...
Виховний захід (10 клас) Добра людина та, що робить добро, чи та, що не робить зла PDF Печать E-mail

Виховний захід (10 клас) Добра людина та, що робить добро, чи та, що не робить зла
Мета: викликати в учнів роздуми про всесильність любові, захоплення красою доброго вчинку, осуд жорстокості.
Обладнання: вислови
"Чим людина мудріша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях"
(Б. Паскаль)
"Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся"
"Хто людям добра бажає, той і собі має"
(Й.-В. Гете)
Плакат "Моральний кодекс народної мудрості" із написами: світ не без добрих людей; все добре пам’ятай, а зла уникай; хто не чинить лиха, тому не страшно нічого.
Мета. Викликати в учнів роздуми про всесильність любові, захоплення красою доброго вчинку, осуд жорстокості.
І. Слово учителя.
Юні друзі! Чим швидше дорослішаєте ви, тим більше тривоги в нас, батьків ваших і вчителів, за ваше майбутнє: яким воно буде? Чи будете щасливими? Як уберегти вас від зла, якого так багато у світі? А залежить усе від того, чи буде у вас сила протистояти злу, боротися проти нього і перемагати його. Де джерело тої сили? — Запитаєте ви. — І якою зброєю боротися?
Про джерела фізичної сили ми з вами вже говорили. Головне із них — здоровий спосіб життя. Сьогодні поговоримо про силу духу, яка значить для людини більше, ніж сила мускулів. У чому вона виявляється? Проведемо невеличкий експеримент. Ви хочете стати сильною особистістю. Уявіть собі дві групи людських рис, необхідних, по-вашому, сильній людині. Яку групу ви оберете? Які риси більше пасуватимуть мужній людині? Свій вибір аргументуйте.
І    II
Добро.    Злість.
Любов.    Жорстокість.
Милосердя.    Немилосердність, бездушність.
Щедрість.    Байдужість.
Людяність.    Самозакоханість.
Скромність.    Грубість.
Щирість.    Хитрість.
(Учні висловлюють свої думки, учитель вислуховує всіх бажаючих виявити своє бачення.)
Моя мета — показати вам силу добра. Адже недарма у народі кажуть: "Добро віддасться сторицею". Згадується один випадок, описаний О. Гончарем у щоденнику. Був 1985 рік. Лилась людська кров на землі Афганістану. Багато юнаків-українців було заслано туди, на цю непопулярну в народі війну. Чимало повернулись звідти у цинкових трунах, багато покалічених, фізично і морально (далі цитуємо.)
"А один... вернувся у Карпати — молодий, а білий, як сніг. Ніби такої був удачі, що любив захищати всяких звірят і, стоячи на посту серед дикого чужого каміння, навіть кобру підгодовував молоком, і вона звикла до нього. Поп'є — і в нору. А то раптом кинулась на нього, обвила кругом, руки йому притисла до тіла і дивиться в очі... І так довго тримала, завмерлого від жаху. А тоді відпустила й шурхнула в нору.
Тут він помітив, що зміни йому нема, хоча давно мусила б бути. Вирішив спуститися до табору. Лежать його товариші, вирізані поголовно. З усіх він лишився — один. І коли це збагнув, на місці посивів. І ще зрозумів, що кобра життя йому врятувала; то вона, обплутавши його, навмисне затримала, не пустила вниз, де саме чинили розправу бандити..."
Як би ви назвали його порятунок? Доля? Перст Божий? Випадок? Є у святому письмі слова, що без волі Божої і волосинка з голови нашої не впаде. Але не треба розуміти це буквально. Воля Божа в тому, що людина наділена розумом і волею. І від того, як чинить вона, чим керується, залежить її доля. Юнака-гуцула врятувала його любов до всього живого, його людяність у всьому до чого б не доторкався.
Деякі молоді люди ототожнюють силу із суворістю, жорстокістю, грубістю. Вони соромляться добрих вчинків, намагаються демонструвати фізичну силу (особливо над слабшими), засмічують свою мову вульгарними словами з лексикону злочинців, бандитів. На жаль, цьому сприяють деякі телевізійні передачі, відеофільми, в яких демонструються насильство над людиною, вбивства, інші злочини. Мова персонажів цих фільмів убога і брутальна, свою "правоту" в них доводять здебільшого кулаками, ногами або зброєю. Ті, хто захоплюється такими фільмами, самі духовно збіднюються й уподібнюються до побаченого. Не випадково почастішали випадки проявів жорстокості серед підлітків і молоді.
