загрузка...
-->
Немовлячий вік (перший рік життя). PDF Печать E-mail


-Загальна характеристика немовлячого віку.
-Новонародженість.
-Перше і друге півріччя життя.
-Криза 1 року.


Частина дитячої психології, яка займається вивченням дітей першого року життя (психологія немовлячого віку) ще дуже молода і по суті сама знаходиться в стані немовлячого віку. До початку ХХ століття знання психологів про немовля обмежувались житейськими спостереженнями і їх було дуже мало.
Перша з причин цього положення полягає у ставленні до немовля як до майбутньої, але не дійсної людини, як до істоти, що дозріває поза утробою матері і яка веде скоріше рослинне, ніж психічне життя. Друга причина відносного відставання психології немовлячого віку пов’язана з методичними труднощами дослідження психіки дітей першого року життя.
На перший погляд може здатися, що немовля зовсім не соціальна істота. Воно ще не володіє основним засобом людського спілкування (мовленням), його життєдіяльність обмежується задоволенням найпростіших життєвих потреб, воно скоріше є об’єктом догляду, ніж суб’єктом соціального життя. Звідси легко виникає враження, що немовля являє собою чисто біологічну істоту, яка позбавлена всіх специфічних людських властивостей. На справді немовля живе в абсолютно специфічній і глибоко своєрідній соціальній ситуації розвитку. Ця ситуація визначається повною безпомічністю немовля і відсутністю яких би то не було засобів до самостійного існування і задоволення своїх потреб. Єдиним таким "засобом" є інша людина – дорослий, який опосередковує абсолютно всі прояви немовля. Що б не відбувалось з немовлям, воно завжди знаходиться в ситуації, яка пов’язана з доглядом за ним дорослого.
Багаточисельні дослідження взаємодії матері і дитини виявили специфічну активність дитини у цій парі. Немовля здатне не просто пасивно підкорятися матері, але й активно регулювати свою взаємодію з нею. Дитина може привертати до себе увагу, спрямувати її погляд на певний предмет, керувати її діями. У взаємодії матері і немовляти спостерігається дивовижна узгодженість і взаємність.
Гармонійність і синхронність взаємодії матері і дитини є важливим фактом психології немовлячого віку. Цей факт говорить про те, що не лише дитина "пристосовується" до матері, але й вона пристосовується до дій дитини. Дитина і мати взаємно змінюють та розвивають одне одного. У цій здібності до гармонійної взаємодії і в загальному настрої на загальне з дорослим і виявляється активність немовляти.
У більшості періодизацій дитячого розвитку немовлячий вік  розглядається  як цілісний і єдиний період. Дійсно, протягом всього немовлячого віку дитина живе в одних й тих самих умовах і залишається фізично й психологічно зв’язаною з дорослим. Але характер цього зв’язку протягом першого року життя суттєво змінюється.
В наш час відбуваються гарячі дискусії з приводу психічного життя дитини в утробі матері. Деякі лікарі та психологи вважають, що ця ще ненароджена дитина має свідомі людські переживання. Народження – завжди різкий перехід до нового, тому цей момент і наступний за ним період новонародженості є кризовим, перехідним періодом.
Вроджені рефлекси новонародженого.
Новонародженість – єдиний період в житті людини, коли ще можна спостерігати в чистому виді природні, інстинктивні форми поведінки.
Немовля з’являється у світ, маючи певний запас вроджених безумовних рефлексів, тобто автоматичних, мимовільних відповідей на певні зовнішні подразнення. І хоча його нервова система ще далеко не сформована, вона готова пристосувати організм до зовнішніх умов.
Серед вроджених рефлексів новонародженого є функційні, захисні рефлекси, що вберігають організм від небезпечних та занадто сильних впливів.
Але не всі рефлекси мають важливе пристосувальне значення. Це так звані атавістичні рефлекси, більшість з яких зникає вже в першому півріччі життя.
У новонароджених є ще одна група рефлексів, які, хоча й не мають життєвого значення, з віком не згасають, а, навпаки, закріплюються. Це орієнтовні рефлекси, які спрямовані на контакт із зовнішніми впливами. Наприкінці першого місяця життя з’являються і перші умовні рефлекси. Відчуття новонародженого недиференційовані і нерозривно пов’язані з емоціями.
