...
Родина - перший соціальний інститут у здійсненні статевого виховання PDF Печать E-mail

Родина - перший соціальний інститут у здійсненні статевого виховання

Батьки першими починають статеве виховання своїх дітей, навіть якщо самі про це не знають або не хочуть цього. Батьки часто не усвідомлюють, що відбувається процес виховання, оскільки велика частка інформації передається не в словесній формі, а на прикладі поведінки самих батьків і через їх установки.
Ставлення батьків до своєї дитини залежить від багатьох обставин: від культурних традицій власних родин, їх дитинства, від національних традицій родинного виховання, від індивідуальних особливостей батька і матері. У родині стосовно дитини створюються певні установки, які визначають емоційну атмосферу і стиль взаємин.
Діти не обирають батьків. Батьківська пара дарує дитині разом з життям:
•    генотип і вроджені особливості, які виступатимуть передумовами її розвитку;
•    умови життя в родині, які визначають розвиток дитини і соціальні навички, а також його ціннісні орієнтації на життя, світовідчуття, ставлення до себе, до родини, до оточення, до своєї національної належності, до людей інших національностей тощо.
За даними О. Кочерги основними функціями родини є: репродуктивна, виховна, економічна, комунікативна, дозвілля і відпочинку, валеологічна. Розглянемо детальніше комунікативну та валеологічну функції родини, які найбільше впливають на становлення і розвиток психічного здоров’я дитини.
•    Комунікативна функція ? організація внутрішньо родинного спілкування, організація зв’язку членів родини з суспільством, установлення зворотних зв’язків з оточенням.
•    Валеологічна функція ? створення оптимальних умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку кожного члена родини як важливої умови формування, збереження, зміцнення, відновлення і спадкової передачі здоров’я.

