загрузка...
-->
Наука сексологія. Сексуальний розвиток підлітків та юнаків. PDF Печать E-mail

Наука сексологія. Сексуальний розвиток підлітків та юнаків.

Підготовка дітей до самостійного життя є одним з найважливіших завдань навчальних закладів. Незалежно від фаху, який обирає молода людина, вона повинна насамперед упевнено почуватися в різних життєвих ситуаціях: уміти вчасно зорієнтуватися, відчувати особисту відповідальність за власні вчинки, стан свого здоров’я, активно впливати на події, що відбуваються у її житті. Проте ці вміння не приходять самі по собі. Дівчатам та юнакам бракує життєвого досвіду, аби розібратися у складних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі дорослого життя. Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні, етичні та моральні норми у нашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога раніше починати готувати дитину до самостійного життя.
Сьогодні склалась несприятлива ситуація зі здоров’ям і благополуччям дітей і підлітків у статевій сфері, основними причинами якої є: недостатня моральна стійкість у сфері міжстатевих стосунків, відсутність необхідних знань у сфері здоров’я, нездатність дорослих надати допомогу й відповісти на запитання, які постають перед кожним підлітком. Сьогоднішній стан ? прямий наслідок безстатевої педагогіки минулих років у зіткненні з експансією «сексуальної революції».
Уже з підліткового віку збільшується кількість хвороб, що передаються  статевим шляхом. Ріст кількості венеричних захворювань, включаючи СНІД, сьогодні набув вибухового характеру. Відзначається значна кількість вагітностей неповнолітніх, результатом яких є аборти або юне материнство, що нерідко призводить до відмови від дітей і соціального сирітства. Зростає проституція неповнолітніх. Тому необхідно більш повне використання виховних можливостей суспільства та школи у сфері моральної орієнтації міжстатевих стосунків і зміцнення здоров’я, у тому числі й репродуктивного, здатності бути повноцінними батьками.
Акселерація значно прискорила психосоціальний розвиток, а більш раннє формування статевої зрілості означає і раннє пробудження сексуальних інтересів, еротичних переживань. Великий вплив на статеву поведінку підлітків мають і соціокультурні причини. Сьогодні відбувається переорієнтація громадської думки щодо норм сексуальної поведінки, Є всі підстави стверджувати про моральну легалізацію невпорядкованих статевих зв’язків, проституції. З одного боку, звичайними і доступними стають еротичні шоу, поширення порнографії, з другого ? зберігається низька сексуальна грамотність. І якщо за таких умов єдиним джерелом інформації для підлітків стануть еротичні фільми і порнографічні журнали, це призведе до духовної деградації підростаючого покоління. Проте неосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручи до уваги поширення серед неповнолітніх венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, кількості абортів, можна сказати, що відсутність елементарних знань загрожує здоров’ю, а іноді й життю молодої людини. Всі необхідні дитині знання мусять дати навчальні заклади, сім’я. Це не повинні бути моралізаторські бесіди, заборони ? вони здатні тільки відштовхнути. Важливо змалку, крок за кроком надавати зрозумілу дитині інформацію, беручи до уваги її вікові особливості. Але найголовніше ? знання з анатомії та фізіології людини необхідно пов’язувати з соціальними ролями чоловіка та жінки. Підлітки повинні знати не тільки біологію статі, але й мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевого життя, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю. Щоб бути ефективним, статеве виховання має бути науково обґрунтованим. Ситуація ускладнюється тим, що психологія та педагогіка сексуального розвитку дитини є малодослідженою галуззю.
Розвиток сексології завжди стримувався моральною цензурою суспільства. Необхідна передумова дослідження сексуальності полягає у подоланні насамперед релігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з’явилася лише наприкінці дев’ятнадцятого століття у країнах Західної Європи.
У той час дослідження вчених були пов’язані з медичними аспектами сексуальності. У них розглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя. Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу, трансвестизму, фетишизму.
Вже тоді висловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінки індивідуальними особливостями психічної конституції особистості.
Одним з перших запропонував пов’язати теорію сексології з психологією німецький лікар Генрі Хевлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності, вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеної культури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні та культурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Але найбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку двадцятого століття психоаналітиком Зиґмундом Фрейдом. Учений розглядав сексуальність як основу і джерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки з точки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості. Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу на особливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніх дитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причини формування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теорії сексуальності переглянуті сучасною наукою, вплив Фрейда на розвиток сексології був значним.
У 20-х роках нашого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Проте переважна більшість висновків учених базувалася на спостереженнях за пацієнтами психіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щоб визначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А для з’ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології і мотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхідно було провести масові опитування населення.
