загрузка...
-->
ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ PDF Печать E-mail

ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринку зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил і передусім утверджує пріоритетність загальних для всіх суспільпо-економічпих формацій економічних законів.
Економічні закони - це об'єктивні закони розвитку суспільства, що відображують відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та найістотніші стійкі зв'язки між явищами економічного життя суспільства. Розміщення продуктивних сил визначається дією загальних економічних законів, хоча у спеціальній економічній та еконо-міко-гсографічній літературі з цього приводу йдеться не про закони, а
про закономірності, які фактично є просторовим виявом окремих економічних законів.
Закономірності розміщення продуктивних сил - це категорії того самого порядку, що й економічні закони розвитку суспільства, їх модифікація зумовлена своєрідністю розміщення виробництва на території країн, його значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Це пояснюється складними взаємозв'язками розміщення продуктивних сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов та ресурсів; значними регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку продуктивних сил у районах; різним поєднанням галузей і виробництв промисловості та сільського господарства в районах і країнах; значними техніко-економічними відмінностями розміщення різних галузей і виробництв.
Закономірності розміщення продуктивних сил - це об'єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. У своїй господарській політиці суспільство на основі пізнання закономірностей формулює і втілює в життя певні принципи. Закономірності розміщення продуктивних сил є власне законами територіальної організації господарства.
Закономірність раціонального (ефективного) розміщення продуктивних сил випливає із загального економічного закону економії праці, яким регулюються затрати на подолання просторової незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання продукції. У масштабах України дія цього закону при розміщенні продуктивних сил є визначальною, оскільки надто значною є територіальна диференціація в розміщенні природних ресурсів і населення. У сучасному виробництві значними є затрати праці на транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між окремими елементами виробництва. Ці витрати становлять значну частку сумарних затрат праці, тому істотно впливають на рівень її продуктивності. Раціональна територіальна організація виробництва має забезпечувати найвищу продуктивність суспільної праці через максимальну її економію за рахунок зменшення затрат праці па подолання територіального розриву між виробництвом і споживачами. Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил реалізується насамперед через принцип розміщення промисловості з огляду на наближення її до джерел сировини, палива, робочої сили і споживача.
Нині в господарстві України використовується понад 1 млрд т природних ресурсів. У структурі витрат на виробництво промислової продукції на сировину, матеріали і паливо припадає їх майжеЗ/4. Частка сировини і палива на залізницях становить 75%. на водному транспорті -90-95% вантажообігу. Видобуток мінеральних ресурсів призводить до по-
гіршення навколишнього середовища. Чим вища якість сировини, тим нижчий рівень йоі о забруднення. Вичерпування окремих видів ресурсів, з одного боку, і збільшення витрат на їх видобуток і транспортування - з другого зумовлюють актуальність комплексного використання сировини і палива, особливо впровадження ресурсозберігаючих технологій. Це стосується передусім водних і лісових ресурсів. Отже, в розміщенні промисловості зростає роль принципу раціонального використання природних ресурсів і ресурсозбереження.
Сучасний етап розвитку й розміщення продуктивних сил характе-погіршенням екологічної ситуації в багатьох регіонах країни, внаслідок чого загострюються екологічні проблеми (забруднення атмосфери в Донбасі і Придніпров'ї, водних ресурсів більшості річок). Охорона навколишнього середовища, забезпечення здорових гігієнічних умов життя І праці є важливим принципом розміщення продуктивних сил. що має насамперед соціальну спрямованість. Не менш важливим є також принцип обмеження надмірної концентрації промисловості в містах. Відомо, що економічної ефективності розміщення виробництва досягають переважно його концентрацією, що дає змогу зменшити капітальні вкладення в інфраструктуру і, отже, знизити собівартість продукції. Водночас концентрація промисловості призводить до зростання концентрації населення в містах і виникнення екологічних проблем. Обмежити концентрацію промисловості можна створенням середніх і малих спеціалізованих підприємств та розосередженням їх у малих містах і великих селах. Реалізація цього принципу дасть змогу рівномірніше розмістити промисловість у межах областей.
