...
ТЕАТР — ЖИТТЯ, АКТОРИ В НЬОМУ — ЛЮДИ... PDF Печать E-mail

ТЕАТР — ЖИТТЯ,
АКТОРИ В НЬОМУ — ЛЮДИ...

Виховна година

Мета: ознайомити школярів з особливостями станов¬лення й розвитку театрального мистецтва (на прикладі українського театру), збагачувати емоційно-естетичний досвід учнів, вчити школярів розуміти зв'язки творів театрального мистецтва з природним, со¬ціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини; вихо¬вувати духовність, мистецькі та естетичні смаки, збуджувати інтерес до самопізнання та самовдосконалення в галузі мистецтв, а також бажання відвідувати театральні вистави.
Класний керівник. От і прийшов березень, а з ним і весна. Час пробудження природи й людських почуттів, час оновлення і щирого завзяття в думках, справах і прагненнях. Людину завжди вирізняло з-поміж інших істот глибоке світовідчуття та потяг до пре¬красного, адже не лише турботами про хліб насущ¬ний живе людина, її душа прагне яскравих вра¬жень, видовищ, естетичної насолоди. Задовольнити ці потреби покликаний театр. З 1962 року щорічно, 27 березня, святкується Міжнародний день театру. Це не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів шанувальників цього жанру мис¬тецтва.
Першим театральним досвідом вважаються численні народні ігри та обряди, їх учасники по¬ділялися на глядачів та акторів. Перший театр, за свідченнями вчених, було створено в Греції у V сто¬літті до нашої ери. А вам колись доводилось бувати в театрі? Яким ви уявляєте театр?
Класний керівник. Слово «театр» походить із грецької і має декілька значень. Наведу головні з них:
•    вид мистецтва;
•    творчий колектив, який готує і дає вистави;
•    приміщення, де відбуваються спектаклі.
Театральні вистави відбивають особливості розвитку, ідеали й суперечності суспільства, що тісно пов'язані із загальною культурою. Одним із важливих принципів театру є умовність, тобто пев¬на невідповідність зовнішніх рис, сценічної дії їх життєвим першоосновам.
Аналізуючи шлях, який пройдений від заро¬дження до сьогодення, умовно можна визначити п'ять періодів розвитку українського театрального мистецтва.

*    І  період  —  перед професійний  театр  (кінецьXVI — перша половина XVIII століття);
*    II період — професійний театр (друга половина ХУШ-ХІХ століття);
*    III період — перша чверть XX століття;
*    IV період — 30-70-ті роки XX століття;
*  V період — сучасність.
Класний керівник. Отже, перший період розвитку українсько¬го передпрофесійного театру, визначається кінцем XVI — першою половиною XVIII століт¬тя. В Україні продовжують розвиватися традиції, закладені в давні часи скоморохами. Наприкінці XVI століття розігрувалися фольклорні дійства, переважно обрядові. Під час ярмарків перед чис¬ленним людом виступали лялькарі, інсценізуючи анекдотичні пригоди. У цей період з'являється так звана «шкільна драма» - це драматичний твір, написаний викладачем навчального закладу (шко¬ли, колегіуму, університету), головними акторами в якій були школярі.
2-й учень. Осередком старого українського театру була Києво-Могилянська академія, заснована Пет¬ром Могилою. Саме її викладачі написали найбіль¬ше текстів-драм, розширили їх жанрово-тематичний репертуар.
Важливою складовою шкільної драми були ін¬термедії — одноактні п'єси комедійного характеру, які ставили в перервах між діями серйозного зміс¬ту. Дійовими особами в них були селяни (дід, баба), а також козаки, солдати.
Класний керівник. Характерною особливістю другого періоду становлення українського театру є те, що з іс¬торичної арени сходить шкільний театр, але про¬довжує жити вже самостійним життям інтермедія, набуває поширення вертеп. 1819-й рік справедливо прийнято вважати датою народження нової укра¬їнської драми та нового професійного українського театру.
Третій пе¬ріод охоплює першу чверть XX століття. 1907-го року в Киє¬ві М. Садовський заснував перший стаціонарний український театр. Його художній керівник здій¬снює широку реформу репертуару, хоч і не від¬мовляється від старої української п'єси. Процес так званої «європеїзації», здійснюваний М. Садовським,
Життя — театр, а ми — актори, і кожен грає свою роль,
У когось радість, в когось горе, хтось раб злиденний,
Хтось король, хтось тут в раю, а хтось, як в пеклі,
Хтось в світлі є, а хтось у тьмі, у когось вороги запеклі,
А в інших друзі є старі.
Хто ти у світі цих контрастів? Яка у тебе зараз роль? Зіграй її ти якнайкраще, і ти для інших вже — герой.
Класний керівник. Проаналізувавши сьогодні шлях, який прой¬шов театр від свого початку до сьогодення, тре¬ба засвідчити, що не завжди він був на однаковій височині. У його житті були моменти, коли після занепаду він несподівано хвилею підіймався перед очима здивованих глядачів до верхів художніх до¬сягнень.
Історія театру — це історія людської душі, її па¬діння і сходження. Вся світова драматургія зверне¬на до цього. Історія театру — це історія людсько¬го творчого дару, здібностей, таланту. Український театр завжди був формою виявлення культурно-національного життя народу. Разом із тим кращі діячі сцени своєю працею несли безпосередньо до народу здобутки художньої думки і тим збуджува¬ли його духовні сили. Сьогоднішню виховну годину хотілося би закінчити словами.
Аплодуйте акторам, завжди аплодуйте акторам!
Не шкодуйте долонь, не вважайте ніколи за сором
Прохопитись невлад, не до речі, невчасно,
Не дивіться на того, хто реагує мовчазно,
На суворого критика з першого крісла в партері,
Для якого мистецтво — як друга вечеря.
Аплодуйте акторам — і на сцені театру і під осокором,
Аплодуйте, будь ласка, завжди — аплодуйте акторам!






 

Яндекс.Метрика >