...
Гігієнічні основи здоров'я зберігаючої педагогіки. PDF Печать E-mail

Розділ І. Гігієнічні основи здоров'я зберігаючої педагогіки.

1.           Фізичний розвиток школярів і здоров'я.

Предмет шкільної гігієни і її завдання.


1.1. Частиною  комплексної  медичної  науки  профілактичного напрямку - гігієни дітей і підлітків є шкільна гігієна. Що вивчає ця наука і які основні  проблеми  вона  розглядає?  Взаємозв'язок шкільної гігієни з іншими дисциплінами.

Основними завданнями  шкільної  гігієни здоров'я зберігаючої педагогіки є така організація режиму праці і відпочинку школярів, створення таких умов для робочих, які б забезпечили б високу пра­цездатність протягом усього навчального року,  дозволили б відсу­нути  час  настання  втоми і уникнути перевтоми.  Іншим завданням шкільної гігієни є всебічне вивчення впливу факторів  довкілля  на організм дітей і підлітків з тим,  щоб як найефективніше їх вико­ристати для розширення Функціональних можливостей організму, під­вищення  його  специфічної  (імунної) і загальної (фізіологічної) реактивності.

Основними проблемами, які повинна розробляти і впроваджувати в життя шкільна гігієна є такі:

1. Дослідження динаміки стану здоров'я школярів з метою пла­нування заходів його поліпшення; постійна оцінка ефективності за­ходів гігієнічного (валеологічного) виховання.

2. Вивчення питань гігієни навчання і виховання для розробки комплексних заходів спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я школярів,  підтримання високого рівня розумової і фізичної  пра­цездатності.

3. Дослідження питань гігієни фізичного виховання з тим, щоб сформувати у школярів потребу високої рухової активності,  загар­тування,  контролю за рівнем фізичної підготовленості і опірності організму щодо несприятливих Факторів довкілля.

4. Розробка і втілення в практику заходів раціонального хар­чування;  виховання  у  школярів свідомої потреби в раціональному харчуванні.

5. Вивчення  питань  будівництва,  благоустрою  і обладнання навчально-виховних і оздоровчих закладів,  з  метою  забезпечення умов санітарного комфорту.

6. Розробка системи і методики гігієнічного навчання і вихо­вання  свідомої  відповідальності  учнів за дбайливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших членів суспільства.


Поняття розвитку.

Характеристика окремих періодів індивідуального розвитку людини.


2. Вкажіть на важливість знань закономірностей розвитку  дітей  та  підлітків  для  раціоналізації навчальнo-виховного процесу в школі.  Необхідність врахування біологічного  віку при дозуванні розумових і фізичних навантажень школярів.

Впродовж усіх шкільних років дитина розвивається,  досягають зрілого типу функціонування окремі органи  і  системи  організму, Формується  інтелект і взаємовідносини з навколишнім світом.  Усі ці процеси протікають за чітко визначеними біологічними  законами розвитку  організму.  Батьки  та вчителі повинні знати ці закони, допомогти учням в їхньому фізичному і  розумовому  вдосконаленні. Знання  закономірностей розвитку дітей і підлітків необхідні вчи­телю і для того,  щоб як найповніше враховувати функціональні мож­ливості дитини при плануванні і проведенні педагогічних, гігієніч­них і оздоровчих заходів. Адже діти ростуть і розвиваються нерів­номірно періоди швидкого розвитку функцій змінюються їх сповіль­ненням,  поступово вдосконалюються механізми нервової і гумораль­ної регуляції функцій,  змінюються темпи росту розмірів тіла, гетерохронно зростають Функціональні резерви окремих органів і сис­тем організму.

Кожній дитині притаманний свій власний темп  індивідуального розвитку.  Досить часто,  маючи однаковий календарний вік,  окремі діти знаходяться на різних етапах вікового розвитку. Тому для ха­рактеристики того чи іншого періоду онтогенезу поряд з календарним належить визначити біологічний вік дитини  (див.31).  Невідповід­ність між  календарним  і біологічним віками дозволить об'єктивно оцінити темпи індивідуального розвитку, врахувати їх при дозуванні розумових та фізичних навантажень. Нормативними для дітей грудно­го віку вважається розходження в 2-4 тижні (утримання голови, по­ява зубів, утримання рівноваги тощо). До початку навчання в школі випередження або відставання біологічного віку  від  календарного може  становити  6-12  місяців,  а  у підлітків - до двох років і більше.  Суттєва  відмінність   темпів   індивідуального   розвиту 6 -  7 - літніх дітей створює ряд труднощів при Формуванні шкіль­них груп дітей, при дозуванні фізичних навантажень на уроках фіз­культури. Оцінка рівня розвитку морфофункціональних, показників є необхідними критеріями шкільної зрілості (відповідність  між  ка­лендарним і біологічним віком), обов'язкового дозування розумових і Фізичних навантажень.

