...
Реферат: "ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ" PDF Печать E-mail

Прилади радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю
Для організації захисту населення від уражальної дії зброї масового знищення, зокрема від радіоактивного і хімічного зараження, проводяться вимірювання стану навколишнього середовища за допомогою спеціальних приладів.

ВІЙСЬКОВИЙ ПРИЛАД ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) служить для визначення у повітрі, на місцевості, на техніці наяв¬ності отруйних речовин: зарину, зоману, іприту, фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, а також парів V-газів у повітрі (мал.   ).
Принцип визначення наявності і типу ОР полягає у примусовому, за допомогою всмоктувального насоса, прокачуванні крізь індикаторні трубки повітря. Зміна кольо¬ру наповнювача індикаторних трубок свідчить про на¬явність, приблизну концентрацію і групу ОР.
Індикаторні трубки (мал.    ) бувають трьох видів: з червоним кільцем і червоною крапкою — для визна¬чення ОР типу зарин, зоман, V-гази; з трьома зеленими кільцями — для визначення ОР типу фосген, дифосген, синильна кислота, хлорціан; із жовтим кільцем — для визначення ОР типу іприт.

Для визначення отруйних речовин у повітрі потріб¬но: відкрити кришку приладу, відсунути засувку і вий¬няти насос. З касети вийняти дві трубки з червоним кільцем і червоною крапкою, надрізйти їх кінці і розкри¬ти. Ампуловідкривачем з маркіруванням, що відповідає маркіруванню індикаторних трубок, розбити верхні ам¬пули трубок, взяти їх за маркіровані кінці і енергійно струснути 2—3 рази. Вставити дослідну трубку не-маркірованим кінцем у гніздо насоса і накачати повітря (5—6 качань). Контрольну трубку помістити у гніздо в корпусі приладу.

Потім розбити нижні ампули обох тру¬бок, струснути і спостерігати за зміною забарвлення на¬повнювача. Якщо червоний колір наповнювача у дослідній трубці зберігається, а в контрольній пожовтів, то це означає наявність ОР. Одночасне пожовтіння напов¬нювача в обох трубках — відсутність ОР в небезпечних концентраціях. Визначення цих ОР у безпечних концент¬раціях проводять так само, але роблять 50—60 накачу¬вань і нижні ампули розбивають через 2—3 хв.
Незалежно від того, що покаже трубка з червоним кільцем і червоною крапкою, слід продовжити визначен¬ня ОР за допомогою трубок, що залишилися: спочатку з трьома зеленими кільцями, потім з одним жовтим кільцем.
Відкрити індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями, розбити ампулу, енергійно струснути її, вста¬вити у гніздо насоса і зробити 10—15 качань. Вийняти грубку з гнізда і порівняти забарвлення наповнювачів з кольоровим еталоном на лицьовому боці касети, визна¬чити наявність у повітрі парів іприту за допомогою інди¬каторної трубки із жовтим кільцем. Відкрити трубку, вставити у гніздо насоса і зробити 60 качань. Спостеріга¬ти зміну забарвлення наповнювача через 1 хв; порівняти його зі зразком на касеті. Для обстеження повітря за до¬помогою індикаторних трубок із червоним кільцем і чер¬воною крапкою при низьких температурах (+5° С і ниж¬че) потрібно підготувати грілку до роботи: вставити до
упору в центральне гніздо грілки патрон, ударом руки по головці ампуловідкривача розбити ампулу, що у патроні, занурити ампуловідкривач до кінця і не виймати його з патрона до припинення виділення пари; вставити дві трубки у бічні гнізда грілки, після відтавання ампул трубки негайно вийняти і помістити в штатив; відкрити трубки, розбити верхні ампули, енергійно 2—3 рази стру¬снути і прокачати повітря через дослідну трубку.
Контрольну трубку тримати у штативі і виконати та¬кі дії: підігріти обидві трубки у грілці протягом 1 хв, піс¬ля чого розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх одночасно; спостерігати за змінами забарвлення наповнювача трубок.
У концентраціях, що не викликають небезпеки, по¬рядок роботи з трубками такий самий: після всмоктуван¬ня повітря витримати трубки протягом 2—3 хв, у грілці — 1 хв, поза грілкою (у штативі) — 1—2 хв.
Слід пам'ятати, що перегрівання трубки призводить до її псування.
Насадкою до насоса визначають ОР в диму, на ґрун¬ті, в озброєнні, на бойовій техніці, обмундируванні та ін¬ших предметах, а також у сипучих продуктах.
Догляд і зберігання приладу здійснюється згідно з ін¬струкцією щодо його експлуатації.