Дитині родина:
•    дає відчуття належності до певної групи, без чого людина почувається самотньою, реалізує потребу у безпеці, комфорті;
•    дарує відчуття і дає реальні докази своєї значущості для інших, без чого у людини розвивається почуття неповноцінності;
•    дає змогу відчути взаємне тепло і любов;
•    формує почуття своєї неповторності та індивідуальності;
•    дає зразок для наслідування.
Всі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була, і ще, задоволення цих потреб буде сприяти правильному статевому вихованню.
Раніше, коли обманювали дітей лелекою або капустою, підліток, дізнаючись від однолітків «правду» про взаємини статей, відчував обман з боку батьків і підозріння, що його батьки займаються «брудними» справами і приховують це від нього. Тоді прірва між ним і батьками заглиблювалася ще більше. Але це ? не найгірше, і з часом «уляжеться», а ось замкнутість і гидливість, що виховаються таким чином, можуть серйозно перешкодити в його майбутньому шлюбному житті.
Батькам не треба забувати, що статеве виховання не повинне різко виділятися із спільного виховання і носити повчальний нав’язливий характер. Не можна виділяти цю тему і особливою інтонацією або незвичайними емоціями. Ця тема не повинна занадто відрізнятися від інших.
Вважається, що хорошою підмогою у статевому вихованні дошкільників і молодших школярів можуть стати сучасні дитячі енциклопедії і книжки типа «Звідки я узявся?», у яких не лише текст, але і ілюстрації доступно і однозначно розповідають як про дітородіння, так і про статевий акт батьків. А оскільки в цьому віці у дітей немає еротичних асоціацій, то нові знання ? навіть про секс ? особливо не фіксуються в їхньому мозку, вірніше ? не виділяються із спільного потоку нових знань. Виробники або автори декотрих видань запевняють, що не «закомплексовані» батьки не будуть ніяковіти, якщо будуть обговорювати делікатні питання статі та народжуваності дітей з малятами, користуючись їхніми матеріалами . Хоча, відверто кажучи, беремо під сумнів це судження.
Ми не стали експериментувати на дітях, щоб підтвердити чи спростувати твердження кандидата психологічних наук М. Савчина про те, що друкування, на зворотному боці обкладинки якого розміщено його вступну статтю, покликане «паралізувати чи хоч ослабити згубний вплив на психіку дітей» низькопробних фільмів, літератури та періодики. На одноголосну думку батьків вихованців дошкільних закладів «Правди життя без жодних нісенітниць, написані Пітером Мейлом», перекладені українською мовою та ілюстровані Г. Кузнєцовим у книжці «Звідки я взявся?» самі можуть згубно вплинути на психіку дошкільника, якщо потраплять йому на очі. При цьому, 92% опитаних батьків не заперечували проти статевого виховання їхніх дітей в умовах дошкільного закладу взагалі, ось тільки всі вони висловлювали побоювання щодо того, ЯК буде воно здійснюватися.
Діти народжуються сексуально-мотивованими, і батьки, свідомо або несвідомо, постійно дають їм уроки статевого виховання. Стрижньове питання статевого виховання полягає в тому, як батьки сприймають природжену сексуальність дитини і в якому ступені дають їй розвернутися. Ставлення батьків до цієї проблеми набагато важливіше для формування статевої поведінки дитини, чим вся інформація або дезінформація, яку вони можуть надати з даного питання.
Є чотири основні типи ставлення батьків до питань статі, які виявляються у сімейному житті. Американські дослідники Ехренберги, назвали їх відповідно репресивним, відстороненим, нав’язливим і експресивним (автори виходили з того, що погляди обох батьків на цю проблему збігаються, хоча це трапляється не завжди).
Репресивний тип ставлення охоплює випадки, коли батьки строго навіюють дітям, що секс ? це зло і непристойність. Зазвичай у такій сім’ї заборонено вимовляти непристойні слова, пікантні жарти, ходити по будинку у нижній білизні. Статеве виховання зводиться до декількох фраз: «це непристойно», «це небезпечно» і «почекай поки вийдеш заміж».
При відстороненому типові батьки проявляють розумніше і більш терпиме ставлення до сексуальності. Вони розглядують це явище швидше як корисне, ніж шкідливе, проте абсолютно не втручаються, коли мова заходить про конкретні статеві питання. Такі батьки уникають прямого обговорення цієї теми зі своїми дітьми або перетворюють таке обговорення на нудну лекцію. Самі того не запідозрюючи, вони вихолощують ідею тепла, людяності і любові, яка невід’ємна від поняття сексуальності, проте діти дуже швидко розпізнають цей пропуск.
При нав’язливому типові ставлення до сексуальності батьки дивляться на секс як на корисне і здорове явище, але перегинають палицю і ставлять секс в центр всього сімейного життя. Вони занадто ліберальні у всьому, що стосується сексуальної активності й інколи настільки явно виставляють напоказ своє статеве життя, що це дивує і бентежить їх власних дітей. (Наприклад, можуть відкрито говорити про свої інтимні стосунки або про свою колекцію відеокасет з еротичними фільмами.) Надмірна увага до статевих питань може дратувати дітей або викликати у них відчуття пригніченості. Так, наприклад, якщо отець 8-річного хлопчика буде кожного місяця показувати синові «Плейбой», дитині стане неприємний сам вигляд цього журналу.
