...
Реферат на тему: ПРИЙОМИ І ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З МАЛОКАЛІБЕРНОЇ ГВИНТІВКИ PDF Печать E-mail


Безпека під час проведення стрільби з малокаліберної гвинтівки вимагає її чіткої організації, знання і точного дотримання порядку і правил, встановлених на стрільбищі або в тирі, високої дисциплінованості всіх учасників стрільби.
Щоб не допустити нещасних випадків і гарантувати безпеку тих, хто стріляє, і тих, хто перебуває на стріль¬бищі або в тирі, забороняється:
вести стрільбу з несправної зброї;
брати на вогневому рубежі зброю, торкатися її, підходити до неї без дозволу керівника стрільби;
заряджати і передавати зброю без команди керівника;
прицілюватися в мішені навіть незарядженою збро¬єю, якщо біля мішеней перебувають люди;
спрямовувати зброю вбік або назад, а також в людей, в якому б стані зброя не була (незаряджена, несправна, навчальна, розібрана);
виносити заряджену зброю з лінії вогню;
перебувати на лінії вогню тим, хто не входить до змі¬ни, що стріляє;
залишати на лінії вогню заряджену або з відкритим затвором зброю;
використовувати гвинтівки і патрони до них в цілях, не пов'язаних з виконанням Програми допризовної під¬готовки юнаків;
розбирати патрони, запали до ручних гранат, запре¬совані та завальцьовані деталі зброї.
Необхідно пам'ятати, що зброю можна заряджати тільки на лінії вогню після команди керівника «Заряд¬жай!». Патрони видаються за розпорядженням керівни¬ка стрільби лише на лінії вогню. Якщо попадання пере¬віряються після кожного пострілу, то видають лише по одному патрону.
При розбиранні та складанні зброї необхідно корис¬туватися тільки штатним справним приладдям і спе¬ціальним інструментом, не прикладати надмірної сили, не вдаряти частини зброї одна об одну. Зброю дозволя¬ється чистити лише у спеціально відведених місцях. Під час перевезення (перенесення) навчальної зброї (мало¬каліберних та пневматичних гвинтівок) вона повинна бути розряджена й обов'язково зачохлена. Переносити зброю у навчальних приміщеннях і на заняттях у полі, у вогневому класі (містечку), тирі можна тільки в поло¬женні «на ремінь» чи «на плече».


Щоб навчитися влучно стріляти з малокаліберної гвинтівки, необхідно виробити стійкі навички виконан¬ня прийомів стрільби. До цих прийомів належать: приготування, прицілювання, спуск курка.
Приготування до стрільби. Правильне приготування до стрільби передбачає стале положення і того, хто стрі¬ляє, і гвинтівки. Це має вирішальне значення для влуч¬ності стрільби. Найзручнішим положенням для стрільби є положення лежачи (мал. 58), бо воно забезпечує най¬кращу сталість для стрільця і гвинтівки.
Приготування до стрільби включає такі моменти: прий¬няття положення до стрільби, заряджання гвинтівки, при¬кладка гвинтівки.
Положення для стрільби лежачи з малокаліберної гвинтівки приймається у такий спосіб. Тримаючи гвин¬тівку у правій руці дуловою частиною вперед, зробити правою ногою повний крок уперед і трохи вправо. Нахи¬ляючись уперед, опуститися на ліве коліно. Потім, обі¬першись лівою рукою об землю, опуститися на стегно лівої ноги і передпліччя лівої руки. Лягти на лівий бік і швидко повернутися; на живіт, трохи розкинувши ноги в боки носками назовні. Корпус знаходиться під кутом 25—30° до площини стрільби. Гвинтівку кладуть цівкою на долоню лівої руки.
Заряджання малокаліберної гвинтівки проводиться так: відкривши і відвівши затвор, узяти патрон за головку великим і вказівним пальцями правої руки і підштовхнути його вперед, поки закраїна гільзи не наштовхнеться на то¬рець ствола; закрити затвор.
Прикладка малокаліберної гвинтівки здійснюється таким чином. Лікоть лівої руки відводиться точно під гвинтівку, передпліччя цієї ж руки просовується вперед настільки, щоб цівка лежала не на пальцях, а на долоні лівої руки між великим і вказівним пальцями. Правою

