...
Поняття статі та статевого виховання. PDF Печать E-mail

Поняття статі та статевого виховання.

Виховання як процес залучення людини до історичного досвіду завжди визначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальних орієнтирів неминуче призводить до перегляду і переоцінки завдань, напрямів, форм організації виховної роботи. Кожен історичний етап вносить свої корективи до розуміння окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти у цілому. У сучасних умовах суспільного розвитку особливо гостро встають проблеми соціалізації людини, залучення її до загальнолюдських цінностей, значущих у всі століття і закріплених у культурно-історичному досвіді поколінь.
У ракурсі цих проблем важливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення нових аспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання. Традиційне розуміння суті виховної роботи, що означене тезою: «Яка різниця кого виховувати: хлопчика або дівчинку, аби людина була хороша», та наочно демонструє ідею «безстатевої» педагогіки, невблаганно йде у минуле. Питання статевої ідентифікації і диференціації, що привертають увагу останнім часом все більший круг психологів, знаходять віддзеркалення у педагогічних дослідженнях, збагачуючи арсенал напрямів і зміст сучасної вітчизняної педагогіки.
Стать - поняття багатогранне, яке розглядається у науці з різних точок зору: біологічної, медичної, психологічної, педагогічної, соціальної та інших. З біологічної точки зору стать ? це сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей організму, що забезпечують статеве розмноження, суть якого зводиться врешті-решт до запліднення.
З медичної точки зору стать ? приналежність організмів або спеціальних кліток до однієї з двох груп, що відрізняються між собою тим, що репродуктивний процес відбувається між представниками різних груп, однак не усередині даної групи.
Психологічна стать ? сукупність певної статевої ідентичності, тобто відчуття і усвідомлення своєї статевої приналежності та пов’язані з нею психосексуальні орієнтації (наприклад, потяг до протилежної статі), і соціосексуальні орієнтації, тобто система статевих ролей, у світлі якої індивід розрізняє критерії «мужності» і «жіночності», оцінює себе за цими критеріями, претендує на відповідну діяльність і соціальний статус.
Стать, з педагогічної точки зору ? біосоціальна властивість людини. Біологічна ? тому що обумовлена генними структурами, а соціальна ? оскільки її проявлення у поведінці і діях людини є результатами формування статевих уявлень відповідно до виховання і впливу навколишнього оточення, значною часткою якого є суспільство або відносно мала його частка. Думка біологів, медиків і психологів зводиться до того, що стать бісексуальна, тобто кожна стать потенційно містить у собі можливості розвитку іншої статі. Реалізація статі залежить від середовища та від генних чинників, причому ефект тих і інших носить кількісний характер, у зв’язку з чим ознаки протилежної статі пригнічуються різною мірою. Розвиток статі протікає вельми складно. Він залежить від отриманих від батьків властивостей хромосом і цитоплазми та від середовища, у якому протікає розвиток організму.
Статеве виховання – це процес систематичного, свідомо-спланованого впливу на формування статевої свідомості і поведінки дітей, складова частина виховного процесу, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей та молоді та оволодіння нормами взаємин з представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі. Статеве виховання починається від народження дитини (а  ймовірно, що у пренатальний (внутрішньоутробний) період) й зумовлюється переважно соціально-психологічними факторами. Засвоюючи у родині, дитячому садку, школі, оточуючому суспільстві загальні моральні норми, хлопчики й дівчатка, у той же час, опановують правила, що передбачають деяку відмінність у їхній поведінці залежно від статі.
Провідне місце у цьому процесі належить статевій соціалізації – активному засвоєнню особистістю стандартів психосексуальної культури підчас входження її у соціальні стосунки. Психосексуальна культура передається від покоління до покоління у збагаченому вигляді, формуючи масову статеву свідомість.
Статева свідомість (за В.Ю. Каганом) ? система знань, особистісних смислів та значень, які одночасно означають та формують переживання та мотивацію людиною свого буття як представника статі.
Статева поведінка обумовлена різними факторами:
