...
Повідомлення на тему: «ДОІСТОРИЧНІ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ» PDF Печать E-mail


ДОІСТОРИЧНІ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
(МІДНИЙ І БРОНЗОВИЙ ВІКИ).


В мідному віці, в VІ   -  IV  тисячоліттях до Христа було  закладено  підвалини   архітектурної справи,   які,   без перебільшення,   на тисячоліття визначили характер будівництва в лісостеповій частині України.
Носії Трипільської культури  будувати  значні  за  розмірами  і  складні  за конструкцією будівлі,  в тому   числі   -  двоповерхові,   а також зводили різноманітні  оборонні споруди.       Спеціальних   знань   вимагало прив"язування до  місцевості та планування складної  забудови трипільських поселень   -  гігантів.     Масштаби  будівництва в Трипіллі вказують на зародження монументальної архітектури.     Появу монументальної архітектури вчені схильні розглядати,   як одну з ознак цивілізації.   Населення,   яке залишило пам’ятки трипільської культури,   опанувало різноманітні та ефективні прийоми домобудування,   які дозволяли створювати надійні та зручні для проживання та ведення господарства житлово  - господарчі комплекси,   виробничі приміщення,   культові та оборонні споруди.     Було вироблено раціональні системи планування поселень різних типів,   які перетворилися на традиційні.     Високим досягненням було створення величезних поселень  - протоміст.
На ранньому етапі ( друга половина VI – перша половина Vтис. до Христа) трипільскі поселення були невеликими   -  так,   поселення Бернашівка налічувало 7 будівель.     Поселення було розташоване на підвищенні першої надзаплавної тераси. На поселенні Олександрівка 14 різних за розмірами жител розташовувалися  у вигляді вулиці в два ряди вздовж берега струмка (рис.   1.  12).    На всіх етапах Трипілля існували сезонні селища,   більшість з яких була пов’язана з мисливством або рибальством ( поселення в районі Гарду на Південному Бузі,   Григорівки (Ігнатенкова гора) на Дніпрі та ін.    ),   які складалися з тимчасових легких наземних або напівземлянкових жител, навколо яких знайдено багато господарських ям . Для середнього періоду (друга половина V -  перша половина Ivтис.) характерні як малі,   так і великі поселення,   що налічували вже сотні будівель.     Зберігався традиційний план забудови по колу,   яке набуває виду витягнутого еліпсу,   кількість таких планувальних структур могла досягати трьох   -  чотирьох,   як у Володимирівці.     Саме в середньому Трипіллі з’являються величезні поселення   -  протоміста площею 100   -  300 га: Веселий Кут,   Небелівка,   Гордашівка та інші   -  переважно в східному ареалі поширення культури.     В їх плануванні з’являються вулиці та квартальна забудова,   помітні на аерофотознімках.     
Поступово зростають розміри та змінюється традиція  планування невеликих поселень.     Так,   у Подністров’ї на етапі В   -  ІІ відомі селища з 100  - 120 будівель,   поділені на чотири квартали з забудовою в центрі   - Конівка (рис.   1.  25) виділяються центральні будівлі на поселеннях,   в точці поєднання цих кварталів.     У Конівці таку будову розкопано,   вона виявилася святилищем.     Помітною стає тенденція до виділення садиб  з двох   -  трьох споруд  (поселення Шкарівка на Росі). В пізньому періоді Трипільської культури (друга половина четвертого – початок третього тис. до Христа) зберігається традиція розташування поселень в різноманітних ландшафтно   -  топографічних умовах,   залежно від їх призначення.   Поселення цього часу будували  у важкодоступних місцях   -  на мисах плато,   порізаних ярами,   пагорбах,   в заплаві річок та на схилах балок.   Як і раніше,   існували стаціонарні поселення  з “площадками”.   На Черкащині до кінця періоду відомі поодинокі поселення   - гіганти.   Однак більшість поселень невелика за розмірами і налічувала від 5 до 30  -  40 споруд. На найпізніших етапах Трипілля з’являються  (у Молдові,   Подністров’ї,   на Поділлі) поселення,   розташовані на високих мисах та останцях,   укріплені ровами та валами (Бринзени  - Циганка,   Жванець  - Щовб,   Паволоч,  .     Поливанів Яр  - ІІІ та інші).     Поселення в Жванці було укріплене ровом та валом,   обкладеним камінням.     Поселення Костешти  - IV в Молдові захищала потрійна лінія укріплень з ровів та валів.     Ширина валів,   які збереглися на висоту до 1.    6 м складає 6 метрів.     Ширина ровів у верхній частині досягала 5 м,   а глибина  -  2.    4м.     Тобто навіть сьогодні віддаль до вершини валу з дна рову сягає 4м,   а в давнину вона мала бути більшою.     По гребеню валу,   напевне,   йшов палісад  -  отож фортеця виглядала цілком солідно.     Такі городища прикривали цілі річкові долини,   слугували притулком для жителів навколишніх селищ в разі небезпеки.    Слід згадати пізньотрипільське поселення біля с.Казаровичі на Дніпрі,  де розкопано кільцеві рови діаметром близько 70 м .    Укріплення захищали лише центральну частину селища.     За часів пізнього Трипілля подібні укріплення відомі на території Польщі,   Словаччині  різних археологічних культурах.    Пізній період   -  час поступового зникнення рис,   типових для Трипілля   -  як під впливами сусідніх культур та внаслідок загального економічного занепаду.   На всій території поширення Трипільскої культури наземні одно  -  і двоповерхові житла поступово замінюються  напівземлянками та наземними житлами,   які зводили з дерева,   не використовуючи глину для обмазування перекриттів.