Для аналізу раціональності розміщення продуктивних сил використовують показник ефективності виробництва, який обчислюють за формулою
де Е - ефективність; В - витрати; Е - ефект, який визначають за валовим доходом, прибутком, національним доходом, гри.
При визначенні раціональності розміщення продуктивних сил в нинішніх умовах важливо враховувати також ного соціальні та екологічні наслідки.
Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил випливає з економічного закону концентрації виробництва. Реалізація цієї закономірності сприяє обмеженню надмірної концентрації промислових підприємств і населення у великих містах. Крім того, на території України це забезпечує вирівнювання по областях виробництва національного доходу на душу населення, а отже, його реальних доходів. В умовах переходу до ринкової економіки практично реалізувати цю закономірність держава може за допомогою економічного регулювання, яке передбачає
надання відповідних пільг інвесторам капіталу. Врахування цієї закономірності дасть змогу фактично вирівнювати економічний розвиток регіонів, рівномірніше розвивати їх продуктивні сили. Особливе значення має ця закономірність для встановлення територіальних пропорцій, що характеризують територіальну структуру господарського комплексу, рівень господарського розвитку районів, економічні зв'язки між різними регіонами країни. Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил втілюється в життя через дію принципів вирівнювання рівнів економічного розвитку районів, територіального зближення обробної промисловості з видобувною, раціоналізацію міжрайонних економічних зв'язків.
Методами аналізу територіальної організації господарства економічних районів визначають передусім економічну оцінку природних ресурсів: рівень забезпечення власними трудовими ресурсами; територіальний розподіл населення як споживача матеріальних благ; співвідношення між спеціалізованими і допоміжними галузями, між ввезенням і вивезенням продукції; забезпечення господарства енергоресурсами, продовольством власного виробництва; рівень транспортного обслуговування як найважливішої передумови вдосконалення територіальних пропорцій.
Для визначення економічної суті територіальних пропорцій в економіці проводять аналіз синіетичних економічних показників, які відображують роль кожного регіону в економіці країни, а саме: частки регіонів у валовому суспільному продукті, національному доході, капітальних витратах, підвищенні продуктивності суспільної праці. Порівнянням отриманого в регіонах чистого прибутку із затратами праці та засобів виробництва визначають ефективність господарського розвитку кожно-го регіону.
Закономірність територіального поділу праці в багатьох джерелах і наукових публікаціях розглядається як закон територіального поділу праці, тоді як за економічною теорією загальним економічним законом є закон суспільного поділу праці. Тому закономірність територіальною поділу праці потрібно розглядати як просторовий прояв закону суспільного поділу праці. Згідно з територіальним поділом праці, за кожним регіоном закріплено певні галузі матеріального виробництва й невиробничої сфери. Цей закон с визначальним у процесі формування економічних районів, його дія виявляється у спеціалізації господарства регіонів відповідно до наявних природних і трудових ресурсів, традицій, навичок населення, економіко-географічного положення. В економічному відношенні галузями спеціалізації є ті, що розвиваються в найбільш сприятливих природних і економічних умовах і продукують найдешевшу продукцію. Правда, монополізація економіки регіону в багатьох випадках може негативно впливати на його соціальний розвиток, погіршувати екологічну
ситуацію. Для запобігання негативним наслідкам монополізації необхідно керуватися принципами, що випливають із закономірності комплексного розміщення продуктивних сил.
Закономірність комплексного розміщення продуктивних сил є теж проявом економічного закону суспільного поділу праці, який у просторовому аспекті модифікується в закон територіального поділу праці і виявляється у формуванні економічних районів та спеціалізації їх господарств. Комплексний розвиток і раціональна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання -досягненню в інтересах суспільства найбільших результатів при найменших витратах. Правильне поєднання і взаємопов'язаний розвиток галузей на певній території дасть господарську економію за рахунок зниження витрат основного виробництва, а також здешевлення перевезень сировини і готової продукції.