РАДІОАКТИВНІ ВИПРОМІНЮВАННЯ
І МЕТОДИ ЇХ ВИМІРЮВАННЯ

Під час вибуху ядерного боєприпасу утворюється ве¬лика кількість радіоактивних речовин, ядра атомів яких здатні розпадатись і перетворюватись у ядра інших еле¬ментів, випускаючи при цьому невидимі випромінюван¬ня. Вони забруднюють місцевість, будівлі й різні предме¬ти, діють на людей і тварин. Випромінювання радіоак¬тивних речовин можуть бути трьох видів: гамма-випро¬мінювання, бета-випромінювання, альфа-випромінювання.
Гамма-випромінювання — це електромагнітні хвилі, аналогічні рентгенівським променям. Поширюються у по¬вітрі зі швидкістю 300 000 км/с. Здатні проникати через товщу різноманітних матеріалів. Становлять основну не¬безпеку для людей, бо іонізують клітини організму.
Бета-випромінювання — це потік електронів, які називаються бета-частинками. Швидкість їх руху може
досягати в деяких випадках швидкості світла. Проникаю¬ча здатність їх менша за гамма-випромінювання, але іо¬нізуюча дія в сотні разів більша.
Альфа-випромінювання — це потік ядер атомів гелію, які називаються альфа-частинками. В них дуже висока іонізуюча дія. Область розповсюдження альфа-частинок у повітрі сягає всього 10 см, а в твердих та рідких тілах — ще менше. Одяг, засоби індивідуального захисту повністю затримують альфа-частинки. Внаслідок високої іонізуючої дії альфа-частинки дуже небезпечні у разі проникнення всередину організму.
Нейтрони утворюються тільки в зоні ядерного вибуху, їх іонізуюче випромінювання не має ні кольору, ні запа¬ху,— людина їх не відчуває.
Основні методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань — фотографічний, хімічний, сцинтиляцій¬ний та іонізаційний.
Фотографічний метод засновано на впливі іо¬нізуючих випромінювань на світлочутливий шар фото¬плівки, щільність потемніння якої пропорційна дозі опромінення.
Хімічний метод грунтується на здатності іонізу¬ючих випромінювань спричинювати хімічні зміни деяких речовин, що супроводжуються появою нового забарвлення розчину цих речовин.
Сцинтиляційний метод використовує явище світіння (сцинтиляції) деяких речовин під впливом іонізу¬ючих випромінювань. Кількість спалахів пропорційна ін¬тенсивності випромінювання.
Іонізаційний метод використовує явище іоніза¬ції атомів речовин під впливом іонізуючого випромінювання, внаслідок якого електричне нейтральні атоми розпадаються й утворюють іони. Якщо в опромінювану речовину помісти¬ти електроди і подати до них напругу від джерела постійно¬го струму, то виникає іонний струм, сила якого пропорційна інтенсивності випромінювання. Цей метод є основним, і йо¬го нині використовують в усіх дозиметричних приладах.

