...
Реферат на тему: Греція під владою Македонії. східні походи Oлександра PDF Печать E-mail

Реферат на тему: Греція під владою Македонії. східні походи Oлександра

ГРЕЦІЯ ПІД ВЛАДОЮ МАКЕДОНІЇ
ПІДНЕСЕННЯ МАКЕДОНІЇ. У IV ст. до н. е. зміцніла непомітна раніше країна Македонія, що була розта¬шована на півночі Балканського півострова. Македонські царі за¬своїли звичаї греків та їхню культуру.
Найбільшої могутності Македонія досягла за царя Філіпа II (IV ст. до н. е.). Філіпп був талановитим полко¬водцем. Він створив «македонську фалангу» — стрій солдатів, вишикуваних у 16 рядів і озброєних довгими списами. Воїни клали ці списи, за¬вдовжки 6 м, на плечі тих, хто стояв перед ними. Прорвати фронт фалан¬ги було неможливо. Для захисту фаланги з боків ставили право¬руч і ліворуч кінноту. Філіпп застосовував також пересувні баш¬ти на колесах для облоги міст.
Маючи таку сильну армію, Філіпп почав завойовувати Грецію, яка була ослаблена Пелопоннеською війною. Він уміло розпалю¬вав сварки між грецькими державами і змушував їх приєднувати¬ся до Македонії. А проти тих, хто чинив опір, посилав армію. Багато грецьких полісів визнали владу Філіппа.
АФІНИ - ГОЛОВНИЙ ПРОТИВНИК МАКЕДОНІЇ. Під час Пело¬поннеської війни  найдужче постраждали Афіни. Тому Афінам важко було воювати з Македонією. Афіняни розділилися на дві партії. Одні виступали за союз із Філіппом, інші були проти. Перші вірили, що македонський цар припинить міжусобні війни і встановить в усій Греції мир. Другі бажали за будь-яку ціну збе¬регти незалежність. Серед останніх був знаменитий афінський оратор Демосфен. Його гнівні і сміливі промови, спрямовані про¬ти царя Філіппа, стали називати філіппіками. Слово «філіппіка» вживають і нині у значенні «викривальна промова проти когось».
У 338 р. до н. е. біля міста Херонеї відбулася битва греків і ма¬кедонян. Філіпп переміг, Афіни зазнали поразки. Майже вся Греція потрапила під владу Македонії.
ОРАТОР ДЕМОСФЕН. Від народження Демосфен був слаб¬кий та хворобливий. Батьки його рано померли, а нечесні опікуни забрали собі маєток і гроші. Коли хлопчик виріс, він вирішив повернути своє майно назад. Але для цього треба було вміти гарно виступати в суді. Демосфен гаркавив і дуже соромився говорити. Для того щоб виправити цей недолік, він купив цуценя і слідом за ним повторював звук «р-р-р». Крім того, він виходив на берег моря, набирав у рот круглих камінців і під шум прибою вчився чітко вимовляти слова. Невдовзі він зробився гарним оратором і відсудив своє майно.
У Демосфена була ще одна погана звич¬ка: під час промови він, хвилюючись, некра¬сиво пересмикував плечем. Щоб позбутися цього, він підвісив на нитці до стелі меча, якраз над своїм плечем. Коли він забувався, меч боляче колов його. Так він позбувся цієї шкідливої звички.
Пізніше, коли Греція опинилася під вла¬дою македонян, Демосфена заочно засудили до смертної кари за його виступи проти Філіппа. Демосфен утік з Афін і заховався на одному з островів у храмі Посейдона. Храми в давнину служили притулком для втікачів, і ніхто не мав права схо¬пити там людину. Але знайшовся зрадник, який упізнав Демосфе¬на. Він став переконувати його, щоб той поїхав разом з ним до ма¬кедонців, бо вони, мовляв, не зроблять йому нічого поганого. «За¬чекай трохи, — сказав Демосфен зрадникові.— Я напишу листа родичам». З цими словами Демосфен узяв шматок папірусу й оче¬ретинку для письма. Раптом він прикусив кінчик пера і впав на землю мертвим. В очеретині було заховано сильну отруту. Демос¬фен проковтнув її, щоб не датися живим ворогам.
ЮНІСТЬ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО. Македонський цар Філіпп став володарем усієї Греції. Він вирішив помститися персам за всі кривди, завдані грекам, і почав готува¬тися до війни з Персією. Та розпочати війну Філіппу не судилося. Несподівано його вбили в палаці під час бенкету. Царем став його син Александр. На той час йому було двадцять років.                                       
Переказують, що тієї ночі, коли він народився, злочинець Герострат спалив храм богині Артемідй Ефеської, що вважався третім чудом світу. Зробир він це для того, щоб прославитись. Трапилось це 21 червня 356 р. до н. е.
Александр був сміливий та енергійний, хоча й за¬пальний юнак. Він здобув гарну освіту. Його вчите¬лем був знаменитий грецький учений Арістотель. Історик Плутарх писав: «Александр схилявся перед Арістотелем і любив учителя, за його власними сло¬вами, не менше, ніж рідного батька. Він повторював, що Філіппові зобов'язаний тим, що живе, а Арістотелю — тим, що живе гідно, як належить людині».
Александр дуже пишався своїм походженням: він вважав, що його предком був сам легендарний герой Геракл. Ще змалку Александр мріяв про подвиги. Із сумом він ка¬зав друзям: «Батько все зробить без мене, і для нас не залишиться жодного славного подвигу!»
Александр Македонський став знаменитим завойовником ста¬родавнього світу.