Я хочу, щоб ви розуміли: мужність і нахабство — різні речі. Мужність проявляється не там, де нахабство процвітає, а там, де йому протистоять. Жорстокість — це не прояв сили, а лють від безсилля. Чим пояснити сатанинську розправу над журналістом Г. Гонгадзе? Тим, що злодії, які добралися до влади, боялися його правдивого і сміливого слова. Усяке зло, рано чи пізно, має бути покаране. Злочинець ніколи не почуватиметься щасливим. Страх перед майбутньою розплатою викликає в нього лють, жорстокість і прагнення нищити те, що краще, чистіше, чесніше від нього.
Усе в житті починається з малого. І зло також. Ті, що висаджували в повітря храми Божі — витвори генія людського, і ті, що винищували людей у катівнях і таборах смерті, морили голодом, палили в концтаборах, і маніяк, який дав наказ, відкривши шлюзи, топити разом з госпіталями тунелі берлінського метро, — усі вони колись були дітьми, юнаками, вони не народилися злочинцями. Зло, оселившись у їхніх душах, поступово розросталося, пустило коріння, повністю заполонило, витіснило все людське. Коли я читаю у пресі або спостерігаю, як діти чи підлітки, юнаки, іноді й дівчата б'ються між собою і яку проявляють при цьому жорстокість, мені стає страшно. І страшно не лише за жертву їхньої розправи, а й за них. Звідки у них таке зло? Від чого так зачерствіли й озвіріли їхні юні серця? Що буде з ними далі? Адже в них уже проявляється не лише бажання перемогти суперника, а і завдати болю, покалічити. Як тільки в людини проявилися ознаки садизму (пристрасть до мордування, насолода від чийогось болю), вона вже опинилася у тенетах зла. Більше всього бійтеся, щоб у вашому серці не вилилося зло. Але як це зауважити? Завжди відчувайте серцем поряд з собою людину.
Наведемо приклад. Ви з товаришем ідете в школу. По дорозі ви побачили, як, посковзнувшись, упала дівчина, вдарилась, забруднила свій одяг. Ваша реакція, дії, слова? Уявимо один із варіантів. Дійшовши до дівчини, кидаєте глузливо: "Щасливого приземлення! Он що значить бути роззявою..." І, сміючись, проходите далі. Здається, дрібничка. Що такого сталося? Упала — встане й піде далі. А от ваш сміх — це не дрібничка. Це сміх недоброзичливий, це насмішка над людиною, яка потрапила в незручне становище. На думку В. Сухомлинського, той, хто сміється над помилкою, невдачею товариша, може стати жорстокою людиною. Далі цитую слова видатного педагога: "Як вогню, я боюся жорстокого сміху... Його не подолаєш забороною чи покаранням. Це вчинок, до якого веде людину весь склад її духовного життя, бачення нею добра і зла, моральна, емоційна й естетична культура, особливо те, що Януш Корчак називав пізнанням серцем, у кого людська біда не викликає жалю, ' співчуття, співпереживання, той здатний сміятися "на кутні" — так українська народна мудрість таврує жорстокий сміх."
Повернемось до уявної героїні "дорожньої пригоди". Ви, сміючись, пішли і не бачите, як у дівчини з'явилися сльози. Не від болю в коліні, а від образи. Від вашої бездушності. А могло бути по-іншому. Підкажіть, як повинні були вчинити хлопці, щоб замість сліз, її обличчя осяяла усмішка, і не ви, а сама вона пожартувала над своєю пригодою: "От роззява!"?
—    А тепер давайте подискутуємо по таких питаннях:
1.    Як уберегти себе від зла, якого так багато у світі?
2.    Чи є у вас сила протистояти злу, боротися проти нього, перемагати його?
3.    У чому виявляється сила духу?
4.    Чи можна ототожнювати силу із суворістю, жорстокістю, грубістю?
5.    Чи потрібно соромитися добрих вчинків?
6.    Чи згідні ви з думкою В. Сухомлинського, що той хто сміється над помилкою, невдачею товариша, може стати жорстокою людиною?
7.    Чи приносить мені радість чиєсь щастя?
8.    Чи засмучує чуже горе?
9.    Чи виникає в мене бажання як не допомогти, то бодай добрим словом полегшити чужий біль?
10.    Чи не проходив(-ла) я сотні раз мимо людських сліз, навіть не поцікавившись, що трапилось?
От бачите, ви знаєте, як потрібно поводитися. І це приємно. Неприємно тільки, коли вчинки людей не співпадають з їхніми словами. А для цього потрібно так небагато: вмійте поставити себе на місце тієї людини. Поводьтеся з людьми так, як ви хочете, щоб поводилися з вами. Не лише вчинений вами акт насильства над людиною — жорстокий. Жорстокістю є і ваша байдужість. Умійте ділити з людьми і горе, і радість.
Хочеться, щоб ви замислились, заглянули собі в душу.
"Будь добрим! Зроби людині, хоч і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота" (О. Гончар).

 

Яндекс.Метрика >