...
КАМЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ОЧИМА ІНОЗЕМЦІВ ХV-ХVII СТ. PDF Печать E-mail


Опубліковано в: Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність. Збірник наукових праць за підсумками другої міжнародної науково-практичної конференції. – Кам'янець-Подільський. – 2005.
В статті на основі писемних свідчень іноземних очевидців ХV-ХVII ст. автор розкриває історико-топографічну структуру Кам'янця тих часів, деякі аспекти його економічного розвитку, питання етнічного і демографічного характеру.
Ключові слова: середньовіччя, нова доба, оборонний дирпост, замок, місто, історична топографія, ейялет.
Історія Кам'янця-Подільського епохи Середньовіччя та ранньої Нової доби - невичерпна скарбниця у культурній спадщині України. Кам'янець - одне з найдавніших українських міст, час виникнення якого відноситься до рубежу ХІІ-ХІІІ ст.1 Значного розвитку він досяг у ХV-ХVII ст. Писемні джерела засвідчують, що до початку 30-х рр. XV ст. місто виступало столицею Подільського князівства у складі Литви, а з 1434 і до 1672 рр. - центром Подільського воєводства, кам'янецького староства, однойменного повіту під владою Польщі й з 1672 по 1699 рр. - столицею кам'янецького ейялету Османської імперії. З 1699 р. місто знову потрапило до володінь Польщі і виконувало тотожні функції як і до 1672 р. Як важливий оборонний форпост, центр ремесел і торгівлі, культури та релігії України, Кам'янець неодноразово привертав до себе увагу іноземців, котрі залишили про нього цінні і багатогранні свідчення. Серед них були представники різних держав: Франції, Польщі, Німеччини, Туреччини, Італії, Московщини та інших. Зауважимо, що піднята проблема не знайшла належного висвітлення в історіографії, хоча до неї зверталися Ю.Сіцінський2, В.Січинський3, Ф.Кірик4, П.Борек5, І.Сварник6, Д.Наливайко7, Д.Колодзейчик8, Ю.Мицик9 та ряд інших дослідників.
У колі мандрівників, політичних, військових, релігійних і культурних діячів, яким судилося відвідати Кам'янець протягом ХV-ХVII ст., доречно назвати: посла Франції, Англії і Бургундії Жільбера де Лянуа (1386-1462); польських хроністів Яна Длугоша (XV ст.) та Мацея Стрийковського (XVI ст.); французького дослідника і археолога Блез де Віженера (70-і рр. XVI ст.); посла німецького цісаря Рудольфа II до козаків Еріха Лясоту (кінець XVI ст.); московського - мандрівника і релігійного діяча Трифона Коробейникова (кінець XVI ст); турецького мандрівника Евлію Челебі (50-і рр. XVII ст); фрізького мандрівника Ульріха фон Вердума (початок 70-х рр. XVII ст.) та інших.
Звертаючись до щоденників названих діячів, зауважимо, що кожний із них залишив безцінні описи міст, містечок і сіл Поділля, його багатющу фауну та флору, побут, традиції, свідчення про культурне, сімейне і релігійне життя населення тощо. Ведучи мову про посла Жільбера де Лянуа зазначимо, що побував він в Україні у 1412 та 1421 pp. Найбільш цінні відомості для нас відносяться до 1421 р. коли він відвідав Львів, Белз, Луцьк, Крем'янець, Кам'янець, Білгород, Кафу. Тобто ті міста, що знаходилися на так званому Татарському торговельному шляху, який вів зі Львова через Кам'янець до Кафи. Жільбер відмічав, що всі вказані міста знаходилися "на Русі", а щодо Кам'янця, то найбільше послу пришилося до душі його географічне розташування. Крім того, посол відзначав, що тут він "знайшов одного лицаря, капітана Поділля Гедигольда, котрий пишно мене приймав, дав мені прекрасні подарунки, харчі і гарні обіди"10.
