загрузка...
-->
Сучасні моделі статевого виховання PDF Печать E-mail

Сучасні моделі статевого виховання

Рестриктивне (репресивне) статеве виховання проводиться в більшості західних країн, зокрема, в Італії. Знайомство дітей з фізичними ознаками і проявами статі вважається небажаним; це стосується оголення — навіть маленькі діти не повинні оголяти геніталії при людях. Відомості про репродуктивні процеси і функції підносяться дуже поступово і обережно: їх рекомендується пояснювати на прикладах рослин, а не тварин, щоб уникнути передчасних уявлень про біологічну природу відтворення людини. Ознайомлення з тілесно-фізіологічними аспектами статі та сексуальності підпорядковане принципу: краще «надто пізно», чим небезпечне «дуже рано».
Перш ніж у молодих людей не сформується глибоке розуміння сутності і важливості сім’ї і шлюбу, обговорення з дорослими (навіть педагогами) процесу статевого дозрівання, його труднощів, венеричних захворювань, нетрадиційних форм сексуальної поведінки і подібних тем не прийнято. Спроби молоді добитися незалежності від старших і отримати вичерпно повну інформацію про сексуальність зустрічають протидію: вважається, що знання стимулюють інтерес до сексуальності і спричиняють бажання експериментувати, а які-небудь надії на застереження не обґрунтовані: молодь засвоює не застереження, а як раз те, від чого застерігають, і тому жодне виховання не гарантує, що людина ніколи не здійснить педофільних, гомосексуальних або насильницьких дій.
Пермісивна (ліберальна) модель статевого виховання прийнята, наприклад, в Данії. Сексуальність розуміється як важлива життєва цінність. Щоб вона сприймалася так всіма, виховання повинне перешкоджати «обростанню» сексуальності почуттям провини і допомагати звільнитися від тривоги, яка завдяки старим традиціям часто забарвлює пов’язані з статтю переживання. Молодь має право самостійно і незалежно формувати прийнятні бажані етично-сексуальні норми, а ті, хто здійснює статеве виховання, не повинні нав’язувати молоді свою мораль. Єдиної обов’язкової і культивованої норми ? почуття відповідальності за характер і наслідки сексуальних відносин, що розділяються з іншою людиною. Моральний обов’язок всіх ? нести відповідальність за народження небажаних дітей, у зв’язку з чим пропагуються планування народжуваності і використання контрацептивів, штучний аборт морально засуджується. Надання підростаючому поколінню інформації про стать і сексуальність в світлі етичних і соціальних цінностей бере на себе організоване виховання, формування ж етичних установок сексуальної поведінки розглядається як справа передусім сім’ї.
Стратегія і тактика «золотої середини» визначають статеве виховання у ряді країн Європи, зокрема у Польщі. Воно покликане допомогти уникнути розчарувань і спричинення шкоди іншим у сексуальних відносинах взагалі і у сім’ї зокрема, полегшити особистісний і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід до дорослого життя, щоб реалізація емоційних і сексуальних потреб не порушувала основних соціальних норм і благополуччя інших людей. Суспільство, для якого кохання, шлюб, сім’я ? предмет глибокого інтересу, а не просто приватна справа кожного, має право і зобов’язано регулювати і визначати рамки для сексуальної поведінки людей.
Важливо встановити нові цивілізовані норми моралі, зокрема сексуальної, а для цього треба допомогти людям звільнитися від помилкових страхів, святенницьких упереджень, забобонів, заборон, що зжили себе. Чим більше свободи надається членам суспільства, тим більше зрілими і відповідальними вони повинні бути. Ці теоретичні основи статевого виховання етичні норми у сфері сексуальності повинні бути ретельно сформульовані і спрямовані на досягнення гармонійної рівноваги між специфічними вимогами сім’ї і суспільно-виробничого життя, між задоволенням сексуальних потреб і серйозною відповідальністю за сім’ю і шлюб.
Існуюча «узвичаєна» практика людей не є достатньою підставою для формування соціальної неформальної етики ? некритичне прийняття суспільством, з тих або інших причин, поширеної практики відносин між статями означало б відмову від впливу на молодь. Позитивне ставлення до сексуальності входить до числа основних принципів соціальної етики. Моральна цінність партнерського союзу не залежить від його ставлення до закону і релігії: ні юридичний, ні церковний шлюб не гарантують обов’язкової моральної поведінки.
