...
Фольклорне свято: «Калина — безсмертний символ України». PDF Печать E-mail

 

Зал прикрашений квітами, вишивками, на столі — коровай на вишиваній скатерті, уквітчаний калиною.

1. Дівчинка співає пісню «Ой є в лісі калина». Співає і прикрашає калиною портрет Шевченка. Дає пучечки дітям, кладе на столи. Діти пригощають гостей калиновим чаєм.

2. Ведучий

Калина — безсмертний символ України.

У лузі, де роса вимиває трави

А сонце пестить річку на зорі,

Росте калина і плоди яскраві,

Немов намисто хилить до землі.

Ви, діти, зрозуміли, мабуть, що сьогодні ми поведемо мову про калину, звичайну калину, але не зовсім звичайну, а з давніх-давен оспівану в усній народній творчості, споетизовану нашими майстрами слова — поетами.

Вона, калина, супутниця народних звичаїв, традицій, обрядів, прекрасного народу українського. Калина супроводжувала людину з дня її народження і до могили. Вона увійшла в побут, в життя народу. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — береза, а у нас калина і верба. Калина гарна у всі пори року. Весною вона задаровує сніжно-білим суцвіттям, а восени і взимку червоними кетягами.

Сьогодні у нас свято «Калина — безсмертний символ України». Ми будемо говорити про народні звичаї, традиції. Щоб ми з вами стали один до одного ще ближчими, теплішими, добрішими, щоб не цурались нашого роду красного, роду прекрасного. Готуючись до свята, ви повинні були дізнатись, де росте калина, які сорти її найпоширеніші на Землі, на Україні.

3. Розповіді дітей.

На нашій планеті понад 200 видів калини. З них у СРСР лише 3. На Україні найпоширеніші лише 2 види — калина звичайна і цілолиста. Невибаглива до кліматичних умов росте вона скрізь. Її здавна вирощують у садах.

Ведуча: Про те, що вона не вибаглива, швидко приживається, співається у пісні «Вітер з моря повіває». (Звучить пісня).

1. При долині кущ калини нахилився до води.

Ти скажи, скажи калино, як попала ти сюди.

2. Якось ранньою весною

Козак бравий проскакав.

Милувався довго мною

І потім з собою взяв.

3. Він хотів мене, калину

Посадить в своїм саду

Не довіз, у полі кинув,

Думав, що я пропаду.

4. Я за землю ухопилась

Стала на ноги свої.

У на віки поселилась,

Де вода і солов’ї.

5. І не гне калину вітер,

Я тепер не пропаду,

Наді мною сонце світить

Я і далі так живу.

Ведуча: Ось перед нами кетяги калини. Про що ви пригадуєте, коли бачите перед собою калину.

Розповіді дітей:

Калина — це доброта, краса, любов до рідного краю і до матері. Подільськими просторами де стежка пахне рутою до тебе йду повторюю «Люблю тебе… Люблю тебе!»

Люблю у цвіті білому,

І щебеті пташиному

Із яблуками спілими,

З червоною калиною.

А хто з нас не знає пісні «Мамина коса». Давайте згадаємо рядки з неї, де говориться про калину:

Ой чого калина віти похилила,

Чи багато квіту, чи важка роса?

Ой чого ж так рано мама посивіла,

А була ж у неї золота коса.

Хіба можна спокійно читати ці слова. Особливо гарно образ калини пов’язаний з смутком матері за сином, який захищає рідну Батьківщину. Говориться:

Гільце — деревце — соснина,

Від споду до верху калина,

На верху яблучко —

Нашій Оксані щастечко.

А ще калиною прибирали коровай.

Хлопчик: А коли я був хворий, мене мама лікувала калиновим варенням, калиновим чаєм.

Ведуча: Хочу сказати, що не було в народній медицині помічніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ж плоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Соком навіть обличчя очищали, щоб рум’янилося. З приводу цього хочу прочитати вірш Н. Куравської:

Я листок покладу,

Мов долоню на гаряче твоє чоло.

Порятую тебе, моя доню.

Віджену несподіване зло.

Напуває узваром пашнистим,

Щоб була, не ослаблена я.