Звичайно, оцінювати особливості загальної зрілості організму дитини лише за зовнішніми ознаками сьогодні недостатньо.  Для ць­ого необхідним  є врахування якнайбільшої кількості морфофункціо­нальних, біохімічних,  психологічних та інших показників, які виз­начають реакцію  організму на дію факторів довкілля з врахуванням можливостей його пристосування до умов навчально-виховного проце­су в школі.

3. Що  таке розвиток?  Стадії,  основні умови та особливості розвитку людини.  Що зумовлює характер і спрямованість  розвитку людини?

Розвиток, як  загальнобіологічна  властивість всього живого, розпочинається з моменту запліднення яйцеклітини  і  являє  собою діалектичний процес, в якому кількісні зміни час від часу перехо­дять в якісні, зумовлюючи підвищення рівня складності організації та взаємозв'язку  всіх його тканин,  органів та систем.  Основними етапами розвитку є народження,  ріст,  зрілість і функціонування, відтворення, старіння і відмирання (смерть).  Для нормального пе­ребігу усіх вище зазначених етапів розвитку необхідні  оптимальні умови довкілля (атмосфери, біосфери, ноосфери). Космосу е. цілому. Усі ми є маленькою частиною природи (побудовані з атомів і  моле­кул, які постійно рухаються і взаємодіють), хімічний склад нашого внутрішнього середовища подібний до води Первинного океану.

Характер і спрямованість розвитку людини, як і усіх живих ор­ганізмів,  визначається генофондом. Генофонд несе в собі інформа­цію про ознаки та життєвий досвід усіх поколінь предків,  він зу­мовлює неповторність та індивідуальність кожної живої істоти. Пе­рерване життя істоти,  яка не встигла дати потомства, означає за­гублену від стовбура виду гілку з сотнями майбутніх розгалужень. Ось чому необхідно бережливо ставитись як до власного життя,  так і до життя оточуючих.

Розвиток включає в себе три основні процеси:  ріст, диферен­ціювання органів і тканини,  Формотворення (придбання  організмом характерних  для нього Форм).  Ці процеси знаходяться між собою в тісному  взаємозв'язку  та  взаємозалежності.  Ріст  проявляється збільшенням лінійних розмірів та маси тіла. Припинення росту (на­копичення активної маси тіла) знаменує  собою  початок  зрілості. Проте, з припиненням росту маса тіла може збільшуватись за рахунок відкладання жиру, що не слід розглядати як прояв росту. Ріст суп­роводжується  збільшенням кількості клітин в організмі або зміною їх розмірів.  В одних органах (кістки, легені) ріст відбувається, в основному,  за рахунок збільшення кількості клітин, в інших (м’язова, нервова тканина) - за рахунок збільшення розмірів  клітин. Більш точним показником росту організму є підвищення в ньому вміс­ту загального білку, збільшення розмірів кісток.

Розрізняють прогресивну, сталу і регресивну стадії розвитку. Прогресивна стадія охоплює внутріутробний період та період  після народження приблизно до 20 років (у жінок до 18 років). Після ць­ого настає відносна стабілізація росту,  а починаючи з  58  років спостерігається зменшення довжини тіла. Це відбувається, в основ­ному,  за рахунок вкорочення хребта внаслідок його викривлення, а також  сплющення міжхребцевих листків.  Але в любому віці довжина тіла змінюється протягом доби – у вечірній час вона завжди  менша ніж  вранці  приблизно  на  2 см,  а після важкої м'язової роботи зменшення довжини тіла сягає 4-5 см.  Причиною цього є  сплющення міжхребцевих дисків внаслідок втрати протягом дня значної кількос­ті води.  Вночі,  коли людина лежить, хребет звільнюється від на­вантаження,  міжхребцеві  диски відновлюють етрачану воду завдяки своїй еластичності, випрямляються і до ранку ріст людини стабілі­зується.

За середню величину зросту людини приймають зріст у  чолові­ків - 170 см,  а у жінок - 160 см. Жителі Скандінавії на 10-15 см вищі за зростом, ніж жителі України або Франції. Останнім часом в зв'язку з акселерацією середня величина зросту людини збільшилась на 2-5 см.

4. Вкажіть на особливості і основні критерії періодизації ін­дивідуального розвитку людини.

В процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) людини виді­ляють специфічні морфофункціональні вікові особливості, відповід­но  до  яких життєвий цикл людини поділяють на періоди або етапи. Між цими породами немає чітко окреслених меж і вони в значній мі­рі умовні. Виділення ж їх обумовлено тим, що діти одного і того ж календарного (паспортного), але різного біологічного віку по-різ­ному  реагують  на розумові та Фізичні навантаження,  що належить враховувати при організації навчальної-виховного процесу  в  школі. Новонароджена  дитина  відрізняється  від дорослої людини не лише розміром, а й цілим рядом якісних  відмінностей.  її  фізіологічні можливості значно нищі можливостей дорослого.

Досягнення функціонального рівня дорослої людини за основни­ми Фізіологічними показниками системи крові, кровообігу, дихання, нервової та інших систем настає з 16-28 років. Період становлення фізіологічних функцій є найбільш значимим для педагога. Адже саме в цей період організм дітей  найбільш  чутливий  до  педагогічних впливів.

Відомо чимало критеріїв, які покладено вченими за основу ві­кової періодизації.  Основні з них такі:  дозрівання статевих за­лоз, швидкість росту та диференціювання тканин та  органів,  ске­летна зрілість, визначено рентгенологічне за часом появи в скеле­ті точок закостеніння і настання нерухомо з'єднаних кісток, тощо.

Виходячи з теорій "енергетичного правила поверхні тіла", ні­мецький Фізіолог Рубнер за  основу  вікової  періодизації  поклав особливості перебігу енергетичних процесів в різні періоди постанатального онтогенезу. В науці відома також і вікова періодизація за рівнем розвиту UHC, зокрема " кори головного мозку.

Періодизацією онтогенезу людини запропонованою  Л.В.Нагорним. Згідно  весь  повний цикл індивідуального розвитку людини поділя­ється на пренатальний і постнатальний період .  Пренатальний етап розвитку бере початок з моменту зачаття і продовжується до народ­ження дитини,  постнатальний - від моменту народження і до смерті людини. Пренатальний період поділяться на ембріональний і плацен­тарний (плодовий).  Протягом першого періоду (до третього  місяця вагітності)  проходить формування окремих частин тіла,  властивих дорослій людині. У плацентарному періоді (3-9 місяців вагітності) головним  чином збільшуються лінійні розміри і звершується форму­вання тканини організму плоду.

Швидкість росту  плоду  суттєво  збільшується до 4-5 місяців, після 6 місяців темпи зростання лінійних розмірів зменшуються, що, ймовірно, пов'язано з обмеженими розмірами порожнини матки. В пе­дагогічній  практиці  часто  користуються  віковою  періодизацією постнатального періоду на основі соціологічних критеріїв. Ця схе­ма включає вік від народження до 17-18 років:!) грудний вік (до 1 року), 2) переддошкільний ( з 1-го до 3-років), 3) дошкільний ( з 3-х до 6-7 років),  4) молодший шкільний ( з 6-7 років  до  11-12 років),  5)  середній  шкільний  (з 11-12 років до 15 років),  6) старший шкільний вік ( з 15 до 17-1G років)

5. Кожний віковий період характеризується своїми специфічни­ми особливостями. Дайте загальну характеристика періодам ін­дивідуального розвитку людини від народження до 11-12 - річ­ного віку.

Перехід від одного вікового періоду до наступного є перелом­ним етапом індивідуального розвитку  критичним  періодом.  Трива­лість  окремих вікових періодів (хронологічні рамки віку) та морфофункціональні особливості дітей даного вікового періоду в зазначеній  мірі визначаються такими соціальними факторам! як рівень ма­теріального забезпечення людини, втрати енергії на фізичну працю, особливості (специфіка трудової діяльності тощо).

Період новонародженості (1-10  днів).  Основною  характерною особливістю цього періоду життя дитини є харчування молозивом. На відміну від звичайного молока, молозиво містить в собі багато іммуноглобінів, які приймають участь в механізмах специфічного іму­нітету.

Грудний вік (10 днів - 1 рік). Початок цього вікового періо­ду пов'язаний з переходом до годування дитини звичайним  молоком.

В  порівнянні з іншими періодами постначального життя цей віковий період людини характеризується  найбільшою  інтенсивністю  росту. Довжина  тіла від народження до року збільшується приблизно в 1,5 рази,  а маса тіла - в 3 рази. З п'яти-шести місячного віку починається прорізання молочних зубів.

