загрузка...
-->
Усний журнал: Книга скаржиться! Книга дякує! PDF Печать E-mail

 

Мета. Дати поняття учням, звідки книга, як слід  поводитися з нею. Розвивати iнтерес до художньої літератури, виробляти навички эбереження i реставрування книг. Виховувати бережливе ставлення до книги, охайність у роботі, вбачати у книзi друга, у якого можна одержати пораду.

Вчитель.
Клас! Рiвняйсь! Струнко!
Наш девіз:
В
сi учнi.
У
свiтi бiлому єдине,
Як
i Днiпрова течiя,
Оце вогнище родинне,
Школа наша
i сiм’я.

Тут пiснi i задачi,
Рiдне слово для нас.
Побажаєм нам удачi!
За роботу! В добрий час!
Учень.
Всi урочисто читають:
І великі, i малi.
Скiльки учнiв є у школi,
Стiльки в школi читачiв.


У автобусах читають,
Щось мугикають пiд нiс.
Сторiнки перегортають
Під ритмiчний стук колiс.

Вчитель. Дорогi дiти! Шановнi гостi! Сьогодні ми з вами проведемо розмову про книгу.
А гасло у нас
«Книга джерело знань».
Як ви розумiєте цей вислiв? (3 книг черпаємо знання , як із джерела воду)
Мандруючи по країнi Книгарiї, ми гортаємо сторiнки нашої святкової книги.
Отже, сторiнка перша. Станцiя «Історична».

1-й учень.
Як
краплин у Днiпрi,
Як
зiрок угорi,
Як
листя на гiллi
Стiльки книг на землi!
2-й
учень.
Є великi, є й малi,
Є легкi, є i важкi
На полицях, на столi,
Нашi друзi це книжки.
3-й учень

Дружба з книгою- це свято.

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

4-й учень.
І найменшенька дитина,

Що не вмiє ще читатъ,

Ледь колисочку покине

Просить книжку показать.
5-й
учень.
Книги
дружать з дiтворою,

Полюби їх у життi

І улюбленi герої
Будугь друзями в путi.

6-й учень.

Сторiнки книжок завiтних
Всiх нас доброго навчать
Працювати i учитись,
І Вiтчизну шанувать.
Вчитель. Дiти, як ви думаєте, з чого роблять книги? Правильно, з дерева. Отже, життя будь-якої книги починається з лiсу.
А
чи знаєте ви, що для виготовлення одного пiдручника треба спиляти 1000 ялинок. Папiр потрiбен нам для друкування книг. А ше його можка виготовити з макулатури. 30 кг макулатури зберiгає одну берiзку, що не лише зберiгає лiси , а й значно знижує витрати на виготовлення паперу. 3 1 кг макулатури можна виготовити приблизно 25 учнiвських зошитів. А книг нам треба сила-силенна. А вони ж бувають художні, науковi, публiцистичнi. (Показ виставки книг). Юрiй Збанацький писав:

«Яке значення книги у життi людини? А чи варто над цим задумуватися? Адже не питаємо ми себе, яке значення має для нас хлiб i повітря? Так i без книги життя неможливе. З давнiх-давен люди прагнули до знань. Вiд одного до шого поколiння передавалося усно, як добути вогонь, ак виростити хлiб. Оскiльки людська пам’ять вмiє забувати, то прадавнi люди, щоб не губити знання у часi, вигадували письмо».


