загрузка...
-->
Глобальні проблеми людства PDF Печать E-mail

Глобальні проблеми людства

Термін «глобальні проблеми людства» з’явився в 1960-ті роки завдяки діяльності Римського клубу. Римський клуб — міжнародна громадська організація, створена італійським промисловцем Ауреліо Печчеї та генеральним директором з питань науки ОЕСР Александром Кінгом 6-7 квітня 1968 р. Римський клуб поєднує представників світової політичної, фінансової, культурної й наукової еліти. Членство в Римському клубі обмежене (100 осіб). У різний час дійсними членами клубу були академіки Д.М.Гвішіані, С.П.Капіца, Є.К.Федоров, Є.М.Примаков, Ч.Айтматов, В.А.Садовничий, почесними членами — М.С.Горбачов, Б.Є.Патон. На початку 2008 р. міжнародний секретаріат Римського клубу був передислокований із Гамбурга (Німеччина) у Вінтертур, Швейцарія (кантон Цюріх). Римський клуб у травні 2008 р. розробив нову трирічну програму «Новий шлях світового розвитку» (A New Path for World Development), у якій визначені основні напрямки діяльності до 2012 р.
Глобальні проблеми людства — це проблеми, що стосуються всього людства, взаємин між країнами світового співтовариства, відносин між суспільством і природою, питань спільного розв’язання проблеми ресурсозабезпеченності.
Розрізняють такі глобальні проблеми:
Демографічна проблема породжена швидким зростанням кількості населення в країнах, що розвиваються. Ці країни внаслідок своєї економічної, соціальної й культурної відсталості найменше здатні забезпечити своє населення, що подвоюється кожні 20- 30 років, продовольством, а також іншими матеріальними благами, дати хоча б елементарну освіту підростаючому поколінню й надати роботу населенню в працездатному віці. Крім того, швидке зростання кількості населення супроводжується специфічними проблемами, однією з яких є зміна його вікової структури: частка дітей до 15 років протягом останніх трьох десятиліть збільшилася в більшості країн, що розвиваються, до 40-50 % їхнього населення. У результаті значно зросло економічне навантаження непрацездатного населення на працездатне, котре нині в цих країнах майже в 1,5 разу перевищує відповідний показник у промислово розвинених країнах. А з урахуванням більш низької загальної зайнятості працездатного населення в країнах, що розвиваються, і величезного відносного аграрного перенаселення в більшості з них працездатне населення зазнає фактично ще більш значного економічного перевантаження. Таким чином, потенційна небезпека сучасної демографічної ситуації полягає не просто й не стільки в тому, що в майбутні два десятиліття населення земної кулі збільшиться майже в 1,5 разу, скільки в тому, що з’явиться новий мільярд голодуючих, мільярд людей у містах, що не знаходять застосування своїй праці, півтора мільярда знедолених людей, які живуть за «рисою бідності». Таке положення було б здатне викликати глибокі економічні, соціальні й політичні потрясіння як усередині окремих країн, так і на міжнародній арені.
Розв’язання цієї глобальної проблеми впирається в складний комплекс соціально-економічних завдань сучасності (регулювання стрімкого зростання кількості населення, подолання розриву в розвитку між багатими й бідними країнами, усунення вбогості, голоду й неграмотності; необхідність перемоги над старінням людини, а також радикального подовження життя людей; проблема онкологічних, серцево-судинних захворювань і СНІДу).
За даними 00Н, при задоволенні запитів, що відповідають сучасному західному суспільству, сировини й енергії вистачить тільки на 1 млрд людей, саме на населення США, Західної Європи й Японії. Тому ці країни стали називати «золотим мільярдом». Решта населення Землі перебувають за бортом «золотого мільярда». Але якби воно зуміло дійти в зростанні споживання мінеральних ресурсів до рівня США, то відомі запаси нафти виснажилися б за 7 років, природного газу — за 5 років, вугілля — за 18 років. Залишається сподіватися на нові технології, але всі вони здатні до ефективних результатів при стабільній, а не такій, що подвоюється кожні кілька десятків років, кількості населення.
Екологічна проблема пов’язана з руйнуванням природного середовища. Вона постала дуже гостро, тому що людина все більше й більше втручається в природу, забуваючи про необхідність підтримувати в ній біологічну рівновагу. Екологічна проблема — глобальна проблема людства, що виникла з початком індустріальної діяльності людства й особливо загострилася в другій половині XX ст. Крім індустріалізації, поглибленню екологічної проблеми сприяли ядерні випробування, проведені в трьох середовищах географічної оболонки Землі (повітря, вода, земля). Екологічна проблема багатогранна, оскільки вона виявляється практично в усіх галузях діяльності людини.
