...
Виховний захід (11 клас) КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - ЛОГІЧНЕ ПРОДОВЖЕННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ PDF Печать E-mail

Виховний захід (11 клас) КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - ЛОГІЧНЕ ПРОДОВЖЕННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Форма проведення: засідання дискусійного клубу
Обладнання: національна символіка, твори про Україну; найдавніші правові акти — «Руська правда», Литовські статути; Магдебурзьке право; статті Б Хмельницького; Конституція Пилипа Орлика «Права, за якими судиться малоросійський народ», Універсали Центральної Ради; Конституційні акти Гетьманату, Директорії, ЗУНР; Конституції Радянської України, Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року; записи звернення Верховної Ради України до українського народу; фрагмент відеозапису позачергового засідання Верховної Ради України 24 серпня — прийняття Акту Проголошення Незалежності України; портрети видатних діячів: Ярослава Мудрого, Пилипа Орлика, Б. Хмельницького, М.Грушевського.

Наочність: відеофільм «Діяльність Центральної Ради в 1917—1918 рр.» (із серії «Історія української державності»).
Гасла:
1. «Україна стала самостійною й незалежною, відокремленою державою. Це великий обов'язок і велика відповідальність. Залізні, не ухвальні обставини продиктували українській демократії цей рішучий крок. Але вони ж вимагають в неї не тільки великої рішучості, але й незвичайної уваги й напруження всіх духовних і фізичних сил, щоб, поставивши сей крок, на тім не схибнутись».
2. «Покоління, котрих жде Україна тепер, повинні бути людьми діла ре-
ального, практичного: спеціалісти — адміністратори, фінансисти, еко-
номісти, знавці військового й морського діла, техніки різних кате
горій — технологи, механіки, електротехніки, гірняки, агрономи. Тре
ба відкинути погляд, що ці спеціальності практично менш цінні, менш
благородні, ніж заняття гуманітарні. Треба в сей бік якраз повернути
всі здібності, всі таланти нинішніх і найближчих поколінь».
М. С. Грушевський
3.    Основний Закон — фундамент суспільного і політично-правового
устрою нашої Держави.
4.    «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною засіюю діяльність. Утвердження і забезпеченість прав І свобод людини є головним обов'язком держави».
5.Україно! Ти — моя молитва,
Ти моя розлука вікова.
Гримотить над світом
Люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові
Хай сичать образи — все одно.
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
К. Симоненко «Україні»
1-й ведучий. Дорогі друзі! 28 червня 1996 року п'ятою сесією Верховної Ради України був прийнятий Основний Закон нашої держави — Конституція України.
2-й ведучий. Ми стали свідками і учасниками творення новітнього українського суспільства, свідками доленосного звернення Верховної Ради України до українського народу та громадян України всіх національностей. «Верховна Рада України..., виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав І свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, право-ву державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попереднім, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України». (Преамбула Конституції України.)
3-й ведучий. Довгим та тернистим шляхом йшла Україна до цього дня. І як не згадати сьогодні більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації українського народу, що ліг в основу фундаменту Основного Закону. Тож зробимо невеличкий екскурс в минуле...
Подивіться на факсимільні світлини давніх документів— «Правди Руської» князя Ярослава Мудрого, Конституції 1710 року Пилипа Орлика, а ще ж е Конституція Української РСР 1919 (її редакція від 1925 р.), 1929, 1937 та 1978 років. Звертаємось до них.
Питання для дискусії:
Кого з відомих українських вчених та громадсько-політичних діячів — авторів українських конституцій ви знаєте?
1-й ведучий. УІІ-ІХ століття. На терені Київського, Чернігівського, Переяславського князівства виникає перша держава східних слов'ян, що згодом кордоном своїм сягне від Сейму до Волги, могутня військова держава — Київська Русь, що стала Заслоном для Центральної Європи і Візантії від нападу.
І -й   доповідач. «Київський Князь Ярослав Мудрий (978-1054)»
Імення він прекрасне мав
І ним себе прославив.
Також закони він писав
Для Руської держави.
Для європейських королів
Він тестем був і сватом,
На різних мовах говорив
Та ще любов читати.
Про кого мову я веду?
