...
Виховний захід (11 клас) Я обираю своє майбутнє PDF Печать E-mail

Виховний захід (11 клас) Я обираю своє майбутнє
Мета: вчити дітей приймати правильні життєві рішення; розвива¬ти почуття відповідальності за свої вчинки; формувати вміння порів¬нювати та аналізувати різні життєві ситуації; виховувати рішучість, упевненість, толерантність.
Обладнання: дошка, крейда, ватман, маркери, роздаткові картки (по 10 кожному).
Хід заняття
Учитель. Дуже часто нам важко зробити правильний вибір у жит¬ті, особливо тоді, коли ми опиняємось у складних ситуаціях. Сьогодні ми поговоримо про ті чинники, які впливають на наші рішення. Для початку проведемо гру-аукціон «Як розпорядитися своїм життям». На початку гри прошу кожного написати своє ім'я на кожній із 10-ти карток, які вам було роздано. Уявіть, що кожна з них — це частинка вашої особистості, отже, картки на аукціоні потрібно зберегти.
Через хвилину перед вами постане вибір: «витратити» чи «заоща¬дити» свої картки. На «продаж» буде виставлено різноманітні «това¬ри» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари, тільки щось одне або нічого. Зрозуміло, що коли закінчаться картки, вже ні¬чого не можна буде купити.
Ви готові розпочати гру? Тоді не гаймо часу.
Перша пара товарів:
А — чудова квартира або будинок (1 картка).
Б — новий автомобіль на вибір (1 картка).
Друга пара товарів:
А — захоплива подорож у будь-яку країну світу (2 картки).
Б — можливість дружити з тією людиною, з якою тобі дуже хо¬четься дружити (2 картки).
Третя пара товарів:
А — можливість стати найбільш популярною людиною серед сво¬їх товаришів на 2 роки (1 картка).
Б — можливість мати одного справжнього друга (2 картки).
Четверта пара товарів:
А — можливість закінчити престижний університет (2 картки). Б — можливість заснувати прибуткову компанію (2 картки).
П'ята пара товарів:
А — можливість мати щасливу сім'ю (3 картки). Б — можливість здобути всесвітню славу (3 картки).
Шоста пара товарів:
А — можливість змінити якусь одну рису в своїй зовнішності (1 картка). Б — відчуття спокою протягом усього життя (2 картки).
Сьома пара товарів:
А — 5 років «королівського життя» (2 картки). Б — любов та повага тих людей, які є для тебе найдорожчими (2 картки).
Восьма пара товарів:
А — чиста совість (2 картки).
Б — можливість стати успішним в улюбленій професії (2 картки).
Дев'ята пара товарів
А — можливість створити диво для того, кого ти любиш (2 картки). Б — можливість прожити заново одну подію свого життя (2 картки).
Десята пара товарів:
А -— 7 додаткових років життя (3 картки).
Б — безболісна смерть, коли настане час (3 картки).
Більше не дозволяється робити покупки. Ті картки, що не були використані, вважаються знеціненими. Давайте обговоримо ваші по¬купки.
Мій життєвий вибір.    ____.
•    Яка покупка подобається вам найбільше?
•    Чи шкодуєте, що не зробили якусь покупку?
•    Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри? (Обговорення.)
Учитель. Пам'ятайте! Правила гри можна змінити, але життя — це не гра! Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте в минулому рішення. Це демонструє нам наступна гра.
Гра «Скріпка». Для гри викликаються 4 учасники, які отримують по одній звичайній канцелярській скріпці. їм пропонується, за коман¬дою класу, на швидкість розігнути скріпку.
Після того, як усі впораються із завданням, дається наступна ко¬манда: кожен повинен повернути своїй (скріпці попередній вигляд. Гравці демонструють класу отримані вироби.
Учитель. Діти, ви розумієте: те, що ми бачимо, назвати скріпками важко. Пригадайте, як швидко ви розігнули скріпки і як нелегко було скласти їх назад. Ось так і в житті: швидко можна наробити безглуз¬дих помилок, але виправити їх нелегко, а іноді й неможливо.
Одним із головних чинників, які визначають прийняття рішень, є
характер людини.
Пропоную назвати позитивні та негативні риси характеру — за¬пишемо їх у дві колонки на дошці.
(Учні називають риси (наприклад, доброзичливість, почуття гумору, доброта, чуйність, сміливість, привітність, уважність, тактовність, ще¬дрість тощо — позитивні; байдужість, грубість, боягузтво, зрадливість, заздрість, нахабство, жадібність, брехливість тощо — негативні).)
Учитель. Назвіть, які з перелічених рис ви б хотіли мати, а я на¬впроти них поставлю відмітку.
•    Назвіть риси, які, на вашу думку, у вас є.
•    Назвіть риси, які ви хотіли б бачити у свого друга. (Відповіді учнів.)
Учитель. Отже, як бачимо, усім подобаються і в собі, і в інших позитивні риси характеру. Негативні ж ми намагаємося приховати,