Період раннього дитинства (від 1 року до 4 років).На  друго­му—третьому  році  життя  закінчується прорізання молочних зубів, помітно знижуються темпи росту розмірів тіла.

Період першого  дитинства  <4-7 років).  Оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються між собою за розмірам!  і  формою тіла,  цей  період  ще називають періодом нейтрального дитинства. Проте,  у дівчаток даного періоду більша кількість  жиру,  ніж  у хлопчиків.

Період другого дитинства (хлопчики 8-12 років, дівчатка 8-11 років) характеризується появою статевих відмінностей в розмірах і формах тіла,  посиленням росту у довжину.  Темпи росту у дівчаток вищі, ніж у хлопчиків. Це обумовлено більш раннім статевим дозрі­ванням дівчаток в порівнянні з хлопчиками.  В цей період у дівча­ток швидше ростуть нижні кінцівки, проходить інтенсивне збільшення скелету.  Приблизно в 10 років більшість дівчаток в порівнянні  з хлопчикам! мають більшу масу тіла і ширші плечі, вищі за зростом. До 12-13 років у хлопчиків та дівчаток закінчується зміна  зубів. Внаслідок  активізації  функції статевих залоз (особливо у дівча­ток) в цей період другого дитинства розпочинається розвиток  вто­ринних статевих ознаків.  У дівчаток спершу формуються грудні за­лози,  потім з'являється волосся на лобку, дещо пізніше в підмишкових  впадинах.  Середній  вік розвитку грудних залоз у дівчаток етнічних груп коливається від 9 до 10 років. Волосся на лобку за­являється в самому кінці періоду другого дитинства.  В цей же пе­ріод активізуються  процеси  статевого  дозрівання  у  хлопчиків:

спостерігається прискорений ріст сім'яників, мошонки і статево­го члена.

6. Дайте загальну характеристику  підлітковому  і  юнацькому періодів індивідуального розвитку школярів.

Підлітковий період ще називають періодом статевого дозріван­ня. У хлопчиків він триває з 13 до 16. років, у дівчаток з 12 до  15 років. Належить  пам'ятати, що рівнем статевого дозрівання ІЗ-річні хлопчики відповідають не 12, а 11-річним дівчатам.

В підлітковому  періоді  спостерігається  істотне збільшення зросту — пубертанний стрибок,  який торкається всіх  розмірів  ті­ла. Найбільші темпи приросту довжини тіла у дівчат спостерігається між 11 та 12 роками,  а у хлопчиків між 14 -  15  роками. В  кінці підліткового періоду розміри тіла складають 90-97% кінцевої вели­чини для даної особи.

В підлітковому  періоді проходить перебудова основних фізіо­логічних систем організму,  зокрема м’язової,  кровоносної дихаль­ної. У хлопчиків в цей час особливо інтенсивно розвивається м'язо­ва система, продовжується формування вторинних статевих ознак. Під кінець  підліткового  періоду  основні  показники функціонального стану окремих органів і систем дівчаток та хлопчиків наближаються до показників дорослого організму.

Об’єктивним показником статевого дозрівання  жіночого  орга­нізму перша менструація. Вона починається переважно після зниження темпів приросту тотальних розмірів тіла. Нині вік появи перших мі­сячних у міських дівчаток в більшості європейських країн — близь­ко 13 років,  а у дівчаток, які проживають у сільській  місцевості перша менструація починається на 6-10 місяців пізніше. Більш пізні строки перших місячних характерні для  дівчат,  умови  проживання яких наближені до екстремальних. Так, у дівчат високогірних райо­нів Киргизії перша менструація наступає приблизно в 15 років.

У підлітковому періоді активізуються процеси статевого дозрівання хлопчиків.  Продовжується ріст сім'яників і статевого  члена. В  13- річному віці спостерігається мутація голосу, спостерігається пубертане набрякання сосків, з'являються перші полюції (мимовільне виверження сім'я під час сну).

Юнацький вік. У хлопців він триває з 17 до 21 року, у дівчат з 16 до 20 років.  В цей період,  в основному, завершується процес росту і формування організму.  Більшість основних  розмірів  тіла досягають дефінітивної (кінцевої) величини.

В зрілому віці форма і  будова  тіла  змінюються  не  істот­но. Проте, у  значної частини людей до 30-річного віку ще продовжу­ється незначний ріст хребетного стовпа (3-5см). Між 30 і 50 рока­ми  життя  довжина  тіла залишається незмінною,  а тоді поступово зменшується. В похилому і старечому віці проходять незворотні інволютивні зміни в організмі.