Основними рисами комплексного розвитку продуктивних сил є:
відповідність районного господарства раціональній пропорційності господарства країни;
найбільш повне, економічно й екологічно виправдане використання всіх районних ресурсів;
раціональна галузева й територіальна структура господарства, яка відповідає природним і господарським умовам;
провідна роль кількох великих і найефективніших у масштабі України галузей;
тісний взаємозв'язок і збалансованість усіх ланок господарства.
Актуальність проблеми комплексного розміщення продуктивних сил зростає. Магістральним напрямом її розв'язання є формування гери-торіально-виробничих комплексів (ТВК), що складаються з органічно пов'язаних між собою підприємств на певній тери горії відповідно до особливостей її ресурсної бази і транспортно-географічного положення.
Особливо важливими є внутрішні виробничі зв'язки, а саме:
зумовлені використанням різними підприємствами спільної інфраструктури;
матеріально-технічні (щодо сировини, палива, допоміжних матеріалів, споживання готової продукції);
кооперативні (між підприємствами, які беруть участь у виробництві тієї чи іншої продукції);
зв'язки комбінування (грунтуються на послідовній переробці сировини, комплексному її використанні й утилізації виробничих відходів).
За розрахунками, формування ТВК порівняно з ізольованим розміщенням підприємств дає змогу вивільнити 10% території, 20% протяжності комунікацій. 15-20% капіталовкладень.
Нині в ТВК мають поєднуватись інтереси суспільства щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Важливим є також розвиток у них соціальної іпфра-
структури, необхідної передумови стабілізації їх трудових колективів, забезпечення роботою молоді, виробничих об' єктів - робочою силою.
Принципи - це сформульовані суспільством керівні положення, якими визначаються об'єктивні потреби та умови суспільного розвитку, котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності для досягнення поставленої мети. Принципами, які слугують керівництвом до дії в господарському будівництві, виражаються потреби певного історичного етапу. Іншими словами, принципи - це дії, свідомо спрямовані на найбільш повний прояв об'єктивних закономірностей розміщення продуктивних сил з урахуванням відповідних чинників.
Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, є:
наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини палива, води;
наближення трудомістких виробництв до регіонів з високим рівнем забезпеченості трудовими ресурсами;
наближення виробництв, що продукують товари масового споживання, до районів високої концентрації населення;
врахування при розміщенні виробництва транспортабельності сировини та продукції, наявності відповідних комунікацій;
обмеження надмірної концентрації промислових об'єктів у великих містах;
збалансоване розміщення підприємств виробничої і невиробничої сфер, збалансованість між головними, допоміжними та обслуговуючими галузями спеціалізації;
охорона навколишнього природного середовища, раціональне і комплексне використання природних ресурсів, забезпечення здорових умов життя і праці населення;
зміцнення національної безпеки держави;
вирівнювання рівнів господарського й соціального розвитку областей та економічних районів країни;
урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.
Принципи розміщення в різних країнах можуть бути неоднаковими. Важливість кожного з них визначається стратегією і завданнями, що конкретизовані у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними є соціальне спрямовані принципи.
Чинники розміщення продуктивних сил. Закономірності і принципи реалізуються при врахуванні конкретних умов - чинників розміщення, що впливають на вибір місць розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів, які можна згрупува-
ти за чотирма напрямами: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні й соціально-економічні. Детальне врахування, аналіз і оцінка їх є найважливішим етапом економічного обгрунтування розміщення підприємств.
Природпо-географічпі чинники включають якісну й кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, грунтово-кліматичних та природно-транспортних умов. Особливо важливим є вплив цих чинників на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію. За кількісною та якісною характеристиками корисних копалин, їх фізико-технічними властивостями, характером залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку копалин, техпіко-економічні показники (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).
