загрузка...
-->
Шляхи та принципи здійснення статевого виховання PDF Печать E-mail

Шляхи та принципи здійснення статевого виховання

Статеве виховання нерозривно пов’язане з етичним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Цей зв’язок націлений на формування у дітей відчуттів, свідомості і навиків поведінки.
Для сучасної постановки питання про розробку систем статевого виховання існує безліч причин. Перша, пов’язана з відсутністю диференційованого підходу до дітей відповідно до їхньої статевої приналежності. Друга ? загальнодержавне неуцтво педагогів, батьків у питаннях сексуальної освіти дітей, що приводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів, кримінальних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі батька чи матері у житті Завданням педагогів, є необхідність обліку статевих відмінностей у вихованні дітей.
Виділяють наступні шляхи статевого виховання, що пов’язані з передачею статевої та сексуальної поведінки: успадкування традицій і звичаїв, передача декларативного і реального аспектів буденної свідомості, література і мистецтво, засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення, Інтернет), лекційна пропаганда, науково-популярна література.
Статеве виховання дитини здійснюється конкретними людьми, із якими вона спілкується або які являються провідниками цього аспекту виховної роботи. У цій якості виступають не лише батьки, вихователі і педагоги, але і однолітки, діячі літератури і мистецтва, працівники засобів масової інформації ? словом, всі ті люди, чия поведінка і погляди пов’язані зі статевими питаннями та можуть опинитися у сфері уваги дитини.
Сім’я ? перший в часовому аспекті і найбільш близький до дитини вихователь. Вирішальну роль у розвитку дітей звичайно відводять матері. Проте необхідно говорити про сім’ю, а не про одного з батьків, як про вихователя. Внесок матері і батька не визначається кількісною міркою «більше-менше», але істотно залежить від загальної атмосфери у сім’ї, системи відносин дорослих членів сім’ї один до одного і до дитини.
Після народження дитини у батьків формуються певні стереотипи: вони вбачають в поведінці дитини ознаки відповідності або невідповідності тому, якими в їх уявленнях повинні бути хлопчик або дівчинка. Відповідність заохочується, невідповідність зустрічає опір. Батьки говорять або висловлюють своє ставлення: «ти хлопчик, а хлопчики...»
Вважається, що батьки більше ідентифікують себе з дитиною своєї статі і більше хочуть бути моделлю для неї. На спілкування з дітьми переноситься стиль відношення між статями: батьки відносяться до дочок в деякому розумінні як до маленьких жінок, а матері до синів ? як до маленьких чоловіків.
Важливе значення має бажаність або небажаність статі дитини. Більшість врешті решт приймає фактичну стать дитини, але в деяких сім’ях, незадоволення статтю, що виникає після народження дитини, може довго впливати на ставлення до дитини.
Роль батька має підноситися дитині як урівноваженого, стабільного, сильного друга дружини і дітей. Від нього очікуються стриманість у виявленні почуттів при безумовній їх наявності, справедлива і неупереджена оцінка позитивних і негативних подій. Нині міняється роль матері: жінка нерідко прагне домінувати над чоловіком і дітьми.
У гармонійній сім’ї мати з раннього віку навчає дитину тому, «як...», а батько тому, «що...»
Однолітки. Саме вони являються основним джерелом інформації про статеві відмінності і сексуальну поведінку. Ця інформація відверта, реалістична, але і дуже неточна, часто опошлена. Принципово важливим є визнання існування специфічної, прихованої від очей дорослих, дитячої субкультури, непристойного і потаєного дитячого еротичного фольклору. Характерна ознака дитячої субкультури ? її демонстративне зіставлення нерідко гнітючому їх світу дорослих і навіть пародіювання цього світу, що дозволяє дітям відчути свою самостійність, стверджувати свої норми і цінності. Необхідно відзначити стійкість традицій дитячої субкультури, перехідних з покоління у покоління, не зважаючи на боротьбу з ними дорослих.
Саме серед однолітків дитина може відчувати себе як представник статі, апробувати засвоєні статеворольовi установки у спілкуванні.
