...
Тема Ввічливість – окраса людської душі. PDF Печать E-mail

Тема Ввічливість – окраса людської душі.

Мета: поглибити знання учнів про етикет і його важливість у житті людини; навчити учнів жити у злагоді з оточуючими,сприяти розвитку культурного рівня учнів; виховувати в учнів повагу одне до одного.
Обладнання: український етимологічний словник. 
Коментар: для проведення заходу вчитель пропонує учням скласти невеличкий тлумачний словничок ввічливих слів (1-2 сторінки) і визначити випадки їх уживання.

Хід заняття

Слово вчителя.
Кожному з нас відомі 5 відчуттів. Це – нюх, зір, слух , смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне кожному, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими – тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.
Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них – «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Про те чи замислювалися ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли у нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажання.
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» - «будь ласкавим до мене привідним». «добридень» - це побажання співбесіднику доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!». А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».
Лісовою стежкою йдуть батько й маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій гущині.
Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
- Батько, коди йде бабуся? – запитав син.
- Побачити, зустріти або проводити, - відповів батько. –ь Зустрінемось з нею, ми скажемо їй «здрастуйте» - сказав батько.
- Для чого ж їй говорити це слово? – здивувався син. – адже ми зовсім не знайомі.
- От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
- Ось і бабуся.
- Здрастуйте , - сказав син.
- Здрастуйте, - сказав батько.
- Здрастуйте, - сказала бабуся і посміхнулася і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи – до цього не було чутно.
На душі у хлопчика стало радісно.
- Чому це так? – запитав син.
- Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулась.

Бесіда
Як ви вважаєте, чи потрібно вітатися з незнайомими людьми?
Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?
Поясніть народний український вислів-побажання: «Щоб тебе добра година знала»!. Яким ввічливим словом можна замінити цей вислів? (Щасти).

Слово вчителя.
Вживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону і вже стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите – кажете «будь ласка», вітаєтесь – кажете «здрастуйте», повертаєте щось – кажете «дякую».
Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати. От саме у таких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні правила» - правила ввічливості.
Було б добре як би люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вашу особливість лише за умови, що плекатимете її в собі. У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні), а також вдома люди поводяться відповідно до певних правил поведінки.

Запитання до учнів.
Як назвати одним словом ці правила? ( Учні відповідають «Етикет»).

Слово вчителя.
Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет – це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилось вступати в розмову з незнайомцем, а коли вона була все-таки змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало прикладів. Спочатку етикет діяв як засів відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання ( у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але й особлива поведінка.
Часи змінилися але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися як дивні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.

Вікторина «Чарівні вчинки»

1. Як виник звичай, заходячи до приміщення, знімати капелюха?
Цей звичай виник за часів Середньовіччя, і його започаткували лицарі. Входячи в дім, лицар знімав шолом, даючи цим жестом зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині знімаючи капелюха, гість показує господарям, що ставиться із повагою до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину , стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він частина їхнього вбрання, модний аксесуар)
2. Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавички?
Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.)
3. Чому вважається неввічливим перебувати в темних окулярах під час розмови із кимось?
(якщо під час розмови людина не знімає окулярів, співбесідник не бачить її очі й відчуває психологічний дискомфорт, але в нього складається враження, що від нього щось приховують).

Слово вчителя.
А що таке тактовність?
Це відчуття вміння відчувати настрій оточуючих, поважати їхню думку, погляди, почуття. Неможливо бути байдужою або зверхньою або егоїстичною людиною і при цьому зберігати тактовність по відношенню до інших. Тактовність властива лише по справжньому вихованій і добрій людині. Є тактовну людину відразу помітно. Вона ніколи не стане зневажливо вислюватися на будь чию адресу, завжди вислухає і не перебиватиме співбесідника, обов’язково вибачиться, якщо спричинить комусь незручність.
Поведінка тактовної людини також викликає приємні відчуття. Ця людина ніколи не дозволить собі штовхатися біля входу до транспорту, байдуже сидіти, коли поруч стоїть дитина або літня особа. В основі поведінки тактовної людини лежить також уміння володіти собою. Вона ніколи не демонструє оточуючим спалахи гніву.
Тактовність, вихованість потрібно постійно виховувати собі. Наприклад, хтось із твоїх однокласників прочитав чужу записку. Що це – дрібниця? Звичайно, ні. Щонайменше – нетактовність. У тебе є звичка грюкати дверима, виходячи з приміщення? Це також свідчить про недостатній рівень твоєї культури. А не поступитися місцем у транспорті літній або хворій людині? Усе це прояви нетактовності.
Колись відомий російський письменник Антон Павлович Чехов сказав: «… Добре виховування полягає не в тому, що не проллєш соус на скатертину, а в тому що не помітиш, якщо це зробить хто-небудь інший».

