загрузка...
-->
Молодший шкільний вік - становлення статевої компетентності PDF Печать E-mail

Молодший шкільний вік - становлення статевої компетентності

Молодший шкільний вік – період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати за окремими сторонами розвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік припадають критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, детермінанти розвитку, що залежать від середовища. Самі по собі вони незалежні: хлопчиків і дівчинок однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових – шкільних – обов’язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.
М. Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчинок відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мовленні, проявах наполегливості. На другому році навчання дівчинки перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках і розвитку просторової пам’яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється більше у хлопчиків і виражається у розгальмуванні, непосидючості, відволіканні. Звідси можна зробити висновок, що хлопчики важче переносять психологічні навантаження.
Приходько Ю.О. зазначає, що до 6-7 років завершується процес статевої ідентифікації. У молодшому шкільному віці розуміння дітьми відповідних статі соціальних очікувань продовжує поглиблюватись. Дітям цього віку вже доступне розуміння того, що чоловіки та жінки можуть поєднувати різні типи поведінки, вони також можуть прийняти відступи від статевих стереотипів. Так, в одному з досліджень дівчаток віком 7-11 років запитували, кому більше, чоловікам чи жінкам, підходять ті чи інші заняття й якості. Молодші діти були у своїх відповідях більш категоричними, ніж старші, і при цьому зберігали стереотипність рольових приписувань. Проте ці діти, на відміну від дошкільнят, виявили більшу гнучкість мислення, у них простежувалось чітке розуміння постійності статі та усвідомлення безповоротності статевої приналежності.
Діти молодшого шкільного віку віддають перевагу заняттям і ролям відповідно до своєї статі. Однак хлопчики виявляють більшу стабільність у цьому, їх дуже притягують чоловічі заняття і вподобання, ніж дівчаток – жіночі. Багато дівчаток цього віку надають перевагу іграм, які характерні для хлопчиків. Це можна пояснити тим, що в багатьох культурах чоловіча роль має більш високий статус, ніж жіноча, а тому дівчаток приваблює діяльність, яка традиційно вважається чоловічою.
У ряді досліджень показано, що хлопчики кращі у виконанні завдань, що вони вважають «чоловічими», а дівчинки краще справляються з «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному, а дівчинки – при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо те ж саме: жінки, як правило, з іронією відносяться до того значення, яке чоловікам додають різного роду знаки відмінності. Відмінності між статями виявляються також у тому, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують завдання поодинці, а дівчинки – у змішаній за статтю групі. За даними досліджень у галузі гігієни дітей і підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиків рівень невротизму вище, ніж у дівчинок, а втім до кінця четвертого класу ця різниця стирається.
Дівчинки акуратніше хлопчиків, більше хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих і завойовувати авторитет, подобатися дорослим. Дівчинки ближче до умовного портрета «гарного учня». Бути «поганим учнем» стає свого роду хлоп’ячим статусом. Те, що «середовище визначає розвиток дитини» через переживання середовища, позначається не тільки на особливостях процесів адаптації і компенсації у хлопчиків і дівчинок, але й у більш широкому плані – на взаєминах статей. Дівчинки досить швидко засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворює статеву соціалізацію.
Ігри і заняття хлопчиків – війна, спорт, космос, пригоди, «чоловічі» кружки за інтересами. Хлопчики зачитуються героїчними творами, захоплюються пригодницькою, військовою, детективною тематикою і наслідують своїх героїв. Часто при цьому вони переймають зразки грубої «мужності»: пробують курити, учаться по-особливому спльовувати, ходити «особою» чоловічою ходою, тримати руки в кишенях тощо (усі ці деталі дуже залежать від часу і моди). У них з’являється особлива потреба у близькості до батька, наявністю загальних з ним справ. Якщо батька немає чи відносини з ним не ладяться, то виникає потреба у особі, яка замінить батька, якою може стати керівник кружка, тренер у спортивній секції, вчитель-чоловік.