СХІДНІ ПОХОДИ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
ПОХІД У ПЕРСІЮ. Після смерті батька Александр продовжував його політику. Він пішов війною на Персію. Його велика армія скла¬далася з греків і македонців. Усіх об'єднувала ідея священної війни та помсти персам за розорення Греції під час греко-перських воєн.
У 334 p. до н. е. Александр переправився через протоку Гелле¬спонт між Європою та Азією й опинився на території Перського царства. Міста одне за одним здавалися пол¬ководцю. Ніщо не могло його спинити.
Назустріч Александру вирушив перський цар Дарій III з величезною армією. Біля міста Ісси відбулася битва, в якій перемогли маке¬доняни. Александр захопив у полон матір, жінку і двох дочок Дарія, забрав його колісницю, намет, обладунок, багато золота і срібла. Сам Дарій ледве врятувався втечею.
ЗАВОЮВАННЯ ХАНААНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. Після перемоги в битві біля Ісси Александр заво¬ював Сирію, Фінікію та Палестину. Не підкори¬лося йому лише багате фінікійське місто Tip. Ча¬стина міста була розташована на острові. Алек¬сандр наказав насипати в морі греблю, щоб з'єднати Tip з берегом, і цією греблею доставити до стін міста стінобитні машини — тарани. Через півроку Александр захопив Tip. Половину жи¬телів він продав у рабство, а половину звелів жор¬стоко стратити — розіп'ясти на хрестах.
ЗАВОЮВАННЯ ЄГИПТУ. Далі армія Александра рушила на Єгипет. Єгиптяни не любили персів і радо вітали македонян як своїх визволителів. Цілий рік армія відпочивала в Єгипті і готува¬лася до наступних походів. За цей час за наказом Александра в дельті Нілу було збудовано місто Александрія. Нині Александрія Єгипетська — одне з найкрасивіших і найбагатших міст світу. Єгипетські жерці оголосили Александра сином бога Амона.
Відтоді характер полководця почав псуватися, він загордився і ба¬жав, щоб йому поклонялися як богу. Для греків і македонців це було незвично.
БИТВА ПРИ ГАВГАМЕЛАХ. З Єгипту македонська армія пішла в Месопотамію. Неподалік від річки Тигр, біля села Гавгамели відбулася вирішальна битва македонян із пер¬сами. Коли дві армії зблизилися, настав вечір. Дарій III боявся не¬сподіваного нападу. Тому він нака¬зав своїм воїнам вишикуватись на полі і не спати.
Александр  зробив інакше.   Він дав можливість своїм воїнам виспа¬тися і підготуватися до битви. Його полководці, налякані великими силами персів, пропонували напасти на персів уночі, але Александр відповів: «Я не краду пере¬мог!» З цими словами він зайшов у свій на¬мет, ліг і спокійно заснув.
Вранці розпочалася битва. Перси, змучені безсонною ніччю, ледве трималися на ногах від утоми. Проте їх було більше, ніж маке¬донян.  Крім того, Дарій виставив на полі битви колісниці з прикріпленими до коліс та дишел гострими косами, які косили противника. Але македонські лучники перестріляли візничих, а потім розступилися і пропусти¬ли коней з колісницями між своїми рядами. Александр пробився до самого центра перського війська — туди, де був Дарій. Дарій так злякався, що покинув військо і втік далеко в степи. Невдовзі він загинув від рук персів.
АЛЕКСАНДР У ПЕРСІЇ. Після битви при Гавгамелах Александру вже легше було захопи¬ти найголовніші перські міста — Вавилон, Сузи, Персеполь.