рукою взяти приклад і встановити його на плече так, щоб відчувалося прилягання до плеча усього затильни¬ка, а його середина впиралась у виїмку плеча. Далі кис¬тю правої руки без напруження охопити шийку прик¬лада, а вказівний палець накласти першим суглобом на спусковий гачок і лікоть вільно опустити на землю (під¬логу). Голову трохи нахилити вперед і, не напружуючи шию, праву щоку прикласти до верхньої частини прик¬лада (мал.    ).
Приготувавшись до стрільби, потрібно перевірити правильність прийнятого положення (мал.   ). Закін¬чивши прикладку, прицілитись, потім заплющити на декілька секунд очі, після чого, розплющивши праве око (або ліве, якщо стрілець лівша), подивитися, як спрямо¬вана гвинтівка відносно мішені. Якщо мушка відхилила¬ся наліво від точки прицілювання, то весь корпус слід подати вліво, не пересуваючи лівого ліктя. Якщо гвин¬тівка спрямована вправо, то потрібно зробити те саме, але тепер у правий бік. Якщо гвинтівка спрямована нижче точки прицілювання, то слід увесь корпус подати назад, не пересуваючи ліктів з місця, і, навпаки, якщо гвинтівка спрямована вище, то корпус подати вперед.

Правильним вважається положення, якщо під час перевір¬ки мушка залишається точно під точкою прицілювання.
При стрільбі лежачи можна користуватися упором — мішечками з піском чи тирсою (мал.    ). При стрільбі з упора кисть лівої руки кладеться на упор, а на неї кладеть¬ся цівка гвинтівки. Корпус зміщується вперед або назад доти, поки не займе зручне для себе правильне положення.
У стрілецькій практиці відомий ще один прийом стрільби з упора. Він відрізняється від попереднього тим, що гвинтівка кладеться на упор, а ліва рука підтримує приклад знизу.

Прицілювання — це надання каналу ствола напряму, необхідного для того, щоб уразити ціль. Вико¬нується прицілювання за допомогою прицілу та мушки.
При стрільбі з відкритим приці¬лом для прицілювання необхідно зажмурити ліве око, а правим дивитися крізь проріз прицілу на мушку і вста¬новлювати-її таким чином, щоб її верхівку було видно в центрі прорізу прицілу на одному рівні з краями. Таке по¬ложення мушки називається рівною мушкою. Головну увагу приділяють правильному положенню мушки в про¬різу прицілу і лише періодично, для уточнення прицілю¬вання, переключають зір на точку прицілювання.
При стрільбі у ціль із чорним колом («яблучком») (мал.   ) рекомендується прицілювання здійснювати з невеликим просвітом, щоб під час прицілювання можна було чітко бачити обріз «яблучка» (мішені) і верхівку мушки. Величина просвіту залежить від особливостей зо¬ру стрільця і має бути однаковою при кожному пострілі. Характерні помилки в прицілюванні стрільців-почат-ківців показано на малюнку 63. Отже, за рівної мушки кулі потрапляють у ціль. Якщо мушка дрібна, то кулі підуть нижче; якщо мушка велика, то кулі підуть вище; якщо мушка спрямована вправо, то кулі підуть вправо; якщо мушка спрямована вліво, то кулі підуть вліво. Коли гвинтівка завалюється в той чи інший бік, то відповідно у той бік і вниз буде відхилення.
На влучність стрільби суттєво впливає дихання стрільця. Якщо не затримати дихання під час спускання курка, зброя матиме значне коливання по вертикалі і го¬ризонталі, бо приклад при видиху опускається, а ствол піднімається, а при вдиху — навпаки. Щоб цього не від¬бувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску кур¬ка затримати дихання. Перед спуском курка треба зро¬бити вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на 7—10 секунд. Цього часу цілком достатньо, щоб пра¬вильно прицілитися і зробити плавний спуск курка.
Спуск курка. Основою влучного пострілу є поєднан¬ня сталого положення зброї, правильного прицілювання і спуску курка. Можна добре і правильно прицілитися і затримати вчасно дихання, але якщо різко натиснути на
спусковий гачок, то куля полетить з великими відхилен¬нями, бо різкий рух пальця зіб'є наводку. Тому потрібно після затримки дихання плавно і рівномірно натискати на спусковий гачок, одночасно стежачи за правильним положенням мушки в прорізу і точкою прицілювання. Вказівний палець слід накладати на гачок першим суг¬лобом, а сила тиску пальця повинна бути рівномірно спрямована вздовж осі каналу ствола. При неправиль¬ному положенні пальця на гачку сила тиску спрямову¬ється під кутом, що призводить до зміщення гвинтівки, і приціл збивається.



 

Яндекс.Метрика >