Дівчинки у своєму колі обговорюють літературних і реальних «принців» і «лицарів», починають збирати портрети артистів, співаків і в кого-небудь з них «закохуються», заводять перші зошити, у які записують цікаві пісні, вірші, що часто здаються дорослим примітивними. Виникає особлива потреба близькості з матір’ю. Потреба близькості з батьком (чи дорослим, який його замінює) далеко не завжди займає в дівочому житті цього періоду належним образом оцінюване місце.
І для дівчинок і для хлопчиків молодший шкільний вік – це час статеворольвого розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Його своєрідність можна зрозуміти, якщо врахувати, що цей потяг протидіє ситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе. Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються через систему агресивних (хлопчики) і оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на питання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона мені подобається». Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, але виключення, яке дуже уточнює саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це залицяння не викликає. Відсутність його може викликати у дівчинки почуття власної непривабливості. Дівчинки часто самі провокують хлопчиків на такий прояв уваги, усіляко жартуючи над ними. Іноді ж, нагадуючи тим самим дорослих жінок, вони беруть ініціативу на себе. В останні 10-15 років це трапляється раніше і частіше, відбиваючи особливості прийняття статевих ролей у культурі.
По досягненню 9-10 років відносини між однокласниками – хлопчиками і дівчатками – виходять на новий рівень. Це пов’язано з формуванням у молодших школярів уявлень про те, яким повинен бути хлопчик і якою повинна бути дівчинка. Природно, що уявлення дівчаток про хлопчиків і про себе не співпадають з уявленнями хлопчиків про дівчаток і про себе. У зв’язку з цим накопичуються взаємні претензії і негативні відчуття по відношенню один до одного (розчарування, образи, злість, заздрість та ін.), накопичується досвід конкуренції і суперництва. Тому навіть за наявності взаємних симпатій вони соромляться їх відкрито проявляти.
Особливості поведінки нерідко викликають у цей період в батьків тривогу і прагнення призвати дітей до «порядку». Однак, якщо вихователі все-таки домагаються «успіху», це заважає повному і розгорнутому проходженню закономірного етапу розвитку. Надолуження його в наступному виражається у інфантильно-агресивних способах залицяння тоді, коли воно вже повинне переходити до більш зрілих форм.
У молодшому шкільному віці характер починає виявлятися більш чітко і виразно. У 10-літньому віці хлопчики більш екстраверті, а дівчинки більш  нестабільні і менш щирі. При сторонніх дівчинки менш охоче розкривають своє «Я». Хлопчики у порівнянні з дівчинками – більш активні і наполегливі, більш напружені і схильні до ризику, менш виконавчі і чуттєві, мають менший самоконтроль. Статеве виховання припускає більш глибоке проникнення особливо в характер особистості хлопчика і дівчинки, а не безстатевої особистості взагалі «учня».
Особливості статевого виховання у молодшому шкільному віці:
•    воно є істотною неподільною стороною цілісного процесу виховання, але відрізняється специфічними особливостями, які вимагають розглядати його, як самостійну педагогічну проблему;
•    об’єднано інтегративними зв’язками та взаємодіє зі всіма аспектами виховання, які є найбільш близькими до нього – з мораллю та естетикою, що є основою для розглядання його структури;
•    його складність та важливість при формуванні особистості зумовлені необхідністю педагогічних доцільних технологій, які відповідають віку, індивідуальності та статі дитини;
•    щоб бути ефективним, та сприяти формуванню статевої самосвідомості індивіда, необхідно його здійснення, як складної взаємодії зі всіма соціальними факторами;
•    спрямовано на особистість з метою самовизначення її статевої приналежності та формування особистісних якостей та рис характеру при стосунках з представниками протилежної статі.