ПРИНЦИПИ ДІЇ ДОЗИМЕТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ
Прилади, призначені для виявлення і вимірювання радіоактивних випромінювань, називаються дозимет¬ричними (мал.  ). їх основними елементами є приймальний пристрій (1), підсилювач іонізаційного стру¬му (2), вимірювальний прилад (3), перетворювач стру¬му (4), джерело живлення (5).
Приймальний пристрій складається з іонізаційної камери або газорозрядного лічильника.
Іонізаційна камера — це заповнений повітрям замк¬нутий простір з двома ізольованими один від одного елек¬тродами: корпус камери вкрито зсередини шаром струмо-провідної речовини. Цей шар разом з осердям є позитив¬ним електродом камери, а негативним — металеве кільце, вихід з якого — через ізолятор. До електродів працюючої камери надходить напруга від джерела постійного струму, тому між її електродами виникає електричне поле. Під дією іонізуючих випромінювань деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитивно зарядженими іонами. Іони й електрони під впливом електричного поля переміщуються, і в ланцюгу камери виникає іонізуючий струм (мал.   ). Величина цього струму пропорційна ве¬личині радіоактивного випромінювання.
Газорозрядний лічильник — це порожнистий метале¬вий циліндр, що служить катодом; його заповнено су¬мішшю інертних газів з невеликою кількістю галогенів. Анодом є металева нитка, натягнена всередині циліндра і з'єднана з позитивним полюсом джерела живлення. Ви¬води анода і катода зроблені через ізолятори, розташовані у торцях корпуса лічильника. На відміну від іонізацій¬них камер газорозрядні лічильники працюють у режимі

ударної іонізації (мал.   ). Іонізуючі випромінювання, потрапивши у лічильник, утворюють у ньому первинні електрони і позитивні іони; електрони під дією електрич¬ного поля переміщуються до анода лічильника і, здобувши кінетичну енергію, самі вибивають електрони з атомів га¬зового середовища. Це явище й називається ударною іоні¬зацією. Вибиті вторинні електрони також розганяються і разом з первинними підсилюють ударну іонізацію. Якщо у лічильник потрапляє хоча б одна частка іонізуючого випромінювання, це викликає утворення лавини вільних електронів, і до анода лічильника прямує багато елек¬тронів. Інертні гази створюють у корпусі газорозрядного лічильника умови для виникнення ударної іонізації, роз¬ряджання забезпечує швидке набування електронами не¬обхідної кінетичної енергії.

Вимірювач потужності дози (рентгенометр) ДІ1-5В
призначений для вимірювання рівнів гамма-радіації і ра¬діоактивної зараженості різноманітних предметів гамма-випромінюванням. Передню панель зображено на ма¬люнку 278. Потужність експозиційної дози гамма-ви¬промінювання визначається у мілірентгенах (або рентге¬нах) на 1 год для тієї точки простору, де знаходиться блок детектування приладу. Крім того, приладом ДП-5В можна виміряти і рівень бета-випромінювання.
Діапазон вимірювання по гамма-випромінюванню — від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапа-зонів вимірювань (табл. 22).
Таблиця  
ПІДДІАПАЗОНИ ВИМІРЮВАНЬ ДП-бВ

