(Хлопчик, дівчинка і Сонце) Діалог. 1. Де зелені хмари яворів заступили неба синій став на стежині сонця я зустрів, привітав його і запитав.
2. Всі народи бачиш ти з висот, всі долини і гірські шпилі, де ж найбільший на землі народ? Де ж найкраще місце на землі?
3. Я вам усміхаюся здаля. Правда, все я бачу з висоти. Всі народи рівні, а земля там найкраща, де вродився ти!
Хлопчик Дівчинка Ми є діти українські, Ми мала, та всі ми друзі, хлопці та дівчата, ми — одна родина. рідний край наш Україна, Та найбільша наша мати, щира і багата. ненька Україна.
Ведуча. 1. На цій чудовій і мальовничій землі жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І сьогодні ми запросили вас хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, та свято наше родинне. 2. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. А хто ж є берегинею роду? В давнину старі люди говорили, що то є хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім’ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і добрими справами. 3. Родина здавна цінилась працелюбством. Головною працею українців було і є хліборобство. Хліб — оберега сім’ї, родини, він святий. 1) казка «Три хлібини» прислів’я про хліб. Влітку до схід сонця виходили в поля жито жати. А зимовими вечорами жінки і дівчата пряли, ткали, вишивали і співали. Пісня «Подолянка». 4. Мати — всьому початок, берегиня роду. Мати і батько — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя, вони живлять наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. (Вірші, гуморески про батьків). 5. Заспівай мені, мамо моя, як бувало, колись, над колискою, буду слухати, слухати я і стояти в замрії берізкою. (Колискову співає мати) 6. Образи батька і матері увійшли в мудрість народу (прислів’я про батьків) казка «Сьома донька» 7. Щаслива та хата, де живе родина, в якій люблять і шанують один одного, де люблять ходити в гості і самі є гостинними, бо і у нас теж гості на порозі. Сценка. (Мама і син біля столу). Заходять діти. Мати. — Добридень, діти. Заходьте, сідайте! Діти. — Вітаємо зі святом родини. 1 учень. — (вербова гілка в руках). Дарую оберіг тобі, і прошу пам’ятати, ця квітка від полин-землі, де б’є водиця-мати. Як хочеш мудрим ти зрости, науку маєш знати, що квітку можна із лози на свято дарувати.
2 учень. (ключик і любисток) — Ось тобі ключик – Будеш з любистком не треба й замок. ось цим берегти – Він вхід відкриває матимеш друзів до наших думок. багато ще ти.
3 учень. (миска) — Я тобі, Іванку, дарую миску. Ця річ незвичайна. Як буде тобі колись сумно, постав перед собою цю мисочку, налий водиці і кажи: «Я не сумний, а радісний, а квіточка діє — тугу розвіє». Бережи її як оберіг і вона заступатиме тобі лиха. Хл. — Ці дарунки дорогі, і для дому всі святі. Спокій, радість бережуть і від суму стережуть. Мати. Це не просто дарунки, це святині. Як добре, що твої друзі нагадали мені моє дитинство. 4 учень. (рушник). Ось і моє вітання. Не я шив, а бабуся. Вишивала тобі на здоров’я, щоб добре ріс. Я Іванку вишиванку білу подарую, синю стежечку від неба в квітах намалюю. Сорочечку одягай, маму й тата звеселяй, від хвороб її носи і здоров’я бережи. 5 учень. (сопілка) Прийми від мене сопілочку. Як засумуєш, то знай: Маєш дудочку брати і на дудочці грати, її ніжним співом серце звеселяти. Пісня «Ой у саду калинонька» Ведуча. Яке ж українське свято без веселощів і жартів. Пісня-діалог «Куди їдеш, Явтуше?» Гуморески. 6 учень. Хай живе наш рідний дім. Тепло й затишно у нім. Тут і тато, тут і ненька і бабусенька рідненька.
Будемо жити, батьків любити, як з давнини повелося, щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося.
|