...
Літературно-музичні читання для учнів старших класів: А ТРЕТІЙ ЖЕ ПРАЗНИК — СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА PDF Печать E-mail

Літературно-музичні читання для учнів старших класів: А ТРЕТІЙ ЖЕ ПРАЗНИК — СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА

Дійові особи:
Учитель
Ведучий
Ведуча
1-    й    Оповідач
2-    й    Оповідач
Виконавці колядок і щедрівок
Учасники читань одягнені у святкове українське вбрання.
Мета: ознайомлювати школярів із традиціями святкування Водохреща, або Йордані; давати уявлення про особливості святкування цього свята у різдвяному колі українських свят; збагачувати духовний світ школярів шляхом залучення до підготовки та проведення літературно-музичного читання.
ХІД ЗАХОДУ
Учитель. Дорогі діти! Сьогодні ми зібрались на літературно- музичні читання, що підготували ваші однокласники. Ми дізнаємося про традиції святкування Голодної куті та Водохреща — саме цими святами завершується дванадцятиденний період різдвяних свят.
Заходять виконавці колядок та щедрівок і виконують, як завжди на початку заходу, колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю!».
Ведучий.19 січня — Святе Богоявлення, яке в народі ще називають «Хрещення Господа Бога і Спаса Ісуса Христа», «Йордань», «Водохрещі». Як написано у Святому Письмі, цього дня Христос, якому виповнилось ЗО років, прийшов на річку Йордань, де, на ознаку очищення від гріхів, проводив хрещення Іоанн Хреститель. І хоча в Ісуса не було жодних гріхів, він пройшов обряд хрещення.
Згідно з Свангелієм, це свято ще має назву Богоявлення, адже у цей день постало Триєдине Божество: Бог-Син хрестився в Йордані, Бог-Дух Святий зійшов із небес у вигляді голуба, а Бог-Отець підтвердив: «Це є Син Мій улюблений, у якому Моя прихильність».
До цього свята готуються заздалегідь. За тиждень до Водохреща починають готувати «Йордань». Великою честю вважається прорубувати ополонку на річці та випилювати з льоду величезний хрест, який потім обливають буряковим квасом і ставлять над ополонкою. З льоду випилюють також престол і царські врата, які прикрашають зеленим віттям сосни чи ялини.
Вечір напередодні свята називають Голодною кутею, «другим Святвечором». Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують.
Вода, освячена в надвечір'я Богоявлення — «вечірня вода», ува- жається святою.
На Святвечір обов'язково збиралася вся рідня. Це останнє різдвяне свято мало бути сімейним. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя та узвар.
1-    й    Оповідач
ГОЛОДНА КУТЯ
Кутя й узвар на покутті, на стіні, І житній хліб, і, ніби сонце, книш... Але нічого зранку не торкнись — Ще воду й волю святять в Україні! Хай святиться — там, де вітцівська хата, Хай святиться — там, де святий Дніпро! Дасть Бог, що прийде воля і добро — Кутя убога стане нам багата!
(Микола Щербак)
2-    й    Оповідач. Розповідають, що колись запорожці «проганяли кутю» в себе, на Січі. Було, як повечеряють запорожці на Голодну кутю та вийдуть із рушницями «проганяти кутю», то піднімуть таку стрілянину, наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть до Дніпра і гармати за собою везуть. Щойно священики почнуть хрест вмочати в воду, то вони й палять із гармат.
Ведуча. Після вечері діти «проганяють кутю»: вибігають із хати і палками б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай, кутя, із покуття, А узвар — іди на базар, Паляниці, лишайтеся на полиці, А дідух — на теплий дух, Щоб покинути кожух.
Уже ввечері, як стемніє, виносять із хати Дідуха, несуть його на вигін або в садок і палять: пускають на «теплий дух». Це — символічне спалення зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну.
Ведучий. Коли «кутю проженуть», батько присмалює дітям чуби — «щоб вовка не боялися!» Згадаймо приповідку: «Не бачив ти ще смаленого вовка!» Ця приповідка виникла у зв'язку з обрядом «смалити чуби» в цей вечір.