Шддіапазон    Положення ручки перемикача    Шкала
Одиниця виміру    Межа вимірювання
1    200    0—200    Р/год    5—200
2    X 1000    0— 5    мР/год    500—5000
3    X 100    0—5    мР/год    50—500
4    X 10    0—5    мР/год    5—50
5    X 1    0—5    мР/год    0,5—5
6    X 0,1    0—5    мР/год    0,05—0,5
При вимірюванні потужностей гамма-випромінювання й сумарного бета- і гамма-випромінювання в межах від 0,05 до 500 мР/год відлік ведеться за верхньою шкалою (О—5) з наступним множенням на відповідний коефіцієнт піддіапазону, а відлік величини потужностей доз — від 5 до 200 Р/год — за нижньою шкалою (5—200). На 2—6 під-діапазонах прилад має звукову індикацію через головні те¬лефони. Похибка вимірювань становить ±30% від вимірю¬ваної величини. Справність приладу перевіряється кон¬трольним бета-препаратом, прикріпленим в заглибленні на екрані блока детектування. Живлення приладу здійсню¬ється від трьох елементів типу 1,6 ПМЦ-х-1,05, два з яких використовуються для живлення схеми приладу, а третій — для освітлення шкали. Передбачено живлення від зов¬нішніх джерел постійного струму напругою 12 або 24 В; при цьому використовується розподілювач напруги.
Підготовка приладу до роботи. Вийняти прилад із футляра, здійснити зовнішній огляд, встанови¬ти джерело живлення, додержуючи полярності, переми¬кач піддіапазонів установити навпроти чорного трикут¬ника (контроль режиму). Стрілка приладу має бути у ре¬жимному секторі (якщо це не так, то треба поміняти місцями джерела живлення). Перевірити справність при¬ладу від бета-препарату, для чого поворотний екран зон¬да поставити у положення «К», підключити головні те¬лефони і поступово переводити ручку перемикача під¬діапазонів в усі положення від х 1000 до х 0,1. Показан¬ня приладу на піддіапазоні х 10 звірити із записом у фор¬мулярі. Якщо вони не виходять за межі допустимої по¬хибки, приладом можна користуватися. Екран зонда вста¬новити у положення «Г», ручку перемикача піддіапазонів — проти чорного трикутника, приєднати штангу. Прилад готовий до роботи.
Для вимірювання гамма-радіації на місцевості екран зонда встановлюється у положення «Г». Зонд — на ви¬тягнутій убік руці на висоті близько 1 м від поверхні землі (мал.   ). Вимірювання проводиться послідовно на всіх піддіапазонах, починаючи з першого.
Визначення гамма-зараження об'єктів проводиться,; як правило, на незараженій місцевості. При вимірюван¬ні зонд розміщують на відстані 1—1,5 см від поверхні об'єкта (мал.  ).

У 1989 р. розроблено індивідуальні дозиметри для населення і з 1990 р. розпочато серійний випуск малога¬баритних індивідуальних дозиметрів із цифровою шка¬лою та звуковою сигналізацією. В Україні виготовляють дозиметри типу «Прип'ять» (мал.    ), «Рось» та ін. Такі дозиметри дають кожній людині змогу оцінити індивіду¬альні дози та рівень випромінювання від зовнішнього фо¬ну, провести індикацію рівня, який відповідає радіоак¬тивному забрудненню продуктів харчування та кормів. Крім того, розпочато випуск простих приладів-індика-торів, які забезпечують оцінку потужності дози зов¬нішнього випромінювання від фонових значень до 60 мкбер/г та індикацію допустимого рівня потуж¬ності дози зовнішнього гамма-випромінювання 60 мкбер/г. Детектором гамма-випромінювання служить малогаба¬ритний розрядний лічильник. Принцип роботи цих при¬ладів такий, як і ДП-

КОМПЛЕКТ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОЗИМЕТРІВ ДП-22В (ДП-24)

Комплект вимірювачів дози радіації (дозиметрів) ДП-22В (ДП-24) призначається для вимірювання індиві¬дуальних експозиційних доз гамма-випромінювання за допомогою кишенькових прямопоказуючих дозиметрів ДКП-50А. До комплекту ДП-22В (ДП-24) входять 50 (5) індивідуальних дозиметрів ДКП-50А, зарядний пристрій ЗД-5, ящик і технічна документація (мал.).

Дозиметр ДКП-50А (мал. 284) забезпечує вимірю¬вання індивідуальних доз гамма-випромінювання в ді¬апазоні від 2 до 50 Р при потужності експозиційної дози від 0,5 до 200 Р/год. Похибка вимірювання становить ±10 %. Принцип дії подібний до принципу дії електро¬скопа. Основна частина дозиметра — малогабаритна іоні¬заційна камера з «повітроеквівалентними» стінками, до яких підключено конденсатор з електроскопом. Під впливом гамма-випромінювання у робочому відділенні камери виникає іонізаційний струм, що зменшує по¬тенціал конденсатора і камери. Зменшення потенціалу пропорційне експозиційній дозі опромінення. Відхилен¬ня рухомої системи електроскопа — платинової нитки — вимірюється відрахунковим мікроскопом зі шкалою, від-градуйованою у рентгенах.