Уже з X ст. з'являється князівське законодавство. Особливе значення мають статути князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Найважливішою пам'яткою права Київської держа ви є «Руська Правда», що зберегла своє значення і в наступні періоди історії Ярослав Мудрий уперше наказав звичаєве право списати. Цей Ярославів збірник невеликий: його постанови містяться всього в 17 параграфах.
В статтях «Руської Правди» говориться про встановлення права феодальної власності не тільки на землю та угіддя, а й на рухоме майно — ко-
ней, знаряддя виробництва тощо. Відомі такі види договорів: міна, купівля-продаж, позика, поклажа, особистий найм.
Багато уваги правові пам'ятки Київської Русі приділяють кримінальному праву. За «Руською Правдою» злочин трактується як образа. Звичайна кара за злочин була — грошова оплата. Винний платив подвійно: раз — покривдженому, другий раз — державній владі.
За деякі важкі злочини була інша кара — конфіскували майно і проганяли з волості. Це за розбій, підпал хати або гумна, крадіжку коней. Окрім «Ярославської Правди» були ще інші закони князя як, наприклад, «Урок Ярослава для вирників», що збирали судові оплати. Кодифікацію українського права продовжили три сини Ярослава — Ізяслав, Всеволод і Святослав, які при співучасті кількох своїх бояр списали подальшу частину законів.
2-й доповідач. У1468 році Литвою, яка загарбала північні і центральні землі, був видатний Судебник — перша спроба загальнодержавного кодексу. А у XVI ст. було видано три великі збірники під назвою «Литовські статути». Найдавніший (1529 р.) закріплював привілеї феодалів (мисливський собака оцінювався у 2 рази дорожче селянина). Другий (Волинський, 1566 року) захищав інтереси шляхти. Третій (Новий, 1588 року) відображав зміни, що сталися після утворення польсько-литовської держави — Речі Посполитої.
Магдебурзьке право, що прийшло на Україну (Львів, Київ, Станіслав, Вінниця, Глухів, Житомир, Козелець, Лубни, Полтава, Стародуб, Чернігів , та інші міста) в XIII столітті, за своїм змістом відрізнялось від того, яке | було у Західній Європі. У цих містах застосування магдебурзького права супроводжувалось національним та релігійним обмеженням щодо українців православного віросповідання.
У 1654 році побачили світ «Березневі статті» Богдана Хмельницького, що з'явились внаслідок переговорів у Москві українського посольства з представниками царського уряду. Гетьманський уряд подав свої умови у формі прохань, чолобитних до царя. Акти ж царя мали форму жалуваль-них грамот. «Березневі статті» стосувались питань збирання податків, платні старшині, витрат на артилерію; дипломатичних відносин, платні козакам, затвердження маєтків київського митрополита та ін.
3-й доповідач. У квітні 1710 року після смерті Мазепи рештки козацького війська в М. Бендери обрали своїм гетьманом генерального писаря П. Орлика. За нього була укладена перша в історії українського народу справді демократична народна Конституція.
Головним постулатом її була повна незалежність України від Польщі і Москви, причому кордони з Польшею визначалися по лінії Случу, як колись за Богдана Хмельницького.
Конституція передбачала забезпечення демократичних прав людини, визнання непорушності трьох складових частин правового суспільства, а саме: єдності і взаємодії законодавчої (виборної) Генеральної ради, що мала скликатися тричі на рік (виконавчої), Гетьман, обмежений законом у своїх діях, Генеральна Старшина та обрані представники від кожного полку І суворо підзвітної та контрольованої судової влади. Конституція визначала фундаментальні принципи внутрішньої та зовнішньої політики майбутньої Української суверенної держави, засуджувала протекціонізм і підкуп, закріпила нечуване в феодальному суспільстві рішення про соціальне забезпечення убогих, вдів, сиріт тощо.
Конституція передбачала встановлення національного суверенітету.
Важливими були пункти, які обмежували гетьманську владу та встановлювали козацький парламент типу поширеної Старшинської ради, до якої мала входити не тільки Генеральна Старшина й полковники, але також представники Запоріжжя й з кожного полку по одній значній і заслуженій особі. Цей парламент мав збиратися тричі на рік. Конституція П. Орлика є унікальним історичним документом, цінною пам'яткою правової культури України.