Організоване навчання і виховання. Педагогічне навантаження не зростає з-за здійснення статевого виховання, оскільки основна його частка може бути розчинена в інших предметах. Повинні враховуватися різний рівень розвитку і психологічний профіль особистості. Передача дітям необхідних загальних відомостей педагогом має відрізнятися професіоналізмом.
У дошкільних закладах статеве виховання не проводиться взагалі, лише деякі вихователі інтуїтивно реалізують диференційований підхід до хлопчиків і дівчаток, акцентуючи увагу на обов’язках хлопчиків допомагати і поступатися дівчаткам, не ображати їх, заступатися за них. Разом з тим слід підкреслити, що перед педагогом стоїть складне завдання ? знайти шляхи, які б сприяли дружбі між хлопчиками і дівчатками і в той же час не гальмувати процес статевої диференціації.
У школі, як правило, статеве виховання полягає у запрошенні лікаря для проведення бесід з підлітками. Проте лікар, навіть володіючи необхідною інформацією, не завжди володіє належним педагогічним досвідом, скоріш, він повинен виконувати роль консультанта для вчителів, бути вихователем вихователів, а основну роботу з статевого виховання учнів повинні проводити все-таки педагоги.
Література і мистецтво ? специфічні засоби пізнання світу, змістовною основою яких так або інакше є сенс життя і місце людини у ньому. Народні казки ніколи не обходили питань статі, сексуальності, еротики. Наприклад: у казках образ Баби-Яги ? це образ жінки (фізично) без властивої жінкам гуманності.
Якщо казки майже не зустрічають перешкод на шляху до дитини, то з іншою літературою і мистецтвом справа йде складніше. У даний час потік самої різної літератури, що несе будь-яку інформацію на сексуальну тему, в основному відкрито порнографічної, яка до такого ступеню затьмарила і відтіснила романтичну, чисту любов, що навіть згадка про такі відчуття викликає у підлітків саркастичну посмішку і недовір’я. Слід широко пропагувати добутки світової і вітчизняної культури, за допомогою яких відроджувати віру у велике і світле кохання, виховуючи у школярів чисті, довірчі відносини між статями.
Науково-популярна література. Література для підлітків рясніє прорахунками, пов’язаними з ігноруванням статевовікової психології читача, відсутністю не тільки методологічного, але і методичного обґрунтування. Ведучою залишається тенденція підміняти питання статі загально-гігієнічними проблемами, а питання про те, як проводити статеве виховання, обмежується формулюваннями загального типа.
Але сексологія, психогігієна статі, статеве виховання ? не область прояву життєвої мудрості авторів, а спеціальна сфера теорії і практики. Потрібна серія науково-популярних видань з питань статевого виховання для всіх контингентів школярів і підлітків, хлопців і дівчат. Необхідні цикли лекцій для школярів, які охоплювали б такі проблеми, як медичні аспекти статевого дозрівання, аборт, контрацепція, рання вагітність і її вплив на здоров’я матері і дитини, венеричні захворювання тощо. Назви таких лекцій повинні бути діловими, чіткими, позбавленими привабливості і грайливості. Необхідні лекції і про психологію стосунків людей, про кохання та подружжя. Одне з типових утруднень, що пов’язане з рішенням питання про те, якими повинні бути лекції для хлопчиків і дівчаток: спільними або роздільними. Це передусім залежить від теми лекції. Звичайно, про гігієну менструального періоду треба розповідати дівчаткам окремо, як і хлопчикам ? про полюції і мастурбацію. Але загальні питання цілком можливо давати і для змішаної аудиторії. Більш того, за винятком поглибленого викладу специфічно «чоловічих» або «жіночих» тем робота у різностатевій аудиторії успішніше і ефективніше: вона готує до взаємних стосунків на основі достатнього знання про особливості людей своєї і протилежної статі, знімає наліт сором’язливої таємниці з обговорення психосексуальних проблем, стимулює відчуття взаємної відповідальності.
Педагог, який здійснює статеве виховання, повинен розібратися з власним ставленням до проблем статі і співвідносити його із завданнями і принципами здійснення даного аспекту виховання.
Принципи статевого виховання
Принципи статевого виховання дітей походять з логіки психології та фізіології віку та узгоджуються з логікою виховного процесу. Комплексне урахування та інтегративне застосування їх допоможе здійснити завдання статевого виховання. Ці принципи у поєднанні з загальними принципами виховання дітей гарантують адекватний біопсихосоціальний розвиток особистості дитини.