2-й Оповідач. Після вечері, як і на Різдво, по хатах ходили щедрувальники. Наприклад, на Галичині колись дівчата просили защедрувати таким чином...
Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте? Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?
Дівчата із гурту колядників виконують щедрівку.
Дівчата
Плила Катруся бистрою рікою, В Дунаю! В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
За неї батенько над береженьком: «Подай, Катрусю, білую ручку!» В Дунаю! В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
«Ручки не даю, наплаваюся». В Дунаю! В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
Плила Катруся бистрою рікою, В Дунаю! В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
За неї матенька, братенько, сестричка — В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
Плила Катруся бистрою водою, В Дунаю! В Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
За нею миленький до береженька:
«Подай, Катрусю, білую ручку!»
В Дунаю!
В Дунаю, море,
Катруся, зоре,
Серденько!
Ручку подала, сама виплила З Дунаю! З Дунаю, море, Катруся, зоре, Серденько!
1-й Оповідач. Окремі групи щедрувальників ходять із «козою» і приспівують:
Танцюй, козуню, танцюй, небого, Дасть тобі господар пів золотого...
Звичай ходити з «козою» більше поширений на Наддніпрянщині.
Ведуча. Перед Водохрещами опівночі вода в річках, як вірили люди, хвилюється. Траплялося, що ходять вночі на річку спостерігати це явище, але під льодом розгледіти щось важко. Набрана з річки опівночі перед Водохрещами вода — цілюща; її зберігали за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Ведучий. Головне дійство відбувається у день свята із самого ранку. У церкві проходить святкове богослужіння. Щойно вдаряє перший церковний дзвін, на березі розпалюють вогнище, «щоб Ісус, який приймав хрещення, міг погрітись біля нього».
Після богослужіння відбуваються хресні ходи на водоймища та річки, там освячують воду. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді та діти, кожен несе посуд.
Виконавці колядок і щедрівок співають.
Виконавці
Ой вийшли браття рано з церковці, Та й стали собі у три рядочки. Хрестивсь Христос у Йордані.
Ой, браття, браття, ми порадьмося, Ой порадьмося, та не зрадьмося. Хрестивсь Христос у Йордані.
Ой не купуймо дорогі шати, А ходімо разом колядувати. Хрестивсь Христос у Йордані.
Колядувати, мир звеселяти, Мир звеселяти, ще й віншувати. Хрестивсь Христос у Йордані.
Щоби нам дав Бог за рік діждати, Всій Україні волю придбати. Хрестивсь Христос у Йордані.
Долю придбати і мирно жити, Христа Ісуса завжди славити. Хрестивсь Христос у Йордані.
Ведуча. Хлопці ще несуть із собою голубів, а мисливці — рушниці. Читаємо в книзі Олекси Воропая «Звичаї українського народу» (т. 1): «На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала. Після відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає:
Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, Відкрилось поклоніння Святій Тройці, Бо голос Отця про Тебе свідчив, Називаючи Тебе улюбленим Сином, І Дух у вигляді голубиному Ці слова стверджував.
В е д у ч а. У момент освячення води мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають із рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».
Ведучий. Потім присутні набирають воду у свій посуд і бережуть її цілий рік, називаючи «йорданської водою», вірячи, що це — жива вода, що приносить щастя і здоров'я. Після освячення води співають священикові, який освячував воду.
Виконавці колядок і щедрівок співають колядку.
Виконавці
Гей по Йордані святі ходили, Святі ходили, воду святили, Воду святили, раду радили, Раду радили, з Йордану йдучи: Гей, кому ж дати небесні ключі? Гей дати, дати не абикому, А панотцеві ще й духовному; Гей дати, дати нашому брату Небесні ключі, корону злату. До церковці йде, ангел його веде, А в церков ввійшов з Icy сом Христом, Йому книги самі утворилися, Світичі ярі позажигали; Пречиста Діва єпітрахіль дає, Святий Миколай фе лон вбирає. А за сим словом ґречно вконімось, Ґречно вклонімось: будь, отче, здоров! І сам собою, і з дружиною, І з малим чадом, і з святим Ладом. Віднині до віку, від року і повік!
