...
Наша мова - солов'їна PDF Печать E-mail

(Святково прибраний клас. На столах зразки українських вишивок. Учні одягнені в українські народні костюми).

Ведуча: Шановна громадо! Дорогі гості, батьки і діти! Ми раді зустрітись на нашому святі.

Ведучий: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведуча: І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної України. (Звучить у записі пісня "Чом, чом, земле моя!").

Учні:

1. Україно! Краю милий, Міста наші рідні,

Краю золотавий, Сади пишноцвіті,

Поля твої- широкополі, Пшениці ряснії,

Пісні - дзвінкоголосі, Городи багатії.

2. Любіть Україну, у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Ведучий: Для кожного народу дорога його мова, а для нас найближча - ук­раїнська.

Учні: 3. Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

В ній лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!

Ведуча: Мова! А що таке мова? Народ говорить: "Слово до слова - зло­житься мова", а Т. Шевченко ось як про неї каже:

4. Ну щоб здавалося, слова...

Слова та й голос - більш нічого,

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує.

(Діти виконують пісню "Рідна мова").

5. Мова рідна, слово рідне, 6. Як ту мову нам забути,

Хто вас забуває, Котрою учила

Той у грудях не серденько - Нас всіх ненька говорити,

Тільки камінь має. Ненька наша мила ?!

7. її, незміряно багату, 8. Буду я навчатись мови золотої

Дзвінку і ніжну, і завзяту, У трави-веснянки, у гори крутої,

Як день сьогоднішній чудовий, В потічка веселого, що постане

Люблю, люблю вкраїнську мову. річкою,

В пагінця зеленого, що зросте

смерічкою.

Ведучий: Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ скла­дає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття.

9. Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих - рідна мова,

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походів світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Ведуча: Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх почує, незви­чайною ніжністю і простотою.

(Діти виконують пісню "Котику сіренький").

Ведучий: "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", - закликає нас ве­ликий Кобзар.

Любов до нашої неосяжної землі починається з любові до маленької бать­ківщини, до пам'яті про рідний поріг, до мудрості народної казки.

Ведуча: Немає у світі людини, яка б не любила казок, або не чула їх. І за­раз ми подивимося, чи знаєте ви казки нашого народу. Послухайте уривки з казок. Відгадайте ці казки.

(Учні читають уривки з 4-5 казок: "Царівна-жаба", "Котигорошко", інші).

Ведучий: Багатий український народ і на ігри із співанками, ось одна з них -"Подоляночка".

(Дівчатка виконують цю пісню з рухами).

Ведучий: Наш народ має і свої рослини-символи. Це - верба і калина. Ко­лись було таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно у родині з'явиться син.

Ведуча: Калину оспівував у своїх віршах Т. Шевченко. Він писав: "Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись". А в яких піснях чи віршах згадується, описується калина?

1-й учень: У вірші "Тече вода з-під явора" Т. Шевченка.

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

2-й учень: А ще у Кобзаря є вірш "Зацвілі в долині червона калина..."

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась - дівчина-дитина.

Ведуча: А зараз ми заспіваєм вам пісню про калину "Ой, єсть в лісі калина".

(Виконують пісню з рухами).

Ведучий: Багатий український народ і на загадки та приказки. Спробуйте відгадати загадки (діти загадують загадки). - А хто знає приказки і прислів'я?

(Залучаються до відповідей гості, батьки).

Учні:

1. Вивчайте, любіть свою мову, 2. Ти постаєш в ясній основі,

Як світлу Вітчизну любіть, Як пісня линеш, рідне слово,

Як степу красу малинову, Ти наше диво калинове,

Як рідного неба блакить. Кохана, материнська мова!.

3. (В українському костюмі).

Я - дитина українська, Мене ненька по-вкраїнськи

Вкраїнського роду. Вчила розмовляти.

Українці -то є назва І як мені України

Славного народу. Щиро не любити ?

Україна - то край славний, Мене вчили по-вкраїнськи

Аж по Чорне море, Господа молити.

Україна - то лан пишний, За свій рідний крап і нарід

І степи, і гори. Я Господа молю:

І як мені України Зішли, Боже, Україні

Щиро не кохати? І щастя, і долю!

4. Як парость виноградної лози, 5. Рідна мово материнська,

Плекайте мову. Пильно і нестанно Ти - душа мого народу,

Політь бур'ян. Чистіша від сльози Будь від роду і до роду,

Вона хай буде. Вірно і слухняно Рідна мово материнська.

Нехай вона щоразу служить вам.

(Всі разом співають пісню "Ой, зелене жито, зелене).

Ведучий: В нашій мові є букви, які відразу вирізняють її з- поміж мов інших народів. Це букви Т та "є". Буква "є" порівнюється з місячним серпиком, з молодим місяцем, а буква "ї" - з свічечкою. І як свічечку треба берегти від вітру, негоди, так треба берегти і шанувати рідну мову.

Ведуча: Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви Т; а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви "є". Бо кажуть, дитино, що мова наша - солов'їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати такі часи, коли нашої мови не буде пам'ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покла­датися тільки на солов'їв, дитино.

(Звучить пісня у виконанні П. Зіброва "Є, є в нас воля").

 

Яндекс.Метрика >