...
Організація статевого виховання у навчальних закладах PDF Печать E-mail

Організація статевого виховання у навчальних закладах

Довгий час у нашому суспільстві тема статі взагалі вважалась ледве не забороненою. Говорити про статевий розвиток, про культуру сексу було не те, щоб не прийнято, а навіть непристойно, тим більше у школі. Усі питання, пов’язані з статевим вихованням, педагоги намагалися обходити стороною. Зараз ця тема, навпаки, стала модною і найбільше широко обговорюваною. Усюди кричать про культуру і волю сексу. Раніше малодоступну, однак, потрібну і корисну літературу можна знайти зараз майже в будь-якому магазині чи на ринку. Одночасно ринок наводнився різного роду виданнями, що б’ють рекорди самої низькопробної порнографії. Те ж саме можна сказати про пресу і телебачення. Якщо на заході сексуальна революція закінчилася ще у 70-х роках, то у нас вона почалася лише наприкінці 80-х і, можна сказати, трохи затяглася. Це – неминуча, але хочеться думати, тимчасова плата за десятиліття умовчання і неправди, що диктувалися страхом перед живою людиною, жагучою і люблячою, яка здійснює життєві вибори, спираючись на власні спонукання.
Вважаємо, що відповіді на одні запитання зі сфери міжстатевих стосунків людини діти мають усвідомити у школі, на інші ? з бесід із батьками, на треті ? наодинці з собою та доброю книгою.
У даний час багато психологів вважають, що дітям корисно отримувати статеву освіту, яка не замінює, а доповнює домашні уроки. Це обумовлено наступними причинами:
•    Деякі батьки або діти, стикаючись у сімейному або суспільному житті з темою або подією, що мають ставлення до сексуальності, настільки бентежаться, що вони просто не можуть обговорювати цей предмет. («Мама говорить, щоб я поговорила на цю тему з татом, а тато говорить, що він зайнятий».)
•    Деякі батьки чекають, поки діти почнуть ставити їм питання про секс, але діти про це не питають, або батьки не помічають питань, заданих в непрямій формі.
•    Деякі батьки просто не мають необхідної інформації за винятком простих відомостей про те, звідки беруться діти, щоб відповісти на питання своїх дітей.
•    Частенько людям, що отримали спеціальну педагогічну підготовку, простіше повідомити дітям інформацію ясно, дохідливо і об’єктивно, чим батькам, які надзвичайно емоційно відносяться до своїх дітей, що цілком природно і правильно.
•    Коли діти вступають в пубертатний період і перед ними встають нові завдання, характерні для підліткового віку, вони особливо сильно прагнуть добитися незалежності у таких областях, як статеві стосунки і сексуальність. Вони не можуть зрозуміти, чому батьків так турбує їх статеве життя. Вони дуже хочуть фізичної і психологічної незалежності у всьому, що стосується сексу, і дійсно її потребують, але проте їм необхідно мати можливість говорити про секс один з одним і з поважаними авторитетними людьми.
•    У більшості сімей у дітей мало можливостей поговорити про питання статі і сексуальності зі своїми ровесниками, адже це уміння необхідне людям будь-якого віку. Такі бесіди допомагають підготувати хлопчиків і дівчаток до взаєморозуміння зі своїм майбутнім подружжям, навчити їх ухвалювати розумні рішення і нести за них відповідальність.
•    У класі можна створити «безпечну», частково структуровану ситуацію, в якій молодим людям легко висловитися, чим в більш інтимній сімейній обстановці. Крім того, у них з’являється можливість вчитися мовчки, слухаючи, як інші обмінюються думками.
Проте є батьки, які виступають проти впровадження практики статевого виховання у навчальних закладах. Противники введення цього навчального курсу приводять наступні доводи:
•    Надання дітям інформації про секс розпалюватиме їх статеву цікавість і стимулюватиме ранній початок статевого життя.
•    Статеве виховання настільки тонка і делікатна матерія, що повинне здійснюватися тільки в домашніх умовах або в церковному середовищі.
