...
Реферат на тему: “Виникнення та розвиток міста Кам’янця-Подільського” PDF Печать E-mail


План
1.    Вступ……………………………………………………………………..3
2.    Історичні відомості…………………………………………………….3
3.    У чужоземній окупації……………………………………….5
4.    Возз'єднання із Росією……………………………………….11
5.    Література…………………………………………………….14

Вступ
Кам'янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п'єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам'яне диво. Кам'янець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.
Старі місто Камянця Подільського Історичне минуле Старого міста приховує безліч таємниць. Досі остаточно не встановлено, коли виник Кам'янець. Деякі історики вважали, що місто було побудоване на початку нашої ери даками в період римсько-дакійських воєн. Називалося воно тоді Петридавою або Клепідавою (від грецького “петра” чи латинського “ ляпіс” - камінь та дакійського “дава” - місто).
Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. Реставратори знайшли рештки житлових і оборонних будівель XI-XIII століть і цим спростували версію, яка побутувала щодо виникнення міста наприкінці XIV століття.
Історичні відомості
На території теперішнього Кам'янця-Подільського з давніх давен селилися люди. Археологічними розкопками доведено, що тут існували поселення у Трипільську епоху - IV-III тис. до н. е. Простежується тут Черняхiвська культура IIV-VIст. та культура слов'янського племені тиверців VIII-IX ст. Виявлені тут i нашарування культури Київської Русi - XI-XIII ст. А от коли ці племінні поселення перетворилися на місто - невідомо, немає про це відомостей в літописах.
Дореволюційні історики міста Сiцiнський, Роллє, Прусевич та інші, йдучи за литовським літописом в якому подано явно помилкові відомості про місто, прийняли концепцію цього літопису, що Кам'янець-Подільський засновано ніби-то литовськими намісниками Корiатовичами десь близько 1362 р. Після загарбання Поділля феодальною Литвою. Помилковість цих тверджень не викликає зараз жодного сумніву Навіть простий аналіз грамоти князів Корiатовичiв, даної Кам'янцю в 1374 році, свідчить, що місто з оформленим вже ремеслом i торгівлею існувало ще до приходу литовців.
Нещодавно виникла ще одна історична помилка. На підставі документів Вірменської академії наук було прийнято, що у Кам'янці-Подільському в 1062 році поселилися вірмени i що місто засновано не пізніше цього року. Цю дату підтвердив i відомий історик, академік М. М. Тихомиров. Наукова критика відкинула ці документи i дата 1062 року для Кам'янця відпала.
Проте, сучасними дослідниками висунуто теорію (І.С. Винокур та М.Б. Петров), що вперше Кам'янець з'являється на історичній арені в 1228 році. "Володимиръ же Киевскыи собра свои вои Михаилъ Черниговьскыи яко бо бе wць его постриглъ wца моего бе бо емоу боязнь велика во срци его. Володимиръ же всади Котяна и вси половци и придоша къ Каменцю Володимиръ же сос всими князи и Коуряны и Пиняны и Новгородци и Тоуровьци wсьседоша Каменець." 5). Під цією звісткою вперше випливає на історичну сцену місто Кам'янець.
Великого значення також набирають археологічні дослідження останніх років, проведені у Старій фортеці. Археологічними розкопками доведено, що по західному периметру фортеці, в основі існуючих оборонних мурів i баштових стін, збереглося давне кам'яне ядро первинних мурів XII-XIII ст. з щілинами для лука. Аналіз способу будівництва та будівельного розчину тих часів, а також аналіз археологічних матеріалів, виявлених по підошві первинного муру, показали, що первинний мур споруджено наприкінці XII ст., а у XIII ст. його двічі потовщували. Додатковим підтвердженням датування первинного муру є також щілини для лука. Після запеклої війни між Галицько-Волинським князем Данилом Романовичем з Куремсою в 1250-1255 рр. яка хоч і закінчилась перемогою Данила - все ж Поділля, а разом з ним і Кам'янець потрапляють під владу татар. Наступний напад татар на чолі з Бурундаєм змусив князя Данила Галицького зруйнували наявні оборонні споруди Галицько-Волинського князівств, до складу якого входив і Кам'янець i суворо заборонили будувати їх в майбутньому.
