...
Осінній дивограй Літературно-мистецький вечір PDF Печать E-mail

Осінній дивограй
Літературно-мистецький вечір


Мета.  Розвивати естетичне мислення, вчити сприймати красу рідної природи, виховувати любов до природи.
Обладнання. Святково прибраний зал, вірші, фонограми пісень.
Хід заняття
Учениця читає під музичний супровід вірш
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
Синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
Золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне за вікном.
Ведучий. Доброго вечора, дорогі друзі!
Ведуча. Вітаємо Вас, шанувальники поезії!
Ведучий. Ліричні струни нашого літературно-мистецького вечора налаштовані на елегійний лад.
Ведуча. Легка зажура і печаль, і світлий сум, і - осінь.
(Звучить пісня мінорної тональності).
Ведучий.
Ще тепле сонце прагне всіх зігріти,
Ще тут не вмерли спомини про літо,
Ще гай займався в іскорках вогню,
А вітер шепче: вроду спопелю.
Ведуча.
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.
Душа задивиться в туман і
Марить обрисами літа...
Ведучий. Осінь - золота і прекрасна, глибока і гарна, багата і багряна, красива, сумна, суха і дощова, рання і пізня, тиха і щедра, золотава і сонячна, похмура, сіра, темна, бідна...
Ведуча. Осінь - ясна і блакитна, мила, пушкінська, жовтокоса, жовтогаряча і золотиста, мінлива і мрійна, поетична, приємна, прохолодна і спокійна, сувора, чудова, врожайна...
Ведучий. Скільки епітетів, скільки образів осені змальовано у світовій поезії та і не тільки в поезії. Це улюблена пора багатьох живописців, композиторів, акторів, творчих людей.
Ведуча. Чому? Мабуть, тому, що щемливе почуття осені живе в душі кожної людини, і щороку разом із природою кожен переживає його, переживає свій листопад.
Ведучий. Мабуть, тому, що осінь - це підсумок, це невблаганний вечір, це схил людського життя, прощання.
Ведуча. А можливо тому, що осінь - це буяння золотаво-багряної краси, прекрасної, але такої скороминучої і тлінної.
Ведучий. А можливо тому , що осінь - це холод, що пронизує не тільки тіло, але й душу, це самотність...
А тому так хочеться тепла, тепла людських сердець, щирості і задушевності.
Ведуча. На нашому вечорі присутня людина, для якої осінь - улюблена пора творчості, поезії, це ... (Представлення гостя).
Чому для Вас осінь - це поезія?
(Виступ гостя).
Ведучий.
Самі на себе дивляться ліси,
розгублені од власної краси.
Немов пройшов незримий Левітан -
то там торкнув їх пензликом, то там.
Ведуча.
Осінній вітер одгуляв, затих.
Стоїть берізонька - як в іскрах золотих.
Ведучий.
Вечірній сон закоханого літа
І руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою пригріта,
Лежить у літа осінь на плечі.
Ведуча. Осінь...
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не встигла,-
Гори! Життя - єдина мить,
Для смерті ж - вічність ціла.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас - боги скупі,
Над нас - глухі й нечулі...
Ведучий. Свої улюблені вірші читають учні.
Ведучий.
Чужі слова чужої пісні,
Чужої музики і болю
Мені вплітаються у долю,
Мені вплітаються у долю.
Ведуча.
Мої слова моєї пісні,
Моєї музики і болю
Комусь вплітаються у долю,
Комусь вплітаються у долю.
Ведучий.
Нас переплетено навіки,
Світ переплетено навіки,
Ми сходимось, неначе ріки,
У непізнаннім океані.
Землі своєї, свого дива,
І кожна втрачена краплина
Невідновима...
Ведучий. А зараз прозвучить улюблена поезія у виконанні учнів...
Ведучий.
Осінній день, осінній день, осінній!
О, синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь,
о! - та сама.
Ведуча.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
1    плаче коник серед трав — нема мелодій.
Ведучий. Хтось бажає прочитати улюблений твір, а може, й власну поезію?
Ведуча. Наближається до завершення наш поетичний вечір...
Ведучий. Сідає втомлене осіннє сонце і з'являються перші зорі...
Ведуча. У вечірньому місті спалахують ліхтарі, барвисто сяють неонові вогні...
Ведучий. Стихають останні акорди музики, змовкають прощальні слова віршів...
Ведуча. Розходяться втомлені і сповнені вражень слухачі та учасники...
Ведучий. Розходяться, несучи у життя поезію, романтику і вогонь творчості... Ведуча. Бо це - вічне серед суєтного.
Ведучий. Бо це - в душі кожної людини...
Ведуча. Спасибі вам за участь та увагу!
Ведучий. І - до нових зустрічей, до нових творів, до нових злетів!

 

Яндекс.Метрика >