замаскувати.
Задумайтесь, які риси переважають у вашому характері. Чи не ви¬магаєте ви від інших більшого, ніж робите самі?
Вважається, що правильна модель поведінки відповідає «золотому правилу»: «Стався до інших людей так, яік ти хочеш, щоб вони стави¬лися до тебе».
Давайте обговоримо це правило.
•    Як ви вважаєте, чи допомагатиме воно в житті?
•    Як ви хочете, щоб ставилися до вас оточуючі?
•    Що потрібно робити, щоб люди ставилися до вас добре?
•    Серед яких саме людей ви хотіли б мати авторитет? Чи до тих людей ми прислухаємося, демонструє нам гра.
Гра «Вірю — не вірю». Один учень виходить із класу, а інші хова¬ють певний предмет (наприклад, книгу). Учень із зав'язаними очима повинен знайти її. Троє попередньо обраних учнів дають йому пра¬вильні інструкції, куди потрібно рухатися, щоб знайти книгу. Інші троє учнів навмисне дають йому неправильні підказки. Якщо через 5 хвилин книгу не знайдено, виграє команда, яка неправильно під¬казувала, і навпаки.
Учитель. Ця гра демонструє, що правильний вибір залежить тіль¬ки від нас, від нашого власного характеру. А поради потрібно прийма¬ти лише від мудрих, досвідчених людей, які не бажають нам зла.
•    Чому важко завжди робити правильні вчинки або поводитися на¬лежним чином?
•    Чому треба робити правильні вчинки, якщо неправильні здають¬ся такими легкими та привабливими?
(Відповіді учнів.)
Учитель. Треба бути сміливою людиною, щоб зробити правиль¬ний вибір за складних обставин. Це означає, що, незважаючи на труд¬нощі, ти надаєш перевагу складній ситуації, якщо вважаєш її правиль¬ною. Наслідки такого рішення можуть бути небезпечними, але сміли¬ва людина все одно свідомо обере правильний шлях.
Зараз я розповім історію про сміливість у реальному житті. Багато років тому у Голландії жив хлопчик на ім'я Пітер. Одного разу він пішов провідати хворого друга, що жив за дамбою. Матері Пітер пообіцяв повернутися засвітла.
Провідавши друга, хлопчик пішов додому вздовж каналу. Він по¬мітив, що після осінніх дощів у каналі піднявся рівень води і хвилі билися об стіну дамби з великою силою.
Коли Пітер уже наближався до свого міста, він почув звук, що зму¬сив його зупинитися — звук води, що ллється. Він глянув униз і по¬бачив, що через невелику дірочку в дамбі просочується вода.
Як і кожен голландський хлопчик, Пітер розумів, що то була небезпечна  ситуація:   морська  вода  здатна  швидко  перетворити маленьку дірочку на величезну діру, і тоді значні території будуть за¬топлені морем.
Пітер знав, що треба робити в такій ситуації. Він закрив рукою отвір і вода перестала просочуватися крізь дамбу. Хлопчик задово¬лено посміхнувся і промовив до моря: «Я не дам тобі затопити мою Батьківщину». Потім він почав кликати на допомогу.
На жаль, його ніхто не почув. Тим часом почали спускатися сутін¬ки і похолодало. Рука Пітера затерпла і почала боліти. Він подумав, що його мама, мабуть, хвилюється, оскільки він не повернувся додо¬му вчасно. Але вона могла подумати, що він заночував у свого друга. Вночі рука Пітера зовсім заніміла, повіки стали важкими, але він не заснув. Час від часу він розтирав занімілу руку і думав про те, що вода не повинна зруйнувати дамбу. Так минула ніч.
Рано вранці Пітера знайшов один чоловік, що почув його стогін по дорозі на роботу. «Тобі дуже боляче?» — запитав він у хлопчика. «Ні, — простогнав Пітер. — Я утримую воду, скоріше кличте людей на допомогу».
Той чоловік підняв тривогу, прибігли мешканці міста і полагодили дамбу. Небезпеку було усунено. Люди віднесли хороброго хлопчика додому, а пізніше Пітер став героєм Голландії, який урятував свою країну від затоплення.
Хтось може подумати, що закрити рукою дірку в дамбі — не такий уже й геройський вчинок, але, щоб прийняти таке рішення, Пітер мав бути хороброю людиною. Йому було лише 8 років, а він вирішив за¬лишитися наодинці з холодною темрявою ночі, щоб урятувати дамбу від зруйнування. Він розумів, що такий вчинок був правильним, хоча це спричинило біль та незручності для нього особисто.
(Обговорення оповідання. Як підсумок заняття учитель пропонує дітям скласти правила поведінки в класі, які відповідали б «золотому правилу».)
Учитель. Кожна людина може помилятися. Розвиваючи свій ха¬рактер, ми вчимося на власних помилках, і це допомагає нам робити правильний вибір у майбутньому. Отже, необхідно намагатися ро¬бити правильні вчинки, приймати правильні рішення незалежно від того, чи сприяють цьому обставини

 

Яндекс.Метрика >