загрузка...
-->
Реферат: "ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ СТАТУТНИХ СТОСУНКІВ. ПРАВИЛА ВІЙСЬКОВОЇ ВВІЧЛИВОСТІ" PDF Печать E-mail

Стосунки між військовослужбовцями ґрунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зус¬трічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись пра¬вил, визначених статутом. З питань служби звертаються один до одного на «ви».
Начальники і старші, звертаючись із питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Рядовий Коваленко» або «Пане ря¬довий»; «Сержант Шевчук» або «Товаришу сержант»; «Прапорщик Іваненко» або «Пане прапорщик»; «Лейте¬нант Петренко» або «Пане (товаришу) лейтенант».
У вільний від служби час військовослужбовці можуть звертатись один до одного на ім'я, а до начальників і стар¬ших — на ім'я та по батькові.
Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти вій¬ськову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам'ятати, що за їхньою поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Військовослужбовці повинні бути ввічливими у став¬ленні до цивільного населення, виявляти особливу ува¬гу до літніх осіб, жінок і дітей, поступатися місцем у гро¬мадському транспорті, захищати честь і гідність грома¬дян, сприяти дотриманню громадського порядку, нада¬вати допомогу постраждалим під час нещасних випад¬ків, стихійного лиха.
У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах військовослужбовець мусить запро¬понувати начальникові '(старшому) своє місце, якщо не¬має вільних місць.
Коли під час зустрічі немає можливості вільно роз¬минутися з начальником (старшим), підлеглий (молод¬ший) повинен зійти з дороги і, вітаючи, пропустити йо¬го. В разі потреби обігнати начальника (старшого) вій¬ськовослужбовець просить у нього дозволу на це.
Правила військової ввічливості, поведінки і військового привітання обов'язкові також для прапорщиків, мічманів, офіцерів, генералів та адміралів, які перебувають у запасі й у відставці, якщо вони носять військову форму.
Звертаючись один до одного поза строєм, а також віддаючи чи вислуховуючи наказ, військовослужбовці мають стати у стройове положення «струнко», піднести руку до головного убору (в разі його наявності) й опус¬тити її. Віддаючи або вислуховуючи рапорт, військово¬службовець опускає руку від головного убору після закінчення рапорту.
Військовослужбовець завжди, за всіх умов зверта¬ється до командира згідно з вимогами статуту. Це сто¬сується і таких, наприклад, випадків, коли солдат слу¬жить під командою земляка, товариша по цивільній ро¬боті або навіть родича.

ПОРЯДОК ВІДДАННЯ І ВИКОНАННЯ НАКАЗІВ
Начальники мають право віддавати підлеглим нака¬зи і повинні перевіряти їх виконання. Підлеглі повинні виконувати накази начальників (командирів).
Накази віддаються, як правило, в порядку підлег¬лості. В разі крайньої потреби старший начальник мо¬же віддати наказ підлеглому, минаючи його безпо¬середнього начальника, про що повідомляє безпосе¬реднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому началь¬никові.
Вислухавши наказ, військовослужбовець відповідає «Так» і виконує його. Про виконання наказу військово¬службовець зобов'язаний доповісти начальникові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові. Наказ має бути сформульований виразно, чітко, щоб не допустити його подвійного тлумачення і не викликати сумнівів у підлеглого щодо його змісту.
Начальник (командир), який віддав наказ, повинен забезпечити його виконання. Він несе відповідальність за наслідки та відповідність наказу чинному законодав¬ству, а також за невжиття заходів щодо його виконання. Якщо військовослужбовець, котрий виконує наказ, одержав від іншого начальника, старшого за службо¬вим становищем чи військовим званням, новий наказ, який стає перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це начальникові, який віддав другий наказ, і за його згоди виконує останній. Начальник, який віддав новий наказ, повідомляє про це того начальника, що віддав попередній наказ.

ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЧАЛЬНИКІВ І СТАРШИХ

Військовослужбовці, підлеглі й молодші, звертаю¬чись у службових справах до начальників і старших, на¬зивають їх за військовим званням, додаючи перед зван¬ням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Товаришу (пане) сержант», «Товаришу (пане) прапорщик», «Това¬ришу (пане) капітан».
Коли хочуть звернутися до іншого .військовослуж¬бовця в присутності командира (начальника) чи старшо¬го, просять на це дозволу командира (начальника) чи старшого. Наприклад: «Товаришу майор. Дозвольте звернутися до лейтенанта Коваленка».
Зі службових та особистих питань військовослужбо¬вець звертається до свого безпосереднього командира, а в разі необхідності — до вищого начальника.

ВІЙСЬКОВА ВВІЧЛИВІСТЬ
Військова ввічливість — це постійний зразок високої культури, скромності й витримки, це збере¬ження військової честі, це обов'язкове військове при¬вітання, як один із видів військового ритуалу. Військову честь зобов'язані віддавати один одному всі військовослуж¬бовці, в тому числі й рівні за військовим званням. Військову честь (привітання) віддають при зустрічі і при обгоні. Першим віддають військову честь підлеглі і мо¬лодші за військовим званням.


Військовослужбовці зобов'язані віддавати військову честь могилі Невідомого Солдата, бойовим прапорам вій¬ськових частин, військово-морському прапору під час прибуття на військовий корабель і в разі відбуття з ньо¬го, похоронним процесіям, що супроводжуються війсь¬ковими. Коли виконується Державний гімн України, військовослужбовці приймають положення «струнко» і прикладають руку до головного убору.

ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА (МАТРОСА)
ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПО СЛУЖБІ

Солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне і вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених перед ним завдань, а також за справний стан своєї зброї, дорученої йому техніки і цілісність ви¬даного йому майна. Він підпорядкований командирові відділення.
Солдат (матрос)  зобов'язаний: виявляти повагу до командирів (начальників) і старших; шанувати честь і гідність товаришів по службі, дотри¬муватися правил військової ввічливості, поведінки і при¬вітання (мал.  );


зразково виконувати службові обов'язки, сумлінно вивчати військову справу; засвоювати все, чого навчають командири (начальники); бути готовим до виконання зав¬дань, пов'язаних із захистом народу України (мал. 16);
оберігати державні і військові таємниці;
точно, ініціативно і сумлінно виконувати накази командирів (начальників);
повсякденно загартовувати себе, вдосконалювати свою фізичну підготовку;
досконало володіти зброєю і технікою, тримати її зав¬жди справною, вичищеною, готовою до бою;
постійно бути за формою та охайно вдягненим (мал. 17), дотримуватися правил особистої та громадської гігієни, охайно носити одяг і взуття, своєчасно й акуратно лагодити його, щоденно чистити та зберігати зброю у визначених місцях, дорожити державним і військовим майном;
бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати не¬гідних вчинків і утримувати від них інших;
неухильно виконувати правила безпеки під час викорис¬тання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках (мал. 18), а також дотримуватися правил пожежної безпеки;
під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати порушень громадського порядку і негідних вчинків щодо цивільного населення;
знати посади, військові звання і прізвища своїх пря¬мих начальників до командира дивізії включно.

 

Яндекс.Метрика >