Наслідки досліджень у старій фортеці дають змогу датувати заснування Кам'янця – Подільського рубежем XI-XIIст. Руїни первинних мурів XII-XIII ст. стали пізніше основою фортеці, яку наприкінці XIV ст. розпочали будувати литовські намісники князі Корiатовичi, а в ХV ст. продовжили i в 1544 р. закінчили поляки. Ця фортеця має тепер назву Старої фортеці, її ремонтували i перебудовували в ХVІІ-ХVІІІ ст., а зараз її треба вважати пам'ятником XI-ХШ-ХІV-ХVІІІ ст.
У чужоземній окупації.
Близько 1362 року великий князь Литовський Ольгерд переміг татарiв на Синіх водах (р. Синюка) i окупував Поділля i Київщину.
Литовці застали на Русi вищу культуру, ніж була тоді на Литвi Вони перейняли цю культуру, перейняли руське право, деякі звичаї та руську мову, яка більш як на 200 років стала державною мовою феодальної Литви.
На Поділлі i у Кам'янці осіли литовські намісники i князі Корiатовичi. Як уже згадувалося Корiатовичi в 1374 році надали місту Магдебурське право, тобто, грамоту про права населення. Кам'янець став першим містом у Південно-західній Україні, де найраніше, ще у XIV ст., було запроваджено магдебурзьке право.
Загарбання міста литовцями співпало з періодом коли римський католицизм i його голова - Папа Римський направили свої зусилля на підкорення католицизму руських земель Одночасно з литовцями до Кам'янця почала проникати агентура войовничого ватиканського католицизму католицькі ордени, які безпосередньо підлягали папі римському. В 1366 р. у місті з'явився орден домiнiканiв. Тут ще зовсім не було католиків i домiнiкани прибули сюди з підступною, підривною метою. В 1375 р. папа римський затвердив у Кам'янцi католицьку дiєцезiю (єпископію) та першого біскупа (єпископа) Вільгельма Домiнiканина (німця).
Близько 1390 р. у Кам'янці з'явився другий католицький орден францисканців. Так папа римський перетворив Кам'янець на форпост католицизму на південному заході Русi. Протягом чотирьох наступних століть Ватикан направляв свої зусилля по примусовому окатоличенню українського населення Поділля через Кам'янець. До міста прибули нові католицькі ордени, вірна підривна агентура римського католицизму. В ХVІІ ст. їх було тут вже шість - домiнiкани, францискани, єзуїти, кармеліти, домініканки, тринiтари. На початку ХVІІІ ст. у місті з'явився ще один орден - унiатiв-базилiан, самих надійних прислужників i наймитів католицизму.
У 1386 р. після смерті Юрія i Олександра Корiатовичiв, у Кам'янці i на Поділлі намісником став Федiр Корiатович, брат померлих. В 1393 р. великим князем литовським було обрано Вiтовта. Федiр Корiатович відмовився визнати Вiтовта i повстав проти нього. Вiтовт пішов походом на Поділля, захопив Вроцлав, а потім i Кам'янець. Федiр Корiатович був змушений тікати в Угорщину, де правив нею до смерті-1414р.
У 1385 р. шляхетська Польща i феодальна Литва прийняли Кревську унію, за якою об'єдналися в одну державу. Шляхта використала цю угоду для загарбання Кам'янця i Поділля. Спираючись на католицьке духівництво i католицькі ордени, польська шляхта стала вірним спільником i знаряддям католицизму у загарбаннi руських земель, в експансії католицизму на руський схiд.
