...
Сценарій свята «Пори року» PDF Печать E-mail


Діти і Весна перед завісою. Весна вітається з учнями. Вони відповідають: «Здрастуй, Веснонько!»
Весна.
Ще земля в зимових шатах білих,
Та з-під снігу, майже непомітний,
Виглянув зненацька, серцю милий,
Соромливий пролісок блакитний.
Виймає з кошика пучечок пролісків
Скажіть мені, будь-ласка, милі діти,
Чи можна рвати ці весняні квіти?
1-й учень. Ми знаємо, що підсніжники, сон-трава, конвалія давно занесені в Червону книгу, і рвати ми їх не будемо.
Весна. Обіцяєте, діти?
Учні. Обіцяємо!
Відкривається завіса. На сцені — три картини весни. Перша — «Березень»: біжать струмки, весняна повінь, над річкою схилені верби, березнева просинь, з-під снігу з'являються про¬ліски; друга «Квітень» — розквітлий сад, третя — «Травень» — цвітіння черемхи, бузку, розквітлі травневі квіти. Діти з Весною беруться за руки, танцюють під мелодію вальсу Й. Штрауса «Казки Віденського лісу». Входять Березень, Квітень і Травень у брилях, прикрашених квітами, у виши¬тих або барвистих сорочках, підперезані кольоро¬вими поясами.
Березень. Братики, ось і матінка наша (Місяці вклоняються Весні, вона, всміхаючись, киває їм).
Ще зимові віхоли літають,
Та Весни розгін не зупинити,
І дзвінкі краплини починають
У промінні сонячнім бриніти.
1. Ми чуєм ніжні-ніжні голоски!
Березень. То заспівали вже мої струмки!
2. Березневі струмки — водограї співучі,
Перші діти весняного сонця дзвінкі,
Як же люблять пробуджені верби плакучі
В тій воді полоскать свої коси тонкі!
Березневі струмки — ви Весни чародії,
її кроків легких молоді посланці,
Хлібодарів скарбниця, їх світлі надії
На врожайні зернисті жита й пшениці.
Березневі струмки — чарівні самоцвіти:
В них і золото сонця, й небес бірюза,
В них — краса весняна, її зелень і квіти,
А   вода   срібнострунна — мов   чиста   сльоза.
Квітень (до дітей в залі).
Напевно, всі ми любимо природу,
Та чи завжди шануєм її вроду?
3. Ця   сумна   історія   відбувалася   насправді.
Я вам розповім про загублену берізку.
Тихо звучить мелодія вальсу «Берізка».
У березневий день її зрубали,
Вона, немов лебідонька, стояла,
Стан обвивали шовковисті коси,
Була нам мила в спеку і в морози.
У березневий день її зрубали.
Від болю затремтіла, застогнала,
Мов скошена, упала при дорозі,
Весняним соком пролилися сльози.
Той сік цілющий, а вона вже мертва.
Рука не заніміла, не затерпла!
Яке ж жорстоке серце треба мати,
Щоб ту красу навіки зруйнувати?
Стікали долу ще живі сльозинки...
А небо чисте — жодної хмаринки!
Весна ішла — життя всім дарувала,
А на землі берізка помирала...
Весна (до Квітня). Щось, синку, посмутніли наші діти. Розкажи нам щось веселе, адже в цю пору ніхто не повинен сумувати.
Квітень. Розповім я, матінко, про тебе. Адже ти у нас найкраща.
Весна в вінку з черемхи і бузку
На теплу землю стелить килим свій,
Зозуля їй кує: «Ку-ку, ку-ку!»
Мете в садах квітковий сніговій.
Весна (до Травня). А що ти, синку, маєш сказати?
Травень. Я розповім, матінко, про радісний настрій, який буває у дітей весняного дня.
Весняний день — прозорий, голубий,
Навколо ніжно пахне білим цвітом,
Під вікнами туркочуть голуби,
Щебечуть на подвір'ї жваві діти
Душа чутлива, мов ота струна,
До барв весняних, запахів та звуків,
Так може чарувати лиш Весна
Після холодних місяців розлуки.
4. Вітаємо тебе, Весно, і вас, весняні місяці! Ми любимо цю пору пробудження життя, відчуваємо справжню насолоду при спілкуванні з весняною природою.  Послухайте  наше  музично-поетичне привітання:
5. В супроводі   мелодії   вальсу   Й.   Штрауса «Казки Віденського лісу».
Хоч скільки б ти не жив на світі літ,
Та завжди викликає хвилювання
Оцей вишневий буйнопінний цвіт,
Рожеве яблуневе квітування.
6. В зеленому мереживі листків,
Черемухи молочно-білі кисті,
Рясним дощем злітають пелюстки
І  падають на трави гостролисті.
7. Біля дороги гілку нахилю,
Пахучу гілку вишні, ще й з росою,
Он клен схиляє голову свою
Перед її чарівною красою.
8. Стоять сади в вінчальному вбранні,
І соловей весільну їм співає,
На росяних стежках веселка грає,—
Серця радіють сонцю і весні.
Весна з місяцями. Дякуємо, діти! А тепер ми прощаємось з вами. Чекайте нас у гості наступного року! (Виходять. Учні прощаль¬но махають їм руками. Завіса закривається. Виходить ведучий).
Ведучий. Ніде правди діти, жаль нам розлучатися з Весною. Та ось прийшло ласкаве літо — царство зелені і квітів!