Батьки, чиє ставлення до статевих питань можна охарактеризувати як експресивне (проникливе), розглядають секс як щось природне, при необхідності відкритого обговорюють цю тему, але встановлюють розумні рамки для прояву сексуальної активності дітей (точно так, як і всіх інших форм поведінки). Вони намагаються дати зрозуміти дітям, що сексуальність ? це позитивне і здорове явище, яке проте, не заслуговує, щоб на нім зосереджувати всі свої помисли.
На жаль, лише небагато батьків здатні правильно організувати статеве виховання дітей. Навіть у тих випадках, коли школа приділяє достатньо уваги статевому вихованню, від батьків вимагається активне проведення аналогічної роботи у домашніх умовах. Тільки спільні зусилля школи і сім’ї дозволяють дитині вирости у сексуально освіченого підлітка, який відповідає за свої вчинки, а потім і у дорослу людину. Запорука успіху у статевому вихованні ? така атмосфера у сім’ї, коли дитина може вільно ставити батькам питання, які її цікавлять, не боячись вислухати замість відповіді повчальну лекцію.
Хоча багато батьків вважають, що статеве виховання ? це доведення до дитини певної інформації у вигляді лекцій; воно насправді є безперервним процесом, який багато у чому визначається прикладом батьків, їх реакцією на прояви сексуальності зростаючої дитини і, звичайно, характером отримуваної інформації. Статеве виховання в сім’ї ? важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть направити розвиток дітей в певне русло, заклавши тим самим основи свідомої статевої поведінки підлітків.
Поєднання сімейного виховання з суспільним – важлива умова становлення особистості, формування відповідної віку статеворольової позиції. Проте соціологи фіксують сьогодні збільшення кількості розлучень. Доведено, що найбільше розлучень припадає на сім’ї, які функціонують від двох до семи років. Багато дітей виховується у неповних сім’ях. Актуальною залишається проблема фемiнiзацiї хлопчиків: хлопчик, який виростає без батька, з часом виявляє риси жіночості. Чоловічі риси у нього можуть бути відсутніми через надмірну опіку матері. Відсутність отця, також може привести до серйозних порушень психічного розвитку дитини, зниження її соціальної активності, деформацій особистості і порушення процесу статеворольової ідентифікації, і навіть до різних відхилень у поведінці і стані психічного здоров’я. Якщо з дитиною залишається батько протилежної статі процес статевої iдентифiкацiї уповільнюється та ускладнюється. У неповних сім’ях питанню виховання дитини необхідно приділяти значно більше уваги, оскільки відповідальність за різнобічний гармонійний розвиток особистості лягає на плечі одного з батьків.
Водночас слід вказати. Що вмотивована відсутність одного з батьків  впливає менше негативно на розвиток дитини, ніж агресивний характер взаємин між батьками. Виховний вплив мають не тільки слова батьків, а й атмосфера у сімейному колі.
Теоретично складним є питання про співвідношення статевого виховання та статевої (сексуальної) освіти. Справа в тому, що й перше, і друге засновано на інформації, що отримується учнями. Якщо ця інформація залишається лише на рівні знань, доводиться говорити тільки про освіту. Якщо ж ця інформація сприяє формуванню поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій і стійко позначається на поведінці, то можна говорити і про виховання. Тому відокремити «виховальне» від лише «просвітницького» або «навчального» не завжди легко, як неможливо розірвати на частини цілісну життєву ситуацію. Для того щоб інформація мала виховане значення, вона повинна повідомлятись у яскравій, образній, емоційній формі. Важливі також ступінь її новизни та вік, у якому вона отримана вперше. І природно, така інформація має бути морально бездоганною, щоб виховання підносило особистість.
Необхідно враховувати й таку особливість засвоєння інформації: деякі сцени, образи, ситуації, сприйняті у віці, коли дитина ще нездатна до якої-небудь їхньої моральної оцінки, можуть фіксуватись у пам’яті і як самі по собі і, разом із тим, як зразки майбутньої поведінки в аналогічній ситуації. Тому підростаюче покоління повинне бути відгороджене від сцен насильства й порнографії, навіть якщо дорослим і здається, що вони ще «нічого не розуміють».
Не тільки біологічні відмінності статі, а й культурні традиції виховання дитини як хлопчика або як дівчинки визначають те, як майбутні чоловіки і жінки будуватимуть свою родину. Важливе значення має ідентифікація хлопчика з батьком, а дівчинки з матір’ю.
Хлопчик, як би він не любив свою маму, наслідує насамперед батька; те саме відбувається з дівчинкою ? за всієї любові до тата вона ототожнює себе зі своєю мамою. Окрім ідентифікації з батьками, те ставлення до чоловіків і жінок, яке батьки виявляють у своїй поведінці і своїх думках, передається дітям і проноситься ними через все їх життя.
Батьки повинні мати уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах, які поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки.