Молодші школярі у своїх запитаннях приділяють увагу таким фізіологічним явищам, як менструація та полюція. Багато фахівців вважають, що дорослі повинні починати розмову на ці теми самі без чекання запитань. Краще дати інформацію про ці явища до 11-12 років. Краще, щоб дитина пізнала це на рік раніше, ніж на годину пізніше.
У сім’ях в молодших школярів простежується тяжіння хлопчаків до батька, а дівчат ? до матері. Це треба обов’язково використовувати для вихованім міжособистих відносин. Спільні заняття чоловічим або жіночим ділом наближають дітей до батьків і дають певний поштовх до відвертих розмов на хвилюючі дітей проблеми. Не має сумнівів, що у цьому віці дуже важливе місце займуть особисті вчинки дорослих. Які б красиві слова не говорив батько сину про повагу до жінки, син буде керуватися зразками дійсної поведінки свого батька.
Статеве виховання повинно проводитись у комплексі ? у школі та вдома, і дуже важливо, щоб не було розбіжності між вихованням в школі і вдома, щоб відповіді на запитання дітей були приблизно однакові, але ні в якому разі не суперечили один одному. Для цього потрібні співбесіди батьків з вчителями на проблеми виховання, у тому числі і статевого виховання. На жаль, деякі батьки вважають себе здатними самостійно оволодіти методами правильного виховання, але важливо не тільки знати, а вміти проводити послідовно узгоджене з школою виховання.
У педагогічній практиці існують два напрямки первісного статевого виховання молодших школярів. Перше – вчителі намагаються затушувати будь-які розбіжності між хлопцями і дівчатами, не розділяючи їх ні в іграх, ні в праці, ні в суспільній роботі. Така зрівняльна педагогіка послаблює виховання, позбавляє його конкретності і життєвості. Інший підхід – різкій розподіл хлопців і дівчат. Слід зазначити, що обидва ці підходи хибні. Адже, у процесі статевого виховання у молодшому шкільному віці створюються можливості для формування та стабілізації статевої ідентичності дітей, для створення позитивного ставлення дитини як до себе, так і до представників протилежної статі, а також оволодіння навичками статевого самоствердження.
Здійснюючи статеве виховання молодших школярів варто враховувати такі моменти, як початок виховного впливу школи, процес адаптації дітей до навчального навантаження, до шкільного життя, формування класного колективу. Для молодших школярів характерні також слабка придатність до високопродуктивних темпів роботи, нездатність до концентрації уваги, швидка стомлюваність тощо. Однак молодші школярі, у першу чергу дівчинки, дуже сприйнятливі до виховних процесів: авторитет учителя для них дуже високий. У цьому віці чітко виявляється характер відносин до однолітків іншої статі. Дівчинки скоріше і легше, як правило, адаптуються до нових умов, чому в істотній мері сприяє і той факт, що за рівнем «біологічної» зрілості вони помітно (на 1-1,5 року) випереджають хлопчиків.
Зміст статевого виховання в молодших класах включає такі питання, як поняття родини, місце родини в суспільстві, права й обов’язки членів родини, сімейні традиції, статеві розходження у природі й у людському суспільстві. Необхідно розглянути питання про поділ професії в суспільстві на чоловічі і жіночі, підкресливши, що такий розподіл заснований на схильностях чоловіків і жінок до визначеного роду діяльності і найкращої їхньої здатності виконувати визначену роботу, а також на тім, що однією з важливих задач суспільства є збереження здоров’я жінок, їхньої здатності бути матерями і виховувати дітей. З цього випливає, що найбільш небезпечні професії для здоров’я жінок – професії чоловічі.