1-а учениця. У прадавньому Вавiлонi десь 5 тисяч рокiв тому з’явилися першi книжки. Сторiнками перших книг були і стiни печер, і каменi, і глинянi таблички. Писали на глинi, яку сушили i випалювали. Але на таких сторiнках багато не напишеш. Щоб до школи вам такi книжки довелося носити, то треба було придбати не ранця, а потужну вантажiвку. Далi книжки вдосконалювалися. Робили їх у мiстi Пергам, що розташоване у Малiй Азiї. Вимочували телячi шкури, старанно вишкрiбали з обох бокiв, вибілювали вапном, сушили на спецiальних рамах. Коли шкура висихала, то виходив дуже мiцний папiр, який на честь мiста назвали пергаментом.
2-а
учениця . Але i це обходилося дорого, бо на одну книжку потрiбно було забити 4—5 десяткiв телят. Потiм навчилися виробляти з болотяної тростини папiрус. А робилося це так: тростина висотою у 5 м рiзалася на 10—12 смужок, потiм у водi замочували, через добу витягали й вибивали дерев’яним молотком. Так повторювали всi процедури тричi, щоб були смужки м’якi. Вологi смужки клали на полотно близько одна вiд одної повздовж, потiм впоперек. Накривали сухим полотном i клали пiд прес. Папiрус виходив м’який, сiтчатий. Згортали у сувої по 40 м у однiй книжцi.

А наш сучасний папiр винайшов китаєць Чай Лунь ще у П столiттi нашої ери. На ньому ми вчимося писати, з його допомогою дiзнаємося, що дiялося і що дiється у свiтi.
Подивимося, який шлях проходить папiр, поки стане книгою.
(Показ комплекту).

Вчитель. Перегортаємо другу сторiнку. Станція «Народомудрія»
Народ здавна любив і поважав книги. Без книги людина слiпа. Книга вікриває нам цiлi свiти. Давайте пограємо зараз у гру «Чарiвна паличка». До кого я доторкнуся своєю чарiвною паличкою, той говорить прислiв’я про книгу, таким чином пригадуємо, що говорить народна мудрiсть про нашу сьогоднiшню iменинницю книгу.


-Книга вчить, ак на свiтi жить.
-Читання ось найкраще навчання.

-Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
-Книга для розуму, що теплий дощ для посiвiв.
-Хлiб наснажує тiло, книга розум.
-Золото добувають землi, а знання книжок.
-Розум без книги, що лiтак без крил.
-Книга для дiтей, що волога для полiв,
-Знання сонце, а книга вiкно.
Висновок.
Учениця.
Люба
дитино ! До тебе це слово!
Перед тобою
скарбниця чудова,
Мудрих порад невичерпне джерельце.
Книгу люби
і душею, і серцем!
Вчитель. Наступна сторiнка третя. Станц «Загадкіне». Чого тiльки не знайдеш у книжках! А чи здогадалися ви, що чекає вас на цій станції? Хто найбільше вiдгадає загадок, той отримає приз.

Чорне сукно лiзе у вiкно. (Ніч)
За селом з’явилось море:
Синє-синє неозоре.
То не
казка i не сон,
А
зацвiв у полi (Льон)
Бджiлкам взяток,
Дiткам каша,
Корiвкам поживна паша. (Гречка)
Я у пекарнi народилась
І на прилавку опинилась.
А
помiняй склади я стану
Столицею
Афганiстану. (Булка Кабул)
Іде лiском не шелестить,
Іде водою не плюскотить. (Місяць)
На городi молода
Пишнi коси розпліта,
У
зеленії хустинки
Золотi хова зернинки. (Кукурудза)
У лiсi родилася,
В
майстернi робилася,
А на руках плаче. (Скрипка)
Впав
колючик боком,
Глянув карим оком. (
Каштан)
Била нивка невеличка,
Там
розсипана пшеничка,
Очками
й зберем, а думкою розiмнем.
Не кущ, а
з листочками,
Не сорочка, а
зшита,
Не
людина, а розповiдає. (Книжка)
Сторiнка четверта. Станцiя «Вiршована».
Вчитель. Всі ми знаємо, що з книжками треба поводитися акуратно, обережно перегортати, щоб не порвати сторiнок. Вдома книжцi треба вiдводити місце, куди б не заглянули молодший братик чи сестричка. Але одi лихо трапляється, i книжки дуже скаржаться.
1-а учениця.
Книжка
скаржиться Мар’янi:
Я
у тебе не в пошанi.
Звiдкiля це на менi
Плями синi та маснi?
А за
двi сторiнки далi
Рiзнi звiрi небувалi:
Синi, жовтi та рябi,
Що й не снилося тобi.
Подивися, от сторiнка,
Намальована хатинка,
Пiд хатинкою маля
І написано: «Це я».
Люди
скажугь: Ой, чия ти?!
Як тебе
тепер читати?
Скiльки ми читали книг,
А не
бачили таких.
2-а
учениця.
У Скворцова
Гришi
Книги
найбруднiшi.