•    Мотивація поведінки ? організація психосексуальної сфери особистості має ієрархічний характер на верхівці якої повинен бути мотив кохання, розвиток здібності до кохання – одна з найважливіших цілей статевого виховання.
•    Приналежність до статі ? висуваються мотиви поведінки у співвідношенні зі статтю, якій відповідає певний набір рис.
Статеве виховання спрямовано також на профілактику порушень психосексуального розвитку особистості:
•    Попередження порушень пренатального періоду;
•    Рання діагностика і лікування психічних розладів;
•    Виявлення та медико-педагогічна корекція викривлень психосексуального розладу на самих різних її етапах;
•    Домірне статеворольове виховання – знайомство дітей із статевими відмінностями;
•    Навчання спілкуванню з однолітками протилежної статі.
Соціалізація статевої поведінки – це виховання морально-естетичних поглядів, які регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, це грамотність дитини з питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування і подружнього життя. Вимоги дорослих до дитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю.
Статева ідентифікація ? це ототожнення себе з представниками певної статі, що виявляється в єдності поведінки і самосвідомості індивіда, що відносить себе до певної статі і орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.
Статева диференціація ? це відокремлення себе від представників протилежної статі, що виявляється у сукупності генетичних, морфологічних і фізіологічних ознак, на підставі яких розрізняють чоловічу і жіночу стать.
Статева ідентичність є базовим конструктором Его-ідентичності, що проявляється у трьох формах ідентичності, які були визначені Еріком Еріксоном. Статева ідентичність вміщує, по-перше, зовнішню обумовленість, яка не підлягає змінам, придбану та запозичену зумовленість.
•    зовнішньо обумовлена статева ідентичність створюється під впливом умов, які людина не обирає. Це приналежність до чоловічої чи жіночої статі, до вікової групи, до відповідної раси, до місця проживання, національності та соціально-економічного класу. Ці фактори суперечливі, внаслідок чого дуже важко визначити їх як істотні компоненти ідентичності.
•    придбана (отримана). Ця форма ідентичності включає самостійні досягнення людини; її професіональний статус, свободу вибору стосунків, уподобання та орієнтації. Вона пов’язана з вольовою незалежністю людини, стійкістю до розчарування та відповідальністю.
•    запозичена. Сюди відносять навички, сформовані відповідно до усталених зовнішніх зразків. Дуже часто вони нав’язуються очікуваннями соціального оточення: наприклад, «керівник» та «підлеглий», «вчитель» та «учень» тощо.
Обставини, життєвий досвід, цілі та результати діяльності у тій чи іншій мірі формують ідентичність людини. Відповідно, класика ідентичної приналежності до чоловічої чи жіночої статі включається, як несуттєвий компонент, який створюється в умовах, незалежних від людини. Тут необхідно уточнити, що йдеться про біологічну статеву належність, а не про ґендерну (соціальний конструкт статі).
Якщо співвіднести розвиток ґендерної ідентичності та его-ідентичності то відкриємо спільні закономірності. Як его-ідентичність так і статева ідентичність схожі за формою та мають спільні риси. За цими показниками соціальних ролей дитина з раннього віку формує і власну статеву роль. Вона переймає зразок статевої поведінки у мікросередовищі та засвоює ролі, що відповідають її статевій приналежності. У процесі ідентифікації дитина не є пасивною, навпаки, вона будує власну статеву ідентичність не тільки як перцепієнт, який механічно спостерігає та переймає зразки. Найчастіше, завдяки інтеріоризації набутого досвіду, формується індивідуальна статева ідентичність. Ця форма може бути визначена як набута.
Основна роль статевої ідентичності в особистісній характеристиці категоріально виведена Ігорем Коном. За його словами, всі, чи майже всі онтогенетичні характеристики є не тільки вікові, але й статево вікові, а перша категорія, через яку дитина осмислює своє особисте «Я» – є статева приналежність.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література
1.    Абрагам К.А. Нотатки про статеве виховання дітей у сім’ї // Айболить – 1993. – № 3. – С. 58-60.
2.    Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 70-77.
3.    Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ. – М.: Прогpecc, 1986. – 422с.

 

Яндекс.Метрика >