...
Урок присвячений хустині. PDF Печать E-mail

Вчитель: Шановні гості! Дорогі діти, батьки, вітаємо вас. Сьогодні ми зібралися, щоб провести урок, присвячений хустині.

Учні:

1. На ній - і гроно, і пелюстка, 2. То - нареченим на щастя,

І небо, й райдуга на ній... То-на добро матерям,

Мов берегиня вроди, хустка Вічний дарунок - хустина,

Здавна у нашій стороні. Знана стежкам і вітрам.

3. Веселі ви чи сумовиті, 4. Мов помолодшала мати,

На схилах Ворскли чи Дінця, - Гарна й сестра дорога.

Нема таких жінок у світі, Роси в хустині, немов діаманти,

Котрим вона не до лиця. Зорі й квітки в берегах.

5. Ой, ті луги та бережечки, 6. Сонцю й роботі найближча

Які вгорі, такі внизу. Подруга днів осяйна.

На щастя й радість - два ріжечки, Душу зігріє і зніжить обличчя

А два - на смуток і сльозу. Хустка тернова весна.

Вчитель: Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором укра­їнської жінки. Хустину ми бачимо на всіх старовинних малюнках, вона прохо­дить через усю історію українського народного вбрання. І, майже не змінив­шись, залишається у вжитку до наших днів. Окрім хустки, українські жінки носили й інші головні убори: намитку, перемітку, обрус (довгий кусок полот­на, який особливим чином закручувався на голові), носили також очіпки - схожі на шапочки, бавниці - ткані червоні стрічки, що обрамлювали чоло. Але най­поширенішою серед українських жінок все-таки була хустина. Діти, а що ви знаєте про хустину?

Учні:

1.На Лівобережжі України влітку дівчата складають хустину трикутником і обмотують її навколо голови, а тім'я залишають відкритим, "щоб волос­ся видно". З лівого боку приколюють квітку рожі або гілочку барвінку. Взимку закутуються так, як молодиці. (Учениця показує, як вив'язували хустки).

2.На Правобережжі України дівчата в разі потреби закутуються так, як жінки, але з-під хустки визирає коса. (Учениця показує).

3.На півдні України влітку закутуються у білі хустки так, що ледве визирають очі. (Учениця показує).

4.Головний убір завжди був виразником естетичних поглядів українок, яскравим декоративним елементом їхнього вбрання. Він підкреслював святковість чи буденність одягу, говорив про родинний, матеріальний чи правовий статус жінки, нагадував її обов'язки.

5.А що ви знаєте про колір хустки?

Хустки в Україні були білого кольору. Барвисті хустки, що тепер стали модними, запозичені від південних слов'ян: болгарів та сербів.

6.Українська хустка - це справжній мистецький витвір. Колись хустки в Україні вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори. Трапляється і чорний колір. Синій окремо не вживали, а в поєднанні з червоним. Вишиті візерунки, як колись, так і тепер розміщувались на чотирьох кутах та посередині хустки.

7.Будь-який народний обряд не обходиться без хустки. На родини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб - символ добробуту, а хустинаоберіг дитини і матері від злих сил.

Учитель: А чи може обійтись без хустки українське весілля! Починається все зі сватання, коли дівчина підносить старостам хуст­ки на хлібі, а парубкові-нареченому хусткою перев'язує руку на знак згоди стати його дружиною.

Ой, маю я хустку,

Та їй нема року,

А то буде миленькому

На осінь до боку.

(У проведенні свята беруть участь матері дітей. Вони показують фрагмент весільного обряду "покривання" молодої. Дві "мами-свашки" підходять до "молодої", щоб покрити голову, і співають:

Я ж тебе, сестрице, покриваю,

Щастям, здоров'ям наділяю,

Щоб була здорова, як вода,

Щоб була багата, як земля,

Щоб була весела, як весна,

Щоб була щаслива у Бога.

Співають, покривши молоду:

Зробили ми діло,

Аж нам чоло впріло,

З коржа - паляницю,

З дівки - молодицю.

Одна із "свашок" пов'язує голову "молодої" хустиною).

Вчитель: Хустка, якою покривали "молоду", зберігалася потім усе жит­тя. Чи не від цього повір'я: хустка, якою матір вводить молодих до хати і виводить із хати під час весілля, мусить бути світлою, ясною. (Звучить українська народна пісня "Горіла сосна, палала").

Вчитель: В часи козаччини перед походом кожна дівчина дарувала наре­ченому вишиту хустину як символ вірності. Дарувала шиту шовком хусти­ну, щоб згадував на чужині. І мандрувала світом із козацькою піснею та сла­вою українська хустина. Носив її козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України.

(Звучить пісня "їхав козак на війноньку").

1-й учень: Коли козак гинув, то хустиною вкривали обличчя, щоб "хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали". Якщо козака ховали з козацькими почестями, то вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.

Ведуть коня вороного

Розбиті копита...

А на ньому сіделечко

Хустиною вкрите...

2-й учень: І нині хустка невід'ємний атрибут на похоронах. Хустиною перев'язують вінки, тримають свічку, обгорнуту хустиною, пов'язують руки. Такі хустки називають "провідником".

Учитель: Крім цих обрядів, хустина використовується як хустина-вузлик із вечерею для хрещених на Різдво; на хлібі, щоб не черствів; на дитячій ко­лисці - від вітру й лихого ока. Хустина згадується і в дитячих піснях, хорово­дах, іграх...

(Проводиться хоровод "Галя по садочку ходила", гра "Хустинка").

Учитель: Подивуймося ж і нині не знищеній, живучій любові нашого народу до простого, та водночас незбагненного дива - української хустки. Нехай матерям, коханим, молодим дружинам, бабусям несуть хустки-дарунки, бар­висті, як сад навесні, мерехтливі, як світання над річкою. Хай завжди весе­лить вас українська хустка. Дякую вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.

 

Яндекс.Метрика >