З 30-х pp. XV ст. Кам'янець перейшов під владу польського короля. Місто виконувало функції воєводського центру, осередку повіту і староства, оборонного та релігійного форпосту краю. Цей фактор і привернув увагу хроніста Яна Длугоша. У своїй першій книзі "Анналів" він засвідчував про досить вдале розміщення Кам'янця на місцевості. Автор зауважував, що р. Смотрич оточувала Кам'янець таким чином, що протікаючи в глибокому каньйоні, вона робила місто неприступним. Хроніст відносив Кам'янець до числа найважливіших економічно-релігійних осередків Польщі, а також її оборонних форпостів. Замість мурів і укріплень по периметру, місто мало високі скелі і широкий каньйон. Доступ до нього був обмежений. В'їхати на територію Кам'янця можна було лише з боку замку (логічно через міст — М.П.), та з півдня - через ворота. "Jeden tylko do miasta istnieje dostep z zamku і od strony poludniowej".11 Назву воріт автор не вказує. Не виключено, що саме на їх місці на початку XVI ст. була зведена кам'яна Руська брама. Другою складовою топографічною одиницею Кам'янця за Длугошем виступав замок, який височів над містом. В другій половині XV ст. він "wprawial wszystkich w podziw"12. Як торговельний осередок, Кам'янець був "багатим на мед, віск і худобу"13.
Цікаві відомості про Поділля і Кам'янець залишив французький дослідник та археолог Блез де Віженер. Він відвідав край на початку 70-х pp. XVI ст. Про Поділля Блез писав, що воно слугувало немов би "коритарем для Татар, які через Поділля роблять набіги на Волинь, Галичину, і навіть Польщу". В краї "головне місто Кам'янець", яке досить добре вписалося в місцевий ландшафт. Там є "кафедра єпископа; місто це скорше може бути приєднане до Червоної Русі, бо лежить на самому кордоні з нею"14.
Невелику інформацію про Поділля і Кам'янець залишив італієць Джованно Ботеро, який у 1573 р. був секретарем польського короля Генріха Валуа. Із багатьох його праць особливу увагу при вертають "Універсальні реляції"' (Рим, 1591-1592). Про край і Кам'янець автор розповідає в першому розділі "Космографія, тобто опис частин світу". Автор зазначає, що "Поділля дуже багате на все те, що тільки може породити той клімат, а через татар, які плюндрують Поділля під час своїх нападів... найменше заселеною країною". "Є однак, там місто Кам'янець, яке стоїть на суцільній скелі, має природні стіни та зали, що вважаються неприступними"15. Автор вірно зауважував той факт, що Кам'янець тоді був відомим торговельним центром у транзитній торгівлі між Заходом і Сходом, а міжнародна торгівля зосереджувалася переважно в руках вірмен, які торгують в тому місті (Львові - М.П.) і в Кам'янці та інших менших містах, що знаходяться поблизу16. В Кам'янці, як зауважував венеціанець, знаходилося і католицьке єпископство, яке підпорядковувалося львівському архієпископу17.
Топографія міста захоплювала і М.Стрийковського, автора "Хроніки польської, литовської, жмудської і всієї Русі". Як і його попередник Я.Длугош, М.Стрийковський стверджував, що Кам'янець складався з двох історико-територіальних частин: міста та замку, а його назва походила від кам'яного півострова, на якому розташовувалося місто. "Wkolo niego jest rpzekop przyrodzony bardze a przykro gleboki, przez ktory Smotrycz rzeka plynac, miasto oblewa, z obydwu stron zasie wkolo skaly kamieniste bardzo przykre jako uciosane"18. Від замку до міста за М.Стрийковським вела одна брама через міст (Замковий — М.П.), а друга - знаходилася в каньйоні р. Смотрич і була мурованою (очевидно Руська). Брама складалася власне із барбакану, стін і башт, які "miedzy skalami zmurowane"19 і повністю перекривала каньйон як з боку міста, так і з боку Старої Хотинської дороги, що тягнулася в каньйоні Довжоцького струмка. Замок локалізувався на мису і формувався з башт та кам'яних стін20. Літописець вважав, що "miasto samo w lepszym miejscu" знаходилося, аніж замок.