Важливі події в психічному житті дитини – виникнення слухового та зорового зосередження. Новонароджений проводить час у сні або дрімотному стані. Поступово починають виділятися окремі моменти, короткі періоди неспання. Слухове та зорове зосередження  надають неспанню активний характер.
Безпомічність дитини, повна залежність від дорослої людини складають специфіку ССР немовляти.
Десь приблизно наприкінці першого місяця дитина, побачивши матір, зупиняє погляд на її обличчі, вскидує руки, швидко рухає ногами, вигукує голосні звуки і починає посміхатися. Ця бурхлива емоційна реакція була названа "комплексом пожвавлення".
Другий етап в розвитку дітей  охоплює час з 2-го по 6-й місяці життя. в період від 4-х до 6-ти тижнів дитина, яка вже навчилася за допомогою матері виділяти дорослого, швидко опановує різноманітні засоби спілкування.
Першу половину року можна назвати періодом емоційного спілкування дитини з дорослим. Починаючи з 2-х міс. дитина активно спілкується з дорослим.
В цей час спілкування між дитиною і дорослим нічим неопосередковане: ніяких предметів та ніякого змісту між ними немає. Тому таке спілкування називають безпосереднім. єдиним його змістом є вираження ставлення до іншого. Причому це ставлення абсолютно позитивне і некорисливе: дитина любить матір не за те, що вона для неї щось зробила, а за те, що вона є. Дитині ще нічого не треба від дорослого, крім його присутності і його уваги. Немовля намагається  привернути до себе увагу, викликати і виразити ставлення. Це ставлення воно виражає експресивно-мімічними засобами, тобто засобами комплексу пожвавлення (інших в нього немає).
В цей період немовля ще не реагує на зміст звернення дорослого. Головна комунікативна потреба в цьому віці – це потреба в увазі дорослого. Таким чином, першою формою спілкування дитини з дорослим є ситуативно-особистісна, для якої характерні потреби в увазі дорослого, особистісні мотиви спілкування та експресивно-мімічні засоби.
В цей період закладаються найбільш фундаментальні, глибинні основи особистості. Одна з них – виділеність самого себе і початкова форма самосвідомості.
На першій стадії (1-й місяць життя) у дітей відсутні стійкі реакції на будь-які впливи всіх дорослих. На 2-му місяці життя немовлята добре розрізняють увагу і неувагу дорослих, але ще ніяк не розрізняють самих дорослих – вони з радістю зустрічають всіх дорослих без виключення. В 3 міс. з’являється диференційоване ставлення до оточуючих людей, яке формується приблизно до 5 міс.  Лише після 5-ти міс. з’являються якісні відмінності в емоційних проявах дітей, спрямованих на різних дорослих – незнайомі люди починають викликати страх, напругу, а близькі – яскраві позитивні емоції.
Поява прихильності до близького дорослого – одне з найважливіших психічних новоутворень даного віку. Це новоутворення називають афективно-особистісними зв’язками. Ситуативно-особистісне спілкування впливає також на формування пізнавальної активності немовляти і на його ставлення до предметного світу.
Однією з важливіших специфічних особливостей розвитку немовлят є випереджаючий розвиток сенсорних систем у порівняння з моторикою. На 5-му міс. життя дитини відбувається надто важлива подія – вона починає цілеспрямовано тягнутися рукою до предмету і хапати його. В дитячій психології це явище називають актом хапання.
Акт хапання готується всією попередньою історією життя немовляти. Він організовується дорослим і народжується як спільна діяльність дитини з дорослим, хоча самі дорослі цього зазвичай не помічають.
Виникнення і розвиток маніпулятивних дій з предметом знаменує закінчення першої половини немовлячого віку і виникнення нового ставлення дитини до світу і нового типу провідної діяльності.
