ніхто я, Мов відірваний вітром листок. Учень 8. Рідна мово, не слово погорди На планеті тебе зберегло. Ти — пробуджена совість народу, України живе джерело. 2-й ведучий. Як співці українського слова говорили про нашу рідну мову? Учень 1. С.Воробкевич. Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має. Учень 2. М.Рильський. Як гул століть, як шум віків, як бурі подих, — рідна мова... ...Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. Учень 3. В.Сосюра. Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу вітчизну любіть. Учень 4. В.Сосюра. Ми з нею відомі усюди, Усе в ній, що треба нам, є. А хто свою мову забуде, Той серце забуде своє.
Учень 5. М.Рильський. Як парость виноградної лози, Плекайте мову, пильно й ненастанно Політь бур'ян, Чистіша від сльози Вона хай буде. Учень 6. Л.Забашта. Україно, жить тобі, як і твоїй співучій мові, Аж доки сяють голубі, небесні шати, 1 шовкові шумують трави, І горить у небі чиста дощовиця. Учень 7. І.Качуровський. ...Ступаю твердо по своїй землі І слухаю священну рідну мову. Учень 8. Л.Костенко. Квітуча мова, поривання духа! (Виконання пісні «Мамина вишня».) 1-й ведучий. Любов до України починається з любові до рідної батьківської домівки, до пам'яті про стежки дитинства, до народної мудрості. А яку силу мають молитви! Адже це духовне багатство нашого народу. Послухайте молитву Катерини Мотрич «До мови». (Читає під звуки органної музики.) Мово — Пресвята Богородице мого народу. З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, З роси, з Дніпровської води, Від зорі і місяця народного. Мово — мудра Берегиня, Що не давала погаснути роду людському, І тримала народ у небесному Олімпі, Нам давала сили гордого народу— Я молюсь за тебе, Пречиста Богородице — Мово! (Лунає пісня про мову.) 2-й ведучий. Я, родина, українська мова, народна пісня, мудрість народна — усе це Батьківщина. Ці поняття нероздільні, це те, що викарбовується в наших серцях ще при народженні. Учень 1. Синє небо очей, вуст огненна калина, І святий ореол чистоти, як вінець — Україно моя, моя рідна Вкраїно, Богородице роду козацьких сердець. Учень 2. Гомонить давнина у піснях журавлиних, Десь копито ступа вороного коня — Україно моя, моя рідна Вкраїно, В балакучім цім світі ти для мене одна. Учень 3. Свіжість юних лісів і гаїв солов'їних, Мальовнича краса, вітру лагідний вальс — Україно моя, моя рідна Вкраїно, Божа мати землі, де родився Тарас. Учень 4. Ти, мов сонце з небес, неповторна, єдина, І незламна, як воля, ти нескорений птах — Україно моя, моя рідна Вкраїно, Вся в любистку та м'яті, чебреці, рушниках.
Учень 5. Пролітають роки, розлетілись хвилини, Тільки ж небо очей все таке ж голубе — Україно моя, моя рідна Вкраїно, Я тобою живу і кохаю тебе. (Лунає запис пісні про Україну.) 1-й ведучий. Пахнуть медом земля і гаї солов’їні, Під блакиттю хліба золотять країну. Посилаю я зір в небеса журавлині І молю довголіття тобі, Україно. Учень 1. Розтанула зоря досвітня, Росою вкрилися поля, Ласкава, щедра і привітна Лежить навкіл моя земля. Учень 2. Вона тобі не пошкодує Свого добра, свого тепла, І щедро хлібом нагодує, Води хлюпне із джерела. Учень 3. Для тебе цвітом зарясніє, Птахами виповнить ліси, Вбере долини й полонини І квіти дивної краси. Учень 4. Твоя це мати — Батьківщина, Твій дім з малих дитячих літ, Звідсіль дороги і стежини Тобі лежать в широкий світ. Учень 5. Моя ти земле колискова, Моя пісенна сторона, Моя ти доле калинова, Ти мати, в кожного одна. Учень 6. Краю мій лелечий, щире моє слово, Небо твоє ніжно-голубе, Рідна Україно, земле колискова, Обіймаю піснею тебе. (пісня «Моя Україна – Червона калина») 2-й ведучий. Не розгубіть скарбів душі І не зречіться маминої мови, Бо все життя – то не лише обнови, Є в ньому біль і терни на межі. 1-й ведучий. Що нелегке – те дороге встократ, Мов мамина незгасна колискова. Життя таки – не карнавал казковий, Без буднів, друзі, не буває свят. (Пісня «Про калину пісня лине»)
|