7. Вкажіть  на основні закономірності розвитку організму лю­дини.  Процес розвитку характеризується такими основними за­кономірностями,  як надійність, ендогенність, незворотність, нерівномірність, поступовість тощо.

Надійність біологічних систем.  Це спроможність організму до мобілізації  своїх  резервних  (прихованих) можливостей в екстре­мальних умовах.  Весь шлях розвитку від запліднення яйцеклітини і до  смерті людини відбувається при наявності запасу життєвих мож­ливостей.  Ці резервні можливості забезпечують розвиток та  опти­мальних перебіг життєвих процесів при зміні умов зовнішнього сере­довища.  Наприклад, кістка стегна витримує розтягнення в 1500 кг, а велика стегнова кістка не ломиться під вагою 1650 кг,  що трид­цять разів перевищує звичайне навантаження. Велика кількість нервових  клітин в головному мозку також розглядається як один з фак­торів надійності біологічної системи.

Збільшення резервних  можливостей  організму  щодо виконання фізичної роботи (перехід частини резервних можливостей у ті,  які можуть бути використані) можливе за умови систематичних тренувань скелетних м'язів.  Сформульоване О.О.Аршанським "енергетичне пра­вило скелетних м'язів" пояснює ряд закономірностей індивідуально­го розвитку.  Згідно з цим правилом особливості енергетичних про­цесів  і  вегетативної  зміни  в організмі визначаються величиною витрат енергосубстрофів на м'язову діяльність - чим більші  витрати, тим  інтенсивніше  проходять  відновні  процеси,  тим  вираженіше зверхвідновлення.  Нагромаджена при цьому енергія згодом викорис­товується на процеси розвитку і життєдіяльності організму.

Ендогенність. Розвиток організму проходить за внутрішніми при­таманними самому організмові і закладеними в його спадковій прог­рамі законами.  Ріст - реалізація звичайної потреби  організму  в досягненні дорослого стану, коли стане можливим продовження роду. Затримка росту при несприятливих умовах середовища в один  період життя змінюється прискоренням росту при покращенні зовнішніх умов в іншому періоді.

Напрямок морфологічних  і функціональних перебудов організму людини в різні періоди є генетичне зумовленим.  Разом з  тим,  ці перебудови  в значній мірі залежать від дії факторів довкілля.  В залежності від конкретних умов середовища  процес  розвитку  може бути  прискорений або сповільнений,  а його вікові періоди можуть наставати раніше або пізніше і мати різну тривалість.

Змінюючись на кожній сходинці індивідуального розвитку якіс­на своєрідність організму дитини реалізується лише за умови опти­мальної  взаємодії  з зовнішнім середовищем.  Біологічний фон,  з яким народжується дитина, з часом під впливом зовнішнього середо­вища може бути розхитаним або зміненим. Обумовлені спадковістю ті чи інші якості можуть бути реалізовані та розвинуті, якщо середо­вище сприяє цьому, або, навпаки - сповільнені, якщо умови середо­вища не сприятливі.

Незворотність. Людина  не може повернутися до тих особливостей будови,  які були характерні для неї в  попередньому  періоді онтогенезу, наприклад, в дитинстві.

Поступовість. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів, які змінюють один одного. Пропустити який-небудь з цих етапів при нормальному перебігу процесів організм не  може.  Так,  перш  ніж проріжуться постійні зуби, в дитини повинні вирости і випасти молочні зуби,  перш ніж припинеться ріст скелету, кістки повинні до­сягти певних розмірів і т.д.

Синхронність. Процеси розвитку і старіння в окремих тканинах і  органах організму відбуваються відносно одночасно (синхронно). Правило синхронності порушується при прискорені розвитку та  ста­ріння.  Тому прискорений розвиток і старіння досить часто дисгармонічно.  Правила ендогенності,  неоднозначності,  незворотності, поступовості і синхронності росту та розвитку організму пов'язані з уявою про їх генетичну детермінованість,  як наслідок циклічно­го, незворотного і поступового розгортання програми спадковості.

8. Ріст і розвиток організму в онтогенезі гетерохронно. Вкажіть на основні особливості цієї закономірності розвитку  дитини.

