...
Виховний захід (10 клас): Мій музичний вибір PDF Печать E-mail

Виховний захід (10 клас): Мій музичний вибір
Мета: виховувати любов до рідного краю, до української народної пісні.
Обладнання. Зал святково прикрашений рушниками, виставками композиціями українських пісень, виставками малюнків.
Хід заходу
(Звучить лірична мелодія, виходять хлопці та дівчата в українських костюмах.)
Українка. Друзі! Усі ми знаємо, що українці славляться на весь світ піснею.
Українець.    Справді, українська пісня — це диво.
Українка.    З народного напившись джерела,
Як із Дніпра бере веселка воду,
О, рідна пісне, знову ти прийшла
До матері й до батька — до народу!
Українець.    О, пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла, щоб лиш йому служити,
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій правдою повитий.
Українка.    Слов'янської пісні окраса,
Земля солов'їна Тараса,
Слов'янської пісні перлина,
Співуча моя Україна.
Українець.    Впади ж їй на трепетні груди,
Вдихни її силу цілющу,
На пісню заждалися люди,
Гаї і діброва, і пущі.
Українка.    Тополя бринітиме стиха.
Береза шумітиме пишна.
І дуб забасить.
Солов'їха cвітанок стрічатиме ніжно.
Українець.    Озвуться бандурами ріки
І море у сурми заграє,
І люди підуть яснолиці
Оновленим краєм-розмаєм.
Ти бачиш, товаришу-брате,
Мого народу буяння?
Яке у нас серце багате
На пісню, на труд, на кохання!
Українка.    Співайте, нащадки Тараса,
Прославте і дружбу, і згоду!
Вселюдської думи окраса —
Пісні українського роду.
(Дівчата в українських костюмах виконують український танець.
Виходять ведучі.)
Ведучим 1. Торкаючись народної пісні, ми входимо в безмежний світ мрій, сподівань, прагнень людини, поринаємо у нелегку історію України, у традиції, обряди наших предків.
Ведучий 2. Співала мені над колискою мати,
Та ні, не могла мою долю вгадати.
В однім лиш помилки вона не зробила, —
Що буду багатий, що матиму крила.
Хіба я не сильний, хіба не багатий —
У милій Вкраїні я сокіл крилатий.
Бринить колискова, дзвенить колискова —
То тиха й задумлива мамина мова.
(Звучить колискова пісня. Виходять ведучі на фоні тихої музики.)
Ведучий 1. Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б. Діти, кажіть своїм батькам ласкаві слова щоднини та щогодини. У народі кажуть: «Болить у дитини пальчик, а в матері — серце».
Ведучий 2.    Мамо, мамо! Горлиця, як ти, сива,
Проліта крізь літа,
Давнім спомином щаслива.
Чуєш, мамо? Більшого немає дива,
За пісні, що ти дала, як папо¬роть цвіла.
(Звучить пісня «Черешня». Виходять діти: На українських костюмах дівчаток написи: «Українська пісня, «Родинно-побутова пісня», «Соціально-побутова пісня», «Епічна пісня», «Родинно-обрядова, пісня», «Календарно-обрядова пісня», «Коломийки». Звучить лірична мелодія, на фоні якої — розповідь дітей про пісню.)
«Українська пісня. Однією з найважливіших й найбагатших частин художньої культури українського народу є його усна словесна творчість. Скільки прекрасних перлин, багатих, цікавих за змістом, яскравих за мистецькою формою має вона! Та найбільшою окрасою є народні ліричні пісні.
«Родинно-побутова пісня». У родинно-побутових піснях відтворено всі важливі вияви сімейного життя. Різновидами родинно-побутових пісень є колискові, танцювальні, жартівливі. Особливо численні пісні про кохання:
Вітер віє на долину,
Колише билину.
Рід до роду листи пише
Та на Україну.
«Соціально-побутова пісня». Соціально-побутові пісні відтворюють життя в усіх його виявах, зокрема стосунки між людьми різних прошарків суспільства. Сюди належать пісні козацькі, про кріпацтво, чумацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, стрілецькі:
Гей, ви, хлопці, добрі молодці!
Гей, не журіться, —
Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, садовіться.
«Епічна пісня». До епічних пісень належать думи, історичні пісні, пісні-хроніки, балади:
Ой, та зажурилися стрільці січовії,
Як Збруч-річку переходили.
Що стільки народу
Впало за свободу,
Встояти не було сили.
«Родинно-обрядова пісня». У родинно-обрядових піснях оспівується добробут молодої родини, стосунки між батьками та дітьми:
На заручини-вечір
Соловейко щебече,
А зозуленька кує,
Нехай матінка чує,
З ким дочку заручає.
«Календарно-обрядова пісня». Календарно-обрядові пісні — найдавніші серед народних пісень. Вони виникли ще у первісному суспільстві. Більшість обрядових пісень пов'язані з працею людей коло землі:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
«Коломийки». Про походження слова «коломийка» є різні думки. Одні вчені вважають, що воно пішло від назви міста Коломия, де коломийки нібито вперше почали складатися. Інші виводять його від слова «коло», бо під час танцю учасники рухаються по колу, а коломийки виникли як приспівки до танцю:
Коломийки заспівати, коломийки грати,
Але ж бо то коломийки добре танцювати.
Коротенькі та прості за будовою коломийки відтворювали різні події з життя людей. Цей вид пісень поширений в західних областях України.
(Пісня-танок «Коломийка». Виходять ведучі.)
Ведучий 2.    Радійте, співайте пісні голосні,
Квітками заквітчуйте чола ясні,
Ридайте та смійтесь в сльозах...
Ведучий 1.    Хотіла б я піснею стати
У цю хвилину ясну,
Щоб вільно по світу літати,
Щоб вітер розносив луну,
Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути словом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким...
Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніше, ніж зорі яснії,
Гучніше, ніж море гучне.
Ведучий 2. Нема такої значної події в житті народу, немає жодного людського почуття, які б не озвалися грізною чи ніжною поемою в пісенній ліриці.
Ведучий 1. Пісня і душа становили для українців народну святиню.
Ведучий 2.    Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить.
І любов, і гнів
У тому гомоні людськім.
Немає
Мудріших, ніж народ, учителів.
У нього кожна пісня — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина!
Ведучий 1. Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. Це його історія. Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.
Ведучий 2. Ось і закінчується наше свято української пісні, але ми співаємо скрізь і завжди, бережемо і передаємо з роду в рід багатство і красу нашої пісні.
Ведучий 1.    Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
Ось де, люди, наша слава,
Слава України!
(Звучить пісня про Україну. Виконується танок.)

 

Яндекс.Метрика >