...
Реферат на тему: ПРИКЛАДНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА PDF Печать E-mail




Прикладна фізична підготовка е важливою частиною предмета «Допризовна підготовка» і особливим елемен¬том навчання та виховання юнаків — майбутніх воїнів Збройних Сил України.
Мета прикладної фізичної підготовки полягає в то¬му, щоб учні-допризовники набули фізичної загартова¬ності, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою тех¬нікою і перенесення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності.
Загальними завданнями прикладної фізичної підго¬товки є:
— зміцнення здоров'я, загартування організму і під¬вищення його стійкості до впливу несприятливих чин¬ників бойової діяльності, удосконалення особистої фізич¬ної підготовки, набутої на заняттях з фізичної культури;
— оволодіння навичками прискореного руху, подо¬лання перешкод, рукопашного бою, плавання, надання допомоги товаришеві;
— розвиток і постійне вдосконалення фізичних якос¬тей — витривалості, сили, швидкості, спритності;
— виховання психічної стійкості, впевненості у своїх силах, цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціати¬ви, винахідливості, наполегливості, витривалості, само¬владання тощо.
Прикладна фізична підготовка має сприяти вихованню дисциплінованості, колективізму, товариської взаємодопо¬моги і формуванню стройової виправки та підтягнутості.
Чимало з цих завдань і цілей повинно вирішуватись безпосередньо на уроках фізичної культури з першого класу, а для юнаків 10—11-х класів починають діяти ще й вимоги Програми допризовної підготовки, у якій пе¬редбачено окремий розділ — «Прикладна фізична підго¬товка». Це ускладнює, але й доповнює шкільний курс
загальної фізичної культури. У цих класах більше уваги приділятиметься загальнофізичній підготовці юнаків (допризовників) — одному із важливих чинників прик¬ладної фізичної підготовки, програмою якої перед¬бачається: 1) подолання перешкод, 2) метання гранати в ціль, 3) рукопашний бій, 4) гімнастика, 5) ігри.
Вправи цих розділів (тем) розвивають витриманість і самовладання, швидкість у діях і швидкість рухових реакцій, силу і силову витривалість.
Важливим моментом у системі фізичної підготовки є нормативні вимоги, які зазначені у програмі з фізичної культури і якими слід керуватися на всіх заняттях з прикладної фізичної підготовки (табл. 15).
Крім того, за завданням уряду України (від 24.01.95 р. № 759/1, 758/3) розроблено тести відповідно до поло¬ження «Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення». Це ті вимоги, до яких треба готувати себе фізично та психологічно (табл. ).
Подолання перешкод
Подолання перешкод є одним з прикладних елемен¬тів (розділів) загальної фізичної підготовки. У цьому розділі поєднано вправи на подолання різноманітних перешкод і метання гранат у ціль, що сприяють вихо¬ванню впевненості в своїх силах, сміливості, рішучості, а також розвитку загальної та швидкісної витривалості, швидкості в діях і спритності.
Кожний юнак повинен знати, що для підготовки фун¬кціональних систем організму й опорно-рухового апарату до навантаження треба виконувати такі вправи: ходьба пригнувшись, підкрадання, біг боком, біг спиною впе¬ред, біг з прискоренням, вправи для різних груп м'язів у русі, а також спеціальні вправи — подолання несклад¬них перешкод природного типу в поєднанні з- бігом на 150—200 м, дії за раптовими командами керівника, за¬няття зі зміною напрямку руху і його характеру.
Вивчаються і тренуються:
стрибки — безопорні й опорні, в глибину, в довжину, у висоту;
перелізання — самостійно і з допомогою, з опорою на груди, «зачіпом», «силою», пролізанням;
рух по вузькій опорі на висоті — кроком, бігом, си¬дячи верхом, за допомогою страхувальних засобів;


