...
Багатостраждальна моя Україно PDF Печать E-mail

Багатостраждальна моя Україно… Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були й твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажили тебе, відмовилися, відцуралися твоєї мови, відцуралися свого роду.
І все ж попри всі незгоди була ти і щасливою, бо не всі твої діти покірно сприймали образливе прізвисько «хохол», а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і «яких батьків діти». Щаслива ти, моя Україно, що над усе в житті вони любили тебе, свою неньку, «свою Україну убогу», і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, каралися, мучилися, але не каялися. Пишайся ж, матусю, такими дітьми. До них належав і твій син Тарас. Тяжке життя судилося йому. Народжений матір’ю – кріпачкою, він прожив таке мученицьке життя, що його б вистачило на десятьох чоловік.
Нас до глибини душі вражає велика любов Шевченка до України. Він полюбив її, як син кохає неньку. Доля склалася так, що все своє свідоме життя провів поет за межами України, але не зрікся, не забув її та своїх поневолених братів та сестер, все життя боровся за їхню долю. Поет не дбав про своє особисте щастя, а думав про народ і творив для нього. Свою збірку творів називає «Кобзар», щоб підкреслити свій зв’язок з народом, йог духовністю. І перший вірш «Думи мої,думи мої…»- поетичний вступ до «Кобзаря»- Шевченко адресує українському народу, посилає свої думки на далеку Україна, до простого народу. Шевченко вірить, що ненька – Україна привітає  його «діток нерозумних, як свою дитину». Поет вірить,що народ житиме, житимуть і його думи-поезії. В роки лихоліття Шевченко сумує разом зі своїм народом, переживає його горе як своє власне. Тому і стають його думи на папері «сумними рядками». Найвища нагорода для поета - знайти співчуття серед українців.
Українці-це народ Шевченка. Найщиріші, найтепліші почуття поет присвячує народові, а злими, іронічними словами картає панів, яких не цікавить доля народу, його історія і культура. До таких панів – безбатченків з поеми «і мертвим і живим…» він звертається з гнівом:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви рветеся на чужину
Шукати доброго добра…
Поет засуджує тих, хто не знає історії свого народу, не знає рідної мови. Україна – велика руїна, сердешна,уярмлена і закована стара мати, яку «землячки» віддають на виучку німцям. Але поет хоче бачити Україну оновлену, з доброю славою,з вільними устами і твердими руками:
І оживе добра слава,
Слава України.
Шевченко підносить проблему патріотизму, намагаючись здобути в прогресивної частини «земляків» бажання захистити народ від утисків і поневолення, піднести його мову і культуру, не відмежуючись при цьому від культури інших народів:

І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.
Твори, написані за межами України, передають любов і ніжність до України. Після смерті Шевченко заповідав поховати його
… на Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,  
І Дніпро, і кручі,
Було видно,було чути,
Як реве ревучий.
Значення мистецької та суспільної діяльності поета блискуче визначив Остап Вишня: «Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю».
Через твори Кобзаря у всіх поколінь його нащадків формується світосприймання загальнолюдських  цінностей, бо центральні образи творів – Любов, Істина, Воля, Добро, Мати, Україна.
Чому ж твори Шевченка залишаються сучасними і до нашого часу, адже у них розповідається про події, які давно минули?
Хоч зараз ці події стали історією (кріпацтво скасоване, царя скинуто, Україна вже незалежна держава) і, здається, проблеми, що хвилювали Шевченка, теж залишилися десь у минулому сторіччі, мені здається, що сьогодні в Україні відбуваються події, якоюсь мірою схожі з подіями шевченківського часу, і виникають схожі проблеми. Згадаймо свавілля начальства, свавілля влади. У більшої частини народу, як і в часи Шевченка, немає коштів задля гідного існування, а невелика кількість людей, десь до 10%, веде розкішне життя, мов «пани». На вулицях  з’явилося багато дітей та дорослих, що жебракують. Такі діти не мають родинного догляду, не навчаються в школі, невідомо де ночують і що їдять. Але ж це Шевченко мріяв про заможне життя кожної української родини, про вільну країну з великим народом. Шевченко навіть створив образ ідеальної України в поемі «Сон», де
…вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає…
І нема тому почину.
І краю немає!
Кожен з нас і сьогодні мріє про те, що наша країна буде такою ж красивою і щасливою. Український народ уже здобув волю і незалежність і зможе забезпечити гідне і щасливе життя своїм дітям.
До того ж завдяки творам Шевченка ми маємо змогу познайомитися з багатьма історичними подіями, зокрема з визвольною боротьбою українського народу. Такі твори,як «Гайдамаки», «Єретик», «Гамалія» відтворюють у художній формі героїчне минуле нашого народу і їх можна назвати історичними творами. Відомо, що без знання минулого не можна будувати майбутнє.
Доля рідного народу, його духовне недбання були для Тараса Григоровича Шевченка метою його життя. Ціла епоха говорила про себе його словами від імені народу. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле, надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам’ять.
Т. Г. Шевченко для нас більше ніж великий поет, він національний пророк   та філософ.

 

Яндекс.Метрика >