До екологічної проблеми належить:
•    • скорочення площі лісів у помірному й тропічному поясах, наслідком чого є скорочення джерел надходження кисню в атмосферу;
•    • спустелення територій у результаті нераціональної господарської діяльності; зменшення біологічної розмаїтості рослин і тварин Землі через руйнування середовища їхнього перебування тощо;
•    • водна й вітрова ерозія ґрунту зменшує площу ріллі, знижує родючість ґрунту, утрудняє обробку полів, руйнує дороги та інші спорудження, замулює канали й водоймища; машинна деградація ґрунтів під впливом руху тракторів і впливів сільськогосподарської техніки призводить до руйнування структури й погіршення якостей ґрунту; забруднення ґрунту в результаті застосування великої кількості добрив (пестицидів) знижує здатність бактерій розкладати органічний матеріал ґрунту й виробляти необхідні рослинам живильні речовини;
•    • забруднення водойм небезпечними забруднювачами промислового походження (важкими металами: кадмієм, свинцем і цинком, які потрапляють у водойми зі стічними водами). Інше серйозне джерело забруднення прісних вод — кислотні дощі, спричинені транспортно-промисловими викидами.
Енергетична проблема відображає завдання надійного забезпечення людства паливом. Обмеженість ресурсів і їх вичерпуваність ставить людство перед необхідністю твердої економії енергії, використання нових енергозберігаючих технологій. Можна виділити низку загальних тенденцій і особливостей у розвитку енергетики світу в сторіччі, що почалося. У XXI ст. неминучим є значне зростання світового споживання енергії, у першу чергу в країнах, що розвиваються. У промислово розвинених країнах енергоспоживання може стабілізуватися приблизно на сучасному рівні або навіть знизитися до кінця століття. За найнижчим прогнозом, світове споживання енергії може скласти в 2050 р. 350 млн ТДж/рік, у 2100 р.— 450 млн ТДж/рік (при сучасному споживанні близько 200 млн ТДж/рік). Людство достатньою мірою забезпечене енергетичними ресурсами на XXI ст., але подорожчання енергії є неминучим. Щорічні витрати на світову енергетику зростуть у 2,5-3 рази до середини століття й у 4-6 разів до кінця його порівняно з 1990 р. Середня вартість одиниці кінцевої енергії збільшиться відповідно на 20-30 і 40-80 % (збільшення цін на паливо й енергію може бути ще значнішим).
Немає підстав очікувати, що темпи виробництва й споживання енергії в найближчій перспективі істотно зміняться, тому важливо одержати відповіді на такі запитання:
•    • який вплив на біосферу й окремі її елементи чинять основні види сучасної (теплової, водної, атомної) енергетики і як змінюватиметься співвідношення цих видів в енергетичному балансі в найближчій перспективі;
•    • чи можна зменшити негативний вплив на середовище сучасних (традиційних) методів одержання й використання енергії;
•    • які можливості виробництва енергії за рахунок альтернативних (нетрадиційних) ресурсів, таких як сонячна, вітрова енергії тощо.
Шляхи подолання екологічних програм
А. Шляхи розв’язання демографічної проблеми:
1. певна демографічна політика планування родини. Метою розв’язання демографічної проблеми ООН прийняла «Всесвітній план дій у галузі народонаселення». Програма планування родини може сприяти поліпшенню відтворення населення. Але однієї демографічної політики недостатньо;
2. зміна економічних і соціальних умов життя — це головний шлях розв’язання демографічної проблеми. До рішучого повороту можуть привести лише найсерйозніші соціальні перетворення. Про це свідчить сам перелік країн, які, ведучи контроль народжуваності, не обмежилися цим і пішли на величезні витрати, підняли життєвий рівень, поліпшили соціальну обстановку й досягли помітного зниження зростання кількості населення,— КНР, Індонезія, Південна Корея, Таїланд. У 60-80-х pp. XX ст. народжуваність там скоротилася на 25-60 %.
Б. Шляхи розв’язання екологічних проблем:
1. ефективне очищення промислових і міських стічних вод для збереження чистоти джерел водопостачання;
2. обмеження несанкціонованого викидання сміття;
3. обмеження викидів в атмосферу вуглекислого газу (парниковий ефект), сірчистого газу (кислотні дощі), нітроген оксиду (озонові діри);
4. створення заповідників, заказників і національних парків із метою збереження природних комплексів, видів тварин і рослин;
5. обмеження вилову риби, полювання з метою збереження певних видів.