Про зовнішній вигляд давніх будівель, крім даних археологічних досліджень,  свідчать  зроблені трипільськими гончарами  моделі жител.Всього нині відомо близько ста таких моделей та їх фрагментів.   Одна з них,   знайдена  в Розсохуватці,    зображає саме двоповерхову споруду .   Досить реалістично передано конструкцію стін  -  вертикальні стовпи,   між ними гладенькі стіни.     Лише модель з Коломийщини  - ІІ має вертикальні риски на всій поверхні стіні замість стовпів .     Можливо,   це передано вертикально вкопані конструкції з дерева,   що утворювали суцільну стіну.   Уламки моделей з Коломийщини  - ІІ та Гребенів показують чотирисхилий дах з округлим отвором .   А от модель з Ворошилівки має двосхилу покрівлю .     Вікна на всіх моделях однакові  -  круглі.     Їх зроблено в стіні,   протилежній до входу.     Завжди направо від входу  -  піч,   якщо вона є,   звичайно .     Навпроти,   вздовж стіни  -  довга лава з розставленим на ній посудом .     Докладно передано розпис стін ззовні та зсередини,   орнамент навколо вікон та дверей і навіть розмальовану підлогу .     Саме так реконструюють археологи за даними розкопок трипільські  житла та їх інтер’єр.
Більшість археологів нині вважає,   що для Трипілля з самого початку найбільш поширеними є каркасно  - стовпові конструкції,   з дерев’яними стінами та перекриттями, обмазаними глиною. В глину домішували полову, іноді листя.     Несучі стовпові конструкції виготовляли,   як правило,   з твердих порід дерева,   заглиблюючи в землю,   щоб зафіксувати у вертикальному положенні.  Стіни робили плетеними з гілок або з колотого дерева і обмазували глиною.    Вертикальні стовпи,   як це помітно на моделях жител,   розділяли стіни на окремі частини,   виступаючи,   як напівколонни.     Стіни фарбувалися і розписувалися,   як це видно на моделі,   що походить з Володимирівки.     Перекриття робили дерев’яними ,   в залежності від ширини будівлі   -  з плах або кругляку.     При необхідності перекриття підпирали додатковими стовпами.     Відомі знахідки відбитків на глиняній обмазці сволоку   -  поздовжнього елементу дерев’яної конструкції перекриття.     Дерево вкладалося поперек  довгої осі будівлі,   стандартна ширина якої складала 4   -  5 м,   проте відомі приміщення шириною 9   -  10 м.    Розміри будівель прямокутної форми від малих    -  4х6,  4х9 м до величезних   -  10х15,  9х21м,  7х33 м тощо. Як видно,   розміри споруд зростали в основному в довжину,  оскільки ширина була обмежена довжиною дерева,   вживаного на перекриття.     Хоча приміщення шириною 8 – 10 м теж трапляються починаючи з раннього етапу Трипілля. 
Вже з раннього етапу трипільцям були відомі не тільки одноповерхові споруди з горищем,   але й двоповерхові , також  з горищем. Перекритя обмазувалися глиною,   як правило з домішкою полови,   що створювало рівну поверхню,   глиняну долівку (робили її і на земляній підлозі,   що є характерною рисою трипільської архітектури Подністров’я та Поділля). Долівку неодноразово ремонтували,   наносячи тонкий шар глиняного розчину,   потім   -  фарбували вохрою( вогонь,   ясна річ,   під час ремонту не застосовували  -  хіба для освітлення).    
Інтер’єр жилого приміщення включав піч або відкрите вогнище (топили по  - чорному, дим виходив у отвір, вирізаний в стелі), різноманітні лави з глини,   вимостки, вмонтовані у глиняні корита кам’яні зернотерки.    Вікна робили круглими,   виходячи з зображень на моделях,   навколо них тех наносився  певний геометричний орнамент (модель з Сушівки).     Поріг робили з глини,   вхід було обведено складним геометричним орнаментом,   який оберігав приміщення від проникнення ворожих сил.