Існують періоди активізації і сповільнення росту гетерохронність, циклічність. Найбільш виражена інтенсифікація росту відмі­чається  в перший рік життя та в період статевого дозрівання, тобто в 11-15-річному віці.  До кінця першого року  життя  ріст  дитини збільшується  більш  ніж на 50%,  маса тіла за рік збільшується в три рази ( з 3 до 10 кг).  В період статевого дозрівання всього за один рік довжина тіла збільшується на 7-10 см.  Характерно,  що з 11-12 років дівчатка дещо випереджають в рості хлопчиків, в 13-14 років  вони ростуть майже однаково швидко,  а в 14-15 років юнаки обганяють в рості дівчат і ця перевага в рості чоловіків над жін­ками  зберігається на протязі наступного життя.  З періоду народ­ження і до досягнення зрілого віку довжини  тіла  збільшується  в 3,5 рази ( довжина тулуба – в 3 рази, довжина руки – в 4 рази, дов­жина ноги – в 5 разів ).

Суттєво змінюються з віком і пропорції тіла. Немовля відріз­няється від дорослої людини відносно короткими кінцівками,  вели­ким тулубом та великою головою (рис.1).  Висота немовляти складає 1/4 довжини тулуба.  З віком ріст голови сповільнюється,  а  ріст кінцівок – прискорюється.  До  початку статевого дозрівання ( пребубертний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні,  а в період статевого дозрівання (пребурентний період) в юнаків кін­цівки стають довші,  а тулуб – коротший і таз вужчий,  ніж у дів­чат. Якщо в пребурентному періоді загальний ріст збільшується пе­реважно за рахунок росту ніг,  то в пубурентному періоді – за ра­хунок росту тулуба.  За весь період росту довжина нижніх кінцівок збільшується приблизно в 5 разів,  довжина верхніх кінцівок - в 4 рази, висота голови - 2 рази.

Гетерохронно дозрівають і окремі частинки нервової  системи. Так,  зріла  вже  при  народжені дитина аферентна нервова система кінцево дозріває в 6-7 років.  Дозрівання еферентної частини нер­вової системи завершується лише в 23-25 років.

Гетерохроність росту  –  пристосування  створене   еволюцією. Швидкий  ріст тіла на першому році життя пов'язане із збільшенням маса тіла,  а сповільнення росту в наступному  періоді  зумовлено активними  процесами диференціювання органів і тканин.  Таким чи­ном, диференціювання обумовлює сповільнення росту.

Нерівномірно дозрівають і окремі функціональні системи орга­нізму людини.  Структури організму, які до моменту народження ди­тини повинні складати готову функціональну систему, закладаються в першу чергу і дозрівають більш прискорено. Наприклад, круговий м'­яз рота іннервується значно раніше, ніж інші м'язи обличчя. Одно­часно з розвитком круговий м'яз рота прискорено розвиваються інші м'язи,  а також структурні елементи ЦНС, які забезпечують акт смок­тання (тобто структури,  які формують функціональну систему  прий­няття їжі).  Такий вибірковий та прискорений розвиток морфологіч­них структур даної функціональної системи,  направлений на  вижи­вання, називається системогенезом (П.К.Анохін).

Таким чином, гетерохронія дає можливість забезпечити приско­рений вибірковий ріст диференціювання тим структурам (а значить і функціям),  які перш за все необхідні на даному етапі онтогенезу. Поряд  з типовим для кожного вікового періоду особливостями існу­ють індивідуальні особливості розвитку, їх наявність і вираженість прояву залежить від стану здоров'я,  умов життя, розвитку системи індивідума. Різні індивідуальні відхилення в розвитку пов'язані з вродженими  особливостями та умовами виховання і проявляються пе­реважно на першому році життя.

Акселерація і реторуляція.

9. Сутність понять "акселерація", "секулярнии тренд". Причи­ни акселерації.

Акселерація (від лат. слова акселера - прискорення) – відмі­чене за останні 100 — 150 років прискорення соматичного розвитку і Фізіологічного дозрівання дітей та підлітків. Цей термін введений в літературу в тридцяті роки  нашого  століття  німецьким  вченим Е.В. Кохом,  хоч перші повідомлення щодо прискорення соматичного розвитку публікувались вже в минулому столітті.  Поряд з терміном "акселерація"  в літературі застосовується також термін "секулярний тренд" ( вікова тенденція ),  яким позначають не лише приско­рення розвитку молодого покоління,  але й зміни в розвитку дорос­лих людей за ті ж 100 — 150 років (збільшення розмірів тіла,  по­довження  репродуктивного  періоду,  збереження  працездатності  в більш похилому віці,  збільшення тривалості життя тощо). Для поз­начення  цієї  тенденції  часто  використовують термін "епохальне зрушення".