Швеція — одна з небагатьох високорозвинених країн світу, що зуміли скоротити викиди в атмосферу карбон двооксиду. У період з 1990 по 2006 р. вони зменшили« майже на 9 %, хоча обсяг економіки за той самий період зріс на 44 %. Важливим фактором стала та обставина, що нафта більше не використовується з метою опалення в колишніх масштабах. У системах централізованого теплопостачання її значною мірою замінили різні види біопалива. Порівняно з 1990 р. скорочення є досить значним: того року викиди карбон двооксиду в атмосферу Швеції склали 80 тис.т, а за даними 2006 р. цей показник був лише не набагато більшим — 51,5 тис.т.
В. Шляхи розв’язання енергетичних проблем:
1. використання альтернативних видів енергії (енергія Сонця, вітру, термальних вод та інших джерел), які належать до невичерпних і екологічно чистих;
2. збільшення частки атомної енергетики при дотриманні правил експлуатації АЕС;
3. використання енергозберігаючих технологій (зменшення металоємності продукції, збільшення тривалості життя виробів);
4. перехід на наукомісткі технології, пов’язані з використанням комп’ютерних та інших слабкострумових пристроїв;
5. економія енергії в побуті й на виробництві за рахунок удосконалювання ізоляційних властивостей будинків, контролю витрати електроенергії тощо
3. Техногенні проблеми в суспільстві
За катастрофами штучного походження міцно закріпився термін «техногенні катастрофи» (від гр. techne — майстерність, genes — породжений) — тобто катастрофи, спричинені виробничою діяльністю. Техногенні катастрофи з’явилися відразу після того, як людина стала винаходити нові технології. Подібні події — неминуча сплата за технологічний прогрес. Наслідками техногенних катастроф (Industrial disaster) є масова загибель людей або екологічна катастрофа.
Основні види техногенних катастроф
1. Екологічні катастрофи.
Причини: зневажання заходами безпеки, недбалість персоналу підприємств, політичні й адміністративні амбіції, жадібність, бездумне прагнення до економії засобів і дезінформації або повного утаювання відомостей про катастрофу.
2. Авіакатастрофи.
Причини: помилки й прорахунки людей, зневажання заходами безпеки, недбалість персоналу, несприятливі погодні умови.
3. Вибухи.
Причини: помилки й прорахунки людей, присутність отруйних і горючих газів, надлишок вибухонебезпечного пилу, зберігання старих боєприпасів, перевантаження судна, терористичні акти.
4. Залізничні катастрофи
Причини: помилки й прорахунки людей, несправні й перевантажені потяги.
5. Катастрофи на воді.
Причини: помилки й прорахунки людей, вибух, пожежа.
6. Ядерні аварії.
Причини: помилки й прорахунки людей, відмови в роботі обладнання, вибух, пожежа.
26 квітня 1986 р. відбулася найстрашніша в історії людства аварія на Чорнобильській АЕС (Україна, СРСР). У результаті вибуху четвертого реактора в атмосферу було викинуто кілька мільйонів кубічних метрів радіоактивних газів, що в багато разів перевищило викид від ядерних вибухів над Хіросімою й Нагасакі. Вітри рознесли радіоактивні речовини по всій Європі. Із зони радіусом ЗО км від реактора, що вибухнув, була проведена повна евакуація жителів. Проживання в ній заборонено. Мине багато років, перш ніж буде пізнаний і осмислений весь жах чорнобильської катастрофи, її страшні наслідки для людства.
Кожна техногенна катастрофа по-своєму унікальна. Однак є й загальні причини, які стоять за нещастями цього роду. Американський дослідник Jli Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», перелічує їх у такому порядку: Дурість, Недбалість і Корисливість. На думку Девіса, так званий «людський фактор» техногенних катастроф практично цілком зводиться саме до таких обставин: недбалість обслуговуючого персоналу, політичні й адміністративні амбіції, жадібність, бездумне прагнення до економи коштів і до дезінформації або повного утаювання відомостей про катастрофу.
Чи можна запобігти техногенним катастрофам і мінімізувати їхні наслідки?
- насамперед це високий освітній рівень населення і його активна громадянська позиція. Чим відповідальніше і професіональніше жителі тієї або іншої країни ставляться до своїх робочих обов’язків і чим пильніше їх контролює суспільство, тим нижча ймовірність техногенної катастрофи;
- величезну роль відіграє підготовленість приватних компаній і державних структур до дій за екстремальних умов.
1. Дані ООН свідчать, що техногенні катастрофи посідають трете місце серед усіх видів стихійних лих за числом загиблих. На першому місці — гідрометеорологічні катастрофи (повені й цунамі), на другому — геологічні (землетруси).
2. «Найдорожчою» техногенною катастрофою в історії людства за приблизними підрахунками є аварія на Чорнобильській АЕС. У цілому, тільки на часткову ліквідацію її наслідків витрачено близько двохсот мільярдів доларів США.

 

Яндекс.Метрика >