Своє бачення топографії Кам'янця висловив і О.Гваньїні в праці "Опис європейської Сарматії" (Краків, 1578). Автор, як і його попередники, зауважував, що "Kamiemiec ... miedzy twardymi і opoczystymi skalami zbudowane lezace, bramy tylko dwi ma". Природний ландшафт сприяв тому, що при тодішніх засобах облоги міст взяти Кам'янець приступом по-суті було неможливо. Невипадково О.Гваньїні писав, що місто неодноразово намагалися захопити турки, волохи і татари, однак не могли. Вони "po kilka lat tam lezawszy [sic !], z wielka porazka і sromota nazad odciagac musieli"21.
Цікава інформація про Кам'янець зосереджена і в записах Трифона Коробейникова, який побував у ньому в 1593 р. По-перше, він здійснив топографічний опис міста, а, по-друге, засвідчив рівень його торговельного розвитку. Автор порівнював розташування міста на місцевості (півострів) подібно до московського міста Можайська. "Кам'янець, місто кам'яне як і Можайськ, стоїть на кам'яному острові; під ним річка, подібна до Яузи, а від того міста пішла вона між двох кам'яних гір; а береги в неї високі, камінь синій-синій і скеля. І обійшла та річка (Смотрич - М.П.) навколо кам'яної гори і тут же повернулася до кам'яного міста, дещо знову не зійшлася, лише саженів з 30 і повернулася між гір. На тому острові стоїть посад (місто - М.П.) і торг"22. На основі свідчень Т.Коробейникова з'ясовуємо, що Кам'янець складався власне з міста і замку, які сполучалися між собою мостом. "На тому місці, де та річка (Смотрич) зійшлася, від замку до того острова, який обійшла, міст дерев'яний на кам'яних стовпах". Свідчень про аркові конструкції мосту в автора не існує. Крім того, Т.Коробейников стверджував, що навколо міста в той час не було й укріплень. "А стіни навколо посаду немає, тому, що той острів кам'яний. Від води добре високо, скеля зверху до води мабуть саженів 10"23. Цей факт підтверджує і Кам'янецька хроніка, на сторінках якої ще під 1567 р. зафіксовано, що "в 1567 р. католицькі судді почали зводити навколо міста кам'яну стіну. Однак багатьом це було не по душі, адже робота була розпочата велика й важка"24. Зазначив також, що "місто було людним і мало торги добрі". До нього вело двоє воріт. "А в посаду, що на кам'яній горі, двоє воріт"25. За свідченнями московського мандрівника в межах міста функціонувало чимало православних храмів (Івана Предтечі, св. Трійці, св. Петра і Павла, Преображення, Спаса, Різдва Христового, архангела Михайла, св. Онуфрія), священикам яким він давав милостиню.
Цінні, хоч і невеликі, свідчення про місто залишив нам Еріх Лясота, який відвідав Кам'янець у 1594 р. До нього він їхав зі Львова. Е.Лясота писав, що „в місті є єпископська кафедра, воєводство, каштелянія і староство. Лежить воно в місцевості добре укріпленій самою природою, з яким не може зрівнятися ніяке інше місто в Польщі; є там замок, з'єднаний з містом за посередництвом високого мосту"26.
Якщо попередні автори більше уваги звертали на топографію міста і його становище в якості торговельного осередка Східної Європи, то Евлія Челебі описав у 1657 р. кам'янецький замок. Автор відмічав, що "це надійний і могутній замок зі стінами, вирубаними в скелі, який стоїть над високою прірвою і рівних йому нема не лише у володіннях польських, а, мабуть, і в чеських, і у Шведській країні, і в державі Голландській, і в горах Германських"27. Ця фортеця має ще легкий та великий опорний пункт (Новий замок - М.П.), під захистом якого вона знаходилася. Е.Челебі повідомляє, що у свій час місто і замок брав в облогу навіть Абаза-паша (1633 р.). "Сімдесят днів він тримав в облозі місто, однак не досягши успіху, безславно повернувся до Сілістри"28.