вискок — із заглиблень і траншей;
метання гранати — в русі, з місця, стоячи, з коліна і лежачи з укриття;
спеціальні прийоми і дії — на спеціальних комплек¬сах, спорудах, макетах бойової техніки, з вантажем. Контрольні вправи
Перед виконанням вправи (прийому, дії) визнача¬ються вихідне положення, зміст і послідовність дій, засіб виконання й кінцеве положення, після чого подається виконавча команда. Наприклад: «Вихідне положення — біля лабіринту, перелізти через штахетник «силою» і бі¬гом повернутися в стрій. Юнак Клименко, вперед».
Для метання гранати вказуються ціль, засоби, поря¬док метання, потім подається виконавча команда. Нап¬риклад: «Відділення, по траншеї, з коліна, справа по од¬ному, гранатою — вогонь». За цією командою треба взяти зброю у ліву руку (або покласти на бруствер) і, відводячи праву руку з гранатою вниз або вверх назад, зробити за¬мах, повертаючи тулуб праворуч. Повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату з коліна (мал. ).

Збирання гранат проводиться за командою: «Зібрати гранати — вперед».

ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД
1. Пересування по горизонтальному канату (мал.) Виконується у висі знизу, головою вперед. Рух здій¬снюється або за рахунок поперемінного перехвату рука¬ми, коли ноги вільно сковзають по канату, або за раху-

нок згинання у поперековому і тазостегновому суглобі і підтягування ніг до рук, а потім поперемінного перех¬вату руками.
2. Стрибки
2.1. Подолання перешкоди стрибком наступаючи (мал. 235). Виконується після короткого енергійного роз¬бігу. Відштовхуючись ногою і посуваючи тулуб вперед, наскочити на перепону, зігнувши махову ногу, не вип¬рямляючись, пронести над перепоною штовхальну ногу, заскочити на неї і продовжити рух.


2.2. Подолання перешкоди стрибком з опорою на ру¬ку і ногу (мал.). Виконується при подоланні переш¬код заввишки до пояса. З розбігу відштовхнутися лівою ногою і винести руку зі зброєю вперед, заскочити на пе¬репону, спираючись на неї лівою рукою і відведеною вбік ледь зігнутою правою ногою. Не затримуючись на пере¬поні, перенести через неї ліву ногу і заскочити на неї, подавши плечі і зброю вперед; приземлившись, про¬довжити рух.
2.3. Стрибок в глибину із положення сидячи (мал. ).
2.4. Стрибок в глибину із положення вису (мал. ). Навчитися цих стрибків можна дотримуючись такої схе¬ми: безопорні стрибки в глибину із положення стоячи з опорою на руки; стрибки заступаючи з опорою на руку і ногу; стрибки у глибину з положення сидячи і з поло¬ження вис на руках. Висота перепони і глибина стрибків збільшуються поступово.