Всі вони патлаті,

Порвані, горбаті.

Ну, немає в них лиця,
Без початку, без к
iнця,
Пал
iтурки, як ганчiрки.
Т
i книжки ридають гiрко.

Бився Гриша з хлопчаками,
В
iн розмахував книжками.
Д
ав Мишку по головi
Замiсть книжки стало дві!
. Я. Маршак)
Вчитель. Як шкода тих, кому важко живеться, кого кривдять. Дiти, давайте щось придумаємо для скривджених. Яка у нас наступна станцiя?
Сторiнка п’ята. Станцiя «Бережлива».
Вчитель.
Вiн звiрят усiх лiкує,
В
ід халепи рiзної рятує.
І зайчат, i мавпенят,
Бегемотiв, тигренят.
В
илiкує вiн за мить
Все, що в звiрiв так болить,
Наш
добрий лiкар
Всi. Айболить!
(Заходить Айболиоть).
Айболитъ. Чи менi почулося, чи мене хтось дiйсно кличе? Я тут. Добрий день, дiти. Кому потрiбна моя допомога? Я лiкую не лише тварин, а й книжки, якi старiють i хворiють. Я книжковий Айболить, я лiкую книги вмить. А чому вони хворiють? (Тому, що деякі учні ставляться до них байдуже)
Вчитель. Давайте, дiти, проведемо огляд підручникiв, (Пости бережливих, медсестри книжчиної лікарнi, головний лікар книжчиної лікарні перевіряють підручники).
Айболитъ.
Бережи щоденник, зошит, книгу, парту бережи,
Бо затраченi тут кошти чималi, що не кажи...

Я, як медик, вам скажу:

Ці слова забудьте: «не дбаю», «не бережу»

Шоста станція. Станція «Кінцева»

Вчитель. Давайте прочитаємо всi разом пам’ятку. Як треба поводити себе з книгою, щоб вона стала справжн другом.
(Читаю
ть на плакаті написану пам ‘ятку).
А ось на дошцi ще прочитаємо пiдтвердження того, що книжка дiйсно виконує роль справжнього друга.
(
Читають всі з дошки).
Якщо хочеш поговорити з ким-небудь вiдкрий книгу.
Якшо хочеш одержати пораду вiдшукай її у книзi.
Якщо ти занудьгував вiзьми книгу.
Якщо ти прагнеш знайти друга подружися з книгою.
Якщо хочеш вiдчути безмежнi можливостi людського розуму працюй з книгою.

Вчитель. А тепер давайте надамо слово нашiй «іменинниці». Вона щось хоче вам сказати.
(Маг
нiтофонний запис).
«Дорогi дiти! Я книга ваш вiрний друг, в усього серця прошу вас:
не берiть мене брудними руками, коли гортаєте мої сторiнки;
не слиньте пальцi, не загинайте листочки;
не малюйте на менi i нiчого не пишiть;
виготовте для мене закладку i не вставляйте м сторiнками ручку або олiвець, від цього я псуюся i боляче менi.
Не кидайте мене будь-де, а кладiть завжди на певне мiсце.
Коли б,
дiти, ви раденько
До серця взяли ці слова
То я б уже була чистенька
І вся бiленька, мов нова.
Вчитель. Дiти, я думаю, що пiд час сьогоднішнього свята ви зрозумiли, яка роль книги у нашому життi.
Коже
н учень у портфелi за 10 рокiв переносить 26 тонн.
З’їдає 2100 бутербродiв.
Випиває 450 лiтрiв чаю.
І все це для того, щоб:
вивчити 100 пiдручникiв;
прочитати ше 300 книг;
списати 1000 зошитiв.

 

 

 

Яндекс.Метрика >