Відкривається завіса. На сцені — пейзажі літніх місяців. «Червень» — на картині зображено кві¬тучі луки, видно кущ квітучої калини в долині біля річки, «Липень» — квітують липи, квітник з літні¬ми квітами, після дощу на небі — веселка. «Серпень» — пшеничне поле з золотими колос¬ками, трохи далі — сад або баштан з дозрілими плодами. Тут же картина «Озеро» — на одному березі тополі, на другому — верби, на озері — острівці білого латаття. На сцену виходить Літо — дівчинка у віночку з ромашок або волошок, у квітчастому рясному платтячку. З нею місяці — Червень, Липень і  Серпень. Усі в брилях, уквітчаних літніми квітами.
Червень (нарум'янений, бриль прикраше¬ний гілкою квітучої калини),
В червні квітне конюшина,
І калина, і шипшина,
Щедрі барви ваблять око,
Я ж бо є — рум'янець року!
Ведучий. А в народі тебе просто називають хліборостом!
9. У густих високих травах
Чути коників октави,
Незабаром пташенята
Будуть гнізда заселяти.
Літо (до учнів). Діти, а ви любите птахів?
Діти. Любимо!
Літо. Тоді кілька запитань про птахів. Зараз перевіримо, хто з вас найбільший знавець.
1. Який птах найменший у нашій країні? (Відповідь — волове очко — кропивник).
2. Які   птахи   не   сідають   на   землю?   (Стрижі сідають лише на скелі, дерева, будинки, бо через довгий хвіст не можуть злетіти в повітря з землі).
3. Які співочі птахи прилітають до нас з півдня першими,  які — останніми? (Перші — граки, останні — яскраво   забарвлені    птахи,    наприклад, іволга).
4. Який птах мостить гніздо з риб'ячих кісток і годує пташенят рибою? (Красива маленька пташка — рибалочка).
5. Які з наших птахів не мостять гнізд, а відкладають яйця в ямку на землю? (Журавель, жайворонок, кулик, куріпка). Діти відповідають із залу; підводяться підсумки конкурсу.
Липень (бриль прикрашений нагідками, чорнобривцями, в руках тримає гілку квітучої липи).
Пахну завжди липами і медом,
Соком наливаю я плоди,
Раптом хмари я зберу на небі,
Дощ рясний пройде вряди-годи.
Потім враз веселка загориться,
Мовби сотні квітів розцвіли,
Видно мак, нагідки й чорнобривці
Барви їй по-щирості дали.
10. Теплий літній ранок, дощиком обмитий,
На зеленім листі грають самоцвіти,
У росі скупались і трава, і квіти,
Сонечку всміхнулись — як тут не радіти?
Небо голубіє, мов волошки в полі,
Падає повільно білий пух з тополі.
На повітря чисте вийшли радо люди:
Ранок пломенистий — день чудовий буде.
Серпень (у брилі, уквітчанім пучком колос¬ків, у руці тримає серпа. На ньому — вишита сорочка, в другій руці — тримає кошик з виногра¬дом).
Я серпень — жнивень у народі.
Достигають на городі
Помідори, кабачки,
Гарбузи і огірки.    „
Вже смакують діти радо
Спілі грона винограду,
І  радіють ласуни,
Бо дозріли кавуни!
Пригощає   дітей   виноградом.   Діти   дякують.
Літо (до місяців). Ходімо, синочки, нехай наші діти відпочинуть. Незабаром закінчаться канікули і розпочнеться навчання в школі. До побачення, діти! (Виходять).
1. Де б від спеки заховатись?
Може, підемо купатись?
2. Що це з річкою? Вона
Непривітна і сумна...
Заходить лялька, дівчинка в синьому платті, сумно опустила голову.
3. Ти ж була колись глибока,
Швидкоплинна, світлоока,
Чом же стала каламутна,
Чом хлюпочуть хвилі смутно?
Річка (дівчинка в синьому платтячку).
Як мені не сумувати?
Всі отрутохімікати
Постікали в мою воду,
Зіпсували чисту вроду.
Вже течу між болотами,
Заросла очеретами,
Зникла риба, навіть раки,
Поховались, небораки.
4. Ой ти, річко синьоока,
Ти ж була колись глибока,
І сумуєм ми з тобою
Під плакучою вербою...
5. Річенька не може нас прийняти,
Може б, до озерця завітати?
6. (показує на картину).
А ось і озеро!
Немов застигли чисті води
В своїй незайманій красі,
Маленьке дзеркало природи,
Яким милуються усі.
Зеленокосі верби долі
Схилились в лоно залюбки,
На тому березі тополі
Купають постаті стрункі.
7. Біліють перлами лілеї,
Його прикрашують вінцем.
Ми зачаровані твоєю
Красою, миле озерце.
Маленьке бісерне намисто
Моєї матері — землі,
Як зберегти таким же чистим
Тебе для інших поколінь?
8. Природа рідна — наша втіха,
Тож хай вона не знає лиха!
Ведучий. А що таке Червона книга, діти? Ви всі знайомі з нею?
9. В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
10. Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти —
Конвалія й фіалки ніжні
І вісник березня — підсніжник?
1. Невже ми більше не побачим,
Як сон-трава росою плаче,
Троянда степу, квітка мрій,
Жар-цвітом землю не зігріє?
2. Ми всі господарі природи,
Діти (разом). Тож збережемо її вроду!
Завіса закривається. Діти перед завісою, з ними ведучий.
Ведучий (до дітей). Друзі, от і пройшли ми ненароком усі чотири пори року.
Відкривається завіса. На ній знову осінній пейзаж.
3. Яка ласкава неба просинь!
Це ж знову ми ввійшли у осінь?
Ведучий. Не поспішайте, друзі, сповільніть ваші кроки, бо перед нами знов чотири пори року!
Завіса.

 

Яндекс.Метрика >