...
Мово рідна, слово рідне... PDF Печать E-mail

Мово рідна, слово рідне...

Виховна година
Мета: Виховання любові до рідної мови, гордість за її багатство, любові до Батьківщини.
"Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов!"
М.Рильський.
Обладнання. Святково прибраний зал або навчальний кабінет.
Мово моя материнська,
Квіти в душі й на устах.
Ти — мій рушник український,
Ти — моя доля, мій шлях.
І. Чернецький

Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття!
Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу і чорної їй зради, вікової героїчної боротьби за щастя, рівноправ'я, незалежність.
Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ — один із великих слов'янських народів — був розтерзаний і пошматований упродовж тривалого часу між різними імперіями, не визнаваний як нація, позбавлений політичних прав та можливості будувати свою незалежну державу, творити рідну літературу» права на рідне слово. Нависала над українцями і загроза цілковитого винищення. Але у відповідь на приниження, гніт, сваволю, український народ творив свою історію, культуру, плекав свою мову. І мова українська зацвіла, заграла. Володимир Самійленко порівнює мову з дорогим діамантом. А чому б ні? Наша мова милозвучна, красива, багата, солов'їна... її любили, розвивали, відгранювали, шліфували талановиті митці, мудрі володарі у царстві слова: Г. С Сковорода, І. П. Котляревський, Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, Т. Г. Шевченко... Шевченкова мова — зразок найпильнішої уваги творця до народного слова. Саме тому великий Кобзар став основоположником нової української літературної мови, предтечею її сучасного розвитку. На струнах своєї поетичної бандури він відтворив чудовий мелос української мови, пісенний її лад, багатство образних засобів. Для Шевченка мова — це найцінніший дарунок людини, талісман її долі, таланту, безсмертя. Для нього мова була материнською піснею і молитвою над колискою; шепотом гаю, величчю неба; ревом Дніпра і солов'їною піснею, радістю кохання, відчаєм покритки, жертовною любов'ю матері; мужнім покликом до борні й свободи.

Словом можна вбити, можна повернути до життя:

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує...

Леся Українка, М. Коцюбинський, А. Малишко,  П. Тичина та М. Рильський щедро висівали добірні зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили словник, сповнили мову новими висловами.

Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривно від долі рідної мови, адже «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова», — говорив Панас Мирний.

Зараз Україна — незалежна держава. І вона, звісно, повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей, щоб ми щиро могли повторити за А. Малишком:

Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Адже мова народна — це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм, повторюючи слова М. Рильського:

Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов.

Ведуча:Немає у світі людини, яка б не любила казок або не чула їх. Особливо діти. Всі ми із задоволенням дивимося телепередачу "В гостях у казки". А сьогодні я вас усіх - і дорослих, і малих - запрошую в гості до казки тут.
Ви знаєте багато казок різних народів. А чи зможете відгадати назви тих, які склав український народ? Отже, починаємо вікторину "З якої це казки?". (Можна скористатися допомогою лялькового театру). Я розповідатиму. Згода? Хто найбільше відгадає, той матиме нагороду - книжку. Отже:

Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від бабки втік, я від діда втік,
Та й від тебе, зайчику, утечу!
("Колобок")

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка.
Та й загубив дід... Що він, дітки, загубив?
("Рукавичка")

(Можна використовувати й інші казки).
Багатий український народ і на ігри зі співанками. Ось одна з них - "Подоляночка". Ви, діти, розучували її, тож давайте всі пограємось. Запрошуйте батьків і ставаймо в коло. (Школярі запрошують дорослих).
А тепер давайте оберемо Подоляночку лічилкою:

Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі
Хліб-паляниця,
З ким хочеш,
З тим поділися.

(Можна використовувати й інші лічилки).
Всі ви знаєте, що наші учні були учасниками конкурсу на кращого читця, який напередодні проводився в школі. Попросимо їх, щоб вони нам ще раз прочитали вірші.
(Діти по черзі читають вірші).
Діти, а тепер я прочитаю кілька уривків із віршів, а ви відгадаєте, хто їх написав:

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть...
("Садок вишневий коло хати")

Тече вода з-під явора,
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
("Тече вода з-під явора")

Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині.
("Якби ви знали, паничі...")

Хто написав ці проникливі, хвилюючі рядки? Так, їх написав український поет - Тарас Григорович Шевченко. А хто з вас знає вірш Т.Г.Шевченка напам'ять?

Друзі, давайте пригадаємо та й заспіваємо пісні на слова Тараса Григоровича.

(Всі присутні співають "Заповіт", "Реве та стогне Дніпр широкий", "По діброві вітер віє").

А тепер настав час для загадок. Знаю, що ви їх любите. Це один із найдавніших і найбільш поширених видів усної народної творчості.

З давніх-давен через них передавався життєвий досвід народу, знання. Отож я загадаю.

Біле поле, чорне насіння, хто не вміє, той не посіє.
(Письмо)

Мовчить, а багато людей навчить.
(Книга)

А я хочу нагадати про інші найдавніші перлини народної творчості - прислів'я та приказки.

Прислів'я - це короткий образний вислів із повчальним змістом. Наприклад: Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. А приказки не містять у собі повчального, а вживаються у мові, щоб влучніше підкреслити сказане. Нумо, діти і ви, шановні батьки, пригадайте, які Ви знаєте прислів'я та приказки.

Гостре словечко коле сердечко.
Коня керують уздами, а чоловіка - словами.
Не кидай слова на вітер.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Один скаже, другий прикаже.
Краще чесно вмерти, як нечесно жити.

Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. Я почну перший - слухайте!
Упіймав дядько на яблуні хлопчика. "Ти там, шибенику, що робиш?" - запитує сердито. "Та упало ваше яблуко, то я його вішав", - не розгубився хлопчик.
Вчитель питає учня: "Васю, слово "мати" якого роду? Вася подумав і відповідає:"Як у платті - то жіночого, як у джинсах - чоловічого".

До нових зустрічей.

 

Яндекс.Метрика >