Якщо будівля була двоповерховою,   жили на другому поверсі,   де була піч,   а перший використовували для господарчих цілей  - зберігання припасів,   утримання худоби,   тощо.     Так утворювалися своєрідні житлово  - господарчі комплекси,  які виникають вже на ранньому періоді Трипілля.     Крім житлово  -  господарчих комплексів з розкопок відомі виробничі комплекси  -  гончарні майстерні (Веселий Кут,   Миропілля),   кремнеобробні комплекси (Поливанів Яр),   що розміщувалися поруч з житлами,   або входили до них,   як окремі приміщення.   
Трипільські будівничі винайшли також новий тип укріплень для поселень  - гігантів,   поєднуючи у єдине ціле двоповерхові житлово  - господарчі комплекси.     Будівлі розміщувалися паралельно одна одній ( по довгій вісі) на відстані 1  - 1,  5 м,   з’єднувалися переходами на рівні другого поверху. Рештки таких укріплень досліджено в  Майданецькому на Черкащині.  
В загальних рисах трипільська архітектура споріднена з архітектурою давніх землеробів Південно  - Східної Європи (каркасно  - стовпові конструкції,   використання глини),  носіями культур фракійського енеоліту, Лендель,   Тисаполгар,   Вінча та ін. Помічено вплив трипільської архітектури на домобудування сусідніх племен  -  наприклад,   носіїв культури лійчастого посуду (у Грудеку  - Надбужному знайдено рештки згорілих жител,   подібних до трипільських).     На решті території України в VІ  - ІV тис.     до н.    е.     в архітектурі зберігалися риси неолітичної доби  -  легкої конструкції наземні або напівземлянкові житла,   землянки відомі за розкопками поселень Дніпро  - Донецької,   Середньостогівської та ряду інших культур.     В другій половині IV тис.    до н.    е.     в зв’язку з перебудовою економічної системи Трипілля поступово втрачає ряд своїх яскравих етнографічних рис,   в тому числі і в житлобудуванні,   плануванні та типах поселень.   
Бронзовий вік  в лісовій та лісостеповій смугах  України. охоплює третє та друге тисячоліття   до н. е.  Виділяють ранній та пізній періоди в бронзовому віці.  В ранній період бронзового віку тут   існували культури шнурової кераміки,   частково  -  багатопружкової кераміки.  На півдні України в цей час існували так званні степові,  курганні культури -   ямна,   катакомбна,   кемі  -  обінська  .  В пізній період – культури багатопружкової ( багатоваликової ) кераміки,   східнотшинецька,    зрубна,   білогрудівська,   а   на південній межі   -  сабатинівська,   а пізніше   -  білозерська.


Ландшафтно  -  топографічні умови розміщення поселень бронзового віку надзвичайно різноманітні.  Вони залежали від умов існування населення,  його занять,   політичної ситуації.  С. С. Березанська відзначає,   що в той час топографічні умови змінювалися тричі   .  За доби ранньої бронзи для поселень обирали  добре захищені місця  -  ділянки на плато,   оточені ярами,   високі місця в заплавах річок.  Таке розміщення пов’язують з високим рівнем грунтових вод у цей час,   а також розвитком землеробства на плато.  Частина селищ знайдена і у заплавах річок.  Можливо,   вони мали сезонний характер.   Пізніше  поселення розташовували ближче до води,   у заплавах річок.  Вважають,   що клімат в середньому періоді бронзового віку став більш  теплим та посушливим.  Тоді стали більш доступними ресурси річкових долин  -  пасовища,   мисливські угіддя тощо.
Площа більшості поселень бронзового віку в Україні від  0,  1  -  0. 7 га в ранньому до 2  -  4 га в пізньому періодах.   Поселення культур шнурової кераміки складалися з 2  -  4 жител.  Найбільше з відомих поселення Городок налічувало 10 жител.   В середньому періоді число жител на поселеннях зростає до 10  -  20.  Поселення Комарів налічувало 20 жител,   Пустинка  -  12,   Зазим’я   -  10.  За доби пізньої бронзи  число жител зростає до 25  -  40.   На Андрусівському  поселенні зафіксовано до 30 жител,   в Собківці  -  40. Планування поселень переважно вуличне,    житла розміщені в один  -  два ряди в разі,   коли селище знаходилося біля  води,   на  березі  річки або озера.   Простежено розташування груп з жител та господарських будівель.  На поселенні Пустинка  С. С. Березанська виділила  дві групи жител,   між якими  стояла культова споруда.  Навколо окремих жител групувалися господарчі споруди.
В бронзовому віці  архітектурна справа порівняно з попереднім часом  значно змінилася. Із зникненням Трипільскої культури у лісостеповій смузі було втрачено традицію монументального будівництва,  зведення величезних поселень -  протоміст.. В кінці бронзового віку у розміри поселень та число жител на них зростають.