У Персеполі були розкішний царський палац і гробниці перських царів. Александр за¬хопив незліченні скарби. Для того щоб їх вивезти з підвалів палацу, потрібно було 10 тисяч пар мулів та 5 тисяч верблюдів. Усього бу¬ло взято кілька тисяч тонн золота і срібла. Після цього Александр своїми руками підпалив палац. За кілька годин від нього лишилися тільки попіл та руїни. Були знищені чудові тво¬ри мистецтва, створені не одним поколінням людей.
З БІОГРАФІЇ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬ¬КОГО. Під час походу в Середню Азію македонське військо йшло безводною пустелею. Нещадно пекло сонце, і воїни дуже хотіли пити. Але води ніде не було. По дорозі їм зустрівся караван, і погоничі налили царю у його шолом трохи води. Та, коли цар побачив, як жадібно див¬ляться на нього воїни, він не став пи¬ти воду, а вилив її у пісок. Після цьо¬го в армії полюбили Александра ще більше.
ПОХІД НА ІНДІЮ. Із Середньої Азії Александр пішов на Індію. Він мріяв дійти до «кінця світу». Маке¬донські воїни перейшли через гірський хребет Гіндукуш і опинили¬ся в Індії. Далі військо, стомлене по¬ходами, йти відмовилося.
Повернувшись у Вавилон, який він зробив столицею, Александр влаштував грандіозне весілля персіянок зі своїми воїнами. Він хотів створити з персів і греків один народ. Сам він одру¬жився з дочкою вбитого царя Дарія Статірою.
В останні роки правління Александр перейняв багато персь¬ких звичаїв, які здавалися грекам і македонянам смішними і принизливими.
Цар сидів на троні в золотій короні та розкішному персько¬му вбранні. Він вимагав, щоб його вважали богом і вклонялися йому до землі. (У греків не існувало звичаю вклонятися.)
Александр збирався в новий, африканський похід. Але не¬сподівано захворів і помер у віці тридцяти трьох років. Сталося це в 323 р. до н. е. Тіло Александра залили медом і поклали в золотий саркофаг.
МОНАРХІЯ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО. Внаслідок завоювань Александра утворилася величезна держава, що простя¬галася від Греції до річки Інд. Необмеженим володарем цієї дер¬жави була одна людина — сам Александр Македонський. Така форма правління називається монархією, від грецьких слів «монос» («сам, один») і «архо» («володарюю»).
На завойованих землях Александр свідомо прагнув пошири¬ти грецьку культуру, грецьку мову. Він запрошував греків пере¬селятись у спеціально побудовані для них міста — такі, як Александрія Єгипетська. А всього Александр заснував 20 міст і кож¬не назвав своїм ім'ям. У цих містах життя було організоване за грецьким зразком: стояли храми еллінським богам, діяли театри і бібліотеки. На основі грецької культури Александр мріяв створити но¬ву світову державу, де панували б рівність усіх громадян, свобода, добро¬бут.
Слідом за єгипетськими жерцями греки та інші народи та¬кож почали шанувати Александра як сина бога. До нас дійшли монети IV ст. до н. е. із зображенням бога Зевса або героя Геракла, але з обличчям Александра Македонського.
Після раптової смерті царя почалися сутички між його пол¬ководцями, які розділили завойовані Александром землі на кілька самостійних держав. Головними з них були три: Маке¬донська, Сирійська і Єгипетська.

 

Яндекс.Метрика >