Ведуча. Віншуємо! Віншуємо вам, отче духовний, зі святим божеством, з Божим Рождеством! Свято мирно спровадити, а других щасливо діждатися, даруй Боже!
Найсміливіші занурюються в ополонку або обливаються водою (хворі — щоб вилікуватися, а здорові — щоб «очиститися від гріха»).
Усі учасники заходу співають.
Усі
На Йорданській річці тиха вода стояла,
Ой, там Мати Божа Ісуса Христа купала.
А скупавши — у шовкове рядно повила,
А скупавши — у ясельце поклала.
А над тими яслами сірі воли стояли,
На святеє Дитятко своїм духом дихали. {Двічі)
Поки Ісуса Христа із яселець взяли,
Взяли Ісуса Христа на престіл поклали,
А коло престола три ангели літали. {Двічі)
Та все вони херувимів співали,
На заході сонця троє царів їхали,
Ой перший Цар Ісусом Христом найменував,
А другий цар Божим миром миру вав,
А третій же цар квіточками убирав.
Ой це тая квіточка, що перший день — Рождество,
Та щоб було мирові хрещеному радісно.
Ведучий. Уважалося, що застудитися в освяченій воді не можна. Люди вірили, що чим раніше зачерпнеш води з ополонки, тим вона буде святішою, більш цілющою.
2-й Оповідач
ВОДОХРЕЩА
Замерзлий став. Широкополий діл. Черпни, людино, тут свячену воду, Де сяє хрест і Господа престіл З іскристого засніженого льоду.
Де святить сонцем синій небосхил — Приймають небеса земну молитву. Черпни і пий, щоб Бог послав нам сил — Свій щедрий дар — на подвиг і на битву!
(Микола Щербак)
В е д у ч а. Ті, хто приїжджають на Йордань кіньми, дають і їм напитися освяченої води, «щоб хвороби не боялися та були сильними». З Йордані всі повертаються по домівках.
Священик іде селом і окроплює святою водою оселі, щоб їх мешканців оминало лихо, зло, хвороби. Раніше чумаки брали її із собою в дорогу, а козаки — в похід.
Виконавці
Роди, Боже, жито, пшеницю, Кірилейся (Господи, помилуй!)!
1-    й    Оповідач. Поки господині подають святковий обід, батько бере з-за образів пучечок сухих васильків, умочає їх у свячену воду та кропить усе в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоку, дверях і миснику.
Сівши за стіл, усі п'ють йорданську воду. Пообідавши, дівчата біжать до річки вмитися освяченою водою, «щоб обличчя було гарним і рожевим».
2-    й    Оповідач. У цей день зазвичай освячують свічки, прикрашені пучечками калини, сухими квітами, стрічками. У господарстві кропляться свяченою водою і пишуться хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться свяченою водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.
1-й Оповідач
У захристії трійця стоїть. Біля неї стану,
Доки ти принесеш три свічки, Три свічки для Йордану.
Запалю три свічі на Йордан, Ти обів'єш зіллям, І запахнуть черленим уста Під хрестом білим.
Золотіють в ріці на Йордані Від свічок лиця. Розійдуться в ріці уста, Бо в руці — трійця.
(Василь Герасим'юк)
У цей день ходять одне до одного в гості, пригощаються Голодною кутею, пирогами та іншими стравами.
Ведучий. Ще цілий тиждень після Водохреща забороняється прати білизну у річці, бо, за повір'ям, коли священик занурює хрест у воду, уся нечисть вистрибує з річки та й сидить на березі, чекаючи, поки хтось прийде з брудною білизною, щоб по ній знову пірнути у воду. І чим пізніше жінки почнуть прати білизну, тим більше погані вимерзне на Богоявленських морозах.