1. Принцип гуманності. Основна ідея ? людина ? основна цінність суспільства, віра у можливості кожної дитини, захист достоїнств та основних прав, повага до особистості, забезпечення педагогічного комфорту та психологічного здоров’я. В основі цього принципу, прийняті до уваги особливості статевого виховання, яке сприяє рівноправності між статями. У груповому спілкуванні діти проявляють біологічні та психологічні особливості та відмінності, що дає їм можливість для поповнення та реалізації здібностей, як представників власної статі в ігрової та навчальній діяльності за інтересами. У процесі міжстатевого спілкування коригуються неправильні уявлення про протилежну стать. Гуманізація статевого виховання допомагає сприймати дитину, як повноцінного партнера в умовах міжстатевого співробітництва. Педагогічна взаємодія, заснована на принципі гуманності допомагає здолати егоцентризм та індивідуалізм дитини та сформувати команду для роботи у групі та толерантність у взаємовідносинах.
2. Принцип толерантності. Він тісно пов’язаний з принципом гуманності. Як один з боків виховання, статеве виховання орієнтує дітей зрозуміти статеві взаємовідношення згідно цінностям суспільства, в якому вони живуть. Приймаючи до уваги принцип толерантності, враховуючи інтерес дитини, педагог допомагає їй сформувати свою статеву ідентичність через уміння будування толерантних стосунків:
•    поставити дитину на місце іншої, зрозуміти почуття та думки до себе, як своєї так і протилежної статі;
•    враховуючи точку зору іншої дитини, зіставити її з особистою, спробувати пов’язати її із статтю до якої вона належить;
•    сприймати та не ігнорувати емоції інших, розвивати почуття емпатійності, як до дітей власної статі так і до дітей протилежної статі.
Щоб сформувати ці уміння необхідно спиратися на принцип толерантності як під час педагогічної взаємодії педагога з дитиною так і у спілкуванні між дітьми. Педагог допомагає дитині проявити толерантність у всіх формах педагогічної взаємодії, та провокує ситуації де дитина грає роль, переживає позицію інших. Рольові імпровізації допомагають дитині відчути статеву різницю, ствердитися у власній статевій ідентичності та відчути задоволення від статі, до якої вона належить. Розвиток умінь для толерантних відношень до іншої статі (від своєї та протилежної статі) є передумовами для толерантності у майбутніх відношеннях.
3. Принцип гетерогенності у вихованні. Цей принцип у вихованні виводиться з статевої ідентичності дитини. У роки, коли формується статева ідентичність дитини, щоб відкрити ясніше її індивідуальність, педагогу потрібно орієнтувати педагогічну взаємодію беручи до уваги стать дитини, і залежно від цього схвалювати за жіночі або чоловічі прояви поведінки. Принцип гетерогенності у вихованні витікає з гетерогенності суспільства та різниці генної інформації між індивідами. Це означає не треба зневажати індивідуальність будь-якої дитини, яка унаслідує соціальний досвід, отриманий від різнорідного соціального середовища. Педагог стверджує статеву ідентичність дитини у різноманітній діяльності з однолітками:
•    спільна діяльність, в якій переплітаються відношення співпраці, як між одностатевими так і різностатевими дітьми;
•    соціально значуща, цікава та динамічна діяльність, яка спричиняє соціальні зміни та допомагає засвоювати статеві ролі дітям;
•    емоційно насичена діяльність, яка дає можливість дитині зазнавати важливі для неї переживання у процесі взаємодії та статеворольового спілкування.
4. Принцип адаптивності Зрозуміти гетерогенність у ході статевого виховання дитини допоможе принцип адаптивності. Він припускає не пасивне засвоєння дітьми статеворольових стереотипів поведінки, а активне оволодіння ними за допомогою інтерактивних методів і форм статевого виховання. При таких педагогічних технологіях формування норм статевої поведінки засвоюється не зовні, а переходить у внутрішній план, тобто інтериарізується.