Про Кам'янець у 1661 р. писав і посол цісаря Леопольда І при московському дворі. Він відмічав, що на Поділлі особливо "відзначається місто Кам'янець (Camenica), побудоване на високій горі. Воно на думку деяких - старовинна Клепідава, знамените більше своєю місцевістю, аніж своїми укріпленнями"29.
Популярність Кам'янця серед європейської громадськості у другій половині XVI ст. сприяла тому, що в різних державах Європи почали з'являтися гравюри міста з його фантастичним зображенням. До їх числа відноситься і та, котра виконана художником Сірісом (рис. 1). Гравюру вивчав польський дослідник Я.Чубінський30. Він досить мотивовано довів, що рисувальник подав замок неправдоподібним, оскільки його не бачив ніколи. Уважний читач, який знайомий з архітектурою кам'янецького замку, зразу ж помітить, що рельєф мису на малюнку де знаходиться замок, зовсім спотворений, а сам мис виступає неначе острів, обмежений з усіх боків водою. Крім того, рисувальник необ'єктивно відтворив і зображення замкових башт та стін, котрі не відповідали реальному архітектурному образу замку ХVІ-ХVІІ ст., основна частина якого збереглася до наших днів. Не виключено, що спотворений рисунок Міріса послугував своєрідним зразком Є.Пламеницькій для сфальсифікованої реконструкції завершень таких замкових башт, як "Рожанка" і "Ляська", які критично сприйняті українськими та польськими дослідниками31.
Інший гість Кам'янця 1672 р. Ульріх фон Вердум описав місто більш детально. Причому, він торкався не лише його укріплень, а і етнічного складу населення, питань "націотопографії" тощо. Автор писав, що Кам'янець - "це столиця Поділля, а назва його по-німецьки означає podolisches Steinhaus. Стоїть це місто на скелі, яку омиває навколо ріка Смотрич, і лише на південному заході ця скеля з'єднується з другою, на якій стоїть фортеця. Через цей відріг скелі пробито канал, так що тепер ріку пустили навколо. Вона тече з Волині повз місто, яке також називається Смотричем, а милею нижче від Кам'янця, біля містечка Жванця, впадає у Дністер, який давні історики називали Тірасом"32. Над згаданим каналом зводиться склепінчата арка з великих старанно оброблених кам'яних плит, а вище цього склепіння від міста до фортеці йде ще вісім інших склепінчатих арок, на яких спочивають мосги між обома скелями. Центральна з восьми арок має надзвичайну висоту. Темніє в очах, коли дивитися з цього мосту вниз на ріку33. Далі мандрівник зауважував, що "замок зі сходу, півдня й півночі має природний захист у формі стрімких і високих скель, на яких він височіє, а з боків, окрім того, добре укріплений мурами й вежами. Західний бік лежить при великій рівній височині. Тут його укріплено майже на сучасному рівні ровами, валами та іншими земляними спорудами, але ці фортифікації погано збудовані і їх при атаці за всіма правилами воєнного мистецтва не вдалося б довго боронити. Зайнятий же замок домінує над містом. Отож ця фортеця (Новий замок - М.П.) скоріше ослаблює, аніж зміцнює місто. Вивчивши локалізацію Кам'янця на ландшафті, Ульріх також зазначав, що оскільки місто має стрімкі й високі, наче мури, скелі, то йому не потрібно значних укріплень. Для нього необхідно було лише забезпечити укріпленнями три чи чотири дещо пологіші спуски.
За свідченнями Ульріха фон Вердума, місто ділилося на три частини: південна була заселена вірменами, які мали там свій окремий ринок, ратушу, гарну церкву й багато добре збудованих купецьких будинків. Центральну частину займали русини. Вони мали великий міський дім з високою вежею, кілька гарних церков грецької релігії. У північній частині міста, як стверджував мандрівник, мешкали поляки, які теж мали там свої костьоли, ратушу й ринок. Кожна частина міста мала своє окреме управління, яке щодо справ і осіб видавало рішення. Крім того, тут жило ще понад сімдесят єврейських родин, старшина яких також вершив судові справи своїх, причому так необмежено, що міг використовувати солдатів із замку для виконання своїх вироків. Мали дві синагоги, одну в місті, другу поза ним. Папісти мали шість костьолів:
фарний, єзуїтський, якобінський, францисканський, Святого Мартина і ще один малий жіночий монастир із костьолом унизу, біля підніжжя гори. Вірмени мали лише одну церкву, зате найкращу з усіх. Русини мали три церкви в місті: Святого Миколи, Святого Астазія і ще третю, а також четверту на єврейському пе¬редмісті, щоправда, невеличку. Грунти тут навколо масні й досить буйні, якби їх лише обробляти"34.
