...
Ой ти вербиченько PDF Печать E-mail

(Клас прикрашений пучками свяченої верби, на столі у вазі - букет вер­бових гілочок з котиками. Звучить запис пісні "Ой, у полі верба". З'являєть­ся дівчинка-вербиченька у зеленому вбранні, з розпущеними косами. На го­лові у неї вінок, у руках - вербова гілочка).

Вербиченька: Я росту у верболозі, Дні і ночі роню сльози. Хто я?

Діти: Верба.

1-а учениця: Чому не спить верба у моєму дворі,

Коли скресають жили буйних рік?

Вербиченька: Бо у п'янкім гіллі гостюють зорі

І рушив з кореня могучий сік.

1-й учень: Чому не спить верба в погоже літо,

Коли жнива всіх кличуть за село?

Вербиченька: Бо так духмяно пахне в полі жито

І всі шляхи всіваються зерном.

2-а учениця: Чому не спить верба в прозору осінь,

Коли льодком похрускує блакить ?

Вербиченька: Бо журавлі тривожно линуть в просінь

І зерно в грудях ниви теж не спить.

2-й учень: Чому верба не спить у хуртовину,

Грудьми спинивши непогоду злу?

Вербиченька: Бо треба зупинить лиху годину

І дать напровесні у зліт зерну.

В українській землі у мене є багато вербичок-сестричок. Вони з'являються, коли покликати їх "вербовим" голосом.

(Присутні хлопчики свистками із вербових гілок кличуть вербичок-сест­ричок. Входять дівчата, одягнені в зелене вбрання. Перша "вербичка-сестричка" несе гілочку верби. Гілочка прикрашена квітами).

Вербички (беруться за руки, водять хоровод і співають):

Ой, вербо, вербо зелена,

Спусти гіллячко додолу

На зелену діброву,

На червону калину,

Де соловейко гніздце в'є,

А сивая зозуленька кує.

1-а вербичка-сестричка: Я і мої сестрички - дерева священні.

2-а вербичка-сестричка: Ми - доньки бога Сонця, якого звуть Ярилом.

3-я вербичка-сестричка: Це наш тато Ярило подарував людям вогонь.

Вербиченька: Хлопці, а що ви знаєте про вербичок?

1-й хлопчик: Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури.

2-й хлопчик: З вербового стовбура видовбували човни, ночви, робили меблі і ярма для волів.

3-й хлопчик:
З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.

4-й хлопчик:       А знаєте, чому на глиняному посуді малюють рослинний орнамент? Колись виплели із вербових гілочок посуд, обмазали його глиною і почали сушити в гарячій печі. І раптом на посуді з'явилися візерунки (сажа від згорілої лози). З тих пір і розмальовується глиняний посуд.

1-й хлопчик:       Кожен запорізький козак обов'язково мав вербову ложку.

2-й хлопчик:       Верба - це дерево цілюще. Воно дарує людям багато ліків: рутин, аспірин, бесалол, саліцилову кислоту.

1 -а дівчинка-вербичка: А хто жне знає, що в Україні здавна святкують справжнє свято верби. Називається воно Вербна неділя. А чи знаєте ви, коли воно буває?

1-й учень:            За тиждень до Великодних свят. Весь тиждень перед Верб­ною неділею так і називається - Вербний тиждень.

2-а дівчинка-вербичка: У Вербну неділю усі люди роблять з верби гарні букетики, прикрашають їх квітами, стрічками, зеленню барвінку та освячу­ють ці гілочки у церкві.

3-я дівчинка-вербичка: А повернувшись додому, злегка вдаряють вер­бовими прутиками всіх присутніх, промовляючи: Не я б'ю, верба б'є, За тиждень - Великдень. Уже недалечко червоне яєчко.

Вербиченька-ведуча: А чи знаєте ви, як називалась у різних місцевостях України гілочка свяченої верби?

Діти (відповідають): Верба, лоза, шутка.

Вербиченька-ведуча: Свячена верба мала справді дивовижні власти­вості - вона служила оберегом від грози і усякого нещастя в домі. А котики свяченої верби вживали при хворобах горла. Тримали вербу у найсвятішому місці в хаті - на покутті, за іконою.

Верба - це дерево чарівне. Хто перестрибне через вербову гілочку і не доторкнеться до неї, той наповниться здоров'ям, силою і стане дуже врод­ливим. Якщо хтось, перестрибуючи, доторкнеться до гілочки, то ми враз його "вилікуємо".

(Вербички-сестрички встановлюють заквітчану гілочку верби. Цю гілочку повинні перестрибнути хлопчики. Вербички готують ще лозинки ятя "лікування").

Хлопці (перед стрибком, промовляють про себе):

Великим буду, як верба,

Здоровим буду, як вода,

Багатим буду, як земля.

(Потім кожен з хлопчиків розбігається і перестрибує вербову гілочку. Вербички-сестрички стають двома рядами з лозинами в руках і влаштовують кожному хлопчикові "зелену вулицю".

Якщо хлопчик перестрибнув вербову гілочку, то він проходить "зелену вулицю", а вербички-сестрички підіймають лозинки догори і схрещують над головою. Крайня вербичка-сестричка дарує йому свою лозинку.

Якщо хлопчик невдало перестрибнув і зачепив гілочку, то вербички-сест­рички злегка вдаряють його лозинками, коли він проходить "зеленою вулицею").

Дівчата (промовляють усім хлопцям):

Будь великий, як верба

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля,

А вродливий, як весна.

 

Яндекс.Метрика >