...
Виховний захід (11 клас) Культура особистості, її здатність до самовдосконалення PDF Печать E-mail

Виховний захід (11 клас) Культура особистості, її здатність до самовдосконалення

Мета:  Виховувати в учнів прагнення до самовдосконалення, гармонії зі світом, культури спілкування.

Вчитель Поговоримо про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись, і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви — людина вихована, культурна. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові "чарівні слова", які додають чарівності кожній людині, котра їх вживає.
Я спостерігаю за учнями і теж не раз дивуюсь, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з іншої планети зва¬лились. І навіть в одному класі вчаться, а поводяться по-різно¬му. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їх мудрості, свідомості, вихованості, самовиховання і від сім'ї, звичайно.
Культура спілкування — це загальноприйнятий мовний етикет: звер¬тання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання та ін. їх є не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль, мають велике значення у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитись між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб слова ці добре засвоїти і вживати їх автоматично, не замислюючись. Щоб це стало доброю звичкою.
Звертаючись до людей, примірюйте завжди до себе слова і вчинки і думайте: "А як би мені було, що б я відчу¬вав, коли б до мене так звернулись, як оце я роблю?" У ве¬ликій книзі Біблії, яка проіснувала багато століть і досі дає людям мудрі поради, є таке золоте правило: "Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви". (Євангелія від Матвія 7:12).
Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замисли¬лась, а ви хочете у неї щось запитати, як ви звернетесь? (Відповіді учнів).
Ви її зупиняєте, перебиваєте думки, тому треба спочатку вибачитись, чемно звернутись, а потім запитати і подякува¬ти. Наприклад: " Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину? ... Щиро дякую".
Скажімо, така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, як тоді бути? (Відповіді дітей). Можна так: "Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, чи ви не допомогли б мені знайти будинок за адресою...? ... Вибачте, дуже вам дякую".
А до чоловіка можна звернутись так: "Перепрошую, па¬не, скажіть, будь ласка, котра година? ... Дякую!" Або так: "Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до будинку № 25? ... Щиро вам вдячний". На такі звертання люди, як правило, охоче відзиваються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий. "Добре слово мур розбиває", — каже на¬родна мудрість. І це правда. Учіться бути ввічливими, доб¬рими і щирими до людей, як справжні українці.
І ніколи не губіть "чарівних слів", без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не доб'єшся. їх зовсім небагато,
Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють світлу ауру, яка необхідна всім, ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і си¬ли. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила, сказані погані слова збираються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі і щирі — несуть радість, щастя, удачу. Тому так важливо говорити добрі сло¬ва і думати тільки про добре, зичити всім людям добра, здо¬ров'я, щастя, удачі. Недаремно ж кажуть: "Слово — не го¬робець, вилетить, не спіймаєш". Але зробить багато шкоди,  тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не ут¬ворювати над собою чорні хмари зла.
От устали вранці і посміхніться, привітайтесь до мами й та¬та, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров'я і щастя. Ста¬не всім веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Ідете з дому, привітайтесь до людей, побажайте їм від усієї душі до¬бра і щастя.      Ось ви у школі. Привчіться вітатись з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, які заходять до школи, бать¬ками, які частенько приходять за дітьми, зі своїми товариша¬ми. Будьте ввічливі з усіма, це ж для вашого добра в першу чергу. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви ж до всіх добрі, чемні, привітні — це вже велика радість!
А коли ви звертаєтесь до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите — доброта, лю¬бов, щирість. То чого ж вам опускати свої очі? На треба. "Доброму завжди все добре", — каже народна мудрість, і не¬даремно, бо вже давно підмітили, що до добрих людей при¬ходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і вис¬новок: хочеш, щоб до тебе добре ставились, то будь і ти до¬брим до інших.
Культура поведінки.
Вчитель Я думаю, ви погодитеся зі мною, що не лише вам, а й дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх рідні, друзі уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої, вихованої та культурної людини ставляться саме так. Тіль¬ки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею. І бути культурним зовсім неважко. Неважко бути охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на вас дивитися. Звичайно, культурна людина має виконувати не тільки ці правила. їх набагато більше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці елементарні правила, то вони стануть початком вашо¬го подальшого вдосконалення. Але людина може показати свою ввічли¬вість як вчинками, так і словами, вони допомагають нам у цьому. Давайте розглянемо такий випадок.
- Заходить вчитель до класу і не вітається з учнями, а відразу говорить: «Сіли, відкрили зошити і пишіть». Звичайно, ви подумаєте, що у людини поганий настрій або вона погано себе почуває. Хоча дуже часто ви вітаєте¬ся з вчителями по інерції, не задумуючись над значимістю привітання.
Або ще такий випадок.
Ти стоїш на перерві та розмовляєш із друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку, та рап¬том чуєш: «Вибач, будь ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче». Злість зразу пройшла, і ти несподівано для себе відповідаєш: «Та нічого, буває». Зразу пройшла біль та образа. Правда ж, буває таке?
І таких випадків можна навести безліч.

Тепер поділимося на групи і кожна група одержить завдання (на карточках). А наші експерти поставлять вам оцінку.
І запитання. Дочка їде на день народження до однокласниці. Приміряє дуже красиве та модне плаття.
- Одягни плаття простіше, - говорить мама.
- Але чому? - запитує дівчинка.
ІІ запитання. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилинку обгортка білою плямою «прикрасила» підлогу під сидінням. «Не¬вже і вдома робите так само?» - запитала сусідка. «Електричка не дім, - від¬повіла та - і всі так роблять. Подивіться за сидінням, всюди все забито сміт¬тям. А що, хіба у вікно викидати? По-моєму, там прибирати складніше».
Чи переконала вас жінка у своїй правоті?
ІІІ запитання. Мене запросили на день народження подруги. Гостей було багато. Їй подарували багато подарунків, дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І ... залишилася без подруги. Вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?
IV запитання.   Двері у тролейбусі відчинилися. І поки пасажири виходи¬ли, один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце.
-  Мамо! - прокричав він до молодої ще жінки, яка зайшла слідом, ― швидше іди сідай!
- Це ж треба, молодець який, як він про маму турбується. Правильно, синку, так і треба. Щастя такого сина мати, - сказала жінка, яка сиділа поруч. Мама хлопчика відповіла ввічливо посмішкою. А хлопчик під по¬глядами дорослих злегка почервонів. Але не всі дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках, за яку синок щасливої матері ви¬явився спритнішим, зі смутком дивилася у бік.
(Поміркуйте над цими ситуаціями).
Обговорення відповідей груп. Підведення підсумків.
Вчитель
Людина створила культуру, а культура ― людину. Правила культури поведінки прийшли до нас з давніх часів і, за традицією, вони продовжують існувати і служити людям. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння «кодек¬сом ввічливості» - адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а «завоювати» можемо Людину.

 

Яндекс.Метрика >