3. Перелізання
3.1. Перелізання з опорою на руки застосовується при подоланні перешкод висотою 1,3 м. Для виконання цієї вправи необхідно підбігти до перепони і, схопившись ру¬ками за її верхній край, відштовхуючись обома ногами, вийти в упор на руки; опертися ногою у верхній край пе-
репони, подати вперед тулуб і перенести другу ногу між опертою ногою і руками; зіскочити і, приземлившись, продовжити рух уперед.
3.2. Перелізання з опорою на стегно застосовується при подоланні перешкод висотою до 1,5 м (стіна, шта¬хетник). Підбігти до перепони і, схопившись руками за її верхній край, енергійним поштовхом обох ніг вийти в упор на руки; перенести над перепоною одну ногу, сіс¬ти на стегно, потім перенести другу ногу, не затримую¬чись, зіскочити з перепони і продовжити рух уперед.
3.3. Перелізання з опорою на груди. Застосовується при подоланні перепон висотою в зріст юнака. Для цього потрібно: ухопитися руками за верхній край перепони, відштовхнутися ногами від землі, навалитися на пере¬пону грудьми, нахилити тулуб вперед, упершись доло¬нями однієї руки у перепону з протилежного боку та тримаючись другою рукою за верхній край перепони, пе¬ренести ноги і зіскочити на землю.
3.4. Перелізання «зачіпом». Застосовується при подо¬ланні дощатих штахетників і стін висотою 2—2,2 м. Треба з розбігу відштовхнутися однією ногою за крок до перепони і, спираючись носком зігнутої другої ноги об перепону, ухопитися руками за її верхній край; підтяг¬нутися, повиснути на штахетнику лівим боком до пере¬пони так, щоб його верхній край був під пахвою лівої зігнутої руки, а передпліччя і долоня притиснуті до штахетника з протилежного боку; зігнуту в коліні ліву ногу притиснути до перепони, махом правої ноги догори зачепитися п'ятою за верх штахетника; підтягуючись правою рукою, перевалитися через перепону, зіскочити і продовжити рух.
3.5. Перелізання «силою». Застосовується при подо¬ланні перепони висотою 2—2,2 м, як правило, без зброї (зброя — «за спину»). Для виконання цієї вправи треба з розбігу відштовхнутися від землі однією ногою і заско¬чити на перепону другою ногою, ухопитися руками за її верхній край; ривком підтягнутися на руках і, допома¬гаючи ногами, вийти в упор; нахилитись уперед так, щоб права рука спиралась на перепону з протилежного боку, а ліва залишилась на верхньому краї штахетника, водночас перенести ноги через перепону, зіскочити і про¬довжити рух.
3.6. Перелізання з опорою на стегно або на плечі товариша. Ці вправи виконують удвох: перший — той,
хто влізає; другий — той, хто допомагає. При опорі на стегно, коли перший ухопився за верхній край перепони, другий піднімає його за коліно і гомілку зігнутої ноги до виходу в упор на перепону. При опорі на плечі другий стає спиною до перепони, зігнувши і розставивши ноги, з'єднавши кисті рук у «замок». Перший, послідовно спи¬раючись ногами на руки і плечі партнера, хапається ру¬ками за край перепони. Другий випрямляється і піднімає першого до виходу в упор на перепону.
3.7. Перелізання з використанням жердин. Двоє юнаків стають обличчям один до одного і боком до пере¬пони, одну жердину тримають на опущених руках, а дру¬гу — на плечах, віддалених від перепони.
Всі методи перелізання вивчаються послідовно: спочатку по розділах або з допомогою підготовлених вправ, а потім в цілому, прискорюючи темп виконання прийому. При вивченні прийому по розділах спочатку відпрацьовуються поштовх і наскок на перепону з ви¬ходом в упор або вис, потім саме перелізання і на за¬вершення — зіскок і початок руху від перепони.
Прийоми пролізання, як і вискоку, не складні щодо координації рухів, тому для їх засвоєння не потрібні спеціальні вправи. Пролізання може здійснюватися: головою вперед, головою і ногою вперед і боком. Пролі¬зання головою і ногою вперед потребує поєднання нахи¬лу тулубу вперед з одночасним посилом махової ноги в отвір перепони. При виході з отвору не слід швидко ви¬прямлятися, щоб не вдаритися спиною.

24.    Метання гранати в ціль
Виконується: з місця із замахом вверх назад; з місця із замахом вниз назад.
Метання гранати у ціль — це складна щодо коорди¬нації, цілісна вправа, яка потребує достатнього розвитку швидкісно-силових здібностей юнака.
Перш ніж починати навчатися метання гранат, слід провести декілька тренувань для розвитку сили м'язів плечового пояса, щоб забезпечити необхідний рівень го¬товності до виконання метальних рухів.
Протипіхотні гранати метають з місця стоячи, з колі¬на, із положення лежачи, із траншеї, з люка танка і в русі.
Протитанкові гранати метають із-за укриття (стоя¬чи, з коліна, з положення лежачи) або з траншеї.
Спочатку розучується техніка кидка із замахом вверх-назад (за розділами). Юнаки стають в одну шерен¬гу з інтервалами в 2—3 кроки. За командою «Замах роби — раз» права рука має бути відведена вверх назад ліктем уперед, тіло ледь прогнуте в попереку. За командою «Визначити кидок, роби — два» юнаки, відштовхнув¬шись правою ногою і нахиливши тулуб уперед, визнача¬ють кидок гранати. Після двох-трьох повторень за розді¬лами слід перейти до цілісного виконання рухів, пос¬тупово збільшуючи їх швидкість. Потім приступити до метання по рубежах і цілях, збільшуючи відстань кидка.
Після цього слід перейти до вивчення метання гра¬нати із замахом по дузі вниз-назад, керуючись запропо¬нованою методикою.
Вивчивши прийоми метання, юнаки тренуються у метанні гранат у ціль із різних положень.

 

Яндекс.Метрика >