Епохальні зрушення  займають всі етапи людського життя,  від народження до смерті.  Так, довжина тіла теперішніх чоловіків ві­ком 20 — 25 років (в порівнянні з чоловіками,  які жили 100 років тому,  стала довша в середньому на 8  см).  Внаслідок  скорочення ростового  періоду  дефінітивна ( кінцева ) довжина тіла сьогодні досягається в більш молодому віці,  ніж раніше.  В кінці минулого столітті чоловіки росли приблизно до 26 років,  перед другою сві­товою війною до 21 року;  в наш час дівчатка дефінітивної довжини тіла в 16 - 17 років, а юнаки – в 18 -19 років.

Існують відомості про продовження репродуктивного ( дітород­ного ) періоду за останні 60 років на 8 років. За останнє століття в Центральній Європі менопауза ( припинення менархе ) у жінок відсунулось з 45 до 48 років (в. нашій країні - з 35 до 47 років).

Існує багато гіпотез про причини акселерації.  Умовно їх по­діляють  на дві групи - екзогенні ( зовнішньосередовищні) і ендо­генні, пов'язані з змінами спадковості. Більшість авторів поясню­ють  акселерацію суттєвими покращеннями умов життя і зокрема пок­ращення харчування і медичного обслуговування населення. Причиною акселерації  може  бути підвищене споживання повноцінних білків і жирів тваринного походження, молока, цукру, вітамінів, більш регу­лярне протягом року споживання овочів і фруктів.  Тому, ймовірно, під час воєн у дітей і підлітків спостерігалося зниження  середніх розмірів тіла, сповільнення статевого дозрівання.

Е. Кох вважає,  що акселерація виникла внаслідок стимулюючого впливу  вітаміну  Д,  яки синтезується в шкірі людини під впливом ультрафіолетових променів ( геліогенна теорія акселерації ).  По­силене  опромінення  людей,  на  думку вченого,  викликане значно більшим,  порівняно з початком століття, оголенням. Піддаючи сум­ніву  переконливість доказів прибічників геліогенної теорії аксе­лерації,  слід зауважити, що процес акселерації в північних краї­нах не менш виражений, ніж в південних.

Є спроби пояснити акселерацію впливом на організм через нер­вову  систему умов життя в сучасному місті (прискорений темп життя,  потоки світла,  швидкість транспорту, шум, повсякденний вплив радіо і телебачення тощо). Вважається, що " наелектризована " ци­ми збудниками нервова система через механізм  зворотного  зв'язку викликає більш ранній соматичний розвиток дітей.

Акселерацію пов'язують із збільшенням стресових  навантажень на організм ( конфлікт з середовищем ), з активним заняттям спор­том,  більш частим, ніж раніше, спілкування між хлопчиками і дів­чатками.

В ендогенних (спадкових) гіпотезах акселерації значна ува­га  приділяється  збільшенню числа шлюбів між людьми з віддалених один від одного місць.  Внаслідок цього спостерігається явище ге­терозису.  Гетерозиготні  діти  мають підвищену чутливість до дії факторів зовнішнього середовища і в сприятливих зовнішніх  умовах ростуть і розвиваються більш прискорено. Звичайно, жодна з приве­дених вище гіпотез не може повністю пояснити феномен акселерації. На  людину діє великий комплекс біологічних і соціальних причин в їх складній взаємодії.  Тому зростанням темпів науково-технічного прогресу.  На спосіб життя людини все більший вплив виявляє урба­нізація, яка стала характерною рисою суспільного устрою більшості країн світу.  В умовах, властивих великому місту, на людину діють багато екзогенних факторів.  В своїй сукупності ці фактори,  ймо­вірно, і спричиняють більш раннє дозрівання школярів і більш піз­нє старіння людей похилого віку.

10. Вкажіть на особливості взаємозв'язку акселерації з спор­тивними досягненнями сучасної молоді.  Акселерація і гіподи­намія.

Акселерація характеризується складним комплексом  взаємозв'­язаних  явищ,  які включають в себе не лише морфологічні і окремі фізіологічні (наприклад строки початку менархе) прояви,  а і деякі зміни психічного розвитку,  вона також тісно пов'язана з рухливою активністю.

Сучасні підлітки  порівняно  з їх ровесниками,  які жили де­кілька десятиліть тому скоріше бігають,  дальше стрибають, більшу кількість  раз  підтягуються,  мають  кращі показники кистьової і станової динамометрії. Високі спортивні досягнення сучасної молоді внаслідок не лише досконалості методів тренування, а і підвищення реактивності організму дітей від гетерозиготних шлюбів.  Такі діти імовірно  мають перевагу при тренуванні швидкісних якостей.  Діти монолокальних шлюбів (діти села) більш витриваліші.