Запитання до учнів.
к ви розумієте цей вислів?
Які риси характеру, на вашу думку, свідчать про тактовність людини?
Яка з них є найважливішою?

Слово вчителя.
А тепер послухайте вірш «найкраща риса»
Промовив гордий Кипарис:
- Із людських рис
Для мене прямота найкраща!
А липа : - лишенько! Це глупота.
Людина - хай велика чи мала – пропаща.
Без щедрості й сердечного тепла.
Озвався дуб:
- Послухайте мене:
Твердий характер – ось що головне.
- А гнучкість розуму – то риса не важлива? –
Докинула Ліщина пустотлива.
Троянда мовила: - Забули про красу,
А я собі віки її несу!
Людина мудрі речі не слухала
І тужно так замріяно зітхала:
- Мені б тих рис найбільше осягти –
З могла б я гідно шлях увесь пройти!
Які риси характеру дерева вважали найважливішими?
Як ви гадаєте, чому для кипариса найкраща риса – прямота, для липи – щедрість й сердечне тепло, для дуба – твердість, для ліщини гнучкість розуму, для троянди – краса?

Творче завдання «Дружня порада»
Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання.
Ситуація1.
Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси кінотеатру і просить квиток. На запитання касира: «у якому ряду ти хочеш сісти?» - хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хвилюється. У п’ятому, - нарешті вимовляє він. «Спочатку навчись говорити , а потім у кіно ходитимеш», - раптом говорить хтось із черги.
Опишіть відчуття хлопчика 
Як би вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах?
Ситуація 2
Дівчинка йде вулицею і раптом помічає, що в жінки, яка йде попереду, на панчосі поповзла велика стрілка. «Тьотю! – дівчинка звертається до жінки так голосно, що перехожі обертаються, - у вас подрані панчохи!»
Чи правильно чинила дівчинка?
Як потрібно зробити зауваження?
Ситуація 3
Олег та Павлик зібралися у кіно. Дізнавшись про це, Сергій вирішив приєднатися д них. Оскільки місця Олега та Павлика були посередині ряду, хлопці вирішили зайняти їх завчасно, щоб потім не турбувати інших глядачів. Згасло світло почався фільм. Раптом у залі почувся шум. Це Сергій спізнився і шукав своє місце. Він проходив спиною до глядачів, що сиділи, наступив комусь на ногу, і не вибачившись із шумом всівся і тут же став голосно розпитувати, чи давно розпочався фільм, що було з початку?
Після закінчення Олег зробив зауваження Сергійкові. Як ви гадаєте, що в поведінці Сергійка не сподобалося його друзям?
Ситуація 4
Одного разу Олена, Катя і Наталя прийшли в музей природи. Розпочалась екскурсія. Оленка весь час озиралась навкруги, затримувалась біля експонатів від яких група екскурсантів уже відійшла, а потім перепитувала екскурсовода про те, чого не почула. Екскурсовод закінчив розповідь і дозволив глядачам ближче підійти до експонатів. Оленка відстала від подруг її зацікавило чучело птаха. Дівчинка узяла його і з зацікавленістю почала роздивлятися, а потім голосно покликала подруг. Доглядач музею Оленці зробив зауваження.
Яких помилок Оленка припустилася під час відвідування музею?
Як слід поводитися в музеї?
Вправа «Мікрофон»
Учитель просить учнів пояснити вислів Гете: «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя».
Творче завдання «Тлумачний словник ввічливих слів».
Учні по черзі читають свої словнички, а потім із них складають загальний «тлумачний словник ввічливих слів»
Слово вчителя
Закінчити сьогоднішню розмову про культуру поведінки мені б хотілося порадами відомого польського психолога Яна Комичека:
1.Для того, щоб життя у родині було щасливе, щоб дружно працювалося у гурті, люди повинні бути уважними і ввічливими одне до одного.
2.Не забувайте як найчастіше вживати такі слова й вирази: «пробачте, що потурбував», «дякую», «спасибі», «будь ласка», «якщо ваша ласка», «дозвольте» тощо, й одразу побачите, як зміниться на краще ваш настрій.
3.Пам’ятайте якщо ви розлютилися, то інші заряджаються вашою агресивністю і не сприймають ваші, навіть цілком справедливі й розумні аргументи.
Гра «Чарівний стілець»
Учитель просить дітей стати в коло, у центрі ставить стілець. Учні йдуть по колу і співають:
Хто сьогодні найуважніший за всіх?
Хто сьогодні найтактовніший за всіх?
З’явися скоріше!
Сідай-но зручніше!
Один із учнів сідає на «чарівний» стілець, а інші по черзі мають сказати про нього що-небудь хороше і добре.

 

Яндекс.Метрика >