•    Рівень викладання і якість учбових матеріалів для статевого виховання щонайменше неоднакові у різних школах і в більшості випадків дуже низькі.
•    Багато батьків побоюються, що в програмах статевого виховання і навчання основам сімейного життя висловлюватимуться або пропагуватимуться ідеї, яких вони не схвалили б.
Таким чином, головними принципом статевого виховання повинні виступати тактовність і відповідність традиційним цінностям. Деякі батьки вважають за бажане, щоб повідомлення з статевих питань хлопчикам і дівчаткам надавали роздільно, що позбавило б вчителя від необхідності дозувати інформацію.
На сучасному етапі існують спірні питання в організації статевого виховання в закладах освіти. Наведемо їх:
1. Достатньо частою темою для обговорення і дослідження у медико-педагогічному середовищі і літературі останнім часом став дезадаптаційний процес у період навчання дітей у початковій школі
Адаптація дітей до школи, як до першого суспільного і провідного в цій віковий період інституту, має особливе значення для формування соціальної зрілості кожної дитини. І природно, що статева адаптація ? одна з надзвичайно важливих складових даного процесу. Той досвід, ті навики, уміння, знання, оцінні думки, з якими хлопчик або дівчинка приходять вчитися, або, як показує практика, ускладнюють, або полегшують положення дитини у шкільній структурі, тобто його адаптацію до нових умов життєдіяльності.
Незадовільне самопочуття, прояв негативного ставлення або до навчальної діяльності, або до безпосереднього спілкування з вчителькою, або до взаємодії з однолітками, класним колективом і колективом за інтересами часто стають першопричиною індиферентного ставлення дитини взагалі до життя. Достатньо широкий круг причин і симптомів виникнення дезадаптації у початковій школі. Фахівці розглядають і фізіологічний статус дитини, і функціонально-психічний, і особистісний. Поза сумнівом, що рівень статевої адаптації, функції і особливості особистості, придбані і задіяні у цей період психосексуального розвитку, повинні бути також включені і розглянуті у контексті статевого виховання. Жорстке розділення на одностатеві групи з своїми правилами і законами існування, наявність при цьому інтересу до протилежного мініколективу, що ретельно маскується і рідко усвідомлюється, висока значущість такого інституту формування особистості, як група однолітків, ? таким чином відбувається статева адаптація у молодшому шкільному віці, що має свого роду сценарій, стереотип, і не укладання дитини якоюсь мірою у певні рамки неминуче приводить її до психічного дискомфорту.
Особливості процесу формування статевих ролей є для 7-11ти річних дітей серйозним чинником впливу на процес шкільної адаптації. В умовах сучасної зайнятості батьків, часто недиференційованого виховання (неповні сім’ї), за відсутності визнаних програм статевого виховання дітей і підлітків, і, нарешті, враховуючи зростання у сучасному суспільстві дитячих неврозів, рівня тривожності у дітей, а також підліткової злочинності на сексуальному ґрунті, школа, як і раніше залишається основною ланкою у формуванні адекватного ставлення до проблеми статі, наданні допомоги дитині будь-якого віку, її батькам у питаннях психосексуального розвитку особистості.
2. У даний час багато дослідників, а також вихователі дошкільних установ, шкільні педагоги все частіше відзначають актуальність проблеми неуцтва у питаннях спілкування дітей і підлітків, у тому числі і міжстатевого спілкування. Спостереження показують, що у дітей у віці 7-11 років спілкування, як психологічна структура набирає силу, оформляється, зумовлює орієнтацію для того, щоб на наступному етапі психосексуального розвитку стати провідною діяльністю.
Дослідники відзначають існування взаємозалежності: моменти спілкування розглядаються як прояв і реалізація статевого ваблення, і в свою чергу статеве ваблення є одним з компонентів загального прагнення людини до спілкування. Таким чином, хлопчик або дівчинка, переступивши поріг навчального закладу, починаючи взаємодіяти, спілкуватися, задовольняють тим самим, крім усього іншого, і своє статеве ваблення, що формується. Саме у формі ухвалення і переживання тієї або іншої статевої ролі дитина здійснює і орієнтує свої контакти, своє спілкування. Це період научіння мистецтву спілкування між людьми різної статі, тому інструментуванню взаємодії, при якому різниця статі вже підкреслюється, але ще не розвинена до сексуального ваблення.