2-й ведучий. Наступним етапом розвитку української правової культури був кодекс 1743 року, що не був офіційно затвердженим, але застосовувався на практиці, під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ». У кодексі з позиції феодального права детально регламентується право гласності, договори купівлі-продажу, обміну, дарування, позики тощо. Окремо виділено сімейне право. Кримінальне право мало приватно-правовий характер, за яким суд встановлював злочинцеві кару залежно від волі потерпілого, а за його відсутності — від вимог його родичів. Складною була система покарань. Передбачалась проста (повішання, відрубування голови) і кваліфікована (четвертування, втеплення, колесування, спалювання) смертна кара, тілесні покарання, ув'язнення, заслання.
4-й доповідач. Ми дедалі частіше переконуємося, що незнання власної історії, підміна об'єктивного і суто наукового аналізу політичними догмами, завдають нашому суспільству непоправної шкоди й обходяться надто дорого. Історія повторюється, повторюється кожен її поворот, і якщо десь рік—два ці слова сприймалися як банальність, нині вони змушують поставитись до них з усією відповідальністю. Аналогії між переломним 1917 роком, коли М. Грушевський став на чолі Центральної ради, й нинішніми 1991 — 1996 роками лежать на поверхні, і те, що відбувається сьогодні, допомагає краще розібратися у минулому, а минуле, в свою чергу, стає точним, хоча іноді й сумним пророцтвом нашого недалекого майбутнього. Варто тільки пригадати перелік деяких законодавчих актів, ухвалених Центральною радою наприкінці 1917 — на початку 1918рр.
Після того як Центральна Рада зрозуміла, що Тимчасовий уряд Росії не підтримує її домагань про автономії України, вона видала Перший Універсал (23 червня 1917 року), у якому закликала народ самостійно будувати українську державність (в межах автономії).
Другий Універсал {16 липня 1917 року) повідомляв, що в результаті переговорів Тимчасовий уряд і Центральна Рада визнали одне одного.
Третім Універсалам (20 листопада 1917 року) у зв'язку з більшовицькою революцією ЦР проголосила утворення Української Народної Республіки в автономних зв'язках з Росією. Універсал проголошував демократичні принципи: свободу слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, недоторканість особи, скасування смертної кари, амністію політичним в'язням, 8-годинний робочий день, визнання національної автономії народів, що населяють Україну.
Четвертий універсал (22 січня 1918 року) проголосив самостійність і незалежність України. Через тиждень на сесії Центральної Ради було прийнято Конституцію УНР, яка у зв'язку з приходом до влади Павла Скоропадського не була введена в дію.
П. Скоропадський, прийшовши до влади, видав 29 квітня 1918 року «Грамоту до всього українського народу» та «Закони про тимчасовий державний устрій України», за якими гетьман мав законодавчу і виконавчу владу, був верховним «воєводою армії і флоту». Усі закони Центральної Ради скасовувалися, назву Українська Народна Республіка замінено на Українська держава. Новий устрій держави нагадував систему, що існувала за царизму.
Після того як гетьман зрікся влади (24 грудня 1917 року), Директорія на чолі з В. Винниченком відновила УНР, ухвалила закон про передачу селянам поміщицької землі без викупу. Але розвернути далі свою роботу Директорії не вдалось. Ще одна спроба створити незалежну українську державу зазнала невдачі.
Головним документом Захід но-Української народної Республіки, що виникла наприкінці 1918 р. внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії, був «Тимчасовий закон про адміністрацію ЗУНР». Найвищим законодавчим органом була визначена Національна Рада, виконавчим — Державний секретаріат. Місцеве управління забезпечували повітові, сільські і містечкові комісари. Але Галичину, Буковину та Закарпаття незабаром окупували сусідні держави і їх було включено відповідно до Польщі, Румунії та Чехословаччини.
3-й ведучий. «Діяльність і творчість М.С. Грушевського творить цілу епоху в інтелектуальному, науковому, національно-культурному і державному розвитку нової України. Він побіг Тараса Шевченка й Івана Франка — цієї «всеукраїнської трійці», культурного і національного відродження української нації — належить до унікальних і найвидатніших постатей в історії України». (Л. Винар)
Шкода тільки, що політичні ідеї М. Грушевського повернулися до вас з таким запізненням, інакше ми могли б заощадити дуже багато часу і зусиль, які ми витратили на те, щоб винайти уже винайдене М. Грушевським.
