загрузка...
-->
Статеве виховання в історії суспільства PDF Печать E-mail

Статеве виховання в історії суспільства

Пошук витоків духовності людини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче приводить до культурно-історичного минулого, закріпленого у традиціях різних народів, орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблема диференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов’язана з гуманізацією педагогічного процесу, оскільки задає перспективи подальшої участі людини у суспільному житті, готує до виконання соціальних ролей у суспільстві і сім’ї.
Статеві зв’язки, стихійні і практично нерегульовані на ранніх етапах розвитку суспільства, у міру суспільного розвитку в історії людства поступово набирали певніших і більш регламентованих форм. Це було, перш за все, пов’язано зі спадкоємністю власності та необхідністю чіткого визначення кола власників за спорідненою ознакою. Таким чином, вже у давнину сформувалися установки у сфері статевої поведінки, що надовго укорінилися у загальнолюдській свідомості. Норми статевих зв’язків передбачали суспільно санкціоновані обмеження на вибір сексуального партнера і регуляцію цих стосунків у рамках інституту сім’ї. Охорона цих принципів увійшла істотним компонентом в ідеологію світових релігій.
Необхідні, з погляду суспільної доцільності, обмеження сексуальної активності породили крайні форми ідеологічних, етичних і побутових установок. Згідно ним, сексуальні контакти доцільні лише ради продовження роду і лише у цій якості терпимі і прийнятні. Статевий потяг розглядався як продиктований низовинними тваринними інстинктами і заслуговував на придушення. Релігійна мораль проповідувала як шлях до досконалості духу ? упокорювання «плотських жадань», що проявилося у крайній формі апології аскетизму.
Спадкоємність цих принципів у практиці статевого виховання впродовж довгого часу втілювалася в охоронно-заборонних виховних діях. Інформація про статеві стосунки розцінювалася як безумовно шкідлива для підростаючого покоління. Елементарні відомості про дітородну функцію, про статеву взаємодію молода людина повинна була отримати від батьків незадовго до вступу до браку.
У середні віки образ дитини був неоднозначним. З одного боку, дитя вважалося втіленням чистоти і невинності, а з іншого ? з-за сільського устрою і повсякденної участі дітей у житті дорослих, їх не можна було уберегти від сексуальних вражень. Та ніхто, за виключенням, хіба що ченців, і не намагався цього робити. Наприклад, до прояву сексуальності у хлопчиків дорослі відносилися поблажливо. Мастурбація вважалася за нешкідливий дитячий гріх, а юність ? віком, коли фізично неможливо подавити свої сексуальні бажання.
В Європі різким кордоном розуміння суті статевого виховання стало сімнадцяте століття. Проголошуючи принципи строгого контролю над поведінкою і відчуттями дитини, батьки прагнули повністю захистити її від питань статі, навіть від можливості бачити власне оголене тіло. В ужитку почали з’являтися такі «творіння» людської думки, як протимастурбаційні замки, щось подібне до «поясів вірності». І якщо на початку сімнадцятого століття батьки та інші дорослі не лише вільно обговорювали при дітях питання статі, але і не бачили нічого поганого у тому, щоб хлопчику «погратися» із своїм статевим членом, доводячи його до ерекції, то вже у середині століття погляди на статеву поведінку дітей стали діаметрально протилежними. У дворянських сім’ях, наприклад, почали відокремлювати дітей від дорослих, що привело до відчуженості між батьками і їхніми дітьми. А турботу про дітей довірили спеціально приставленим вихователям. До того ж розділення дітей на хлопчиків і дівчаток стало жорсткішим, і з’явилася заборона на дитячу наготу. Навіть вкладатися спати дітям наказували так, щоб підійшовши до ліжка вони не мали можливості розгледіти форми тіла і розпізнати статеві ознаки.
У вісімнадцятому столітті ствердилась думка, що онанізм ? небезпечна хвороба. Вважалося, що онанізм породжує безумство і моральну деградацію. На доказ своєї теорії лікарі приводили приклади мастурбації психічно хворих, тобто невірно тлумачили явище, плутаючи, як це часто стається, причину і наслідок. На справді не мастурбація була причиною душевної хвороби, а душевна хвороба «стирала» норми суспільної моралі і робила допустимою непристойну поведінку у присутності сторонніх людей.
Негативне ставлення до статевого акту теж мало місце у різні часи. Заборони на фізіологічні акти були порівняно поширені, і навпаки ? статевий акт у присутності або за допомогою слуг і рабів вважався за цілком природним у різних культурах. Королі ж та інші вельможні сановники в епоху «мушкетерів і придворних дам» вважали за цілком пристойне не лише їсти у присутності вірнопідданих, але і сидіти на горщику перед ними.
Люди у ті часи були настільки залякані наслідками онанізму, що в боротьбі з «дитячим гріхом» застосовували навіть кастрацію. У романі М. Горького «Справа Артамонових» є епізод з початку минулого століття, де мастурбуючий чужий хлопчик був убитий ударом чобота, щоб «ця зараза не розповсюдилася на наших дітей». У той же час, за свідченням іншого відомого письменника ? Марка Твена, церква не лише активно виступала проти підліткової мастурбації, змушуючи регулярно сповідатися у цьому «гріху», але і сама ставала мимовільним ініціатором дитячої мастурбації. Хлопчики спеціально шукали і знаходили у Біблії місця з сексуальним змістом, від чого збуджувалися і мастурбували.
На межі XIX ? XX століть значна зміна з приводу проблем статі і статевого виховання сталася під впливом учіння З. Фрейда. Ідеї Фрейда про сексуально детерміновану забарвленість практично всіх проявів активності людини спочатку були зустрінуті громадськістю з обуренням. Проте досить швидко на зміну відторгненню прийшов інтерес, а потім і ентузіазм щодо психоаналітичного трактування природи особистості. Під впливом цих ідей поступово була переглянута охоронно-заборонна тактика статевого виховання.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Городнова Н. Ґендерний розвиток особистості. ? К. Шкільний світ, 2008. ? 128 с.
2.    Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты. – Л. Медицина, 1988. – 160 с.
3.    Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. . – Л. Медицина, 1980. – 168 с.

 

Яндекс.Метрика >