Взаємозв'язок між  акселерацією  і  спортивними досягненнями зумовлений ймовірно дією надмірних Фізичних навантажень,  стресо­вих  Факторів,  які через нейрогуморальну систему можуть подіяти на процеси росту і розвитку організму. З іншого боку, акселерація виявляє  відповідний  (позитивний) вплив на спортивні досягнення. Підтвердженням цього є більш високі спортивні досягнення натрено­ваних дітей та підлітків порівняно з дітьми,  які жили на початку століття.  Разом з тим ріст спортивних рекордів підлітків  сьогодні набагато випереджає темпи акселерації.

У випадах спорту, де вимагається чітка координація руху, ви­сока пластичність (Фігурне катання, гімнастика, акробатика) кращі результати показують підлітки середнього рівня розвитку (не аксе­лерати), і в ігрових видах спорту (волейбол, баскетбол, плавання) навпаки — акселерати здатні досягти більш високих результатів.

В дитячому  спорті  домінуюче  значення  завжди повинні мати спортивне — оздоровчі і санітарно - гігієнічні  вимоги,  а  потім вже чисто спортивні.  Адже значні фізичні і психічні навантаження в період інтенсивного розвитку школярів можуть негативно вплинути на формування і становлення окремих фізіологічних функцій їхнього організму.  Так,  якщо інтенсивні тренування дівчаток приходяться на 9 - 11 — річний вік ( період формування ),  то через нейроендокринні зміни Функцій можливі небажані морфофункціональні зміни. В силу переваги функцій ряду залоз внутрішньої секреції формуєть­ся тіло з широкими плечима,  вузьким тазом, що в майбутньому може призвести  до  порушення  циклічності менархе,  труднощів зачаття запліднення яйцеклітини, ускладнень перебігу вагітності.

Акселерація і гіподинамія. Існують дві концепції, які розкри­вають суть взаємозв'язку акселерації і рухової активності.  Перша пов'язана із збільшенням рухової активності,  що розглядається як стресорна дія на організм, друга – з гіподинамією; її також розг­лядають як стресорний фактор.

Вивільняючи великий обсяг енергії в  організмі,  гіподинамія призводить  до збільшення маси тіла.  Вважається,  що існує деяка критична маса тіла (жирова маса), яка сприяє запуску механізмів статевого дозрівання. Наслідком ожиріння дівчаток є раннє статеве дозрівання. У хлопчиків темпи статевого дозрівання більше корелю­ють  з ростом м'язової маси.  Таким чином,  на статеве дозрівання хлопчиків більш суттєвий вплив виявляють фізичні навантаження,  а на дозрівання дівчаток — гіподинамія,  як і надмірні навантаження переводять організм підлітків на режим патології.

11. Чи існує акселерація психічного розвитку ? Важливість %і врахування при організації навчальне виховного процесу.


Значна частина вчених вважає, що акселерація психічного роз­витку як такої не існує, не доведено і паралельності перебігу фі­зичного  і психічного розвитку.  Проте існує штучно створена (ін­формаційна) психічна акселерація. Ерудиція у сьогоднішніх підліт­ків,  з деяких питань,  вища ніж у батьків і навіть педагогів. Але вони стають зовсім безпорадними е простих  життєвих  ситуаціях. Як наслідок, виникають дисгармонії між морфофункціональних зрілістю, громадянським і соціальним змужнінням.  Ця різниця становить 8-10 років.  Саме цією невідповідністю можна пояснити, імовірно, вели­кий процент розводів молодого супружжя.  До того  ж,  як  показує практика, ранні роди(до 18 років) в силу ряду морфофункціональних причин (вузький таз, мала окружність живота тощо) недоцільні, вони  все частіше проводять до народження недоношених і мертвих ді­тей.  Вважається, що е найближчий час шлюбний вік не буде зменшу­ватись.

Таким чином,  враховуючи вплив акселерації на розвиток дітей і  підлітків,  основне завдання педагогів сьогодення — привести у відповідність рівень психічного  розвитку  з  морфофункціональною зрілістю.  Необхідно  переглянути систему виховання молодих людей не лише в школі, але й в сім'ї, виховувати у дітей самостійність, індивідуальність, розвивати вольові якості.

Акселерацію необхідно враховувати при  організації  навчально-виховного процесу,  плануванні режиму праці і відпочинку, зап­ровадженні нових форм і методів виховання в різні вікові періоди. Діти рано стають дорослими фізично,  а рівень їх працездатності і соціальної зрілості часто відстає від фізичної.  Все  це  ставить перед педагогами і батьками все нові завдання і вирішувати їх пот­рібно вже сьогодні.

 

Яндекс.Метрика >