У 1394 р. польський король Ягайло, за згодою Вiтовта, вперше захопив Кам'янець i передав у державу польському вельможі Спитку з Мельштина за 20 тис. злотих. Після смерті Спитка Ягайло викупив Кам'янець i в 1400 р. передав князю Свидригайло, але в 1404 р. знову захопив Кам'янець i в 1410 р. повернув місто Вiтовту. В 1424 р. було підтверджено Магдебурське право, яке було надане у 1374 р.
У 1430 р. Вiтовт помер i місто підступним обманом захопили шляхтичі з оточення короля Ягайла Федiр i Михайло Бучацькi. З цього часу Кам'янець надовго зостався під владою Польщі.
У 1434 р., внаслідок війни між Ягайлом i Свидригайлом, шляхетська Польща захопила також все Центральне Поділля, від р. Збруч до р. Мурафи. Було створено Подільське воєводство з центром у Кам'янці.
У загарбаному краї польська шляхта встановила жорстокий колоніальний режим соціального i національно-релігійного гноблення місцевих українців Спираючись на допомогу католицького духівництва i католицьких орденів, шляхта вдавалася до примусового окатоличення українців, денаціоналізації їх, ополячення. Державець Кам'янця Спитко з Мельтшина пропонував навіть фізично винищити українців Спитко говорив "ми не будемо безпечні, доки існують руські, як що їх не знищимо, самі загинемо". Фізичне винищення православних-руських благословляв i папа римський. В 1624 р. папа Урбан VI писав польському королю: "Нехай буде проклятий той, хто стримає меч від крові православних" Треба зазначити, що на протязі багатьох століть, в ХІV-ХV, навіть в XIX-XX ст. під назвою "православний" розумiли - руський i навпаки всякого руського (українця) i росіянина вважали православним.
В ХV ст., після утворення Подільського воєводства, для Поділля i Кам'янця було встановлено герб: рельєфне зображення сонця в проміннях. У січні 1796 р. , указом цариці Катерини II, цей герб був затверджений для новоствореної Подільської губернії. В серпні 1967 р. виконком міської Ради депутатів трудящих затвердив для Кам'янця Подільського герб, в основу якого покладено старовинний герб - сонце в проміннях.

Герб відбиває глибоку давнину. В ХVI ст. українська община міста славилася високою культурою вищою, ніж була у польській общині. Поляки були господарями міста i вживали заходів до обмеження розвитку української общини. Незважаючи на це, в общині високо стояла культура, у 1589 р. тут було створене при Іоанна Предтеченській церкві братство, а при ньому братська школа, одна з перших на Українi, у польській общині аналогічна католицька школа була створена Єзуїтами тільки в 1611 р.

З Кам'янця вийшли такі відомі українські вчені і діячі XVI ст. як Герасим Смотрицький, Ісайа Кам'яничанин, Дем'ян Наливайко, Северин Наливайко, Мелентій Смотрицький.
В ХVI-ХVII ст. у всій Європi відома Кам'янецька фортеця, наймогутніша на Південному Заході оборонна споруда. Ще й сьогодні вражає i викликає подив i захоплення поєднання стрімких i глибоких урвищ у камені з міцними штучними спорудами. До наших днів тут збереглася єдина в Європi i в усьому світі башта Гончарська, побудована за принципом рикошетування художника i фортифікатора доби Відродження Альфреда Дюрера.
В XVI - першій половині XVII ст. місто зростало економічно, виростали ремісничі цехи, збільшувалося їх виробництво, зростала торгівля. Загострювалися класові суперечності, посилювалася експлуатація i визиск бідніших верств населення як з боку панівної польської шляхти, так i з боку місцевої заможної верхівки: війта, райців, ремісничих майстрів. В одному з документів XVII ст. говориться: <...Самі райці де тільки можуть грабують убогих людей, від чого у посполитих серце болить i, можливо, вони розповзуться світ за очi>.
В XVII ст. Кам'янець був визначним містом Європи. Через нього проходив торговий шлях із Заходу на Схiд. Тут ще в XVI ст. було побудовано караван-сарай - склади i заїзди для західних купців та для караванів східних купців. Як відгук цієї сивої давнини до наших днів збереглася назва передмістя - Карвасари. У місті проживало близько 15 тис. населення, стільки, як було тоді у таких відомих першорядних містах, як Київ, Варшава, Стокгольм.