Цікаві свідчення з історії міста залишив й Шарль де Ля Круа (псевдонім Мадлен). Наприкінці 60-х - у 70-і рр. він займав посаду секретаря французького посольства в Стамбулі. Найбільше уваги автор приділив облозі турками Кам'янця-Подільського у серпні 1672 р., оскільки він був свідком подій. У своєму щоденнику Шарль описав вступ турків до Кам'янця. "На завтра (після підписання капітуляції) візир взяв мене з собою і двома іншими персонами, і після того, як були зайняті ворота, сторожові приміщення й склади, ми ввійшли у місто, щоб побачити церкви, і він розпорядився перетворити їх у мечеті" . Це було, як зазначав автор, порушенням умов капітуляції. Турки перетворили на мечеті в основному католицькі храми, які знаходилися в центрі міста, а деякі православні церкви віддали католикам, що викликало обурення українського населення. Взяття Кам'янця означало захоплення турками всього Поділля36.
Невдовзі після захоплення Кам'янця Туреччиною, було здійснено його детальний опис, який провів у вересні 1672 р. чауш Ельхадж Мехмед. Документ виявився досить детальним і містить 143 сторінки. Особливо цінними для дослідника слугують топографічні відомості опису. Джерело засвідчує, що в місті налічувалося в той час багато будинків, серед яких 553 доми, котрі мали власників, 351 дім, переданий у власність нової міської адміністрації і 123 плаци (грунти), які також перейшли у державну власність. Крім того, перепис зафіксував 120 крамниць, 18 плаців на місці крамниць, 20 монастирів, 7 млинів, порохівню, фортецю, фонтан37 і таке інше.
Війна 1672 р. між Польщею і Туреччиною посилила інтерес в Європі до України і Поділля та його центру - Кам'янця-Подільського. Так, в 1672 р. у Нюрнберзі був виданий навіть анонімний "Загальний та ґрунтовний опис Польського королівства і особливо Поділля та Кам'янця"38. Дещо пізніше у Франції вийшла книга Н. де Фера "Вигляд міста Кам'янця-Подільського"39, де особлива увага звернута на опис міста-фортеці і поміщена його гравюра.
Таким чином, свідчення чужинців ХV-ХVII ст. про Кам'янець-Подільський у співставленні з іншими типами джерел сприяють об'єктивному відтворенню його історико-архітектурного образу та допомагають з'ясувати роль і місце воєводського центру в системі міст України і Східної Європи загалом.

Література:
1. Пламеницька Є.М. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці // Слов'яно-руські старожитності. -К., 1969. - С. 143-144; Винокур І., Петров М.Б. До початку історії Кам'янця-Подільського // Марра Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. — Львів-Київ-Нью-Йорк, 1996. - С. 113-135; Винокур І., Петров М. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект // Краєзнавство. -1999. — № 1-4. — С. 10-23.
2. Сецинский Е. Замковая православня церковь в Каменце // Подольские епархиальные ведомости. — Каменец-Подольский, 1892. — № 27-28. — С. 479-490.
3. Січинський В. Чужинці про Україну. — К.: Довіра, 1992. — С. 36-37, 53, 56, 93-94.
4. Kiryk F. Z dziejow poznosredniowiecznego Kamienca Podolskiego // Kamieniec Podolski. Studia z dziejow miasta і regionu. — T. 1. — Pod redakcja F. Kiryka. — Krakow, 2000. - S. 67.