3. Ще одне спірне питання ? фемінізація інститутів освіти і виховання дітей і підлітків. У літературі наголошується, що серед вчительських кадрів загальноосвітніх шкіл 70-73% педагогів ? жінки. Дефіцит у сучасних школах вчителів-чоловіків негативно діє на формування у юнаків таких рис характеру, як мужність, ініціативність, холоднокровність, спокійність, наполегливість. Зрозуміло, чому чоловіки не йдуть на роботу до школи, а саме через низьку заробітну плату. Юнаки починають зневажати труд вчителя та самих вчителів, мов ні на що більш не здатні, ось і тримаються за школу. Не раз цей момент обговорювався серед фахівців, підіймався в спеціальній літературі. Хотілося б відзначити особливості впливу фемінізованого виховання виключно на процес формування та усвідомлення статевої ролі. Так, учені В.Ю. Каган і Д.Н. Ісаєв, проаналізувавши термінологічний апарат жінок-вчителів щодо поведінки хлопчиків і дівчаток, виявили існування реальних спотворень статеворольового формування особистості дітей і стереотипних відносин між хлопчиками і дівчатками:
•    «зручність» дівчаток і «незручність» хлопчиків;
•    егоцентричний критерій («відноситься до мене»);
•    неприйняття дітей;
•    присутність альтернативи: хороший ученик або маскулінний хлопчик;
•    низький статус маскулінного хлопчика або фемінінної дівчинки.
Крім того, що різностатеві діти в школі, яка для них є на даному віковому етапі новою соціальною ситуацією, спостерігають і сприймають лише одну модель статеворольової поведінки і світосприймання, цей факт посилюється ще і тим, що на даний час у багатьох сім’ях діти виховуються тільки матір’ю. Зниження авторитету батьків у багатьох сім’ях, які завдяки скрутним соціально-економічним умовам у державі не в змозі навіть прохарчувати свої сім’ї, і часто знаходяться «під каблуком» у дружини, впливає негативно на статеве виховання дітей, особливо дівчат, які в майбутньому будуть провадити таку поведінку з майбутнім чоловіком. В окремих сім’ях батьки відрізняються деспотизмом і тоді дівчата стають слухняними виконавцями волі чоловіка, а хлопчаки привчаються до принизливого відношення до жінки. При вихованні у неповних сім’ях (частіш без батька) у дівчат не має повного представлення про роль чоловіка у сім’ї. Під впливом матері у дівчат виникає переконання, що всі чоловіки погані та егоїсти. Зрозуміло, що в майбутньому це переконання ускладнить взаємовідносини молодої жінки у сім’ї та у правильному вихованні дітей. Негативно впливає відсутність батька в сім’ї на статеве виховання хлопчаків. Матері доводиться прикладати чимало зусиль, щоб виховати з сина не фемінізованого чоловіка, для цього вона повинна бути йому вірним другом, але зобов’язана зберігати певну дистанцію, підкреслюючи його чоловічу гідність.
4. В багатьох сучасних інформаційних і друкарських матеріалах немало стихійності, нерозбірливість, крикливість, поспіх, бажання розповісти всім і про все, коли йде мова про психосексуальну поведінку людини. Турбують також і достатньо конфліктні відносини молодшої дитини з поколінням вже не тільки батьківським, але навіть старших братів і сестер у питаннях сексу, статевої моралі, палітри статевих відносин, що пояснюється стрімкими змінами у поглядах і перевагах людей з цих питань останніми роками. Ми не говоримо вже про впровадження комерційного ділового духу у дану сферу відносин.