Зарядний пристрій забезпечує плавну зміну напруги для зарядки конденсатора — від 180 до 250 В. Живлен¬ня здійснюється від двох елементів 1,6 ПМЦ-У-8.
Для приведення дозиметра у робочий стан потрібно: відгвинтити захисну оправу дозиметра і ковпачок заряд¬ного гнізда ЗД-5; повернути ручку регулятора напруги ЗД-5 проти годинникової стрілки до упору, встановити дозиметр у зарядне гніздо; натиснути на дозиметр і, спо¬стерігаючи в окуляр, плавним обертом ручки регулятора напруги за годинниковою стрілкою встановити зобра¬ження нитки на «О» шкали. Вийняти дозиметр із заряд¬ного гнізда, закрутити захисну оправу. Під час встановлення візирної нитки на «О» стежити, щоб нитка руха¬лась справа наліво. Якщо нитка переміщується зліва на¬право, то треба відгвинтити фасонну гайку дозиметра, повернути окуляр зі шкалою на 180° і загвинтити гайку.
Дозу іонізуючого випромінювання вимірюють за шкалою дозиметра, спостерігаючи через окуляр крізь світло, що проходить.
Комплект індиві¬дуальних дозиметрів Щ-1 (мал.) слу¬жить для вимірюван¬ня поглинених доз гамма-нейтронного випромінювання у ме¬жах від 2 до 500 рад при потужності дози від 10 до 360 000 рад/год. Ціна поділки н$ шкалі дозиметра — 20 рад (мал.). До¬зиметр перезаряджа¬ється від зарядного пристрою ЗД-6.

ПОСТ РАДІАЦІЙНОГО І ХІМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Для спостереження за радіаційним і хімічним ста¬ном на кожному об'єкті народного господарства створю¬ються пости радіаційного і хімічного спостереження (РХС). Вони є основними джерелами інформації про об¬становку для начальників цивільної оборони, об'єктів та начальників штабів. Завдання поста РХС ставить на¬чальник штабу об'єкта народного господарства, а началь¬ник поста організовує його виконання: доводить завдан¬ня до відома підлеглих, визначає порядок обладнання поста, перевіряє справність приладів, організовує зв'язок з пунктом управління об'єкта, встановлює поря¬док спостереження і керує діями спостерігачів.
Пост складається з трьох чоловік. Це — начальник поста, розвідник-дозиметрист і розвідник-хімік. Основні завдання поста (мал.): визначення місця та інших параметрів ядерного вибуху; визначення радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження; фіксація годин початку і закінчення випадання радіоактивних речовин і напряму руху радіоактивної хмари чи хмари зі СДОР; подача сигналів оповіщення; визначення типу ОР, СДОР; уточнення концентрації ОР, СДОР, рівня радіації; метеорологічні спостереження.

На посту мають бути: фільтрувальні протигази, засо¬би медичного захисту (ПІП-8, АІ-2), засоби захисту шкіри, прилади радіаційної та хімічної розвідки і дози¬метричного контролю опромінення, а також журнал спо¬стережень, компас, годинник, схема орієнтирів, таблиця сигналів оповіщення, бінокль, засоби подачі сигналів і зв'язку.
Для захисту особового складу поста обладнується най¬простіше укриття — перекрита щілина або спеціальна за¬хисна споруда із залізобетонних елементів (мал.  ).
Постійне спостереження веде черговий спостерігач. Решта особового складу перебуває в укритті у готовності до виконання завдання.
Начальник поста зобов'язаний: вивчити район спос¬тереження, уточнити порядок підтримання зв'язку і до¬повідей про результати спостережень та їх черговість; скласти схему орієнтирів і поставити завдання спос¬терігачам; перевірити справність засобів зв'язку і допо¬вісти про початок спостереження; робити записи у жур¬налі про результати спостережень.

Черговий спостерігач повинен: вести безперервне спо¬стереження у визначеному районі (секторі), проводити ме¬теорологічні спостереження, періодично включати прила¬ди і стежити за їх показаннями.

 

Яндекс.Метрика >