5. Borek P. Kamieniec Podolski w swietle przekazow diariuszowo-pamietnikarskich XVII wieku // Ibid. — S. 159-180.
6. Ульріх фон Вердум. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672... через королівство Польське // Жовтень, 1983. — № 9. / Переклад з німецької І.Сварника. — С. 99.
7. Наливайко Д.С. Україна другої половини XVII ст. в Західноєвропейських історико-літературних пам'ятках // УІЖ. — 1972. — № 2. — С. 132-134.
8. Kolodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki 1672-1699. — Warszawa, 1994. — S. 70-71.
9. Мицик Ю.А. Історико-географічний опис України у творі італійського гуманіста XVI ст. Джованні Ботеро // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — Вип. 8. — К.: Наукова думка, 1982. — С. 29-33.
10. Січинський В. Чужинці про Україну. — С. 78.
11. Dlugosz J. Roczniki czyli Kroniki slawnego Krolewstwa Podolskiego / Tlum. S.Gaweda, Z.Jablonowski, A.Jochelson, J.Radziszewska, K.Stachowska, A.Strzelicka. — Warzsawa, 1962. — T. 1. — S. 171.
12. Ibid. — S. 172.
13. Ibid. — S. 172.
14. Січинський В. Чужинці про Україну. — К.: Довіра, 1992. — С. 53.
15. Мицик Ю.А. Історико-географічний опис України... — С. 32.
16. Там само. — С. 33.
17. Там само. — С. 33.
18. Borek P. Kamieniec Podolski w swietle przekazow... — S. 162.
19. Ibid. — S. 162.
20. Ibid. — S. 162.
21. Ibid. — S. 163.
22. Сецинский E. Замковая православня церковь в Каменце // Подольские епархиальные ведомости. — Каменец-Подольский, 1892. — № 27-28. — С. 484.
23. Там само. — С. 484.
24. Григорян В.Р. История армянских колоний Украины и Польши: армяне в Подолии. — Ереван: Изд. АН АРМ.ССР. — 1980. — С. 226.
25. Сецинский Е. Замковая православня церковь... — С. 484.
26. Січинський В. Чужинці про Україну. — С. 43.
27. Челеби Э. Книга путешествия (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). - Вып. 1. Земли Молдавии и Украины. — М., 1961. — С. 54-55.
28. Там само. — С. 54.
29. Січинський В. Чужинці про Україну. — С. 93-94.
30. Czubinski J. Studia nad historyczna ikonografia wiodokow і panoram Kamienca Podolskiego // Kamieniec Podolski. Studia z dziejow miasta і regionu. — Krakow, 2000. — T. 1. — S. 335.
31. Lotusz A. Zamek w Sutkowcach na tle reguliarnych zalozen obronnych na Podolu w poczatkach XVII wieku. Problemy rekonstrukcij // Barok. Historia - Literatura - Stuka. Wydawnictwo NERITON. Polrocznik VIII/1 (15). — Warszawa, 2001. — S. 163; Gruszecki A. Uwagi na temat bastei tureckich (bizantyjska geneza bastejowych zamkow na Podolu) // Prace Naukowe Instytutu Historii Architektury. Stuki Politechniki Wroclawskiej. — Wroclaw, 1975. — № 9. — S. 131.
32. Ульріх фон Вердум. Щоденник подорожі... — С. 99.
33. Там само. — С. 99.
34. Там само. — С. 99.
35. Наливайко Д.С. Україна другої половини XVII ст. в західноєвропейських історико-літературних пам'ятках // Український історичний журнал. — 1972. — № 2. — С. 133.
36. Там само. — С. 133.
37. Крикун М.Г. Люстрація Кам'янця-Подільського 1734 р. (до питання про житловий фонд українського міста у XVIII ст.) // Український археографічний щорічник. Нова серія. — Вип. 2. — Т. 5. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 228.
38. Наливайко Д.С. Україна другої половини XVII ст... — С. 134.
39. N. de Fer. Vue de la ville Kamieniec-Podolski. — Paris, 1691.

 

Яндекс.Метрика >