Найважливіше досягнення першого півріччя – оволодіння хапанням предметів – початок нової маніпулятивної діяльності. У другому півріччі ця діяльність стає головною для дитини і висувається на положення провідної. В цьому віці основні інтереси немовляти зосереджені на предметах – воно намагається схопити і доторкнутися до оточуючих предметів. Зі всіма речами дитина діє однаково: доторкується, кидає, трясе, кладе собі у рот та ін. Оскільки ці дії не залежать від властивостей предметів та їх призначення, вони називаються неспецифічними. З допомогою дорослих можливості дій різко розширюються: дорослий може показати різні властивості предмета і нові способи дій з ними. Опановуючи ці дії, дитина переходить до специфічних дій з речами, які вона засвоює наприкінці року. Поява специфічних дій в репертуарі дитини свідчить про початок нової предметної діяльності, яка характерна для наступного періоду.
Дитина, яка вміє діяти з предметами, стає в нову позицію по відношенню до дорослого. Попереднє ситуативно-особистісне, емоційне спілкування відсувається на інший план.
Основними засобами спілкування крім експресивно-мімічних стають предметні дії і рухи: пози та жест, які використовуються для цілей спілкування.
Таким чином, у другому півріччі життя виникає нова форма спілкування з дорослим – ситуативано-ділова, яка відбувається на фоні спільних дій дитини з предметами.
Виникнення і розвиток ситуативно-ділового спілкування суттєво відбивається на ставленні до дорослого і на чутливості до його впливів.
Після 5-6 міс. виникають якісні відмінності у ставленні дітей до знайомих і незнайомих дорослих.
Діти чітко розрізняють близьких, знайомих і незнайомих дорослих і виявляють до них різне ставлення. До близького дорослого вони відчувають яскраво виражену прихильність, яка формується лише наприкінці першого півріччя життя. Підтвердженням цього може бути той факт, що діти до 6 міс. легко і безболісно адаптуються до нових дорослих і нових умов при всиновленні. Після 7 міс. немовлята дуже важко і болісно переживають розлуку з матір’ю і звикають до нових дорослих.
Нова ССР дитини вимагає зовсім нових засобів спілкування з дорослим. Експресивно-мімічних і предметно-дійових засобів виявляється явно недос-татньо для ділового спілкування. Тому у другому півріччі починає формуватися новий і найголовніший засіб людського спілкування – мовлення.
У мовленнєвих вокалізаціях немовляти переважає лопотання – відтворення звуків мовлення типу "ба-ба-та", "ма-ма-да-да"… Лопотання є найбільш прогресивним видом домовленнєвих вокалізацій, який передує активному мовленню. Його поява свідчить про те, що голосовий апарат дитини готовий до відтворення людських слів.
Умови появи лопотання і підготовки до мовлення:
1) насиченість мовленням, яке чути в присутності дорослого;
2) емоційний контакт з ним.
Розвивається уявлення дитини про себе. На основі позитивного самовідчуття та маніпулятивної діяльності складається уявлення про самого себе як про суб’єкта практичної діяльності, тобто як про джерело власних дій. Дитина починає впізнавати себе у дзеркалі, що свідчить про наявність образу себе.
Гостре переживання себе як активного, діючого початку найбільш яскраво виявляється у кризі першого року, в поведінці типу "Я САМ" .
Наприкінці  першого року життя самостійність дитини різко зростає. До цього віку вона вже стає на ноги і починає ходити. Свобода пересування приносить їй почуття незалежності від дорослого, з яким вона була нерозривно пов’язана раніше. Прагнення до незалежності досить часто виражається в негативній поведінці дитини. Вона протестує проти керування собою і сама намагається керувати близькими дорослими.
Д.Б.Ельконін підкреслює: головне в акті ходьби не лише те, що розширюється простір дитини, але й те, що дитина відокремлює себе від дорослого. Це призводить до того, що ССР розпадається "Ми"-"Я".
ЦНУ:
1. Ходьба.
2. Поява першого слова ( автономне мовлення, ситуативне, емоційне, зрозуміле лише близьким, за структурою – уривки слів).
Зміни у поведінці:
1. Упертість, непослух, вимоги підвищеної уваги.
2. Збільшення нових форм поведінки.
3. Підвищена чутливість до зауважень дорослих – образливість, незадоволеність, агресія.
4. Підвищена вередливість дитини.
5. Суперечлива поведінка в ускладнених ситуаціях.
Таким чином, в цей період розвивається первинний зв’язок з дорослим і виникає автономність дитини від дорослого, яка підвищує її власну активність.
Але ця автономність відносна. Малюк нічого не вміє робити сам.

 

Яндекс.Метрика >