...
Мо ставлення до Чіпки PDF Печать E-mail

Мо ставлення до Чіпки

Я не знаю, що говорили і що пояснювали вчителі української мови і літератури з цього приводу своїм учням, але з року в рік я перечитую те, чому дітей навчили. Чим далі, тим моторошніше мені читати ці тво¬ри – заявки на перепустку до вищої освіти, а відтак до ключових пози¬цій у політиці, економіці, правовій сфері, культурі. Подаю виписки з творів абітурієнтів у надії, що читачі хоч раз задумаються: а для чого, власне, у школі є література і екзамени з літератури?

"Навіть зарізяка Чіпка, повія Христя, злодій Максим Ґудзь – це люди душевно чисті, красиві, а тому роман Панаса Мирного має велике виховне значення..."

"Я думаю, що якби Чіпка жив у нашому суспільстві, то він до останнього подиху життя залишився б вірним борцем за правду..."

"Звичайно, образа на панів не дає права на розбій. В окремі періоди, захищаючи праве діло, можна вдаватись і до насильства, але лише тоді, коли це йде на користь народу. Та й Чіпка ж став на сторону бідноти..."

"І хоча Чіпка й допускав деякі помилки – ми з цього образу можемо взяти багато чого для себе. Так, він вчить нас любити працю, любити свій народ. Виховує в нас доброту, чесність, справедливість..."

"Чіпка вирішує боротись за щастя народу. Він зустрічається з Лушнею, Пацюком і Матнею. У колі цих п'яниць, злодіїв він думає про визволення селян із закріпачення. Дедалі більше Чіпка скочується на слизький шлях. У цьому проявляється революційна спрямованість Чіпки, прагнення до збройного повстання..."

"Але що може зробити Чіпка при такій широкій натурі й геніальності, чи міг він стерпіти, що пану можна грабувати чужими руками, а йому з товаришами – ні?"
"За смерть ні в чому не винних людей певну частку відповідальності несе Чіпка".

"Чіпка став стихійним бунтарем, та, можливо, на засланні хтось допоможе йому стати революціонером..."

"Сумління мас було ще не досить високе, тому Чіпка не знаходить серед них таких, як сам. А чи ж один багато зробиш?"

"Я вважаю, що Чіпку позитивним героєм назвати можна..."

"Він стає ватажком розбійницької ватаги. Роз'юджує себе горілкою, щоб легше вбивати, і грабує всіх підряд. Останнє пограбування – вирізав усю родину селянина-козака.
Головного героя роману можна вважати позитивним героєм, хоч він і кінчає своє життя кривавим убивцею..."

"В образ Чіпки Панас Мирний втілив кращі риси усього українського народу..."

"Чіпка не може погодитись, що в одного більше, ніж в іншого, і вирішує домогтися правди, урівнюючи багатих з бідними ножем..."

"Образ нової людини, Чіпки Вареника, вчить нас любити рідну землю, Вітчизну, примножувати її багатства. На сторінках роману яскраво змальовано соціальну пере¬будову села. Ця боротьба поклала початок нашому прекрасному сьогоденню. Були битви, були людські жертви, але вони були неминучі. Адже щастя завжди здобувається в боротьбі. Тільки пізніше партія зуміла згуртувати навколо себе робітників і селян, повести їх на вирішальний бій. Ми безмежно вдячні Чіпці Варенику, що він зумів у той грізний час закласти фундамент нашого щасливого життя. І те, за що боровся Чіпка, давно здійснилося".

Звернімо увагу на одну деталь: можна поміркувати, наскільки щирі ці учнівські опуси і наскільки правильно вони відображають зміст рома¬ну, авторський задум. (На мій погляд, сам зміст роману, сама авторська позиція містить непереконливі, а то й сумнівні з етичного боку місця, правильно трактувати які навряд чи можна в шкільних умовах). Проте біда в тому, що учні та абітурієнти вважають, що саме це і саме так треба писати, щоб одержати добру оцінку і потрапити до вузу.
Трапляються, звичайно, й інші твори, наприклад, такі:

Вони з Грицьком безжалісно нищили маленьких горобенят. Цікаво, що він (Чіпка) ніколи не совістився того, що сам робив зло. Чіпка обурюється, коли його вивели із земства «по неблагонадійності», «забувши», що він справді вбив сторожа. Обурюється, що землю відсудили Луценковому небожу і забуває, що ту землю сам отримав за хабаря. Іноді наче любить матір, але ж як він знущається з неї. Дбає про достаток, а потім усе пропиває без жалю. Ненавидить багатих, сам стає багатим, потім убиває таких, яким недавно був сам. Бідних він не вбиває тому, що в них нема чим поживитись, а не тому, що він їх любить. Він уже просто не може жити, не чуючи запаху крові.

Таку оцінку Чіпці Варенику дала Юлія Демченко із села М. Дівиця Прилуцького району Чернігівської області і я цілком приєднуюся до цієї оцінки.
Глибша, розлогіша оцінка роману – це предмет розмови, як ка¬жуть, в інших пенатах. Але та оцінка, до якої, мало замислюючись, схи¬ляють учнів учителі-словесники, а також вся відпрацьована десятиліт¬тями методика і практика вивчення цього роману в школі завдає великої шкоди. Врешті, якщо підходити до
с.72
цього питання з мірками правової держави, (?!?) вивчення цього роману в школі мусить бути заборонене, ос¬кільки там виправдовується зло і насильство (?!?). На завершення розмови хочу ще раз звернутися до В. Шаламова:
Юнакові не під силу відразу розібратися, розгледіти справжнє обличчя вуркага¬нів, а потім буває вже пізно...
Незмірна, неоглядна та шкода, яку принесло суспільству цяцькання із злодюгами, цим щонайшкідливішим елементом суспільства, що не перестає отруювати своїм смердючим диханням нашу молодь.

...Чи, може, все пояснюється «соціальною близькістю» класовій ідео¬логії персонажа Чіпки Вареника? Якщо так, то зайві тут слова...

 

Яндекс.Метрика >