В той період у місті було чотири общини: українська, вірменська i польська та єврейська. Кожна мала свій магістрат. Українська община займала більше половини території Старого міста, або всю північно-східну частину від берега р. Смотрич i руського ринку до Вірменської площі та Руські Фільварки. Вірменська община всю південну частину Вірменської площі до р. Смотрич та села Кубачiвку, Великі i Малi Вірмени. Польська община займала невелику північно-західну смугу від Кушнірської башти до Старого мосту та Польські Фільварки. Населення відповідно було: українців близько 7 тис., вірменів близько 5 тис., та поляків, включаючи війська гарнiзону - приблизно 2-3 тис.
В період визвольної війни 1648-1654 рр. Кам'янець чотири рази штурмували козаки i повстанці - в 1648, 1651, 1652, 1655 рр. під керівництвом Кривоноса, Богуна, Джеджелiя i Богдана Хмельницького. В четвертому штурмі брав участь загін російського війська під командуванням боярина Василя Бутурлiна. Під час штурмів міщани міста підтримували таємний зв'язок з козаками.
У місті часто виникали пошесті морової язви - чуми. Заносили її частіше татари при нападах на Поділля та торговці худобою, шкірами i старими речами. Вперше чума зафіксована під 1467 р. Найбільше лиха завдала в 1770-1771 рр., коли вона продовжувалася 6 місяців. У місті i навколишніх селах тоді померло З0 тис. населення. Найбільша смертність була серед євреїв, яких померло 2434 душі, або 58%.
Після визвольної війни 1648-1654 рр. польська адміністрація посилила переслідування українського населення У 1658 р. український магістрат був виселений з Руського ринку i він змушений був оселитися у вірменському кварталі У 1670 р. український магістрат взагалі був ліквідований i українську общину підпорядкували польському магістрату. В результаті цього в місті виникали часті повстання за повернення руського магістрату, який було відновлено в 1672 р. до загарбання міста турками. Українців виселяли з центру міста за межі оборонного пояса, в долину р. Смотрич.
27 серпня 1672 р., після недовгої облоги, Кам'янець загарбали турки. Жителям міста, також військовій злозі було дозволено покинути Кам'янець в триденний строк. 30 серпня 1672 р. більшість жителів на 300 возах покинули місто, а 3 вересня відбувся урочистий в'їзд султана Магомета ІV через Руську браму до міста. Здобуття міста викликало велике враження не тільки в Польщі, а й в усьому християнському світі. Поляки робили неодноразові спроби повернути місто, але невдало. Населення покидало місто, завмерла торгівля, більше третини будівель було зруйновано, а решта пошкоджені. Спроби відновити турками місто як торговий центр зазнали невдачі навіть після повернення Кам'янця до польської корони. Майже всі церкви і костели Кам'янця були перетворені на мечеті. Невідомий автор XVII ст. оплакував занепад славного міста:
Поділля ревно вздихає,
Україна тяжко ридає,
О тім Каменчу городі славнім,
Що був на весь світ славним,
Тепер в тобі зостають турки i татари,
Где твоя слава, Кам'янече старий ?
27 років у місті господарювали турки i завдали йому великої шкоди. За цей час турками було вивезено близько 100 возів коштовностей.
У 1699 р. за Карловицьким договором Туреччина повернула Польщі Поділля i Кам'янець.
Після виходу турків з міста польська шляхта відразу поновила утиски i переслідування руських українців. Наприкінці 1699 р. польський загальний сейм заборонив українцям i євреям селитися у місті У 1700 р. у місті запроваджено примусову унію православ'я з католицизмом. З допомогою польської шляхти уніати захопили кращі церкви у місті i стали вірними прислужниками i наймитами шляхти i католицизму".