Споруджуються штучні укріплення, які складалися з системи ровів та насипних валів. На Півдні для спорудження укріплень використовується камінь. Тут відомі також справжні фортеці,  які контролювали стратегічні пункти на берегах річок.
Домінують невеликі,  з 10 – 20  будівель селища з відносно примітивними напівземлянковими або землянковими житлами на одну сім’ю. Під одним дахом часто буди і житлові, і господарчі приміщення. Опалювали житла “по – чорному” –  відкритими вогнищами або купольними печами. Використовували жаровні. Іноді житла досягали значних розмірів. Поруч з ними будували господарчі приміщення – сараї, навіси, курені. Більше, ніж для попереднього періоду,  знайдено комплексів,  що мають відношення до ремісничого виробництва,  зокрема  -  бронзоливарного. Прикладом такого поселення є досліджене С.С. Березанською селище Усове Озеро.
Використовувалися традиційні будівельні матеріали  -  дерево,  глина. Значних успіхів було досягнуто у деревообробці,  чому сприяло поширення різноманітних металевих знарядь праці з бронзи ( рис.2.27). На півдні України в цей період широко використовують камінь і для спорудження жител або їх фундаментів.
Типи споруд та інтер’єрів доби бронзи продовжували існувати на цій території в ранньому залізному віці, у І тис. до н.е,   а деякі архітектурні  традиції  можна простежити і в наступні періоди. Будинки каркасної конструкції  із дерева і глини споруджували  в Лісостеповій Україні до ХХ сторіччя і українські хати можна розглядати,   як   спадщину  багатотисячолітньої,   закладеної ще трипільцями будівельної традиції.
Багато питань, які пов’язані з реконструкцією давніх споруд можна вирішити експериментальним шляхом, відтворюючи на документальній основі конкретні споруди. Для цього необхідно об’єднати зусилля археологів, етнографів, архітекторів, будівельників. Робота в цьому напрямку вже почалася.


Влітку  1999 року було укладено угоду  про співпрацю між Інститутом археології Національної академії наук України  та об’єднанням громадян  - "Товариство КОЛО - РА" в галузі реалізації проекту по створенню науково  - просвітницького історико  - археологічного комплексу .   Відповідно до погодженого плану заходів групою науковців з Інституту археології Національної академії наук України створено цей альбом археологічних джерел та реконструкцій,  присвячених архітектурі давніх поселень України.  Автори праці  - доктор Історичних наук Р. В. Терпиловський та кандидати історичних наук В. О. Петрашенко та М. Ю. Відейко.
Робота охоплює період майже в сім тисяч років  - з шостого тисячоліття до н. е. ,  починаючи з Трипільської культури по 13 століття -  часи Київської Русі. .   Зібрано інформацію про ландшафтно  - топографічні умови розташування поселень,  їх планування,  укріплення.  Наведено приклади основних типів житлових,  побутово - господарських та ремісничих споруд,  описано садиби,  культові та громадські місця.  Дано як археологічні данні,  так і реконструкції окремих споруд,  виконані на їх основі.    В додатку публікується приклад реконструкції на документальній основі трипільської керамічної майстерні ( автор – архітектор О.І.Петросюк). Альбом має на меті показати основні етапи розвитку давньої архітектури  переважно в Лісостепу та на Середньому Дніпрі.  Зібрані в ньому данні покликані допомогти громадськості у відтворенні пам'яток старовини,  закласти наукові підвалини створення археодрому   - науково  - просвітницького історико  - археологічного комплексу “КОЛО -РА” біля с. Уляники Кагарлицького району Київської області.

 

Яндекс.Метрика >