Молодь улаштовує різні розваги на льоду, хлопці із сусідніх сіл улаштовують «кулачні» змагання. На переможця чекає «орден» — хрест, вирубаний із льоду.
Дівчата здебільшого ходять колядувати — це вже останні колядки.
Ведуча. Колядники ходять від хати до хати: до самотніх бабусь і багатих господарів, до хворих — усім бажають радості, достатку, міцного здоров'я. Почесно бути колядником — нести добру вістку й новину.
Хлопці виконують колядку.
Хлопці
Щедрий вечір, добрий вечір, Христу, Христу, Марію! На престолі стояла, Три крижики тримала: «А ви, люди, знайте, Наше право дайте, Наше право — калача, Виженемо рогача На старий переліг, Заб'ємо йому правий ріг, Правим рогом трубити, Хвостом, хвостом гонити».
2-й Оповідач. На Буковині парубки співали величальних пісень у хаті господаря.
Виконавці колядок та щедрівок Гей, ти, пане господарю, В тебе в дворі, як у раю: В тебе верби груші родять, В тебе дочки в злоті ходять, В тебе сини в царя служать, Царевочку собі дружать, В царя дочку заручили Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю, В тебе в дворі, як у раю: В тебе воли половії, В тебе плуги золотії, В тебе двори все кедрові, В тебе столи калинові, На них скатерки все ллянії, На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю, В тебе в полі, як у раю: В тебе лани, як загаї, В тебе хліби, як Дунаї, На них жита, як жар, ситі, А пшениця — як столиця, В тебе вівси жубровії, А ячмені золотії.
Гей, ти, пане господарю, В тебе в колі, як у раю: В тебе коні все турецькі, В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли, А корови, як бороги, В тебе вівці гори вкрили, В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю, В тебе в скринях, як у раю: В тебе скрині кованії, В них червоні небранії, В тебе шуби соболеві, Горностаї королеві, А жупани — як у пана, А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю, Щасти, Боже, із Йорданом, І з водицею, і з царицею, З усім домом, з усім добром, І з твоєю дружиною, І з твоєю челядкою, І з синами-соколами, І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю, Щасти, Боже, з усім двором, І з челядкою багатою, І з роями, і з ланами, І з сусідами, і з панами, І з Господом Христом Богом, На здоров'я, на літ много! Дай, Боже!
Ведучий.У деяких регіонах України існував звичай на Водохреща «вчити» коней і молодих волів. їх об'їжджали доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».
У народі вважається, якщо ввечері цього дня комусь зустрінеться в лісі вовк, то потрібно сказати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані хрестили?» Люди вірили, що вовк злякається, утече і більше на очі не з'явиться.
2-й Оповідач. Колись існувало чимало вірувань та прикмет, пов'язаних із Йорданню. Під час богослужіння уважно стежили за погодою. Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер та ін. — слід сіяти ярову пшеницю: «уродить, як гай!»
Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба в цьому році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (золи).
Якщо на воду йшов сніг, уважалося, що наступного року буде врожай на хліб; хмарне небо й туман також віщували врожай. Вірили, що коли під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться ниви. Якщо на Водохреща день теплий — буде хліб темний. У народі казали, що після Водохрещ починали слабнути морози, а тому була приповідка: «Тріщи не тріщи — вже минули Водохрещі».
Ведуча. Тож, як помічаємо, Йордань, або Водохреща, — це християнський звичай, що прийшов до нас в Україну разом із християнством, і посів чільне місце серед традиційних свят нашого народу.
Завершувався дванадцятиденний період святкувань наступного дня, усі бралися до буденної роботи.
Ведучий. Літературно-музичною композицією «А третій же празник — Святе Водохреща» ми завершуємо цикл святкових заходів і сподіваємося, що вони припали вам до душі. А зараз усі разом на останок заспіваймо колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю!».

 

Видавництво "Основа" Немировська Ніна Григорівна "Цікаві заходи на весь рік", 135 с

 

Яндекс.Метрика >