Водночас ми не маємо права забувати й про те, що кінець кінцем призвело до падіння Центральної ради, а з нею її до загибелі намірів й величних планів М. Грушевського, однак зовсім не для того, щоб підняти «помилки» вченого, бо наше завдання полягає в іншому — обійти ті ж самі рифи, на які наскочив його корабель.
5-й доповідач. За роки радянської влади в Україні були прийняті чотири конституції(1919, 1929, 1937, 1978). Усі вони формально проголошували Україну суверенною державою. Але зовнішня політика і торгівля, фінанси, військові справи, транспорт, пошта належали до компетенції союзної влади. Інтенсивно проводилась русифікація усіх сфер українського життя, вся влада в центрі та на місцях була зосереджена в руках партійних органів. УРСР не була ні правовою, ні демократичною державою.
Але всупереч усьому, народ здобув вистраждану, виміряну свободу, закрі-пив її в Акті про незалежність України 24 серпня 1991 року, а згодом підтвердив свій вибір на всенародному референдумі 1 грудня того ж 1991 року.
4-й доповідач. Історія розпорядилася так, що 24 серпня 1991 року на політичній карті світу з'явилась Українська незалежна держава. Ця подія має величезне значення, адже в її підґрунті — віковічне прагнення нашого народу бути господарем у власному домі. Можна сказати, що 24серпня 1991 року — це день воскресіння України.
Верховна Рада 24 серпня 1991 року урочисто проголосила Акт проголошення незалежності України. Цей історичний документ виражає волю українського народу, його право на самовизначення, передбачене статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, і продовжує тисячолітню традицію державотворення на Україні, стверджуючи, що територія України є неподільною, що на цій території мають чинність виключно Конституція і закони України.
Наш народ ішов до цього свята через утиски, в'язниці і Сибір, ішов довго, упродовж усієї історії під часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів І дочок України, які відстоювали її незалежність. Про це мова вже йшла.
Україна — одна з найбільших європейських держав, її площа — 604 тисячі квадратних кілометрів. На її території проживає понад 110 національностей. Населення України становить 48 мільйонів чоловік.
Україна... В цьому слові й для нас і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю.
Україна— це країна трагедій і краси, країна, де найбільші люблять волю і найменше знали її. І світить нам у віки пророцтво Тараса «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Україна — це країна довгої віковічної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними, безіменними, невідомо коли і ким складеними піснями.
Де Дніпро наш котить хвилі.
Рве стрімкі пороги,
Там, країна, вся зелена,
Славний край розлогий:
Там козацтво виростало,
Славу, волю добувало.
Україно, Україно,
Славний край козачий!
4-й доповідач. В боротьбі за незалежність України ми передусім зобов'язані українському козацтву. Очолювали його відомі українські гетьмани і старшини. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і не скорилася.
Але настала переміна!
У цьому ж — ні найменшого гріха.
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно!
Так, здається, просто...
Що генієм омріяне пророцтво
У решті-решт усе-таки збулось!
1-й ведучий. 28 червня 1996 року парламент прийняв Конституцію України — Основний Закон — фундамент суспільного ладу і політично-правового устрою нашої держави. Треба було два роки наполегливої боротьби, щоб Конституція незалежної України народилася. Нова Конституція відкриває шлях до цивілізованого, кращого життя, стверджує незалежність, надає права і гарантії кожного громадянина бути перш за все людиною. Нова Конституція, зрештою, своїми статтями закріпила назавжди вікову Історичну справедливість українського народу — мати вільну, самостійну державу.
Питання для дискусії:
1.    Які конституції і коли були прийняті в Україні до 199,6 р.?
2.    У чому значення події прийняття Конституції (1996 р.) для державності України?
3.    Дайте характеристику Конституції України, вибравши із запропонованого: фактична, юридична, реальна, фіктивна, тверда, гнучка, федеративна, унітарна. Обґрунтуйте відповідь.
