...
Святкова поетична композиція: ХУДОЖНЬО-ПОЕТИЧНИИ СВЯТВЕЧІР PDF Печать E-mail

Святкова поетична композиція: ХУДОЖНЬО-ПОЕТИЧНИИ СВЯТВЕЧІР

Мета: за допомогою поетичних творів допомогти учням відчути урочистість одного із найважливіших християнських свят — Святвечора; виховувати поважне ставлення до духовних традицій і звичаїв українського народу.
Дійові особи:
Ведучий
Ведуча
1    - и    Читець
2    ч
- и    Читець
3    о
- И    Читець
1    u
- И    Оповідач
2    о
- И    Оповідач

ХІД ЗАХОДУ
Приміщення, де буде проводитися захід, урочисто прикрашене, на столі — Дідух і миска із кутею та узваром у глиняному посуді, гілочки вишні, прикрашені павучками та іграшками, що виготовили учні власноруч, довкола вишиті рушники, скатертини.
1-й Читець
ПІД РІЗДВО
Із кованих дубових скринь Прещедрими руками Господь небес блакитну синь Прикрашує зірками.
Зірки виймає. Не щадить Зерном зірчастим жмені; Благословлять звіздисту крать Уста благословенні.
Надій заблиснули верхи, Сріблиться шлях далекий; А іней іскрами тремтить На галузках смереки.
Блакитна янгольськая рать На землю зіступає; Спливає Божа благодать І на стаї і розстаї.
І все ще засіває синь Бог ясними зірками, Що їх вийма з небесних скринь Прещедрими руками.
Зірками цим серце віч-на віч, Відчинене широко, Щоб дух у сяйві Божих свіч Любові став пророком.
(Яким Вечер)
Ведучий. Наш захід, присвячений одному із найшановані- ших свят нашого народу, ми розпочнемо з ознайомлення з оповіданням Ніни Немировської «Вишенька».
1-    й    Оповідач.У куточку саду за білою хатиною зимової ночі дрімає старенька вишня. Навесні вона завжди першою квітне на селі, біля неї густим роєм літають бджоли, щоб улітку зачервоніли смачні ягоди. На цій вишні ягоди достигають першими, і про це завжди відомо сільській дітворі.
2-    й    Оповідач. Було це давно — коли син і донька господарів були ще маленькими. Жили вони в селі, що майже в самому центрі України, де колись козаки мали свої землі, які боронили від ворогів, і звалися вони паланками. Про це Марійці та Микольці зимовими вечорами розповідав їх тато.
1-    й    Оповідач. Одного разу, коли пізня осінь була тепла і дощова, тато повідомив, що піде на полювання до старих хуторів. Що таке полювання — діти не знали, але чекали на тата і хвилювалися. Тато повернувся з великим кошиком печеричок, так називались гриби, що тільки й ростуть на місці зруйнованих хуторів. Ударили перші морози і випав молодий сніг. Тато знову вирішив піти на полювання, але замість кошика чомусь узяв рушницю у діда Івана, а ще сказав: «Піду на зайця». Микольця з Марійкою виглядали тата і довго міркували про того зайця... Тато повернувся під вечір, з однією рушницею. Діти кинулися до тата: «А де ж заєць?»
2-    й    Оповідач. Тато присів на лаву, посміхнувся і розповів про пригоду, що трапилася з ним біля старих хуторів. Він довго ходив степом і тільки чорні ворони та горобчики траплялися на його шляху. Аж раптом з ріллі, за скибкою чорної землі, вкритої сніжком, вихопився молодий заєць... Діти принишкли, слухаючи розповідь тата, їх маленькі серця сповнювались тривогою... Тато повів розмову далі: «Стало те зайченя на задні лапки і як заплаче: "Не вбивайте мене, відпустіть!"» Марійка з Микольцею вже зовсім розплакалися, слухаючи розповідь тата, бідкалися, що сталось далі з ним. «Відпустив я того вухатого, він на радості мені лапкою помахав». Сльози висохли в дітей, вони зраділи за свого тата.