Демографічні чинники - це чисельність населення, його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів по областях і районах. При рівномірному розселенні трудових ресурсів виникає потреба розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду на перспективу розвитку економічних районів. Для ефективного використання трудових ресурсів необхідно розміщувати виробництво у невеликих і середніх містах та обмежувати нове будівництво - у великих. Демографічні чинники найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості І приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної). Розміщення підприємств цих галузей залежить переважно від наявності кваліфікованих кадрів.
Техніко-економічні чинники - науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення мас науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив природно-географічних і демографічних чинників. Впровадження результатів науково-технічного прогресу, особливо нових передових праце- та ресурсозберігаючих технологій, сприяє зниженню праце-, матеріале-, фондо- й капіталомісткості, а це, в свою чергу, - створенню відносно однакових умов для прискореного розвитку продуктивних сил економічних районів, рівномірного їх розміщення. У розміщенні виробництва неабияку роль відіграє хімізація, значно розширюючи можливості задоволення потреб підприємств у сировині та основних матеріалах, сприяючи економії натуральних видів сировини, утилізації відходів, а отже, поліпшенню охорони навколишнього природного середовища.
Розміщення промислового виробництва істотно залежить від форм його суспільної організації (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування). Вдосконалення цих форм забезпечує зростання потужності підприємств, розмірів сировинних, та паливно-енергетичних баз в
економічному районі. Для раціонального розміщення виробництва важливим є транспортний чинник, тобто наявність розвиненої транспоргної мережі в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.
Соціально-екопомічш чинники при розміщенні виробництва мають забезпечувати подолання соціально-економічних відмінностей між містом і селом, промисловістю і сільським господарством, а також раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці й життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.
З розвитком науки й техніки дія окремих чинників на розміщення послаблюється і водночас посилюється дія інших. Так, впровадження пра-цезберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. Нині зростає роль чинника часу, оскільки суспільству не байдуже, за який термін буде споруджений певний виробничий об'єкт. З одного боку, зволікання з будівництвом може дезорганізувати виробництво в інших галузях, які орієнтуються на його продукцію, і тоді суспільство зазнає збитків як матеріальних, так і моральних. З другого боку, збільшення строків будівник І ва означає девальвацію вкладених коштів, що зумовлює зростання витрат на спорудження об'єкта.
У сучасних умовах на розвиток і розміщення продуктивних сил України великий вплив матиме геополіптчпий чинник. Україна має дуже зручне географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної і Західної Європи та Близького Сходу; наявність роз-виненої транспортної мережі міжнародного значення, сусідство з Росією, Польщею, Туреччиною, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною й Угорщиною.
Досить помітно впливає на розміщення продуктивних сил України національний чинник (компактне розселення більшості росіян па території східних областей, існування Автономної Республіки Крим).
Відповідно до принципу забезпечення національної безпеки, геополігичний чинник відіграє важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, країнами - членами СНД. Територія нашої держави використовується для транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження до її бюджету. Позитивно впливає на поведінку іноземних інвесторів політика уряду України в галузі міжнаціональних відносин, забезпечення рівних прав і обов'язків усіх громадян. Разом з тим економічна політика Росії відносно України вимагає відповідних кроків до утвердження економічного суверенітету нашої держави. Це насамперед подальший розвиток власного паливно-енергетичного комплексу розширення економічних відносин з іншими країнами з метою звед?у*»гХо мінімуму сировинної залежності
від Росії, створення нових галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку тощо. Для нормального функціонування багатьох підприємств важкої промисловості і особливо машинобудування в Україні вирішується складне завдання - створення багатьох виробництв, які б виготовляли комплектні деталі. Його виконання вимагає відповідного обгрунтування розміщення нових виробництв, що, в свою чергу, може істотно змінити сучасний характер розміщення продуктивних сил в Україні.

 

Яндекс.Метрика >