Серед умінь адаптації, формування, яких потрібно починати з дошкільного віку, особливе значення має прийнята, як норма мобільність у всіх і особливо у стосунках з іншими, створення безперервних та широких контактів та зв’язків. У наслідок високого ступеню адаптації та мобільності у взаємовідносинах з іншими, у дітей виникають типові чоловічі та жіночі якості і прояви, які треба сформувати.
5. Принцип спільної дії. Цей принцип означає взаємопроникнення та взаємне доповнення соціальних інститутів, які впливають на формування статевої ідентичності дитини.
Статеве виховання ? це кооперативна справа, яку треба починати у сім’ї та продовжувати у дитячому садку, школі та у всіх організаціях, які мають відношення до виховання дітей, де дорослі зобов’язані бути підготовленими до цього. У дошкільному віці формується початкова статева ідентичність та досягає свого утвердження. Дошкільний вік розглядається як найсприйнятливіший для розвитку ставлення до світу та до себе, як представника певної статі (Д.Н. Ісаєв, В.Б. Каган, І.С.Кон та ін.). Необхідна спільність між батьками та вчителями, орієнтовно загальної цілі ? формування статевої ідентичності та відповідної статевої поведінки. Обов’язковою умовою статевого виховання є єдність виховних впливів батьків та педагогів.
6. Принцип урахування вимог часу. (адорація). Цей принцип обумовлюється швидкою зміною технологій, яка відображається на мобільності відношень між людьми, на безперервній змінності та гнучкості ціннісних орієнтацій. У дітей з дошкільного віку виховуються різноманітні цінності, приймаючи до уваги реальність, що постійно змінюється та які відповідають часу, в якому живе дитина. Формування відношень до себе, у тому числі і як до представника певної статі представленні через наступні цінності:
•    пізнавальна цінність ? відкриття свого «Я» ? дитина диференціює себе від світу, відкриває для себе однакові риси з іншими дітьми своєї статі та розрізняє з іншою статтю, розуміє свою унікальність; виникає інтерес до свого життя (створення, народження та розвитку та життя близьких, перша уява про майбутнє; виникає відношення до життя та смерті, до безсмертя);
•    цінність перетворення ? активність дівчат та хлопчиків знаходить вираження в різних діяльностях, тому педагоги створюють умови для діяльності;
•    цінність переживання ? потрібно забезпечити педагогічне середовище, що привертає увагу до почуттів, вчити відчувати своє тіло та управляти ним, насолоджуватися грою яка проявляє духовні та фізичні сили та дає почуття фізичної та психологічної захищеності.
Найсприятливіші умови формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій особистості створюють ситуації сумісного переживання.
Статеве виховання, що здійснюється батьками та педагогами є необхідним у формуванні дітей різного віку адекватного ставлення до питань статі. Це досягається через цілеспрямовану систему статевого виховання. Якщо не організувати процес статевого виховання, то психосексуальний розвиток дитини піде шляхом випадковості, стереотипу і шаблонності чи шляхом розпусти і бездушності. Необхідним є подолання стереотипів, коли статеве виховання розглядається як процес який не потребує спеціальної уваги який не становить складності через те, що не має обмежень у віці. На думку А.Б. Залкінда не існує віку в якому не треба враховувати разом з іншими факторами статеві агенти. Статеву еволюцію слід вивчати з народження дитини, інакше у зрілому віці складно буде зрозуміти, чому статева сфера має дуже складну форму.
Потреба у знаннях про стать та статеві особливості із віком дитини зменшуються, тому як скритність та сором запобігають освічених у цій сфері дітей від проявлення шкідливих звичок, та передчасного статевого ваблення. Недооцінка педагогічного впливу на біосоціальні прояви статі при формуванні та розвитку дитини може призвести до серйозних проблем які складно піддаються корекції у зрілому віці.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Відверта розмова про «це» / Пер. з ісп. О. Юдіної. – К.: Країна Мрій, 2006. – 208 с. (29)
2.    Гончаренко А.М. Особливості виховання гуманних взаємин хлопчиків і дівчаток дошкільного віку // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К.: Наук. думка, 1999.
3.    Єремєєва В., Хрізман Т. Хлопчики та дівчатка: два різних світи. – К.: Редакція загально-педагогічних газет, 2003. – 112 с. (Бібліотека „Шкільного світу”).

 

Яндекс.Метрика >