Допустима сексуальна активність визначається віком і особливостями фізичних, психічних і соціоморальних потреб. Ранні сексуальні відносини погані і неприйнятні, оскільки вони можуть порушувати інтереси і благополуччя партнерів і дитини, що народилася в незрілому зв’язку, а не самі по собі. Мастурбація, петтінг морально не засуджуються. Вірність партнерів один одному перестає ототожнюватися з сексуальною винятковістю, яка розглядається як обов’язкова для шлюбу, але не виключає ширшого і ліберального розуміння; вимоги в цьому відношенні до чоловіків і жінок не повинні розрізнятися. Основний етичний принцип сексуальної поведінки у шлюбі або поза ним: будь-які типи сексуальних відносин морально прийнятні, якщо вони відповідають бажанням і установкам зрілих і морально відповідальних людей, що діють без зовнішнього або внутрішнього тиску.
Жодна з цих моделей не гірше і не краще за іншу. У пермісивній моделі, здавалося б, чреватою сексуальною анархією, сексуальна поведінка ставиться в один ряд зі всіма іншими видами поведінки і виявляється, тому залежною від загальних законів соціальної і етичної регуляції. Жорсткі обмеження рестриктивної моделі врівноважуються переконанням у тому, що людська природа все ж таки «бере своє». Модель «золотої середини» не розчиняє без остачі особистість у суспільстві і сексуальне у соціальному, у ній стає предметом обговорення те, що у пермісивній та рестриктивній моделях мислиться, завдяки мовчазній «домовленості про недоговореність»: вона припускає діалог особистості і суспільства при відповідальності суспільства за долю особистості. Прийняття цих існуючих в суспільстві моделей регулюється індивідуальним ставленням до сексуальності і статевого виховання.
У Концепції Російської академії освіти з проблеми «Статеве виховання російських школярів» наголошується, що сексуальність ? нормальна якість здорової людини. Реалізація її сексуальних можливостей не повинна здійснюватись у відчужених, знеособлених формах. Статеве виховання має протистояти бездуховному сексу.
Відомості, що відносяться до сфери міжстатевих стосунків, принципово відрізняються від відомостей іншого роду тим, що вони тісно пов’язані з базисними життєвими процесами: духовним і фізичним благополуччям людини, життєдієвістю суспільства. Ці відомості завжди особистісно зорієнтовані. Інтимне життя людини вразливе й легко раниме, тому існує велика відповідальність тих, хто ці відомості повинен повідомляти школярам. Тут, як ніде, необхідні стриманість, почуття міри, такт.
Система уявлень у сфері міжстатевих стосунків у кожної людини складається поступово. Процес цей відбувається різними темпами, на тлі різної зацікавленості в отриманні відповідної інформації. Те, що для одного є передчасним, для іншого ? пройдений етап. Це стосується й дорослих, і підростаючого покоління, у тому числі учнів одного й того ж класу. Людині необхідно дорости до розуміння деяких речей, і штучно прискорювати або сповільнювати цей процес шкідливо: результат буде деформованим. Необхідно лише закласти його правильні основи.
К. Корсак, розглядаючи фізіологічні механізми «процесу кохання», зазначає, що людина не може сподіватися в своєму емоційному житті на «цукерку», яка була б і «більшою», і «смачнішою» від кохання. Тільки воно пов’язане з багатьма роками постійного перебування «на сьомому небі», а не з короткими спалахами фізіологічної (той самий «секс») чи інших варіантів приємності. Очевидним злочином і перед дітьми і внуками є сучасне нехлюйське ставлення дорослих до інформування молоді про природу й цінність емоційних станів людини. Задовго до необмеженого надання дітям інформації про статеві зносини і методи досягнення оргазму, зображень оголених тіл і статевих органів «у дії», необхідно пояснити їм, що на початку своєї дорослості їх чекає зустріч із величезним і найважливішим для них дивом і щастям кохання. Та на шляху до нього є перешкоди (як Баба-Яга чи Кощій), про які необхідно знати й свідомо долати їх.
Наприклад, слід навчитися розрізняти кохання і «секс», розуміти велику цінність для себе і перевагу над усім іншим (вторинним і додатковим) кохання, емоційного стану Ромео і Джульєтти. Ще задовго до настання вибору «негайно в ліжко ? пізніше в ліжко» підлітки і молодь мають бути прекрасно інформованими насамперед про емоційні наслідки для себе обох цих рішень, про вплив їх на все життя, можливість щастя кохання і сімейного співжиття. Адже очевидно, що помилкове сприйняття «сексу» як найвищої життєвої цінності й ознаки дорослості дівчинкою чи хлопчиком, застосування цього висновку на практиці неминуче ліквідує умови для нормального емоційного розвитку й досягнення нормального кохання. Вони зіткнуться з цинізмом, хворобами, передчасними пологами або перериванням вагітності. Буде дощенту спалено й понівечено все те, що передбачено природою для перебування на «сьомому небі» взаємного кохання впродовж багатьох років, а не лічених секунд оргазму.
На завершення викладання теоретичних основ статевого виховання підлітків та юнаків необхідно сказати про значення цих знань для молоді, підкріпивши наступною формулою:

СЗ + ВЗПІВ = НВ + СНІД + ВЗ

де СЗ - статева зрілість ? стан, яким завершується статеве дозрівання підлітків, здатність вступати у статеві відносини, бути відповідальними за свої дії;
ВЗПІВ - відсутність знань про інтимні відносини між чоловіками і жінками і їх наслідках;
НВ - небажана вагітність;
СНІД - синдром набутого імунодефіциту;
ВЗ - венеричні захворювання.
Завдання статевого виховання у старшій школі - сприяти гармонічному розвитку підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя. Разом із тим «статеве питання» ? це й соціально-гігієнічна проблема, пов’язана зі здоров’ям, працездатністю, настроєм людей, оздоровленням їхнього сімейного побуту.
Завдання сучасного педагога при проведенні статевого виховання ? дати всі необхідні знання, щоб виключити наслідки, здатні калічити долю молодої людини, підірвати її здоров’я або привести до невиліковного захворювання.
Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних, психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.
Зміст статевого виховання має бути сформульованим у такий спосіб:
•    прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;
•    формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;
•    захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров’я учнів;
•    забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.
Об’єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі, що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних або групових заняттях, а індивідуально.
Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.
Організаційними формами можуть бути:
•    фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;
•    факультативні заняття ? необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред’являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;
•    семінари для батьків ? тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам;
•    консультації, що організуються для учнів і батьків у спеціальних центрах.
Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі ? важливий і необхідний елемент системи статевого виховання. При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну специфіку.
Питання міжстатевих стосунків повинні розглядатись у тісному зв’язку з питаннями здоров’я. Добрим варіантом залучення громадян до міжнародного досвіду у сфері міжстатевих стосунків є використання досягнень особистої гігієни та догляду за тілом, що необхідно для збереження та зміцнення здоров’я, у тому числі й репродуктивного. Усе це може й повинно бути використане як елементи у специфічно російській системи гігієнічного та статевого виховання відповідно до принципу: культура має бути самобутньою, а цивілізованість ? сучасною.
Щоб розробити впливові, ефективні форми виховної роботи з підлітками, треба, насамперед, спиратися на стан емоційної сфери конкретної групи, чи окремої особистості. Надання інформації сексуальної спрямованості фізіологічного та психологічного змісту має обов’язково пройти через почуття кожного конкретного підлітка. Лише тоді ці знання перетворяться у переконання і стануть елементами поведінки. Отож, дослідження соціально-психологічних факторів сексуальної поведінки підлітків обов’язково має бути пов’язане з вивченням індивідуально-психологічних властивостей. Тільки виявлення зв’язків між типом сексуальної поведінки та індивідуальними особливостями (зокрема, емоційної сфери), мабуть, дасть змогу розробити дійову програму статевого виховання підлітків.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Гадасина А.Д. Плоды запретов: Подростки и секс: Кн. для учителей. — М.: Просвещение, 1991. — 79 с.
2.    Говорун Т. Детская сексуальность / Мир семьи, 2005. – №12.
3.    Зайцев Г.К., Зайцев А.Г. Мотивация, сексуальность, половое воспитание человека // Школа. – 2003. – № 2. – С. 35-37.
4.    Кон І.С. Вступ до сексології: Пер. з рос. / П.Л. Пироженко. – К.: Либідь, 1991, – 304 с
5.    Кон И.С. Подростковая сексуальность на пороге ХХІ века // Світло. – 2003. – № 2. – С. 37-44.
6.    Корсак К. «Любов» і «кохання», або фізіологічна природа кохання як привід для педагогічних роздумів // Завуч, 2003. № 20-21. С. 3-4.
7.    Мид М. Мужское и женское. Исследование полового вопроса в меняющемся мире: Пер. с англ. / Ин-т социал. и гендер. политики. М.: РОССПЭН, 2004. – 412 с. (Гендер: коллекция – зарубежная классика) (Библиограф. в примеч.)

 

Яндекс.Метрика >