1-    й    Оповідач.А ще тато, коли наближалися новорічні та різдвяні свята, ходив щороку пішки дуже далеко, до районного центру, за двадцять кілометрів, щоб придбати для своїх дітей ялинку. Адже хвойних лісів поблизу не було, тому зрубані ялинки і сосни везли з інших місць України.
2-    й    Оповідач. Якось, коли перед самими святами, замість морозу і снігу, потепліло і пішли дощі, тато повернувся з міста втомлений і без звичного святкового деревця. Засумували Микольця і Марійка, адже так очікували на свято... І тоді тато сказав їм: «Не сумуйте, буде в нас свято, ми зробимо, як було у нас завжди...» Він пішов до саду, викопав маленьку вишеньку і помістив її разом із землею у велике відро. Вишенька зігрілася в хаті, запахла літнім садом, а братик із сестричкою її прикрасили. Свято було новим і радісним. Після свят тато виніс деревце в холодну комору і, щойно настала весна, висадив його в саду.
Ще більша радість чекала на Микольцю і Марійку навесні, коли їх вишенька вкрилася білими ніжними квіточками і біля неї закружляли бджоли...
1-    й    Оповідач. Минув час, і діти стали дорослими, залишили білу батьківську хату. А вишенька в саду виросла велика і крислата. Вона стукала святковими різдвяними гілочками у віконце Маріїної пам'яті. Марійка довго згадувала таткові слова: «Як колись було у нас...»
2-    й    Оповідач.У Микольці та Марійки з'явилися свої діти, яких вишня частувала смачними ягодами. Доросла Марійка навчала майбутніх учителів, розповідала їм про Україну, про її свята й звичаї. Вона згадувала свою вишеньку, адже в Україні з давніх часів існував звичай на зимові свята прикрашати вишневе деревце...
...У старому саду поблизу білої хати дрімає вишенька.
Ведуча. Святкування Різдва Христового починається 6 січня зі Святого вечора, який ще називали Багатим вечором, Багатою кутею.
Ведучий. До свята готувалися заздалегідь у кожній родині. В Україні свято Різдва Христового відзначали надзвичайно урочисто, а тому найперше слід було все чисто прибрати. Жінки білили хати, прали, мили мисники та вікна, а чоловіки заготовляли корм худобі на всі свята, прибирали у дворах, кололи свиней, а в повітрі пахло паленою соломою і печенею.
2-й Читець
СВЯТВЕЧІРНС
Чистенько скрізь, натикано чатиння За образи, накрито довгий стіл Обрусом білим; хата, як святиня, А стіл неначе жертвенний престіл.
І блимають свічки, димок снується, Зелене сіно пахне під столом, І радісно у грудях серце б'ється, І цілий світ здається гарним сном.
«Щоби дітей ми розуму навчили І довели щасливо під вінець, А нам тоді спокійної могили Та пам'яті незлої і — кінець».
Бажання... Якби з них одна десята, Або хоч сота часть здійснилась нам, Життя було би як різдвяні свята І як танок довкола райських брам.
Затихли вже колядники, Вже північ залягає, Лише на сіні дітваки Орішків ще шукають.
Пустують внуки, а в куті Сидить дідусь на лаві, Зі стін всміхаються святі, Бо раді цій забаві.
Наразі десь шелест під вікном! Хтось сперся на загаті... І заніміло все кругом, І трепет пішов по хаті.
Дідусь вікно перехрестив. «Нічого. Звиклі речі. Це дух Іван приходив До нас на Святвечір».
(Богдан Лепкий)
Ведучий. Усі господарські роботи мали бути завершені до Святвечора.
3-й Читець
Різдвяний сніг — білосміх Сповив землю-матір Білорадістю, білодивом. Сина Божого Ісуса Пречиста Діва Марія Народила.
(Лілія Киценко «Різдвяний сніг»)