Дуже багато лиха завдав католицизм некатолицьким i іновірним народам. Вiн органiзатор жахливої інквізиції, що огорнула всю Європу i на кострищах якої загинуло 5 мільйонів невинних жертв. Він організатор i натхненник численних хрестових походів, в тому числі i на Поділля та Кам'янець.
У 1666 р місцеві вірмени, а було їх тоді близько 5 тис, прийняли унію з католицизмом. Уже через 100 років, у 1767 р., вірменський храм став католицьким, вірмени були окатоличені, ополячені i втратили свою національність. Ось перед якою реальною загрозою стояло українське населення міста.
У XVIII ст. шляхетська Польща почала занепадати як держава. Численні гайдамацькі постання, які відбувалися також в околицях Кам'янця (1703 - Шпак, 1734 - Верлан) та внутрішні панські чвари все більше розхитували шляхетсько-панський устрій у Польщі. Під кінець XVIII ст. Польща дійшла до повного занепаду i була поділена між сусідніми державами.
Возз'єднання із Росією.
У 1792 році відбувся другий поділ Польщі Поділля i Кам'янець були возз'єднані з Росiєю В 1796 р. була створена Подільська губернія з центром к Кам'янці. Місто зосталося i надалі центром Поділля, яким він став ще 1362р Центром Поділля, і проіснувало у своєму статусі до 18 березня 1919 року, коли губернським центром стала Вiнниця. Ще один раз Кам'янець став центром області у 1938 році, але в 1940 р. цей центр перемістився до Проскурова, який в 1954 р. був перейменований на Хмельницький. Так само було перейменовано і область - з Кам'янець-Подільської на Хмельницьку. 557 років Кам'янець був столицею Поділля.
На час возз'єднання із Росiєю Кам'янець опинився в занедбаному стані. Якщо у 1570 р тут було 4,5 тис населення, а в середині XVII ст. - 15 тис, то на 1795 р. зосталося тільки 3,45 тис. душ. У місті почали занепадати ремісничі цехи, які, поряд з торгівлею, були колись основою добробуту міста. Замкнуті ремісничі цехи гальмували розвиток ремесла Значна кількість ремісничої бідноти, зокрема <партачi>. <Партачi> - ті, яких з різних причин, не обов'язково фахових, не приймали до цеху (ред.) залишилися поза цехами. У боротьбі за існування вони ставали позацеховими кустарями i підривали товарне виробництво цехів.
У 60-х роках XIX ст. на зміну феодалізму приходить капіталізм, пожвавлюється розвиток міста, з'являються напівкустарні підприємства. Зростає населення міста i досягає 23 тис. душ.
У другій половині XIX ст. у місті набирає поширення демократичний рух учнівської молоді. Виникають організації народницького напрямку: <Кам'янецька комуна> (1868 р.), <Подільська вільна друкарня> (1879 р.), Подільська група <Народної волi> (1882 р.), до якої належав М.М.Коцюбинський. У Кам'янці розпочали свою діяльність письменники-демократи С.В.Руданський, А.П.Свидницький, Г.О.Мачтет, автор відомої революційної пісні <Замучен тяжелой неволей>, революційні народники В.К.Дебогорiк-Мокрiєвич, В.i.Дзюбинський, перший полiткаторжник на Сахаліні Н.Ф.Крижанiвський.

Література
1.    Пламеницька Є.М. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці // Слов'яно-руські старожитності. -К., 1969. - С. 143-144;
2.    Винокур І., Петров М.Б. До початку історії Кам'янця-Подільського // Марра Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. — Львів-Київ-Нью-Йорк, 1996. - С. 113-135;
3.    Винокур І., Петров М. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект // Краєзнавство. -1999. — № 1-4. — С. 10-23.
4.    Крикун М.Г. Люстрація Кам'янця-Подільського 1734 р. (до питання про житловий фонд українського міста у XVIII ст.) // Український археографічний щорічник. Нова серія. — Вип. 2. — Т. 5. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 228.

 

Яндекс.Метрика >