У кораловому намисті

Мамо, мамо, калино, моя.

І стоїть перед лісом на кручі

Із хустиною в руці,

Щоб мені не зблукати в дрімучім

І не збитись на маківці.

З цим поетичним образом, з цією красунею порівнюють і нашу рідну мову: «Диво калинове» — називається збірка поета Білоуса про українську мову.

Дівчинка читає вірш «Диво калинове»

Солов’ї на калині,

На ялині зозуля.

Через гори й долини

Лине пісня з Полісся.

Мова в ній калинова,

Древа сонячна гілка,

Серця тиха розмова,

Калинова сопілка.

І мости калинові

До братів; до народів,

В сім’ї вольній і новій

Всьому світу на подив

І на кручах дніпрових

Травня повінь зелена.

На мостах калинових

Калинові знамена.

А хто ще щось може сказати про калину?

Про це у пісні «Червона калина» (звучить пісня)

Десь там, за далекими гонами літ,

Де в травах дитинства стежина

Стоїть біля батьківських сивих воріт

Калина, червона калина.

Вона проводжала синів на війну,

Гілля до шинелі горнула

Не знала в розлуці спокою і сну

Калина, червона калина.

А син під Берліном упав на зорі

Не стало у матері сина,

І зойкнула вічним вогнем край воріт

Калина, червона калина.

З тих пір в солов’їних дніпровських краях,

Де в травах дитинства стежина,

Як мамина пам’ять, стоїть по синах

Калина, червона калина.

Ще хто хоче щось сказати про калину?

Хлопчик: З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ. Оспівав в піснях. Відома козацька балада часів Б. Хмельницького. «Розлилися круті бережечки», де калина символізує дух боротьби за національну незалежність.

Дівчинка: З давнини прийшла до нас і ця легенда. «У селі всі жителі гуляли весілля найкращої пари — Галі і Василя. Веселилась молодь. Заквітчані калиною дівчата водили хороводи, танцювали, грали із хлопцями ігри. Все село святкувало. Раптом6 чорна хмара татар заступила яскраве сонце. По селу крики, зойки, горить село. Татари все забирали з собою, особливо гарних українських дівчат, і щоб не потрапити в неволю, дівчата кинулись до ставка. Всі вони там потонули. А на ранок на тому місці виріс калиновий гай».

Хлопчик: Коли я дивлюсь на калину, то в душі в мене піднімається прагнення: почути українську народну пісню, пісню калинову.

Ну що ж ми задовольнимо твоє бажання і послухаємо пісню «Ой у лузі калина стояла» (Звучить пісня).

В цій пісні з образом калини використовувалась як невід’ємна частина народних обрядів. Сценка весільного обряду. Вбирання гільця. Коли вбирали гільце — це символ прощання з дівуванням і парубкуванням — та співали.

Хлопчик: Символічний образ калини супроводжує всю історію України — вона супутниця народу, міцне коріння у калини. Я тримаю гілочку в долоні, а здається, моя тут Україна. Калина зрослася з народом, виросла з народної криниці. Недарма в народі кажуть: говорила мати сину, як будуєш хату — посади калину.

Ведуча: Калина любить добрі працьовиті руки. У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве й корисне. Калина в собі втілює і красиве і корисне. Отже, щоб росла у нас гарна калина — пам’ятайте слова Миколи Букова:

Мамині руки просять:

Думайте.

Хліб на столі промовляє:

Думайте.

Зламане дерево квилить:

Думайте.

Рідна земля вимагає:

Думайте і захищайте мене.

Адже сьогодні ми маємо думати і про свої корені, про те, без чого не мислиться жоден народ: народні звичаї, традиції, мову рідну, мамину пісню, бабусині казки.

Калина. Як ніжно звучить це слово. Дуже хочеться, щоб калина стала суттю життя кожного з нас, нашою необхідністю. Адже сьогодні ми з болем говоримо, що жорстокими стали люди, що беззмістовним стало життя багатьох. Може тому, що зникла з наших сердець калина, що розучились співати своїм дітям колискову, що не берегли чистоти джерельної води, що не садили калину.

Учасники пригощають короваєм прикрашеним калиною.

 

Яндекс.Метрика >