Перші такі дослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршфельда. У 20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилися багатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджали дослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншими мовами і вважалися авторитетними на Заході.
Перші спроби анкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, і сьогодні анкетування та інтерв’ювання викликають чимало методологічних і етичних труднощів. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі є основними в сексології.
Найбільш фундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х років американським ученим Альфредом Кінзі.
Він провів близько 19 тисяч інтерв’ю, кожне з яких містило від 350 до 520 пунктів. Хоча А. Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив на дослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченню впливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень, рід занять, професію, релігійність, місце проживання). Результати, одержані в дослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи:
•    сексуальна поведінка, як чоловіків так і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення;
•    виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;
•    рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя.
«Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Швеції, Франції, Італії, ФРН).
Результати широких опитувань давали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодо загальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки. Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процеси формування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації, причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипів сексуальної поведінки. І головне ? чи можна регулювати ці процеси, і якщо так, то як саме і коли це робити.
Протягом останніх трьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої та юнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н. Ісаєв, В.Ю. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скородок, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, А.М.  Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда.
Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно враховувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них.
Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу соціалізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.
До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, неприйняття, потрясіння).
Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.
Отроцтво – найвідповідальніший період у житті дитини.
Тут важливо не втратити довіри дітей до значимих для них дорослих. Доти, доки донька ділиться з матір’ю, а син з батьком (частіше саме так і буває), розповідаючи про сокровенне, нічого поганого (не лише у сексуальному плані) з ними не трапиться.
Діти цього віку не дуже комунікабельні, судження їхні різкі, категоричні. Підліток нібито слухає старшого, але не чує. Щоб одержати однозначну відповідь «так» або «ні», доводиться по кілька разів перепитувати. Дівчатка вирізняються емоціональністю, швидкою зміною настрою (від сміху до сліз і навпаки). В отроцтві продовжує формуватися соціальна самосвідомість людини, пошуки свого місця серед однолітків.
Такі явні зміни нервової системи та психіки дитини зумовлені гормональними впливами, посиленням діяльності ендокринних органів і, найперше, статевих залоз. Місячні і полюції знаменують початок статевої зрілості (не варто плутати зі статевим дозріванням, яке починається дещо раніше). Змінюється зовнішність підлітка, він прагне бути охайним, стежить за собою, виявляє підвищений інтерес до осіб протилежної статі. Статевий потяг пробуджується у дівчаток раніше, ніж у хлопчиків на 1,5-2 роки і за часом збігається з початком менструації (у хлопчиків – з початком полюції).
Сексуальність дитини розвивається поступово і характеризується трьома етапами: платонічним, еротичним і сексуальним потягом.
Платонічний – суто духовний потяг. Він характеризується прагненням подобатися, бажанням потайки глянути на предмет свого обожнювання. Дівчатка уявно створюють свій ідеал, нерідко заводять щоденники, занотовують пісні та вірші ліричного змісту. Цей етап продовжується у дівчаток 2-3 роки, у хлопчиків – значно менше – 1-1,5 роки.
Еротичний – коли у підлітків виникає бажання залишитися наодинці з коханою, торкнутися її, поцілувати. Цей компонент статевого потягу у дівчаток виражений сильніше ніж у хлопчиків і зберігається на все життя. Дівчатка у цей період не думають про статеву близькість, у той час як хлопчики не виключають такої можливості.
У 16-17 років етап еротичного потягу змінюється сексуальним, тобто бажанням статевого контакту з коханою людиною. У юнаків сексуальний потяг виникає раніше ніж у дівчаток. Вони менш розбірливі у виборі партнера і нерідко втрачають свою невинність, спілкуючись з досвідченими жінками. Дівчаткам характерна доброчесність, вони суворіші і, як правило, віддаються по любові.
У підлітковому віці інтерес до статевих питань різко зростає. Починається процес статевого дозрівання, який, безумовно, накладає відбиток на поведінку підлітка.
Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:
•    інтенсивність статевого потягу;
•    сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;
•    невідповідність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей їх реалізації;
•    сексуальність ізольована від почуття любові. Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді.
А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За даними Діполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопців і про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінці більш орієнтовані на вимоги і загальноприйняті норми суспільства.
В.В. Нагаєв спробував співвіднести строк першої статевої близькості із її мотивами і виявив таку закономірність: у 13-14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15-16 років ? потреба зняти сексуальне напруження; у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи.
Які ж причини лежать в основі ранніх статевих зв’язків? На це існують різні погляди. Медики та фізіологи пов’язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорене або затримане статеве дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційний комфорт, стосунки з однолітками. Штарке, оперуючи матеріалами масового опитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить від статевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільством моральні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевої поведінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема властивості темпераменту особистості.