7-й доповідач. Багато духовної снаги й інтелектуальних сил вклали кращі уми України у проект нової Конституції, звіряючи його з історією українського народу, з сьогоднішніми потребами громадян держави, а також із світовим досвідом державотворення. Нова Конституція України ввібрала в себе досвід багатьох поколінь, борців за незалежність і демократію від першої Конституції Пилипа Орлика, Маніфесту Кирило-Мефодіївського товариства, видатних діячів М. Драгоманова та І. Франка, досягнень юридичних шкіл Київського та Харківського університетів, стремлінь І прагнень М. Грушевського та В. Винниченка, велика робота по розробці Конституції була проведена Верховною Радою України, Конституційною комісією, Президентом України Л. Д. Кучмою, Головою Верховної Ради О. О. Морозом, представниками різних політичних партій, які знайшли шляхи до компромісу, взаєморозуміння, прийняття історичного документа — Конституції України.
Прийняття нової Конституції стало закономірним і логічним завершенням конституційного процесу України, знаменує собою якісно новий етап в історії українського народу. Україна, ЇЇ народ одержали правовий фундамент для побудови демократичної, соціальної, правової держави, формування громадського суспільства. В ст. 8 Основного Закону йдеться: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України І повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами правової дії».
По своїй структурі Конституція України складається із преамбули, 15 розділів і 161 статті. В розділі першому «Загальні засади» представлені
основні положення і принципи функціонування України як держави. У ст. 5 Конституції говориться: «Україна є Республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами».
У Конституції подано визначення України як демократичної, соціальної і правової держави. Якщо демократизм держави визначається тим, що народ в Україні є єдиним джерелом влади, то соціальний зміст діяльності держави характеризується відношенням її до потреб та Інтересів людини як особи. В ст. З розкривається зміст соціальності держави, її відповідальність перед людиною. «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» — говориться в Конституції.
Згідно з Конституцією держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичності, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державною як обов'язкова.
Особлива увага в першому розділі Конституції звертається на право власності українського народу, рівність перед законом усіх суб'єктів власності.
Уст. 13 підкреслено: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси ЇЇ континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктом права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності; відповідно до закону держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки».
Згідно з прийнятою Конституцією державною мовою в Україні є укра- їнська мова. Одночасно в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держала сприяє вивченню міжнародного спілкування.
Уст. 20 вказується, що державним и символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України І Державний Гімн України. Великий Державний Герб України встановлюється а урахуванням малого
Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш, як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Однією із основних функцій держави, справою всього українського народу, є захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ЇЇ економічної та інформаційної безпеки.
У Конституції підкреслено, що на її території забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Конституція України є цілісним правовим документом, в якому перший розділ визначає основні напрями і принципи діяльності держави, її роль і місце в розвитку суспільства.
Питання для дискусії:
1.    Визначити форму правління, державний устрій та політичний режим
України.
2.    Які права і свободи гарантовані громадянам України? Які обов'язки
на них покладаються?
3.    У чому суть демократії в Україні?
4.    Яка система законодавчої влади в Україні?
5.    Дайте характеристику системи виконавчої влади в Україні.
6.    Що ви знаєте про повноваження Президента України?
7. Які зміни правової системи закріплені в Конституції України?
8.    Розкажіть про територіальний устрій України.
9.    В чому суть та призначення статей XV розділу Конституції України?
10. В чому полягає основна ідея політичної реформи (2004)?
Учитель. Серед знаменних подій останніх років найбільш визначною стало прийняття нової Конституції України. Діюча Конституція України відображає якісну нову зміну в соціальній політиці держави.
За своєю структурою і змістом нова Конституція України близька до традицій конституційного розвитку демократичної держави. Багато положень виходить також Із міжнародних норм, хоча Україна економіч-1 но і фінансово не в змозі поки що гарантувати деякі проголошені права, але це значить, що ми виходимо в цивілізований світ, що є перспектива розробки нових законоположень. В Україні громадське суспільство тільки зароджується, але останнім часом, як показав виборчий процес 2004 р. Президента України, населення брало активну участь у державотворенні, це говорить, що демократичні традиції українського народу живуть і розвиваються.
Конституційний процес не завершується прийняттям Основного Закону. Надалі українське суспільство повинно розвиватись, дотримуючись цього важливого документа, реалізуючи його в життя.
Життя вносить свої корективи. Передбачається внесення змін до Конституції України, про це ще будуть писати і історики, і правознавці.
Таким є наше проходження через історичний поріг незалежності у XXI століття.

 

Яндекс.Метрика >