Можна перерахувати, мабуть, ще деякі «сюрпризи» нашого часу, з якими стикаються підлітки в період сексуальної орієнтації. Адже це дуже тонкий, інтимний процес, що відбувається в легко уразливому віці. Чи не з меншими втратами, без невротичних ситуацій переживе і проживе хлопчик або дівчинка цей період, знаходячи свій етичний, духовний стрижень на майбутнє, продовжуючи шлях відчуття і розуміння свого «Я», якщо трохи раніше, вже на етапі початкового навчання він або вона дістануть можливість і придбають навик цивілізованого пошуку себе, свого статевого образу, статевих уявлень, бажань, вимог?
Розглядаючи вік 7-11 років у контексті психосексуального розвитку особистості, як період формування статевих ролей, образів мужності і жіночності, з урахуванням результатів наукових досліджень та практичних прикладів, можна припустити, що вже на даному віковому етапі існують передумови, що дають можливість прогнозувати той або інший статеворольовий репертуар людини, а також його подальшу тенденцію розвитку в рамках тієї або іншої моделі психосексуального зростання, або в умовах деформації статеворольового розвитку.
Завдання школи ? закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав’язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з урахуванням особливостей віку та характеру фізіологічних процесів в організмі учнів.
У статевому розвитку підростаючого покоління є істотне протиріччя, що визначає складність статевого виховання. Це великий розрив у часі між статевим і громадянським дозріванням і ще більший ? між статевою  зрілістю й економічною самостійністю людини. Дівчинки у статевому відношенні дозрівають до 14–15-ти років, більшість хлопчиків до 16–17-ти. Однак статева зрілість у цьому віці перебуває в дисгармонії з фізичним і психічним розвитком. Розрив цей становить п’ять і більше років. Одне із завдань статевого виховання ? сформувати в юнаків і дівчат розуміння змісту цієї дисгармонії, виховати волю, уміння управляти своїми почуттями.
При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких правил:
•    Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв’язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.
•    Необхідно, щоб зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.
•    Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі у ході бесід із запрошеними фахівцями.
•    Сімейні, подружні, інтимні стосунки ? як би їх не називати та які б їхні аспекти не розглядати, усе це ? різні рівні та форми духовного та фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній сфері взаємин. Тому формування позитивних рис особистості необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів, починаючи з дошкільних закладів.
При реалізації статевого виховання як ніде необхідне тісне співробітництво педагогів з батьками вихованців та учнів.
Діяльність школи у сфері статевого виховання повинна здійснюватись у зв’язку з роботою особливих центрів, що мають характер установ консультативної та соціальної допомоги підліткам (наприклад, у випадку ранньої вагітності). Учні мають бути ознайомлені з подібними центрами та характером їхньої роботи, бути готові, якщо виникає потреба, скористатись їхньою допомогою.
Необхідне підвищення компетентності вчителів у сфері міжстатевих стосунків, їх здатності керувати морально орієнтованим процесом духовного розвитку учнів як майбутнього чоловіка чи жінки та батьків. Для студентів педагогічних ВНЗ варто створити спецкурс «Статеве виховання» та розробити відповідне керівництво й посібники. Зміст цього курсу має ввійти й до програми підвищення кваліфікації вчителів. Відповідно, необхідне посилення роботи зі створення книг і посібників для батьків.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Бондар Г.П. Основи статевого виховання // Позакласний час, 2004. № 7-8. – С. 130-133.
2.    Борисова Л.М. Конспекти занять на статеві теми // Психологічна газета, 2004. – № 11. Хто я. – С. 2-13; Вчимося товаришувати. – С. 14-21; Поговоримо без хлопчиків. – 22-29; № 14 Тобі, хлопчику… – С. 4-9.
3.    Василенко Н. Статевому вихованню – педагогічне спрямування // Освіта України. – 1997. – 26 грудня. – С. 9.
4.    Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа, 2005. – № 4. – С. 32-36.
5.    Васютинський В.О. Хлопці і дівчата: статеворольове виховання у родині / Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / за ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – С. 59-69.

 

Яндекс.Метрика >