Відбувається не лише фізичне дозрівання, але і помітне дозрівання дитини як особистості. З’являються перші ознаки самоконтролю і саморегуляції поведінки. Статевий потяг у підлітків набуває цілком певної спрямованості, що виявляється у зміні характеру їх поведінки у колі їх друзів, у присутності представників іншої статі. При цьому, наприклад, дівчатка починають розмовляти перебільшено голосно, з особливими інтонаціями, обіймають одна іншу, шепочуть на вухо секрети . З’являється перше жіноче кокетування, мета якого – привернути до себе увагу (причому статева поведінка жінки складніша і різноманітніша за поведінку чоловіка). Так разом з кокетуванням виявляється і інша реакція, пов’язана із статевим потягом у дівчаток – сором’язливість. Ступінь розвитку цих відчуттів залежить від індивідуальних особливостей дитини, від атмосфери у сім’ї. У кожної людини поступово складається модель (внутрішня, ідеальна) представника іншої статі та кожна конкретна людина з нею більш менш зіставляється. У деяких випадках настає стан закоханості, що дуже гостро відчувається підлітками. Нечутливе втручання дорослих в подібних ситуаціях може викликати сильне психічне перенапруження у підлітка і навіть привести до нервового зриву. А дорослі нерідко поспішають нав’язати свою думку, поспішають заборонити дітям робити що-небудь, не намагаючись оцінити наскільки ця заборона може психологічно утискати підлітка. Згідно даним, отриманим в одному з досліджень, в основі майже 20% конфліктів між матір’ю і дочкою лежить несхвалення матір’ю дружби з хлопчиками («рано»); 11% конфліктів зайве, на думку матери, прагнення дочки до самостійності: 11% конфліктів «упертість» дочки; 19% ? зачіска, косметика, модний одяг.
Установки дорослих, які заважають правильному статевому вихованню:
Статевому вихованню заважають конфлікти між дорослими і дітьми, що значно посилюються в підлітковому і юнацькому віці і пов’язані з особливостями реакції дорослих на поведінку їх дітей. У основі відносин між дорослими і дітьми повинна лежати повага до іншої людини, навіть якщо це ще зовсім маленька дівчинка або хлопчик. Багато хто з дорослих схильні лаяти молодь, замість того щоб правильно зрозуміти її.
Іноді дорослим у відносинах з дітьми заважає відсутність децентрації ? здатності на будь-яку ситуацію поглянути з різних точок зору. У основі такого підходу лежить переконання, що істина завжди одна і дорослий ? її визнаний носій. У результаті дорослі виявляються нездібними хоч би на якийсь час встати на іншу точку зору, зрозуміти мотиви поведінки підлітків. Заважає цьому і той факт, що багато дорослих не можуть або не хочуть згадувати себе в аналогічному віці, а якщо і пригадують, то лише для того, щоб підкреслити, що вони були не такими, а краще. Конфліктам сприяють воління обов’язково виховувати дитину, обсмикувати її з будь-якого приводу, відсутність почуття гумору.
Неправильна реакція дорослих на прояви дитячої сексуальності акцентує увагу дітей на цих питаннях. Цілком ясно, що ні в сексуальному розвитку, ні в будь-яких конкретних його проявах немає нічого поганого, поганим або хорошим, етичним або аморальним, може бути лише ставлення до них, зокрема панічне, яке повинне розцінюватися або як прояв глибокого неуцтва, або як ознака аморальності.
Дорослі повинні оборонити юнаків і дівчат від статевої близькості, щоб зберегти красу дружнього спілкування. Деякі педагоги стають на шлях адміністративної боротьби з любов’ю, встановлюють усілякі заборони, знижують відмітки з поведінки. Дуже часто навколо винуватців, вся провина яких полягає в тому, що вони товаришують, вчитель підіймає шум, створює громадську думку, відчитує їх на класних зібраннях. Потрібно оберігати першу дружбу хлопчиків і дівчаток, але це не означає що треба зайняти просто позицію невтручання. Цій дружбі треба допомогти, спрямувати її, уберегти від вульгарності і бруду. Суворість у вихованні потрібна, але це повинна бути розумна, добра, справедлива строгість.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Гадасина А.Д. Плоды запретов: Подростки и секс: Кн. для учителей. — М.: Просвещение, 1991. — 79 с.
2.    Говорун Т. Детская сексуальность / Мир семьи, 2005. – №12.
3.    Зайцев Г.К., Зайцев А.Г. Мотивация, сексуальность, половое воспитание человека // Школа. – 2003. – № 2. – С. 35-37.
4.    Кон І.С. Вступ до сексології: Пер. з рос. / П.Л. Пироженко. – К.: Либідь, 1991, – 304 с

 

Яндекс.Метрика >