Розглядаючи питання про статеві розходження варто враховувати, що у статевих питаннях молодші школярі виявляють чисто пізнавальний інтерес. Задаючи питання і вислухуючи відповідь на нього, дитина з’ясовує для себе лише якусь обставину. Іноді вона хоче довідатися значення почутого десь слова, і запитує, не маючи уявлення про те, що це слово означає. Сам факт звертання до дорослого за роз’ясненням почутого, є доказом, що нічого поганого в цьому слові для дитини немає, інакше вона не звернулася б до дорослого. Діти дуже тонко почувають неправду і не хочуть пошиватися «у дурні». У випадку ж, якщо дитина одержала правдиву і для її рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької людини (батька, учителя), то почувши у дворі цинічний вимисел, вона легко спростує його і доведе істину, тим самим затвердить себе в очах однолітків. Одночасно зміцниться довірчий зв’язок між дитиною і дорослим.
Педагог має враховувати, що у цьому віці дівчинки, як правило, майже не мають досвіду спільної діяльності з хлопчиками. Тому необхідно намагатися організувати спільну діяльність хлопчиків і дівчинок у класі, сформувати в них здатність до поділу обов’язків в інтересах загального позитивного результату.
О.А. Кузнєцова виводить принципи статевого виховання молодших школярів:
•    врахування вікових та індивідуальних особливостей статі;
•    довірливість;
•    врахування інтелектуального рівня, знань про статі, які є в наявності;
•    ефект «першого враження»;
•    зрозумілість;
•    диференційований характер, адресність;
•    поетапність, послідовність;
•    правдивість;
•    індивідуальний підхід;
•    єдність моральних знань, установок і реальної поведінки, відносин між статями
У системі статевого виховання дітей молодшого шкільного віку можна визнати наступні методи:
•    аналізування та обговорення проблемних ситуацій, які пов’язані з підходящими формами поведінки для статі, зі статеворольовим стереотипами та взаємовідносинами між дівчатами та хлопчиками;
•    обговорювання дитячих листів, в яких відображені специфічні проблеми, які хвилюють хлопців та дівчат до 11-12 років;
•    обговорення художньої літератури для дітей через яку збагачується уява учнів про мужність та жіночність для адекватної статевої поведінки;
•    ігрові ролі та ігрові ситуації, які формують вміння орієнтуватися у виборі способу спілкуванні з людьми іншої статі (дорослі, однолітки);
•    інсценування проблемної ситуації у спілкуванні між людьми двох різних статей ? через цей метод формується уміння учнів приймати ефективні рішення, знаходити адекватні способи, щоб підтримати позитивне ставлення до себе та до людей іншої статі у стресових ситуаціях;
•    бесіди на теми, що пов’язані з культурою спілкування між дівчатами та хлопцями.

Література

1.    Відверта розмова про «це» / Пер. з ісп. О. Юдіної. – К.: Країна Мрій, 2006. – 208 с. (29)
2.    Гончаренко А.М. Особливості виховання гуманних взаємин хлопчиків і дівчаток дошкільного віку // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К.: Наук. думка, 1999.
3.    Єремєєва В., Хрізман Т. Хлопчики та дівчатка: два різних світи. – К.: Редакція загально-педагогічних газет, 2003. – 112 с. (Бібліотека „Шкільного світу”).
4.    Єфименко М. Хлопці – козаки, а дівчата – квіточки. Статева культура у фізичному вихованні дошкільнят // Дошкільне виховання, 2000. – № 9. – C. 14-15.
5.    Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку // Дошкільне виховання, 2006, № 2. – С. 3-6.
6.    Коломинский Я.Л. Полоролевое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии / Под ред. Я.Л. Коломинского, М.И. Лисиной. – Минск, 1985. – С. 176-190.
7.    Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2003, – 243 с. (Статева належність. 82-83).
8.    Кузнєцова О.А. Статеве виховання школярів: Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во „ІЛІОН”, 2004. – 176 с.
9.    Палій А. Хлопчик і дівчинка. Формування статево рольових уявлень у дітей дошкільного віку // Дошкільне виховання, 1994. – № 8. – С. 14-15.
10.    Репина Т.А. Мальчики и девочки в детском саду // Вопросы психологии, 1987. – № 2. С.

 

Яндекс.Метрика >