Ведуча. Напередодні Святвечора господиня готувала дванадцять пісних страв (кожному місяцю — по страві). Найголовнішою їжею була, звісно, кутя з горіхами, медом, родзинками й узваром.
1-й Читець
РІЗДВО
Народився Бог на санях В лемківському містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії Крутиться довкола стріх. У долонях у Марії Місяць — золотий горіх.
(Богдан-Ігор Антонич)
Ведучий. Надвечір господар ішов до стогу, насмикував запашного сіна і, занісши його до хати, робив на покутті кубельце. Господиня, ставлячи на сіно кутю й узвар, примовляла: «Сьогодні в нас узвар і кутя, щоб лупилися курчата до пуття!» Після завершення свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури.
На покутті під образами ставили коляду — необмолочений сніп пшениці або жита, який зберігали до цього свята. На вечерю готували також капусняк, борщ із грибами та рибою, голубці, смажену рибу, вареники, пироги, квасолю, подавали солоні огірки тощо.
Святвечір, або Багата кутя,— це родинне свято. Як правило, його справляли ввечері, коли на небосхилі спалахувала перша зірка.
2-    й    Читець
Діти з-за порога, діти з-за одвірка дивляться на небо, чи не сходить зірка. Блисне перша зірка сяйвом променистим, мати всіх запросить до вечері сісти. Виглянь, виглянь, Зірко,
ми тебе чекаєм вечеряти з нами за старим звичаєм.
(Марія Хоросницька)
Ведуча. Годилося, щоб у цей час були вдома всі члени родини. Сім'я сідала за святковий стіл, накритий вишиваною скатертиною (обрусом). Першим займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляли тихцем. Глава сім'ї пропонував пом'янути померлих і запросити їх до святої вечері. Усі присутні слідом за господарем виголошували молитву.
3-    й    Читець
РІЗДВЯНИЙ ВЕЧІР
Різдвяний вечір. Сніг притряс дорогу, Мов білий килим перед ноги кинув Тим, що ідуть молитись в церкву Богу.
Пішли. Останній гомін кроків згинув І розпилився у святочній тиші, Що із небес злітає на долину.
Мороз на вікнах срібне квіття пише, Смерк сірі тіні метає по хаті, В куті живицею ялинка дише.
Часом горобчик сяде на загаті, Часом дідух при дверях ворухнеться, Як духи, мрії літають крилаті,— А серце згадує і сумно б'ється.
(Богдан Лепкий)
Ведучий. Після ритуальної трапези діти несли символічну вечерю дідусям, бабусям, хрещеним батькам. У передсвяткові дні, особливо на Святвечір, уважалося поганою прикметою у когось або комусь щось позичати, щоб не робити цього цілий рік.
Ведуча. Отже, ми завершуємо наш захід, присвячений Святвечору, і бажаємо вам і вашим родинам добра і любові.
1-й Читець
З Різдвом Христовим! Хай за вікном Хуртеча злиться, А нам співати і радіти. Горить ялинка у світлиці — З Різдвом Христовим, Любі діти!
Дніпро обняв Дзвінкі Карпати, А в хаті вже — кутя і сіно. Дозвольте заколядувати: З Різдвом Христовим, Україно!
(Йосип Струцюк) Усі присутні на святі виконують колядку «Нова радість стала». Усі
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світом засіяла. (Двічі)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. (Двічі)
Ангели співають, «слава» восклицають,
На небесах і на небі мир провозглашають. (Двічі)
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії родженого смиренно благаймо: (Двічі)
«Просимо тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю. (Двічі)
Даруй господарю, його господині
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (Двічі)
В мирі проводити, Тобі угодити,
І з тобою в царстві Твоїм на вік віків жити». (Двічі)

 

Яндекс.Метрика >