Основними чинниками статевої соцiалiзацiї дітей є батьки, інші члени сім’ї (дід, баба, брат, сестра) та однолітки. Гармонійна повна сім’я сприяє становленню психологічної статі та формуванню адекватних статеворольових уявлень, засвоєнню статевих ролей та цінностей, стимулює процес iдентифiкацiї дитини з особою своєї статі, передусім ? із батьком або матір’ю. Особливо суперечливим i проблемним е процес статевої соцiалiзацiї хлопчиків, оскільки «фемiнна педагогіка» сім’ї та навчальних закладів ускладнює формування адекватних статеворольових уявлень i маскулiнної статеворольової iдентифiкацiї, гальмує засвоєння «чоловічих» статевих ролей i цінностей. Несприятливий емоційно-психологічний клімат у сім’ї негативно позначається на статевій соцiалiзацiї дітей обох статей, але особливо небезпечним він є для статеворольової opiєнтації хлопчиків. Статева роль, як один з найбільш розповсюджених механізмів дитячого научiння статево визначеній поведінці, знаходить своє підкріплення i уточнення у спілкуванні й діяльності з однолітками. Діти підкріплюють один в одного відповідну для статі поведінку, а неадекватні статеворольовi уявлення та орієнтація у колі ровесників зникає швидше, ніж за інших обставин. Хлопчики більш чутливі до соціального тиску з боку однолітків при невластивій для їх статі поведінці.
У деяких сім’ях існують хибні установки щодо міжстатевих взаємин, які позначаються на вихованні дітей.
Негативні установки:
•    негативна установка як помста. Деякі матери навіюють своїм дочкам негативне ставлення до всіх представників чоловічої статі, заздалегідь настроюючи їх проти чоловіків, даючи їм різко негативні узагальнені характеристики. Хлопчикові навіяти негативну установку по відношенню до власної статі набагато важче.
•    негативізм як профілактика ? мати навіює синові, що йому слід бути дуже обережним з жінками: від них можна заразитися поганою хворобою або ж, одружившись, потрапити «під каблук», а тому слідує їх всіляко уникати. Дочці ж навіюється, що мета будь-якого чоловіка «обдурити» і потім «кинути», скориставшись невинністю і недосвідченістю дівчини.
Аскетична установка:
•    спочатку дитину, частіше дівчинку, прагнуть по можливості захистити від контактів з чоловічою статтю. Не дозволяють грати з хлопчаками однолітками, прищеплюють до них негативне ставлення. Потім до цього додається і пригнічення в дитині проявів її статевої приналежності: висміюється прагнення дівчинки до нарядів і прикрас, замість того щоб, скориставшись цим прагненням, прищепити добрий смак, відчуття міри тощо; висміюється інтерес до іншої статті. Потім прищеплюється думка про аморальність статевого життя. Ясно, що у відношенні до чоловічої статі у дівчини залишається лише те, що пов’язане з розрахунком і формальною необхідністю (заміжжя).
Споживча установка:
•    як особливе явище ця установка характерніша для виховання дівчаток. Для кожної нормальної дівчинки має бути природною думка, що з часом вона вийде заміж, матиме власну сім’ю і дітей. Це необхідний момент статевого виховання. Але заміжжя у жодному випадку не повинне ставати самоціллю. Проте, прагнення знайти вигідного чоловіка, який би «забезпечував», у наші дні деколи стає головним завданням в окремих сім’ях, де панує міщанський устрій і є дочка «на виданні».
Власницька установка:
•    власницька установка нерідко виявляється у прагненні керувати поведінкою дитини, в усьому і за будь-яких обставин, приймати за неї рішення. Особливо наочно це виявляється у сфері статевого виховання і, особливо, у разі виникнення у сина або дочки намірів одружуватися або вийти заміж.
Маючи подібні невірні установки у сім’ї, батьки спотворюють адекватне сприйняття хлопчиків і дівчаток до протилежної статі, гальмують подальший нормальний розвиток і сприйняття дітей. Наприклад, негативні установки частіше виявляються у неповних сім’ях, оскільки мати прагне «уберегти» дитя, заздалегідь «попередивши» його про можливі наслідки. Це буває в тому випадку, якщо особисте життя матери не склалося і отець є головним негідником серед всіх чоловіків-мерзотників.
Атмосфера в сім’ї є вирішальною для подальшого адекватного розвитку нормальних взаємин статей. Сім’я або взаємодія між чоловіком і жінкою є прикладом для майбутньої соціалізації дитини, саме від цього прикладу залежить, що зможе винести дитина для побудови власної сім’ї.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

 

Література

1.    Бондар Г.П. Основи статевого виховання // Позакласний час, 2004. № 7-8. – С. 130-133.
2.    Борисова Л.М. Конспекти занять на статеві теми // Психологічна газета, 2004. – № 11. Хто я. – С. 2-13; Вчимося товаришувати. – С. 14-21; Поговоримо без хлопчиків. – 22-29; № 14 Тобі, хлопчику… – С. 4-9.
3.    Василенко Н. Статевому вихованню – педагогічне спрямування // Освіта України. – 1997. – 26 грудня. – С. 9.
4.    Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа, 2005. – № 4. – С. 32-36.
5.    Васютинський В.О. Хлопці і дівчата: статеворольове виховання у родині / Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / за ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – С. 59-69.
6.    Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дитини. – К.: Рад. шк.,1990. – 160 с.

 

Яндекс.Метрика >